Ухвала суду № 97320046, 13.05.2021, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/131/20

Номер провадження 4-с/373/6/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участю секретаря судового засідання Тітрової І.В.,

стягувача ОСОБА_1 , представника стягувача-адвоката Чирки П.Г.,

розглянув скаргу ОСОБА_1 , орган державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник - Підприємство об`єднання громадян “Навчально-спортивна база “Переяславль” Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства “Колос” Агропромислового комплексу України, на дії та рішення старшого державного виконавця Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Андрія Васильовича,

ВСТАНОВИВ:

1. Встановлені судом обставини, позиції сторін

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області зі скаргою, в якій просить: визнати протиправними дії старшого державного виконавця Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Андрія Васильовича у виконавчому провадженні № 64399142 в частині керування неналежними документами щодо допуску ОСОБА_1 до роботи, відновлення провадження 07 вересня 2020 року та 08 вересня 2020 року; визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Андрія Васильовича (далі за текстом - державний виконавець Руденко А.В.) від 02.03.2021 про закінчення виконавчого провадження № 64399142.

Скаржник обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що державний виконавець Руденко А.В. у виконавчому провадженні № 64399142 вчинив протиправні дії, що виразились у допущенні неналежних документів від боржника, які виключали можливість поновлення ОСОБА_1 на роботі на визначеній посаді, серед яких був наказ в.о. генерального директора Підприємства об`єднання громадян “Навчально-спортивна база “Переяславль” Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства “Колос” Агропромислового комплексу України (боржник, ПОГ “НСБ “Переяславль””) від 30.12.2020 № 01/12; виніс протиправну постанову про закінчення даного виконавчого провадження за відсутності фактичного виконання постанови Київського апеляційного суду від 23.12.2020 у справі № 373/131/20 в частині поновлення на посаді генерального директора даного підприємства.

В судовому засіданні стягувач вимоги скарги підтримав в повному обсязі.

Представник стягувача-адвокат Чирка П.Г. підтримав аргументи, наведені у скарзі, додатково послався на рішення суду касаційної інстанції щодо того, що фактичне виконання судового рішення щодо поновлення на певній посаді повинно полягати не тільки у внесенні запису у трудову книжку, а й у допуску до робочого місця, можливості виконувати трудові функції та службові повноваження на визначеній посаді.

Державний виконавець ОСОБА_2 заперечив проти скарги, вважав, що постанова Київського апеляційного суду від 23.12.2020 у справі № 373/131/20 в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 виконана належним чином шляхом внесення відповідного запису в трудову книжку, а тому виконавче провадження підлягаю закриттю з підстав фактичного виконання судового рішення. Додав, що скаржник умисно не з`являвся для проведення виконавчих дій у даному виконавчому провадженні до закінчення виконавчого провадження.

Представник боржника направив до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність. Про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. В запереченнях послався на повне виконання боржником постанови Київського апеляційного суду від 23.12.2020 у справі № 373/131/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора даного підприємства шляхом внесення відповідного запису у трудовій книжці. Усунення ОСОБА_1 від виконання обов`язків генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” не є предметом розгляду даної справи. Крім цього, послався на практику касаційного цивільного суду щодо припинення повноважень члена виконавчого органу у зв`язку з гарантуванням такого нормами цивільного права.

У відповідності до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 450 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження” неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність боржника ПОГ “НСБ “Переяславль””, від представника якого надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що скарга є обґрунтованою й підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 23.12.2020 у справі № 373/131/20 рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2020 скасовано, визнано звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” з 25.06.2018 незаконним, поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” з 26.08.2018 (а.с. 8-12).

Постанова Київського апеляційного суду набрала законної сили негайно, з 23.12.2020, підлягає виконанню з моменту проголошення.

В подальшому, на підставі виконавчого листа в частині даного судового рішення від 23.12.2020 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” з 26.08.2018 останній звернувся до державної виконавчої служби у м. Переяславі Київської області.

Старшим державним виконавцем Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденком А.В. 05.02.2021 на підставі вказаного вище виконавчого листа розпочато примусове виконання судового рішення від 23.12.2020 та відкрито виконавче провадження № 64399142 (а.с. 17).

