Рішення № 97325142, 31.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5228/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

02.04.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5138-550/4138.1-20 від 04.12.2020) у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що незгоден з позицією органів міграційної служби, категорично відмовляється від біометричного паспорта, оскільки має законне право у подальшому жити з паспортом зразка 1994 року, в який повинно бути вклеєно нову фотокартку по досягненню 45 років. Позивач зазначає, що обмеження щодо вклеювання нових фотокарток до паспорта громадянина України зразка 1994 року грубо порушує основоположні конституційні права громадян, передбачені статтями ст. ст. 21-24, 27-29, 31, 32, 34, 35, 41-43, 46-48, 53, 60, 67, 68 Конституції України, на життя, релігійні переконання, честь, гідність, здоров`я; працю та заробітну плату, навчання, розвиток особистості тощо, оскільки громадяни, які за релігійними переконаннями відмовляються від обміну на паспорт з безконтактним електронними носієм, від присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (УНЗР) та від зняття біометричних даних, обліку персональних даних в ЄДДР позбавляються згідно з пунктами 2 та 3 постанови КМУ від 25.03.2015 № 302 права на подальше проживання та ідентифікацію особи відповідно паспорта у формі книжечки зразка 1994 року. Статтею 32 Конституції України гарантовано право громадян на відмову від обробки персональних даних про них.

06.04.2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

22.04.2021 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ГУДМС України в Одеській області вважає, що відповідачем у рамках спірних правовідносин дотримано вимог законодавства про звернення громадян у повному обсязі. Відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 45 років – ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 зобов`язаний був звернутись з відповідною заявою про вклейку фотокартки протягом місяця, тобто в строк до 19.01.2020 року відповідно до вимог ст. 197 КУпАП відповідний паспортний документ вважається не дійсним, 4 громадянин підпадає під адміністративний проступок. Однак, відповідну заяву/звернення ОСОБА_1 направив до Любашівського РВ лише у грудні 2020 року, тобто майже через рік. Також слід зазначити, що паспорт громадянина України у формі ГО картки є необхідним документом для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою та інших дій. Відтак, під час виконання своїх повноважень на переконання відповідача, він діяв на підставі та в межах законодавства.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.12).

02.12.2020 року ОСОБА_1 , звернувся до Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою, в якій просив вклеїти фотокартку у визначений законодавством строк з повідомленням про дату і час вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. До заяви позивачем додано: паспорт, дві фотокартки (а.с.8).

04.12.20210 року Любашівським районним сектором Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на заяву позивача надано відповідь за № №5138-550/4138.1-20, в якій, зокрема, повідомлено, що відповідно до підпункту 6 пункту 6 Порядку, якщо особа досягла 25-ти чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, здійснюється обмін паспорта. Судове рішення у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), не може бути підставою для вклейки фото до паспорта громадянина України зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХП, оскільки є індивідуальними актом, та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи. Станом на 02.12.2020 рік позивачем перевищено термін для вклеювання до паспорта зразка 1994 року фото при досягненні 45-річного віку. Враховуючи викладене, у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для вклейки фото до паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (а.с.9-10).

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Закону України Про громадянство України від 18.01.2001 року № 2235-III (далі - Закон № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Зважаючи на зміст п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є одним із документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4-6 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Так, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими Законом № 5492-VI, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Пунктом 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ (далі-Положення №2503-ХІІ) визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Відповідно до п.п.2, 3 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пункт 5 Положення №2503-ХІІ визначає, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. З огляду на п. 8 Положення № 2503-ХІІ термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Пунктом 8 Положення № 2503-ХІІ встановлено, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Згідно із п. 9 Положення № 2503-ХІІ передбачено, що паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.

Відповідно до п.п. 10, 11 Положення № 2503-ХІІ термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Зі змісту зазначених норм слідує, що Положенням № 2503-ХІІ про паспорт громадянина України визначено дві форми паспорта громадянина України: паспортна книжечка та паспортна картка.

