Рішення № 97335626, 01.06.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/36/21

Справа № 760/25684/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції /далі - Управління/ (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9) про визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

24.11.2020 від ОСОБА_1 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява до Управління, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 14.11.2020 серія ЕАМ №3431365 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), винесену інспектором патрульної поліції 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Саганюком Миколою Ростиславовичем;

- справу про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, закрити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Жовноватюк В.С. (а.с. 1).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04.12.2020 відкрито провадження у даній справі (а.с. 12-13).

Розпорядженням в.о. керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва № 169 від 03.02.2021 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Жовноватюк В.С. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (а.с. 23 ).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. (а.с. 24).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19.02.2021 прийнято до розгляду матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління (а.с. 25-26).

Клопотання від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).

Обґрунтування позову

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.11.2020 інспектором патрульної поліції 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у місті Києві Саганюком М.Р. було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 2 ст. 122 КУпАП серії ЕАМ № 3431365 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн за те, що позивач керуючи транспортним засобом RENAULT LOGAN д.н.з. НОМЕР_1 , 14.11.2020 о 20 год 51 хв по вул. Різницькій, 12 у м. Києві перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки та здійснив рух по смузі для зустрічного руху, що є порушенням п. 11.4 Правил дорожнього руху, відповідно до якого на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Позивач стверджує, що зазначена постанова є протиправною, оскільки транспортний засіб, яким він керував, рухався у призначеній для руху в одному напрямку смузі, при цьому він не здійснював перетинання смуги для зустрічного руху та не виїжджав на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Крім того, звертає увагу суду на те, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Так, місцем вчинення правопорушення зазначена вул. Різницька, 12 , хоча насправді зупинення транспортного засобу мало місце на просп. Лобановського у м. Києві, на що зокрема, вказує зазначення у постанові місцем розгляду справи м. Київ, проспект Лобановського, 57. Крім того, оскаржувана постанова не містить вказівку щодо порядку і строку її оскарження.

Відзив та його обґрунтування (а.с. 17-21)

30.12.2020 від Управління до Солом`янського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач зазначає, що інспектор 3 роти 2 батальйону 1 полку старший сержант поліції Саганюк М.Р. виконуючи службові обов`язки здійснюючи патрулювання визначеної території, безпосередньо став свідком вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме: позивач керуючи транспортним засобом перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки.

Відповідач наполягає на тому, що інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, поряд з цим позивач всупереч ч. 4 ст. 77 КАС України не додано до позову жодного належного доказу в підтвердження тих обставин, за яких, на думку позивача, виникло порушення його прав чи законних інтересів.

Відповідь на відзив та його обґрунтування

24.02.2021 від ОСОБА_1 до Солом`янського районного суду м. Києва надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що адміністративна відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, в той час, як інспектором патрульної поліції дії позивача були кваліфіковані за ч. 2 ст.122 КУпАП, що свідчить про неправильну кваліфікацію відповідачем дій позивача.

Позивач наголошує на тому, що на відеозаписі з нагрудної камери, копія якого міститься в матеріалах справи, зафіксовано лише фрагмент спілкування позивача з інспектором патрульної поліції, а також момент адміністративного затримання позивача. В матеріалах справи відсутній відеозапис, з якого вбачалося б, що позивач керуючи транспортним засобом перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки та здійснив рух по смузі зустрічного руху проїзної частини. Інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП відповідачем не надано.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 14.11.2020 інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Саганюк М.Р. складено постанову серія ЕАМ №3431365 відносно ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням останнім адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. (а.с. 4).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 14.11.2020 позивач керуючи транспортним засобом перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3 та здійснив рух по смузі для зустрічного транспортних засобів чим порушив п.11.4 ПДР.

Мотиви суду

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що інспектором патрульної поліції було здійснено невірну кваліфікацію адміністративного правопорушення описаного в п. 5 оскаржуваної постанови, оскільки таке правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення: ні передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, ні передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Щодо посилань відповідача на те, що факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП зафіксовано на нагрудну камеру інспектора патрульної поліції та до відзиву на позов долучено диск з відповідним відеозаписом, суд зазначає наступне.

По-перше, постанова від 14.11.2020 серія ЕАМ №3431365 не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення.

Частиною третьою статті 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис

Якщо постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, цей доказ є неналежним (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 15.11.2018 у справі 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17).

На підставі вище наведеного, долучений відповідачем до матеріалів справи відеозапис є неналежним доказом.

По-друге, вказаний відеозапис не містить інформації та не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 122 КУпАП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З викладеного вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

При цьому, ст. 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

При цьому, графа оскаржуваної постанови: «до постанови додаються …» - працівником Національної поліції не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку поліцейських, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача.

За таких обставин суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині скасування оскаржуваної постанови.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Водночас, суд звертає увагу на те, що виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в статті 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у статтях 221-222 КУпАП.

Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КУпАП.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (частина 1 статті 283 КупАП). Відповідно до частини 1 статті 284 КупАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 статті 122 КУпАП належить органам Національної поліції та належить до дискреційних повноважень останніх.

Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у статті 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб`єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.

Саме така правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 2301/243/17.

На підставі наведеного, суд відмовляє в задоволені вимог позивача в частині закриття справи щодо позивача про вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Висновок суду

Скасувати постанову від 14.11.2020 серії ЕАМ № 3431365 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, винесену інспектором патрульної поліції 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Саганюком Миколою Ростиславович.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Інспектор Саганюк М.Р., який виніс оскаржену постанову, є посадовою особою Управління патрульної поліції в місті Києві, яке є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 420,40 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову від 14.11.2020 серії ЕАМ № 3431365 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, винесену інспектором патрульної поліції 2 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у місті Києві Саганюком Миколою Ростиславович.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. Л. Зуєвич