Рішення № 97332346, 28.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 року м. Київ № 640/8061/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, -

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 02 березня 2020 року за №21-220-зп;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої Офісом Генерального прокурора довідки від 04 червня 2020 року №21-1148-зп відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення позивачу пенсії) без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 26 березня 2020 року;

- відшкодувати моральну шкоду, пов`язану з неправомірними діями відповідача у зв`язку з відмовою у проведенні перерахунку пенсії позивачу за вислугу років на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 02 березня 2020 року за №21-220-зп у сумі 300 000, 00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив позивачеві в перерахунку раніше призначеної пенсії відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 05.11.1991 року, яка була чинна на момент призначення пенсії позивачу. Позивач також посилається на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» та зазначає, що саме відповідно до них останньому надана Офісом Генерального прокурора довідка про розмір заробітної плати (грошового утримання), що враховується для перерахунку пенсій. Позивач також зазначає, що відмова відповідача у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/8061/20 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

02.06.2020 року через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що станом на дату виникнення спірних правовідносин Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1999 року втратив чинність крім частин 3, 4, 6, 11 статті 50-1.Чинні норми Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1999 року не розповсюджують свою дію на спірні правовідносини. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII. Відповідно до рішення Другого Сенату Конституційного Суду України 13.12.2019 прийнято Рішення № 7-р(ІІ)/2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності до Конституції України (конституційності) положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697/VII (далі - Закон) та встановлено порядок його виконання.

У зв`язку з цим, положення частини 20 ст. 86 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом Рішення № 7-р(ІІ)/2019. Крім того установлено, що призначенні працівникам прокуратури пенсії перераховуються: у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок; у зв`язку з індивідуальними змінами, що впливають на збільшення заробітної плати (призначення на вищу посаду, збільшення вислуги років, присвоєння почесного звання або наукового ступеня та збільшення розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому ч. 2, 3, 4 цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки). Оскільки після ухвалення зазначеного Рішення нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури з 13.12.2019 прийнято не було, підстав для перерахунку немає.

09.06.2020 року через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем надано відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач вважає аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, такими, що не відповідають чинним нормам законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2020 року провадження в адміністративній справі № 640/8061/20 зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 560/2120/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2021 року провадження в адміністративній справі № 640/8061/20 поновлено; розгляд адміністративної справи № 640/8061/20 продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

У С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» .

03.03.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) Офісу Генерального прокурора від 02.03.2020 року.

Листом від 05.03.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у перерахунку пенсії позивача.

Крім того, позивач надано до суду копію довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) Офісу Генерального прокурора від 04.06.2020 року.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у проведенні перерахунку призначеної пенсії за вислугою років, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 02 березня 2020 року за №21-220-зп, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої Офісом Генерального прокурора довідки від 04 червня 2020 року №21-1148-зп відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення позивачу пенсії) без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 26 березня 2020 року та відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з неправомірними діями відповідача у зв`язку з відмовою у проведенні перерахунку пенсії позивачу за вислугу років на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 02 березня 2020 року за №21-220-зп у сумі 300 000, 00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративна справа є типовою згідно із зразковою справою № 560/2120/20, оскільки є справою, в якій позивачем є особа, якій призначено пенсію відповідно до Закону №1789-ХІІ, відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, предмет спору - вимога зобов`язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ та позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019 року.

Тому суд, при вирішенні даної справи керується висновками Верховного Суду, викладеними у справі 560/2120/20.

На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ): прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);

обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);

призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).

До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 3668-VI з 01.10.2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014 року ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).

Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (у первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;

частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» № 1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015 року) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Отже, починаючи з 01.01.2015 року в Україні: жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Суд установив, що Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до чисельних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Пенсійним фондом України.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 року №7-р(II)/2019 та вирішив таке:

визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.

При цьому, Верховним Судом у зразковій справі зазначено, що чинна з 13.12.2019 року норма частини 20 статті 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Суд враховує, що грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року, а теперішній розмір пенсії позивача не переглядався внаслідок існування описаних вище законодавчих обмежень.

Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

Така бездіяльність уряду була предметом розгляду у судах.

Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 року (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд.

Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Проте рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.

Реалізація права позивача на перерахунок пенсії забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019 року.

Одночасно Верховним Судом звернуто увагу, що Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду, викладених в Постанові від 14.09.2020 року у зразковій справі № 560/2120/20, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки виданої Офісом Генерального прокурора довідки від 04.06.2020 року №21-1148-зп відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення позивачу пенсії) без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 26 березня 2020 року.

Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 02 березня 2020 року за №21-220-зп та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої Офісом Генерального прокурора довідки від 04 червня 2020 року №21-1148-зп відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення позивачу пенсії) без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 26 березня 2020 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог відшкодувати моральну шкоду, пов`язану з неправомірними діями відповідача у зв`язку з відмовою у проведенні перерахунку пенсії позивачу за вислугу років на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 02 березня 2020 року за №21-220-зп у сумі 300 000, 00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України суд зазначає наступне.

За змістом ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування …».

Згідно з ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У той же час, як зазначено у вказаній Постанові, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Зі змісту наведених норми випливає, що основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018 року у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018 року у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 року у справі № 9901/377/18.

Крім того, суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Таким чином, аналізуючи зміст позовної заяви та досліджуючи матеріали справи, суд зазначає, що в обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди, позивачем не надано жодних доказів та розрахунків сум, що б свідчили про заподіяння позивачу моральної шкоди у розмірі, в якому останній просить стягнути з відповідача, а також завданням йому шкоди у вигляді заподіяння моральних чи фізичних страждань, з огляду на що позовна вимога щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість зазначених дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом судовий збір не сплачувався відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відтак, судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора від 02 березня 2020 року за №21-220-зп.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої Офісом Генерального прокурора довідки від 04 червня 2020 року №21-1148-зп відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення позивачу пенсії) без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 26 березня 2020 року.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов