Рішення № 97331722, 20.05.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18869/18

Провадження № 2/522/4054/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП -15106», ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2018 року позивачка звернулась до суду з позовом, по якому просила суд стягнути з відповідачів солідарно на її користь відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги мотивує тим, що 28.10.2015 року о 12:00 годині на перехресті вул. Грецька та вул. Рішельєвська у м. Одеса, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Так, останній керуючи автомобілем марки «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Грецька у м. Одеса, здійснюючи поворот ліворуч не надав перевагу в русі автомобілю «Тоуоtа Prado», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.12.2015 року у справі № 521/19169/15-п ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На момент настання ДТП, власником автомобіля марки «Богдан», був ОСОБА_3 . Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3311 від 06.12.2015 року, вбачається, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 28.10.2015 року, у автомобіля Toyota Prado, державний номер НОМЕР_2 пошкоджено наступні деталі: бампер задній, кронштейн лівий заднього бамперу, кришка багажника, ліхтар задній лівий протитуманний, ліхтар задній лівий, крило заднє ліве, накладка крила заднього лівого, клапан вентиляції лівий. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Prado, державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на 28.10.2015 року становила 41 813,39 грн. Також позивач зазначала, що під час настання дорожньо-транспортної пригоди вона зазнала моральної шкоди та нервового стресу. Страх після зіткнення за своє життя та здоров`я, за майно, стали причиною надмірно стресу, яке проявилось у поганому сні, тривалому почутті тривоги, роздратованості та занепокоєнні. Усе це стало причиною порушення нормального та звичного режиму життя ОСОБА_1 . Завдану їй моральну шкоду в результаті дорожньо-транспортної пригоди Позивач оцінює у розмірі 10 000 грн.

30.10.2018 року ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Шкамерди К.С. відкрито провадження у справі № 522/18869/18.

08.11.2018 року позивач подала заяву про зміну предмета позову, якою замість відшкодування матеріальної шкоди, просила стягнути з ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП -15106», ОСОБА_3 солідарно на її користь відшкодування збитків у розмірі 32 404,84 гривень, моральну шкоду у розмірі 10000 гривень; судові витрати покласти на відповідачів.

23.01.2019 року ОСОБА_2 подав до суду заперечення на позовну заяву, оскільки позов безпідставний та необґрунтований. Мотивує заперечення тим, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, оскільки не є власником пошкодженого в результаті ДТП автотранспортного засобу Toyota Prado н/з НОМЕР_2 . З додатків до позовної заяви вбачається, що автомобіль Toyota Prado н/з НОМЕР_2 , 2007 року випуску зареєстрований за ОСОБА_4 . В постанові судді Малиновського районного суду м. Одеси Жуковського С.О. від 21.12.2015 року не вказаного хто був водієм автомобіля Toyota Prado н/з НОМЕР_2 та чи дійсно саме вона 28.10.2015 року о 12.00 керувала зазначеним автомобілем та потрапила у ДТП. Також ОСОБА_2 зазначив, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є власником або особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє даним автобусом, а в момент ДПТ виконував трудові обов`язки, працював на автобусі Богдан А-09201 н/з НОМЕР_1 водієм маршрутного таксі та 28.10.2015 року здійснював перевезення пасажирів за розглядом руху, компенсацію збитку має виплатити роботодавець. Крім того, відповідач ОСОБА_2 зауважив, що коли сталась ДТП він перехвилювався та одразу не зміг знайти своє посвідчення водія, однак через деякий час знайшов документи та передав працівникам ДАІ. Крім посвідчення водія, у нього були також наступні документи на підставі яких виконуються пасажирські перевезення: реєстраційний документ на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху. ОСОБА_2 зауважив, що відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ДТП, повинна здійснювати страхова компанія, а в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, відповідальна особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

01.03.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив ОСОБА_2 , у якій зазначає, що є належним позивачем у справі, з 2013 року на відповідній правовій підставі керувала транспортним засобом Toyota Prado, д.н.з. НОМЕР_2 , а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 в 2018 році зареєструвала в законному порядку право власності автомобілем за собою. Позивач також зауважила, що ОСОБА_2 , не надав жодних доказів на підтвердження факту його перебування у трудових відносинах АТП. Факт того, що ОСОБА_2 під час настання ДТП керував автомобілем без наявності при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 694523 від 28.10.2015 року.

