Рішення № 97325208, 31.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10640/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про визначення коду товару № КТ-UA500100-0001-2020 від 28.04.2020 р. та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500100/2020/00014 від 28.04.2020 р., вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся позивач, ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просив:

(1).Визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару №КТ UA500100-0001-2020 від 28.04.2020 р. щодо автомобіля Chevrolet Volt, 2017 р.в. VIN# НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500100/2020/007004 від 24.04.2020 р.

(2).Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500100/2020/00014 від 28.04.2020 р. щодо автомобіля Chevrolet Volt, 2017 р.в. VIN# НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500100/2020/007004 від 24.04.2020 р.

(3). Здійснити розподіл судових витрат та стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 4333345, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 841 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

19.02.2020 р. позивач придбав у США транспортний засіб Chevrolet Volt, 2017 р.в. VIN# НОМЕР_1 .

24.04.2020 р. позивач подав митну декларацію UA500100/2020/007004 щодо здійснення митного оформлення вказаного автомобіля, у графі №33 якої зазначив код товару 8703 90 10 90 – транспортні засоби, оснащені електричними двигунами: інші.

За результатами розгляду зазначеної митної декларації посадова особа відповідача склала картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500100/2020/00014 від 28.04.2020 р. з причин прийняття рішення про визначення коду товарів № КТ- UA500100-0001-2020 від 28.04.2020 яким змінено код товару за УКТЗЕД з 8703 90 10 90 (електро: інші) на 8703229010 (ТЗ оснащені двигуном внутрішнього згоряння).

Позивач зазначив, що суть спору полягає у правильності визначення коду УКТ ЗЕД при розмитненні автомобіля марки Chevrolet модель Volt, від якого залежить база оподаткування.

Крім того, позивач подав митну декларацію за кодом 8703 90 10 90 (електро: інші) який передбачає сплату акцизу, 10% - мита та 20% - ПДВ і по якій позивач сплатив 89366 грн.

(б) Позиція відповідача

08.02.2021 р. суд ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи для надання можливості відповідачу надати відзив на позовну заяву.

21.05.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Під час здійснення митного контролю за товарами, які були заявлені у митній декларації програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які передбачали контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, а також перевірку відповідності заявленого опису товарів та проведення митного огляду товарів.

У зв`язку з чим посадовою особою відділу було прийняте класифікаційне рішення, згідно з яким заявлений у ЕМД код товару було змінено.

ІІІ. Процедура та рух справи

02.11.2020 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

08.12.2020 р. суд ухвалою здійснив перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження та призначив підготовче судове засідання на 08.02.2021 р.

08.02.2021 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання продовжив підготовче провадження до 90 днів та надав можливість відповідачу надати відзив на позовну заяву.

29.03.2021 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та продовжив розгляд справи по суті у порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

06.04.2021 р. ухвалою суду зупинено провадження у справі та повторно витребувано у відповідача оскаржуване рішення.

31.05.2021 р. поновлено провадження у справі та продовжено розгляд справи у порядку письмового провадження.

ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

19.02.2020 р. позивач придбав у США транспортний засіб Chevrolet Volt, 2017 р.в. VIN# НОМЕР_1 .

24.04.2020 р. позивач подав митну декларацію UA500100/2020/007004 щодо здійснення митного оформлення вказаного автомобіля, у графі у графі 31 “Вантажні місця та опис товару” був наведений наступний опис товару №1: “1. Легковий автомобіль: 1 шт. Марка - CHEVROLET; Модель - VOLT; Календарний рік виготовлення - 2017 р.; Модельний рік виготовлення - 2017 р.; Автомобіль – б/у; Номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 ; Номер шасі - немає даних; Номер двигуна - не визначений; Загальна кількість місць - 5; Кількість дверей - 5; Призначення автомобілю - пасажирський; Тип двигуна – гібрид (електродвигун та ДВЗ); Потужність електродвигуна -111 к.с.; Робочий об`єм ДВС - 1490 см3; Тягова батерея - 18.4 кВт/г; Колісна формула - 4/2; Тип кузова - хетчбек; Колір - сірий; Показники одометра - невідомо. Відповідно до технічної документації виробника Chevrolet Volt другого покоління є електричним транспортним засобом (ТЗ) з розширеним діапазоном руху. Електрична енергія є первинним джерелом енергії ТЗ, в той час як пальне є вторинним джерелом енергії. Цей ТЗ має два режими роботи: Електричний Режим (ЕР) та Режим Розширеного Діапазону (РРД). В ЕР транспортний засіб рухається тільки за рахунок блоку електричної тяги. Він перетворює електричну енергію у механічну для приводу у рух коліс. У РРД транспортний засіб отримує енергію як від батареї так і від двигуна. В ЕР транспортний засіб не використовує пальне та не генерує вихлопні речовини з задньої вихлопної груби . У цьому первинному (основному) режимі ТЗ живиться (приводиться у дію) електричною енергією, що зберігається у високовольтній батареї. ТЗ може працювати в цьому режимі до того моменту, коли у батареї зостається тільки невелика кількість електричного заряду (коли батарея досягає стану з низьким зарядом). Коли ТЗ досягає кінця свого електричного діапазону руху (коли батарея розряджається), він переключається у Режим Розширеного Діапазону. У цьому вторинному режимі електрична енергія генерується двигуном, який живиться від палива. Це вторинне джерело енергії розширює діапазон руху ТЗ. Функціонування ТЗ буде продовжено у режимі РРД до того моменту, коли ТЗ може бути підключеним до джерела електричної енергії для поповнення заряду батареї високої напруги та відновлення Електричного Режиму. Автомобіль має пошкодження передньої частини після ДТП: капоту, крил, бамперу та ін. Торгівельна марка - Chevrolet Виробник - General Motors LLC Країна виробництва - US, що підтверджується маркуванням захищеною позначкою на центральній лівій стійці кузова транспортного засобу. Вивантажено з контейнера –САІU7773133", а в графі 33 “Код товару” визначений код товару - 8703901090 (Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: - інші: транспортні засоби, оснащені електричними двигунами: інші) (а.с.14-15).

