Ухвала суду № 97323564, 28.05.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 1715/17806/12

УХВАЛА

28 травня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Кучиної Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Добровчан К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі №1715/17806/12, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» звернулося до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі №1715/17806/12.

В обґрунтування заяви заявник вказав, що ТОВ «ФК «ПАРІС» отримав оригінал виконавчого листа/листів у справі №1715/17806/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПАРІС» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 11 622.47 гривень.

Дата видачі виконавчого листа/листів - 31.03.2021р.; строк пред`явлення виконавчого листа/листів до виконання - до 08.01.2014 р.

Первісний стягувач - ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» не звертався з заявою до суду про видачу виконавчого листа по справі №1715/17806/12 та, відповідно, не звертався до примусового виконання.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕЛЬТА БАНК” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "ДЕЛЬТА БАНК”, згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "ДЕЛЬТА БАНК".

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015р. № 181, «Про початок процедури ліквідації AT «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Таким чином, введення тимчасової адміністрації та ліквідація ДЕЛЬТА БАНК, яка почалася з 02 жовтня 2015 року та триває до цього часу, ліквідація відділень та скорочення працівників Банку зумовили не звернення попереднього стягувача до суду за отриманням виконавчого листа та пред`явлення його у строк до 08 січня 2014 року. Просить поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати заяву без його участі.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином про час та місце розгляду справи, про прични неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи чи без її участі до суду не надходило.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст.433 ЦПК України неявка повідомлених учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку, суд вважає за можливе розглядати зазначене питання у відсутність сторін.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 27.11.2012 року по справі №1715/17806/12 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 622,47 грн.

Ухвалою Рівненського міського суду від 28.05.2020 року замінено стягувача у справі №1715/17806/12 з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34047020) на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» (03150, м. Київ. вул. Велика Васильківська, будинок 77а; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 38962392), а саме: замінено у виконавчому листі по справі №1715/17806/12 сторону виконавчого провадження (стягувача) Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Паріс» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 77а; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 38962392).

В Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня інформація щодо виконавчих проваджень про примусове стягнення з відповідача ( ОСОБА_1 .

ТОВ «ФК «ПАРІС» отримав оригінал виконавчого листа/листів у справі №1715/17806/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПАРІС» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 11 622.47 гривень.

Дата видачі виконавчого листа/листів - 31.03.2021р.; строк пред`явлення виконавчого листа/листів до виконання - до 08.01.2014 р.

З отриманого виконавчого листа вбачається, що первісний стягувач - ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» не звертався з заявою до суду про видачу виконавчого листа по справі №1715/17806/12 та, відповідно, не звертався до примусового виконання.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕЛЬТА БАНК” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "ДЕЛЬТА БАНК”, згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "ДЕЛЬТА БАНК".

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015р. № 181, «Про початок процедури ліквідації AT «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Таким чином, введення тимчасової адміністрації та ліквідація ДЕЛЬТА БАНК, яка почалася з 02 жовтня 2015 року та триває до цього часу, ліквідація відділень та скорочення працівників Банку зумовили не звернення попереднього стягувача до суду за отриманням виконавчого листа та пред`явлення його у строк до 08 січня 2014 року.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів держаної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян України і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановленими міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, - і за її межами.

Отже, за даним виконавчим документом у справі №1715/17806/12 сума боргу не стягнута, а тому рішення Рівненського міського суду Рівненської області не виконано.

Згідно ст. 129 Конституції України зазначено, що всі судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, тому рішення у даній справі має бути обов`язково виконано.

Згідно ч. 1,2,4 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», та ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

У п. 28 Рішення Європейського суду з прав людини від «11» грудня 2008 року, в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Immobiliare Saffi v. Italy», [GC], №22774/93, § 66, ECHR 1999-V).

За § 52 та § 53 рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) у такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії», № 59498/00, ECHR 2002-III).

Пропуск процесуального строку це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

При цьому, відновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Горнсбі проти Греції наголосив на гарантоване статтею 6 Конвенції право на суд, яке повинно розцінюватися не лише в аспекті права особи звернутися до суду за захистом своїх прав, а і як обов`язковість боржника до виконання судового рішення. Викладене означає, що виконання судового рішення є невід`ємною частиною судового процесу з метою забезпечення положень названої статті Конвенції (права на суд).

Крім цього, у пунктах 18, 23 рішення Європейського суду у справі Ліпісвіцька проти України зазначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

У рішеннях Європейського суду у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.

Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до положень статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно п. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 433 ЦПК України передбачено, що у разі пропуску строку для предявлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для предявлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст. 433 ЦПК питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

За таких підстав, оскільки боржник на сьогоднішній день не погасила заборгованість перед банком, самостійно рішення суду не виконується, а пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не дає можливості Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» звернутися до органів Державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду по вказаній справі, суд вважає за необхідне заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» задовольнити та поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Керуючись ст. 433 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі №1715/17806/12 - задовольнити.

Поновити стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі №1715/17806/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 11 622,47 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.Г. Кучина