Рішення № 97320329, 27.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 р. № 400/897/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Держави Україна в особі Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, и. Миколаїв, 54001

про:стягнення матеріальної шкоди в розмірі 578 943,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Миколаївської обласної прокуратури про стягнення матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати за період з 01.07.2015 р. по 06.08.2018 р. у сумі 578943,00 грн.

03.03.2021 р. позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зменшив суму стягнення до 539210,51 грн (а. с. 38-40). Ухвалою від 27.05.2021 р. суд постановив розглядати справу з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 14.08.2013 р. по 06.08.2018 р. працював в органах прокуратури та вважає, що ним не було в повному обсязі отримано заробітну плату (посадовий оклад, визначений за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697)), через застосування положень п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 р. по 06.08.2018 р. у сумі 539210,51 грн.

18.03.2021 р. відповідач подав відзив на позов (а. с. 44-50), в якому наголосив, що дії Миколаївської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати, з урахуванням окладу, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону № 1697, не можуть бути визнані протиправними, оскільки відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними у спірному періоді. Положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-р/2020, тобто з 26.03.2020 р. Крім того, відповідач у відзиві просив залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Щодо строку звернення з позовом, суд зазначає, що спір стосується виплати заробітної плати, а тому строком звернення не обмежується відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

24.05.2021 р. позивач подав відповідь на відзив (а. с. 74-77).

25.05.2021 р. відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (а. с. 79-86).

27.05.2021 р. позивач подав письмові пояснення по справі.

За клопотанням відповідача справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач з 14.08.2013 р. по 06.08.2018 р. працював на посаді прокурора прокуратури Снігурівського району, прокурора Снігурівського відділу Баштанської місцевої прокуратури (а. с. 13-16).

Позивач вважає, що відповідач у порушення вимог Закону № 1697 не виплатив йому заробітну плату в повному обсязі за період з 01.07.2015 р. по 06.08.2018 р., на доказ чого надано до суду розрахункові листи за спірний період із помісячною розшифровкою розміру нарахованого посадового окладу та кількістю робочих днів (а. с. 17-24).

Позивач зазначає, що його посадовий оклад за вказаний період повинен розраховуватися на підставі ч. 3 ст. 81 Закону № 1697, з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду від 26.03.2020 р. у справі № 6-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зі змісту заяв по суті справи, наданих сторонами, судом встановлено, що між ними відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення положень чинного законодавства в частині обчислення заробітної плати позивача на підставі ч. 3 ст. 81 Закону № 1697 з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду від 26.03.2020 р. у справі № 6-р/2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом № 1697 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 81 Закону № 1697 передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 Закону № 1697 заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Згідно з ч. 3 ст. 81 Закону № 1697 посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Отже, з липня 2015 року відбулися зміни в оплаті праці працівників прокуратури.

Разом із цим, відповідно до положень статей 8, 13 Закону України "Про оплату праці" умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Вказане положення кореспондується з положеннями ч. 9 ст. 81 Закону № 1697, в якій встановлено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною першою статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За правилами статті 89 Закону № 1697 фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (ст. 90 Закону № 1697).

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік; положення частини 2 статті 33, статті 81 Закону № 1697-VII (Голос України, 25 жовтня 2014 року, № 206) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Закон про Державний бюджет України регулює відносини у сфері формування та використання фінансових ресурсів, затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання бюджету. За своєю суттю він регламентує специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, регулярно здійснюються звіти і контроль за його виконанням. Особливістю цього закону є і те, що при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 03.10.1997 р. у справі № 18/183-97, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент протікання правовідносин.

Таким чином, Закон України "Про Державний бюджет України…" на відповідний рік, як Закон, яким регулюються бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надають повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Рішення щодо неконституційності п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" Конституційним Судом України не приймалися.

На час виникнення спірних правовідносин схема посадових окладів працівників органів прокуратури була визначена постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" із урахуванням відповідних змін.

Так, відповідно до п. 13 розділу ХІІІ Закону № 1697 Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Проте, Кабінетом Міністрів України покладені на нього п. 13 розділу ХІІІ Закону № 1697обов`язки не були виконані.

Враховуючи наведене, оскільки Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 31.05.2012 р. № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури" щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників, не внесені, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону № 1697 не передбачались, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України, правові позиції якого викладені у постановах від 16.01.2019 р. № 804/217/17 і від 27.02.2019 р. № 809/982/16.

Тобто, за такого правового регулювання, яке встановлено п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", положення якого, станом на час виникнення спірних правовідносин неконституційними не визнавались, відповідач під час нарахування та виплати заробітної плати позивачу цілком на законних підставах застосовував постанову Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505.

У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 09.10.1979 р. у справі Ейрі(1) Європейський суд з прав людини вказав, що розуміє, що подальша реалізація соціальних та економічних прав здебільшого залежить від ситуації, особливо фінансової, яка склалася в даній державі. <…> Європейський суд з прав людини в п. 37 рішення "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що демократично обраний Парламент зберігає право щодо виконання своїх законодавчих функцій відповідно до Конституції та зміни встановлених розмірів виплат на певний період часу. У цій справі таке право було реалізоване шляхом надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України.

Дана позиція суду узгоджується з постановами Верховного Суду від 18.03.2020 р. по справі № 0640/3667/18 та від 07.05.2020 р. по справі № 802/1179/16-а.

Стосовно посилання позивача на рішення Конституційного Суду від 26.03.2020 р. у справі № 6-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, як на підставу для стягнення з Держави України в особі Миколаївської обласної прокуратури на його користь неотриманої частини заробітної плати за період з 01.07.2015 р. по 06.08.2018 р., суд зазначає таке.

За положеннями ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Так, у ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційним Судом України в п. 2 резолютивної частини рішенні від 26.03.2020 р. № 6-р/2020 вказано про втрату чинності положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, саме з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 26.03.2020 р.

Як слушно зазначив відповідач, саме з цього часу втратили чинність положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону № 1697 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.

З огляду на вищенаведене, визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач, у спірних відносинах, був зобов`язаний і діяв у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на час виникнення спірних відносин, а тому висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 26.03.2020 р. № 6-р/2020 не можуть бути підставою для стягнення на користь позивача неотриманої частини заробітної плати за період з 01.07.2015 р. по 06.08.2018 р.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Держави Україна в особі Миколаївської обласної прокуратури (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 02910048) про стягнення матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати за період з 01.07.2015 р. по 06.08.2018 р. у сумі 539210,51 грн - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 27.05.2021 р.

Суддя Н.В. Лісовська