02.04.2019 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в яких просить: стягнути солідарно з відповідачів на її користь відшкодування збитків у розмірі 32 404,84 грн., стягнути солідарно з відповідачів на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., судові витрати покласти на відповідачів.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскільки за пошкоджений 28.10.2015 року внаслідок ДТП автомобіль Toyota Prado, д.н.з. НОМЕР_2 ТДВ СК «Альфа-Гарант за полісом АІ-4507840 від 24.12.2014 року було сплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 9 408,55 грн., у зв`язку з недостатністю страхової виплати, для повного відшкодування збитків, завданих їй в наслідок ДТП, є необхідність просити суд стягнути з Відповідачів на користь Позивача різницю між фактичним розміром збитків та страховою виплатою, а саме: 41 813,39 грн. (розмір збитків) – 9 408,55 грн. (страхова виплата) = 32 404,84 грн.

10.04.2019 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача, витребувано із Головного управління ДФС в Одеській області відомості з бази персональних даних «Державний реєстр фізичних осіб - платників податків» відомості про фізичну особу - платника податків ОСОБА_2 , а саме: відомості про роботодавця/податкового агента, який в період часу з 01 жовтня 2015 року по 30 листопада 2015 року нараховував, утримував та сплачував (перераховував) до бюджету податок з доходів ОСОБА_2 , у вигляді заробітної плати.

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 2446/19 від 16.10.2019 року, винесеного у зв`язку із закінченням терміну повноважень здійснення правосуддя судді Шкамерди К.С., справа № 522/18869/18 надійшла в провадження судді Абухіна Р.Д.

Ухвалою від 18.10.2019 року справа прийнята до провадження.

12.12.2019 року ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі. ОСОБА_1 є неналежним позивачем по справі, не має права вимоги на стягнення збитків, бо не є власником автомобілю – фактично шкода майну в ДТП завдана власнику автомобіля, який не є позивачем по справі, розмір моральної шкоди є надто завеликим, безпідставним та необґрунтованим.

16.12.2019 року представником позивача надано відповідь на відзив ОСОБА_3 ..

Представник відповідача ТОВ «АТП-15106» правом на подання відзиву не скористався.

10.03.2020 року ухвалою суду закрито підготовче засідання по справі, призначено справу до судового розгляду.

Учасники справи в судове засідання 20 травня 2021 року не з`явились, про дату, час та місце його розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивача просила розглянути справу без ії участі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.10.2015 року о 12:00 годині на перехресті вул. Грецька та вул. Рішельєвська у м. Одеса, сталась ДТП за участю автомобіля «TOYOTA Prado» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автобуса «Богдан» ВАЗ А-09201, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Грецька у м. Одеса, здійснюючи поворот ліворуч не надав перевагу в русі автомобілю «Тоуоtа Prado», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у прямому напрямку та яким керувала ОСОБА_1 ..

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.12.2015 року у справі № 521/19169/15-п ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вилучене посвідчення водія на імя ОСОБА_2 повернути власнику без складання іспиту (т. 1 а.с. 12, 136).

В постанові зазначено, що ОСОБА_2 28.10.2015 року о 12 годині 00 хвилин керуючи автомобілем «Богдан», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись в м. Одесі по вул. Грецька при повороті ліворуч не надав перевагу в русі транспортному засобу «TOYOTA Prado», д/з НОМЕР_2 , котрий рухався у прямому напрямку, чим порушив вимоги п. 16.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 № 251096 від 28 жовтня 2015 року зазначено, що 28.10.2015 року ОСОБА_1 керувала автомобілем «Тоуоtа Prado», д.н.з. НОМЕР_2 .

В ході судового розгляду зазначеної адміністративної справи ОСОБА_5 визнав себе винним у вчиненому правопорушенні.