Відповідно до наказу в.о. генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” Салька Б.М. від 30.12.2020 № 01/12 поновлено ОСОБА_1 на посаді Генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” з 26.08.2018 (а.с. 21).

За цим же наказом в частині п. 2 ОСОБА_1 відсторонено від виконання своїх повноважень генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” на підставі ст. 99 ЦК України, та за пунктами 3, 4 ОСОБА_1 слід невідкладно передати в.о. генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” Сальку Б.М. все майно підприємства, установчі документи, штампи та печатки підприємства, документи на праві власності, користування, господарського відання майном та майновими правами підприємства, всі документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства; невідкладно надати трудову книжку для внесення відповідних записів.

Відповідно до розпорядження голови Громадської організації Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства “Колос” Мендуся О.П. від 30.12.2020 № 45-к поновлено ОСОБА_1 на посаді Генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” з 26.08.2018 на виконання постанови Київського апеляційного суду від 23.12.2020 по справі № 373/131/20. В цьому ж розпорядженні в п. 2 міститься вказівка відсторонити від своїх повноважень генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” Журила М.Г. З 30.12.2020 на підставі ст. 99 ЦК України, в п. 3 на час відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень ОСОБА_3 продовжувати виконувати обов`язки генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль””. Крім цього, за пунктами 4, 5 ОСОБА_1 слід невідкладно передати в.о. генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” ОСОБА_3 все майно підприємства, установчі документи, штампи та печатки підприємства, документи на праві власності, користування, господарського відання майном та майновими правами підприємства, всі документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства; невідкладно надати трудову книжку для внесення відповідних записів.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 на сторінці 2-3 в розділі “Відомості про роботу” внесено запис № 35 від 24.02.2021 з таким змістом: “№ 34 від 25.06.2018 є недійсним, поновлений на попередній роботі” на підставі наказу № 01/12 від 30.12.2020, постанови Київського апеляційного суду від 23.12.2020 № 373/131/20 (а.с. 23).

24.02.2021 державним виконавцем Руденком А.В. складено акт державного виконавця про прийняття від ОСОБА_1 2-х трудових книжок, у трудовій книжці НОМЕР_1 з внесеним записом про визнання запису № 34 недійсним, про поновлення на роботі ОСОБА_1 (а.с. 62).

02.03.2021 державним виконавцем Руденком А.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64399142 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ “Про виконавче провадження”, тобто у зв`язку з виконанням рішення суду (а.с. 18).

2. Тлумачення норм закону, оцінка дій державного виконавця

Дії державного виконавця Руденка А.В. та результат таких дій у виді постанови від 02.03.2021 про закінчення виконавчого провадження не відповідають вимогам закону у зв`язку з таким.

Законом України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено. своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 ЗУ “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов1язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 1 ст. 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 7 ст. 235 КЗпП України).

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття “поновлення на роботі”, як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у ст. 65 Закону України “Про виконавче провадження”.

За змістом ст. 65 Закону України “Про виконавче провадження” рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні поняття “роботи” як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта боржника (наказу або розпорядження керівника підприємства).

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі та відповідно йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків в примусовому порядку державним виконавцем або добровільно боржником.

В порушення вимог закону державний виконавець Руденко А.В. прийняв за фактичне виконання рішення суду, що набрало законної сили з 23.12.2020, формальне внесення в трудову книжку ОСОБА_1 запису № 35 від 24.02.2021 з таким змістом: “№ 34 від 25.06.2018 є недійсним, поновлений на попередній роботі” на підставі наказу № 01/12 від 30.12.2020, постанови Київського апеляційного суду від 23.12.2020 № 373/131/20.

Окремо звертається увага на неповноту даного запису в трудовій книжці, оскільки як за судовим рішенням, так і за постановами державного виконавця, боржник повинен був поновити ОСОБА_1 на конкретно визначеній посаді.

Чинним законом передбачено можливість суміщення працівниками різних посад в рамках одного підприємства, а тому формальний підхід до внесення записів у трудових книжках як офіційних документах, є неприйнятним.