За результатами розгляду зазначеної митної декларації посадова особа відповідача склала картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500100/2020/00014 від 28.04.2020 р. (а.с.19-20).

28.04.2020 року відповідач прийняв рішення про визначення коду товару №KT-UA500100-0001-2020, згідно якого в якості коду УКТЗЕД автомобілю Chevrolet Volt VIN: VIN# НОМЕР_1 визначено 8703 22 90 10 (легковий автомобіль, призначений головним чином для перевезення людей з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом з робочим об`ємом циліндрів двигуна понад 1000 см3, але не більш як 1500 см3).

Суть спору полягає у правильності визначення коду УКТ ЗЕД при розмитненні автомобіля марки Chevrolet модель Volt, від якого залежить база оподаткування.

Крім того, позивач подав митну декларацію за кодом 8703 90 10 90 (електро: інші) який передбачає сплату акцизу, 10% - мита та 20% - ПДВ і по якій позивач сплатив 89366 грн.

V. Джерела права та висновки суду

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються, зокрема, Митним кодексом України від 13.03.2012 року №4495-VI (надалі – МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно вимог ч.2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За приписами ч.1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарі, відповідно до ч.5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів в має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною 6 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ст. 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. В Україні для класифікації товарів використовують Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка є їх товарною номенклатурою Митного тарифу України встановлюється Законом України “Про митний тариф” від 19.09.2013 року №584-VII (далі - Закон №584-VII). Міжнародною основою УКТЗЕД є Гармонізована система опису та кодування товарів.

Відповідно до ст. 1 Закону №584-VII митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4.Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

У відповідності з рекомендаціями Комітету по Гармонізованій системі опису та кодування товарів (ТС) Ради митного співробітництва (Всесвітня Митна Організація) перші чотири правила Основних правил інтерпретації класифікації товарів застосовуються виключно послідовно.

Відповідно до Правила 1 Основних правил інтерпритації УКТЗЕД (далі ОПІ) назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого відповідно до таких положень.

Якщо при класифікації товару визначено товарну позицію, то при подальшій детальній класифікації на рівні підпозицій, категорій та підкатегорій застосовується Правило 6. Положеннями правила 6 ОПІ встановлено, що для юридичних цілей класифікація товарів у підпозиціях будь-якої товарної позиції проводиться відповідно до назви підпозицій і приміток, які стосуються підпозицій, а також вище зазначених Правил, за умови, що порівнювати можна лише підпозиції одного рівня. У цілях цього Правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів та груп, якщо не обумовлене інше.

Згідно з другою частиною Правила 3 (б) визначено, у разі коли згідно з правилом 2 (б) або з будь яких інших причин товар можна віднести до двох чи більше товарних позицій, багатокомпонентні товари, які виготовлено з декількох різних компонентів або декількох різних матеріалів повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, які визначають основні властивості цих товарів за умови, що критерій можна застосувати. Критерій може визначатися різними чинниками залежно від виду товару. Вона, може, наприклад визначатися природою матеріалу і компонента, його об`ємом, кількістю, масою, вартістю або роллю, що відіграє цей матеріал чи компонент у використанні товару.