Отже, порушення ОСОБА_5 п. 16.5 ПДР призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, що в свою чергу стало наслідком нанесення механічних пошкоджень автомобілю Toyota Prado д/н НОМЕР_2 .

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до листа № 31/15-19аз від 26.01.2017 року в.о. директора Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області, згідно наявних баз даних АІС «Автомобіль» в Одеській області та НАІС станом на 28.10.2015 року, автобус Богдан А-09201, номерний знак НОМЕР_1 , був зареєстрований за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , власника наземного транспортного засобу Богдан А-09201, номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» за полісом АІ-4507840 від 24.12.2014 року.

Під час вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, автомобілю Toyota Prado, д.н. НОМЕР_2 було нанесено механічні пошкодження.

Станом на 28.10.2015 року ОСОБА_2 не був власником автомобіля марки «Богдан», а лише здійснював його керуванням.

З урахуванням вищезазначеного, ОСОБА_2 вчинив дії, які призвели до завдання шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі – Постанова № 4), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Щодо права ОСОБА_1 на звернення до суду за захистом порушеного права.

П. 1 ч. 1 ст. 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до ст. 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно. Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03.12.2014 року у справі № 6-183цс14, у постанові від 11.10.2017 року по справі № 753/2541/16-ц, Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.11.2018 року по справі № 200/21323/15-ц (провадження № 61-37571св18).

В матеріалах справи наявна копія довіреності серії НАВ № 036609, виданої 08.10.2014 року ОСОБА_4 , посвідченої приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Кравченко С.Ю.. Вказана довіреність видана строком на п`ять років, зі строком дії до 08.10.2019 року.

Цією довіреністю серії НАВ № 036609 ОСОБА_4 , яка зареєстрований власник автомобіля, уповноважив, зокрема, ОСОБА_1 розпоряджатися (продати, обміняти, передати в заставу в забезпечення будь-яких зобов`язань) автомобілем марки – TOYOTA, модель – PRADO, рік випуску – 2007 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , колір = ЧОРНИЙ, тип – ТЗ – УНІВЕРСАЛЬНИЙ-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 , виданого ЦЕНТР ДАІ 4401 від 21.11.2013 року, за ціною та на умовах на власний розсуд. Для цього ОСОБА_4 , було надано, зокрема, ОСОБА_1 право, серед іншого: укладати та підписувати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на умовах та за її розсудом, представляти його інтереси з експертами щодо автомобіля (оцінка шкоди, автотехніка, тощо); керувати автомобілем; бути представником на станції техобслуговування з питань ремонту цього автомобіля та заміни агрегатів; перереєструвати, знімати та ставити вказаний автомобіль на облік в органах Державтоінспекції, проходити державний технічних огляд; одержувати за довірителя грошові кошти (страхове відшкодування на яке він має право як страхувальник або потерпілий) та розпоряджатися такими коштами для ремонту пошкодженого транспортного засобу (у випадку необхідності), вимагати відшкодування шкоди, яке може виникнути внаслідок ДТП.

В матеріалах справи наявна також копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (дублікат свідоцтва серії НОМЕР_6 від 21.06.2018 року), згідно якого 27.07.2018 року була проведена повторна реєстрація права власності вказаного вище автомобіля «TOYOTA Prado» номерний знак НОМЕР_2 за ОСОБА_1 , у зв`язку з втратою свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 21.06.2018 року. Тобто перша реєстрація права власності на автомобіль «TOYOTA Prado» д.н.з. НОМЕР_2 за ОСОБА_1 була проведена 21.06.2018 року.

Тобто, на момент ДТП 28.10.2015 року ОСОБА_1 мала право керування автомобілем «TOYOTA Prado» д.н.з. НОМЕР_2 , правомірно володіла вказаним автомобілем на відповідній правовій підставі (довіреності). Оскільки спричинення шкоди володільцю майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі, ОСОБА_1 має право на захист відшкодування збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3311 від 06.12.2015 року, у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 28.10.2015 року, у автомобіля Toyota Prado д.н. НОМЕР_2 пошкоджено наступні деталі: бампер задній, кронштейн лівий заднього бамперу, кришка багажника, ліхтар задній лівий протитуманний, ліхтар задній лівий, крило заднє ліве, накладка крила заднього лівого, клапан вентиляції лівий. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Prado, д.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на 28.10.2015 року становила 41 813,39 грн.