Державним виконавцем прийнято очевидно суперечливі за змістом наказ в.о. генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” Салька Б.М. від 30.12.2020 № 01/12, розпорядження голови Громадської організації Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства “Колос” Мендуся О.П. від 30.12.2020 № 45-к, попри фактичне недопущення ОСОБА_1 на територію ПОГ “НСБ “Переяславль”” для виконання службових обов`язків на посаді генерального директора, що випливає зі змісту самого наказу № 01/12.

Судом наголошується, що є очевидним та не потребує спеціальних знань у галузі права встановлення суперечливості пунктів 1 та 2 наказу № 01/12, оскільки по суті відсторонення працівника від посади, виконання посадових обов`язків, та одночасне поновлення на посаді з наданням доступу до робочого місця, взаємовиключають одне одного.

Крім того, державним виконавцем не було вжито дій щодо перевірки фактичного допущення ОСОБА_1 до роботи на посаді генерального директора в ПОГ “НСБ “Переяславль””, навіть при умові можливого допущення ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків з визначенням робочого місця.

З виконавчого провадження № 64399142 не вбачається, що державним виконавцем Руденком А.В. вживались такі заходи з примусового виконання судового рішення. Фактичне допущення ОСОБА_1 на роботу окрім перевірки державним виконавцем наказу про поновлення на роботі, що допускав би його на робоче місце та виконання ним посадових обов`язків, внесення відповідного запису у трудову книжку уповноваженим представником боржника, може та повинно полягати у виконанні роботодавцем в особі уповноваженого органу чи керівника ч. 3 ст. 24 КЗпП України (повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ).

Внутрішня взаємосуперечливість наказу № 01/12 додатково полягає в тому, що поновлення на роботі ОСОБА_1 повинно бути безумовним, та не може покладатись у залежність від будь-яких інших умов або обставин, які не настали або не могли настати в момент прийняття наказу уповноваженим органом або керівником підприємства.

Попри те, що за змістом вказаний вище наказ від 30.12.2020 № 01/12 не міг сприяти фактичному допуску ОСОБА_1 , поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на відповідній посаді, так само як і внесення запису в трудовій книжці на виконання п. 4 даного наказу не сприяло цьому, державний виконавець Руденко А.В. при закритті провадження уважав ці документи повним виконанням судового рішення.

Державний виконавець, у випадку реального виконання судового рішення, мав би скласти акт, інший документ, яким би встановлювалось не тільки видання акту стягувачем про поновлення на посаді боржника, а й фактичне допущення боржника до роботи на визначеній посаді. У випадку недопущення боржника до роботи державному виконавцю слід було б вживати дій, передбачених ЗУ “Про виконавче провадження”, продовжувати виконавче провадження для його реального виконання.

Суд констатує, що саме державний виконавець наділений розсудом та спеціальними повноваженнями як представник державного органу відповідно до ЗУ “Про виконавче провадження” для повного, належного та фактичного виконання судового рішення, яке є обов`язковим до виконання без умов та виключень.

Крім цього, державний виконавець повинен був перевірити чи боржником виконано вимоги п. 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників про ознайомлення ОСОБА_1 під розпис в особистій картці з записом, про що скласти відповідний акт, яким встановлювалось би фактичне допущення ОСОБА_1 до роботи на визначеній посаді.

Таким чином, зворотні дії та рішення виконавця про можливість закінчення виконавчого провадження в означеній ситуації є безпідставними, а тому в розумінні цивільного процесуального закону протиправними. Акт державного виконавця від 24.02.2021 (а.с. 62) про прийняття трудових книжок ОСОБА_1 , в одній з яких містився відповідний запис № 35 щодо поновлення останнього "на роботі", та постанова про закінчення виконавчого провадження, не призвели до реального виконання постанови Київського апеляційного суду від 23.12.2020 у справі № 373/131/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” з 26.08.2018.