Згідно з Митним тарифом України, котрий є Додатком до Закону України “Про митний тариф України”, група 87 має назву “Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання”.

До коду УКТЗЕД 8703 22 90 10 відносяться автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі, з робочим об`ємом циліндрів двигуна понад 1000, але не більш як 1500 cm3, що використовувалися не більш як 5 років.

До коду УКТЗЕД 8703 90 10 90 відносяться автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі, інші транспортні засоби, оснащені електричними двигунами, інші.

Суд зазначає, що характеристики товарів для визначення коду УКТЗЕД, зокрема транспортних засобів встановлюються за результатами вивчення технічної документації, в т.ч. марки автомобілю, моделі, комплектації, об`єму двигуна, року випуску, технічного стану, паспортних даних на товар; товаросупровідних документів, інформації про товар розміщеної у відкритому доступі мережі Інтернет та у разі потреби, результаті лабораторних досліджень конкретного товару.

Судом встановлено, що, відповідно до технічної документації, яка є загальнодоступною в мережі Інтернет на веб-сайті General Motors LLC як компанії-виробника, автомобіль Chevrolet Volt є електричним транспортним засобом з розширеним діапазоном руху. (ЕКЕУ - Електричний Транспортний засіб, що може працювати у Режимі Розширеного Діапазону). Він використовує електричну систему тяги, що приводить транспортний засіб у рух в будь-який час (завжди). Електрична енергія є первинним джерелом енергії транспортного засобу, в той час як пальне є вторинним джерелом енергії. Цей транспортний засіб має два режими роботи: Електричний Режим та Режим Розширеного Діапазону. В Електричному Режимі даний транспортний засіб рухається тільки за рахунок блоку електричної тяги. Він перетворює електричну енергію у механічну для приводу у рух коліс. У Режимі Розширеного Діапазону транспортний засіб отримує енергію як від батареї, так і від двигуна.

В Електричному Режимі транспортний засіб не використовує пальне та не генерує вихлопні речовини з задньої вихлопної труби. У цьому первинному (основному) режимі транспортний засіб живиться (приводиться у дію) електричною енергією, що зберігається у високовольтній батареї. Транспортний засіб може працювати у цьому режимі до того моменту часу, коли у батареї зостається тільки невелика кількість електричного заряду (коли батарея досягає стану з низьким зарядом).

Коли транспортний засіб досягає кінця свого електричного діапазону руху (коли батарея розряджається), він переключається у Режим Розширеного Діапазону (РРД) У цьому вторинному режимі електрична енергія генерується двигуном, якій живиться від палива. Це вторинне джерело електричної енергії розширює діапазон руху транспортного засобу. Функціонування транспортного засобу буде продовжено у режимі РРД до того моменту, коли транспортний засіб може буди підключеним до джерела електричної енергії для поповнення заряду батареї високої напруги та відновлення Електричного Режиму.

Батарея високої напруги буде продовжувати постачати певну кількість енергії; працювати разом з двигуном для забезпечення максимальної (пікової) продуктивності коли це вимагається, наприклад при підйомі на крутий нахил або при маневрах, потребують великого прискорення. Батарея не буде заряджатися, та електричний діапазон роботи транспортного засобу не буде відновлюватися за рахунок енергії від двигуна.

Як у Електричному Режимі, так і у Режимі Розширеного Діапазону, коли транспортний засіб рухається з малою швидкістю, або зупиняється, двигун буде працювати без відключення, якщо транспортний засіб знаходиться в увімкненому стані, за виключенням того, коли блок електричного приводу знаходиться в положенні N (Нейтральне). Двигун відключиться або буде залишатися відключеним при низькій швидкості транспортного засобу у положенні N (Нейтральне). В таких випадках батарея високої напруги не буде заряджатися. При цих умовах, батарея високої напруги, все ще може розряджатися при використанні кондиціонеру або інших навантаженнях на мережу 12 Вольт.

Як у Електричному Режимі, так і у Режимі Розширеного Діапазону, у випадку несправності батареї високої напруги, двигун може працювати без відключення з метою генерації необхідної електрики. Лампочка індикатора несправності буде включена (почне світитися).

Суд також враховує висновок експерта №20-5292 від 20.10.2020 року з оцінки ідентичного транспортного засобу як додаткового джерела інформації про технічні характеристики автомобіля позивача в сукупності з іншою інформацією наявною в техніко-технологічній документації на товар, з метою офіційного з`ясування всіх обставин, зокрема для складення більш повного уявлення про технічні, якісні характеристики транспортного засобу.