Також при вирішенні даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17 (провадження № Пз/9901/2/18), що відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі враховуються правові висновки Верховного суду, викладені у рішенні за результатом розгляду зразкової справи.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-ХІІ (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом) не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Також, при вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесені зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Вирішуючи даний спір, суд вважає, що фактична безальтернативність документування особи паспортом з безконтактним електронним носієм (ID-картки), у разі пропуску місячного строку, після досягнення певного віку, для звернення до уповноваженого органу для вклеювання нових фотокарток, була передбачена Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302.

Пунктом 6 Порядку № 302 передбачено те, що обмін паспорту здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

Судом встановлено, що позивачу виповнилось 45 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому він мав звернутися до відповідача із заявою з проханням ОСОБА_2 фотокартку по досягненню 45-річного віку у паспорт громадянина України протягом місяця, тобто в строк до 19.01.2020 року. Проте, таку заяву позивач подав 02.12.2020 року.

Враховуючи викладене, суд погоджується із висновком відповідача-2 про пропуск позивачем строку для звернення до відповідача-2 із заявою про вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із досягнення 45-річного віку і це є порушенням вимог підпункту 6 пункту 6 Порядку № 302.

При цьому, суд зауважує, що за дане порушення позивача може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, однак, це не може перешкоджати чи позбавити особу права на користування паспортом у формі книжечки.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року № 398 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302", передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

З 21.06.2019 набрав чинності Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року № 456 (далі – Порядок № 456).

За змістом п. 2 розділу V Порядку № 456 для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток.

Отже, у зв`язку із зміною чинного законодавства, передбачена можливість вклеювання фотокартки, після спливу тридцятиденного строку, до паспорту громадянина України зразка 1994 року.

Суд відмічає, що можливість вклеювання Державною міграційною службою фотокартки до паспорта громадянина України при досягненні відповідного віку особою після спливу тридцятиденного строку може бути реалізована лише за наявності подання такою особою рішення суду.

У свою чергу, така можливість може бути реалізована виключно за умови наявності судового рішення, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Тобто, у будь-якому випадку особа, яка через свої переконання бажає залишити за собою право бути документованою паспортом зразка 1994 року, змушена звертатися до суду про зобов`язанням Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Таким чином, у даному випадку звернення позивачки із цим позовом до суду є необхідним для реалізації останньої зазначеного права, оскільки іншої процедури вклеювання фотокартки до паспорту зразка 1994 року, законодавством не передбачено.

При цьому, суд вважає, що рішення суду про зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (як то передбачено Порядком № 456) та рішення суду про зобов`язання органу Державної міграційної служби вклеїти фотокартку до паспорту зразка 1994 року (вимоги заявлені у цій справі), за своєю суттю є однаковими, оскільки направлені на досягнення однієї мети – бути документованою паспортом зразка 1994 року. Заявити вимоги такого змісту, як зазначено в Порядку № 456 - зобов`язати орган Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, у позивача підстав не існувало, оскільки вона має оформлений та виданий у встановленому порядку паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Отже, належним способом захисту права позивачки в межах спірних правовідносин, є зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта ОСОБА_1 , зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45-річного віку.

Аналогічний підхід до тлумачення зазначених норм права Верховний Суд висловив у постановах від 06.02.2020 у справі № 420/3253/19, від 31.01.2020 року у справі № 200/6627/19-а та від 31.03.2020 року у справі № 460/842/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45-ти років.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог про відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5138-550/4138.1-20 від 04.12.2020) у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років, оскільки обов`язок вчинити такі дії виникне за наявності рішення суду зобов`язального характеру.

Зазначене свідчить про відсутність у відповідача, станом на час виникнення спірних правовідносин, підстав для вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача та відсутності обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог за даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог за даним позовом.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (адреса: вул. Преображенська, 44, Одеса, Одеська область, 65045, код ЄДРПОУ 37811384) в особі Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (адреса: вул. Володимира Князя, б.150, Любашівка, Любашівський район, Одеська область, 66502) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу - Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45-ти років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Л.М. Токмілова