Крім цього, судом встановлено бездіяльність державного виконавця, що не є предметом даної скарги, оскільки державний виконавець наділений законними повноваженнями для здійснення заходів та дій на виконання судового рішення, серед яких, але не виключно, державний виконавець шляхом направлення відповідної вимоги боржнику може вимагати визначити поновленому на роботі працівнику робоче місце та фактично допустити до робочого місця, відповідно до виданого наказу про поновлення.

Вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених ЗУ “Про виконавче провадження”, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події: а) текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт; б) у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції; в) у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються); г) акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка “від підпису відмовився” проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта; ґ) до акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Проведення іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами окремих виконавчих дій у випадках, передбачених Законом, у тому числі відповідно до частини четвертої статті 2 Закону, здійснюється на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

На час вирішення скарги по суті державним виконавцем не надано доказів вчинення виконавчих дій, їх належного оформлення щодо фактичного допущення боржником ПОГ “НСБ “Переяславль”” працівника ОСОБА_1 на посаді генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль””.

Видання наказу в.о. генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль”” Салька Б.М. Від 30.12.2020 № 01/12, внесення запису про поновлення на роботі ОСОБА_1 , не вважаються належним підтвердженням реального виконання рішення суду.

Формальний підхід до здійснення виконавчого провадження, який призвів до закінчення виконавчого провадження 02.03.2021, слід визнати неприпустимим й таким, що порушуватиме право будь-якого боржника, не виключно ОСОБА_1 , на справедливий суд в розрізі практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), застосуванні п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3. Висновок суду, застосовані норми закону

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.

За змістом ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція).

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

У розумінні практики ЄСПЛ п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі “Півень проти України” ЄСПЛ констатував порушення ст. 6 Конвенції, та вказав, що невиконання судового рішення не може бути виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі ЄСПЛ дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

У справі “Савіцький проти України” Європейський суд зазначив, що право, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення ЄСПЛ у справі “Глоба проти України” від 05.07.2012, № заяви 15729/07).

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню, у відповідності до ч. 7 ст. 235 КЗпП України.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу (розпорядження), що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Частиною 3 ст. 24 КзПП України визначено, що працівник може бути допущений до роботи за наявності одразу двох обставин: (1) укладення трудового договору оформленого наказом або розпорядженням роботодавця і (2) повідомлення податківців про прийняття працівника на роботу в порядку, установленому КМУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Статтею 18 ЗУ “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 ЗУ “Про виконавче провадження” рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 ЗУ “Про виконавче провадження” рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц, яка застосовується в інших справах з трудових спорів даної категорії, зауважено, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Як встановлено на підставі поданих доказів, що не заперечується сторонами виконавчого провадження, ОСОБА_1 не надано можливість приступити до виконання своїх попередніх обов`язків на посаді генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль””.

Дії державного виконавця Руденка А.В. у виконавчому провадженні № 64399142 в період з 24.02.2021 до 02.03.2021 були недостатні, неправомірні в частині здійснення виконавчих дій при неналежному внесенні записі в трудову книжку, а тому неправомірним визнається й рішення державного виконавця у формі постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2021.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо передчасності та протиправності оскаржуваної постанови державного виконавця Руденка А.В. про закінчення виконавчого провадження № 64399142 від 02.03.2021, оскільки її винесено державним виконавцем в порушення вимог ст. 65 ЗУ “Про виконавче провадження”, так як постанова Київського апеляційного суду від 23.12.2020 у справі № 373/131/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора ПОГ “НСБ “Переяславль” не виконана. Вимоги скарги ОСОБА_1 про визнання дій државного виконавця протиправними, скасування неправомірної постанови від 02.03.2021 про закінчення виконавчого провадження № 64399142 є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 260, 447, 450-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , орган державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник - Підприємство об`єднання громадян “Навчально-спортивна база “Переяславль” Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства “Колос” Агропромислового комплексу України, на дії та рішення старшого державного виконавця Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Андрія Васильовича, — задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Андрія Васильовича від 02 березня 2021 року, визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Руденка Андрія Васильовича від 02 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 64399142.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу подається учасниками справи безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п. 15.5 розділу XIII “Перехідні положення” ЦПК України) до Київського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