Аналіз інформації про автомобіль відповідно до його технічної документації, зумовлює висновок суду про те, що автомобіль Chevrolet Volt має електричний двигун та двигун внутрішнього згоряння, при чому електрична енергія є первинним джерелом енергії транспортного засобу, в той час як пальне є вторинним джерелом енергії, тобто, автомобіль Chevrolet Volt є двокомпонентним товаром відповідно до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД.

Досліджуючи питання визначення УКТЗЕД та Основні правила його інтерпретації, суд зауважує, що вони не містять поняття чи коду товару “автомобіль, що обладнаний гібридною силовою установкою”, тому класифікація легкового автомобіля можлива: або за ознакою двигуна внутрішнього згоряння, або за ознакою електродвигуна, або, якщо легковий автомобіль має одночасно і електродвигун, і двигун внутрішнього згоряння.

Отже, з огляду на віднесення автомобіля Chevrolet Volt до двокомпонентних товарів, до цього товару необхідно застосовувати наступні правила класифікації товарів, встановлені Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД:

(b) ... Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис ...

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (а) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються (товарна позиція 8703 90 10 90 (транспортні засоби, оснащені електричними двигунами, інші) більша за товарну позицію 8703 22 90 10 (транспортні засоби- оснащені двигуном: внутрішнього згоряння)).

Відповідно до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, автомобіль Chevrolet Volt, як легковий автомобіль (товар), який складається з двох компонентів, які є основою для класифікації, повинен класифікуватись:

- за компонентом, який описується конкретніше;

- за компонентом, який визначає його основні властивості,

- або за найбільшим порядковим номером серед товарних позицій.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що автомобіль Chevrolet Volt описується конкретніше за його основним компонентом - електродвигуном, електродвигун автомобіля Chevrolet Volt є компонентом, який визначає основні властивості автомобіля Chevrolet Volt, товарна позиція 8703 90 10 90 є більшою за товарну позицію 8703 22 90 10, а тому автомобіль Chevrolet Volt 2016 року необхідно класифікувати за товарною позицією 8703 90 10 90 - Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702, включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: транспортні засоби, оснащені електричними двигунами: інші.

Аналогічна правова позиція щодо застосування до автомобіля Chevrolet Volt, який має електричний двигун та двигун внутрішнього згоряння, викладена Верховним Судом в постанові від 13 жовтня 2020 року по справі № 420/5592/19.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що відповідач протиправно змінив код товару за УКТЗЕД, а картка відмови у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt за поданою митною декларацією №UA 500100/2020/007004 від 24.04.2020 р., яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500100/2020/00014 року з підстав прийняття рішення про визначення коду товару №KT-UA500100-0001-2020 від 28.04.2020 року належать до скасування.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги обґрунтовані та належать до задоволення.

VI. Розподіл судових витрат

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що за звернення до суду із вказаним позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 841,00 грн.

Позивач у прохальній частині позову просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку , що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення може за заявою учасника чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку , що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що для надання правничої допомоги та представництва інтересів позивача у цій справі був укладений договір про надання правничої допомоги від 12.10.2020 р. №12/10/2020 між позивачем та Адвокатом Романюк Валерієм Іллічем.

Відповідно до п.3 договору №12/10/2020, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5000,00 грн. Оплата гонорару здійснюється клієнтом після винесення остаточного рішення по справі, яке набрало законної сили.

Факт надання послуг (правничої допомоги) підтверджується актом прийому – передачі наданих юридичних послуг від 03.02.2021 р. (а.с.99).

Так, Європейський суд з прав людини у п.115 рішення по справі «Бєлоусов проти України», №4494/07, від 07.11.2013 р., зазначає що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними».

З огляду на вищевикладене позивач ще не сплатив грошових коштів за договором №21/10/2020 про надання правової допомоги через те, що за умовами договору передбачена сплата за надані послуги здійснюється клієнтом після винесення остаточного рішення по справі, яке набрало законної сили.

Крім того, домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 12.05.2020 р. у справі №904/4507/18.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що належать сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Відповідно до ч. 3 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які належать розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд, на підставі вищезазначеного, а також розглянувши додані докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів, робить висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару №КТ UA500100-0001-2020 від 28.04.2020 р. щодо автомобіля Chevrolet Volt, 2017 р.в. VIN# НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500100/2020/007004 від 24.04.2020 р.

3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500100/2020/00014 від 28.04.2020 р. щодо автомобіля Chevrolet Volt, 2017 р.в. VIN# НОМЕР_1 за поданою митною декларацією UA500100/2020/007004 від 24.04.2020 р.

4. Здійснити розподіл судових витрат та стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 4333345, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 841(вісімсот сорок одна),00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч),00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Одеська митниця Держмитслужби, адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса,65078 код ЄДРПОУ 43333459.

Суддя О.Я. Бойко