Відповідно до листів № 12/779 від 11.03.2019 року та № 12/1127 від 09.04.2019 року Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», страхове відшкодування за пошкоджений 28.10.2015 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль TOYOTA Prado д.р.н. НОМЕР_2 з вини водія ОСОБА_2 було перераховано платіжним дорученням № 19707 від 24.02.2016 року в сумі 9 408,55 грн.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У запереченнях на позовну заяву Відповідач ОСОБА_2 зазначає, що на час ДТП працював на автобусі БОГДАН А-09201 н/з НОМЕР_7 водієм маршрутного таксі, 28.10.2015 року здійснював перевезення пасажирів за розкладом руху та в момент ДТП виконував трудові обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З наданої Головним управлінням ДФС в Одеській області, на виконання ухвали суду від 04.04.2019 року, інформації з Державного реєстру фізичних осіб щодо доходів, отриманих громадянином ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , датою прийому ОСОБА_2 на роботу в ТОВ «АТП-15106» є 07.12.2015 року.

Проте, матеріали справи не містять відомості, що станом на день ДТП (28.10.2015 року) ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «АТП-15106».

З огляду на викладене ОСОБА_2 , як водій у даній справі не є працівником в розумінні КЗпПУ та не міг заподіяти шкоду третій особі під час виконання своїх трудових обов`язків, а тому несе цивільну відповідальність в повному обсязі і не може перекласти цю відповідальність на підприємство.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме : шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.ч. 2 ? 4 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідати за завдану шкоду внаслідок ДТП, в силу положень ч.ч. 3, 4 ст. 1187 ЦК України, мають саме ОСОБА_2 .

Як вбачається із матеріалів справи, вартість відновлювального ремонту складає 41813,39 гривень. Страхове відшкодування виплачене в розмірі 9408,55 гривень, 22088,33 гривень – невиплачене страхове відшкодування.

У зв`язку з недостатністю страхового відшкодування, сплаченого Позивачу, згідно ст. 1194 ЦК України, враховуючи характер спірних правовідносин, для повного відшкодування збитків, завданих Позивачу внаслідок ДТП, різниця між фактичним розміром шкоди (збитків) та страховим відшкодуванням, а саме: 19725,06 гривень, в силу положень ч.ч. 3, 4 ст. 1187 ЦК України, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди внаслідок ДТП.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно абз 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд зазначає, що дорожньо-транспортна пригода – це подія, яка виражається у зіткненні двох транспортних засобів під час здійснення ними руху по дорозі загального користування, що призвело до механічного пошкодження даних транспортних засобів.

Сама по собі дорожньо-транспортна пригода є стресовою і небезпечною подією, що полягає у факті настання дорожньо-транспортної пригоди та її наслідках.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпцію моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою Позивачу, якщо Відповідачами не доведено належними доказами відсутність їхньої вини у завданні такої шкоди (узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.02.2021 року у справі № 761/24143/19).

Виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що відшкодуванню Позивачу підлягає моральна шкода, в результаті ДТП, у розмірі 3000, 0 грн., яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, чч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі в розмірі 704,80 гривень та судові витрати, пов`язані із залученням експерта у розмірі 1000 гривень підлягають стягненню х відповідача ОСОБА_2 ..

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 23, 395, 396, 398, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76 – 82, 89, 102, 103, 106, 108, 110, 133, 139, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП -15106», ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування збитків у розмірі 19725 (девятнадцять тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень 06 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 40 копійок та понесені витрати на проведення експертизи в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП -15106», ОСОБА_3 про відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31 травня 2021 року.

Суддя Р.Д. Абухін

20.05.2021