Ухвала суду № 97316656, 31.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про продовження процесуального строку

для усунення недоліків позовної заяви

31 травня 2021 р. Справа №200/5427/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шувалова Т.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Меламеда Вадима Борисовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Бахмутсько-Лиманське ОУ ПФУ Лонецької області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського ОУ ПФУ Лонецької області викладене у листі від 08.12.2020 року № 0574-07-8/18936 щодо відмови у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк»;

- визнати бездіяльність Бахмутсько-Лиманського ОУ ПФУ Лонецької області щодо невиплати пенсії позивачу на визначений ним банківський рахунок протиправною та дискримінаційною;

- визнати дії Бахмутсько-Лиманського ОУ ПФУ Лонецької області щодо відмови у виплаті пенсії позивача на визначений ним банківський рахунок протиправними та дискримінаційними;

- зобов`язати Бахмутсько-Лиманське ОУ ПФУ Лонецької області виплачувати пенсійні кошти позивача на визначений ним банківський рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою суду від 11 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

25 травня 2021 року позивачем на виконання ухвали про усунення недоліків, надано до суду адміністративний позов, у якому було частково усунено недоліки позовної заяви.

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву, в якій зазначено, що позивач не може виконати вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині надання дійсного закордонного паспорту громадянина України із відміткою про постановку позивача на консульський облік в консульській установі України в державі Ізраїль, оскільки позивач у 2019 році не звертався до консульської установи України в державі Ізраїль та у 2020-2021 роках також не звертався з причин постійних заходів безпеки, що вживаються в державі Ізраїль та в Посольстві України в Ізраїлі, стосовно запобіганню поширенню «CORONAVIRUS 2019 nCoVinfection».

Представник позивача вказує на те, що на момент проголошення незалежності України - 24.08.1991 року та до 15.05.2020 року - момент виїзду ОСОБА_1 на постійне місце проживання до країни Ізраїль, останній постійно проживав на території України та набув громадянство України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон. У зв`язку із закінченням строку дії закордонного паспорту у 2019 році, громадянство України позивача не припинялось. Представник позивача зазначає, що для ідентифікації особи позивача надано посвідчення з перекладом на українську мову.

Розглядаючи поданий адміністративний позов разом із заявою суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач вказує у позовній заяві про те, що є громадянином України.

Разом з цим, строк дії закордонного паспорту громадянина України закінчився 17.12.2019 року, тобто доданий до позову документ є недійсним та станом на час звернення до суду не підтверджує громадянство України.

Отже, при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі суд повинен пересвідчитись, що станом на час звернення позивача до суду вказані ним обставини у позовній заяви про громадянство України, підтверджені належними доказами у відповідності із частиною четвертою статті 160 КАС України.

Представником позивача надано посвідчення Міністерства внутрішніх справ держави Ізраїль, яке на окремому аркуші містить переклад на українську мову та за підписом представника позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що посвідчення особи, яке видається у країні Ізраїль, фактично є аналогом внутрішнього паспорту громадянина України, видається органами Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю всім постійним жителям Ізраїлю, в тому числі і тим з них, у кого немає ізраїльського громадянства. Термін дії посвідчення особи -10 років. У паперових додатках до посвідчення зазначається, крім іншого, інформація щодо громадянства особи, її адреси (в тому числі поточна).

З посвідчення, на підставі якого посвідчувалась особа ОСОБА_1 та копія якого (його частини) надана суду, не убачається відомостей про належність ОСОБА_1 до громадянства України (або громадянства іншої країни, або відсутність в неї будь-якого громадянства станом на дату видачі посвідчення), а також відомостей щодо адреси місця проживання/ перебування позивача.

Крім цього, посвідчення було видано - 06.06.2000 року, відповідно строк його дії сплинув 06.06.2010 року, тобто станом на час звернення до суду з позовом, посвідчення є недійсним.

Відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а щодо проживання за межами України - Правилами ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей-громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, затвердженими наказом Міністерства закордонних справ України від 17 листопада 2011 року № 337, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 грудня 2011 року за № 1458/20196 (далі - Правила № 337).

Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Правил № 337 громадяни України, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, приймаються на постійний консульський облік. Консульський облік полягає в реєстрації в закордонних дипломатичних установах України громадянина України, який постійно проживає за кордоном, шляхом внесення даних про громадянина України до облікової картки та електронного реєстру громадян України, які постійно проживають за кордоном, що ведеться в закордонних дипломатичних установах України за встановленою формою, проставлені в дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини відповідної відмітки (штампу) (п. 1.2 розд. І Правил).

Відомості про прийняття позивача на консульський облік, містяться в копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, строк дії якого закінчився 17 грудня 2019 року.

Представник позивача, не навів аргументів відносно того, чому у 2019 року позивач не звертався до консульської установи щодо постановки на консульський облік.

Посилання представника позивача на те, що у 2020 -2021 році позивач не звертався до консульської установи України в державі Ізраїль, оскільки в країні проводяться заходи боротьби з пандемією вірусу «CORONAVIRUS 2019 nCoVinfectio», є неналежним аргументуванням, оскільки представником позивача не надано доказів того, що позивач вчиняв дії щодо звернення до консульської установи у письмовому вигляді та його звернення були належним чином отримані та зареєстровані консульською установою упродовж 2020-2021 років. Також позивачем не надано доказів, що консульська установа надавала позивачу відповіді на його звернення щодо причин неможливості упродовж 2020-2021 років прийняти позивача на консульський облік.

Як слідує з п. 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві, позивачем в якій виступають фізичні особи, зазначаються, крім іншого, їх прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання чи перебування, відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Відповідно до вказаних норм діючого законодавства у позовній має бути зазначена адреса проживання/перебування позивача та на виконання частини четвертої статті 160 КАС України до позову має бути додані докази на підтвердження зазначеного у позові місця проживання з урахуванням або приписів Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (у випадку проживання/перебування позивача в Україні), або приписів Правил № 337 (у випадку проживання/перебування позивача за межами України).

Під час перевірки уточненого позову та доданих до нього документів встановлено, що в позовній заяві вказано адресу місця проживання позивача - АДРЕСА_1 .

Проте докази на підтвердження адреси місця проживання позивача до адміністративного позову не додано. Посвідчення, додане до позову не містить відомостей щодо адреси проживання позивача.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність може бути видана як на укладення правочину, так і на здійснення інших юридично значимих дій. Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати всім вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів.

Довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.

Частиною четвертою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом одного з документів, зазначених у частині першій статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в тому числі оригіналом довіреності, виданої на ведення справи в суді на підставі відповідного договору .

Суд зазначає, що можливості посвідчення відповідності оригіналу копії довіреності самостійно адвокатом положеннями Кодексу адміністративного суду України і Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» не передбачено.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що повноваження адвоката щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі (та як наслідок - відображатись у довіреності).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів справи, адвокатом Меламедом В.Б. до позовної заяви додано ордер від 24.06.2020 року серії АА № 1034312 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , який видано на підставі договору про надання правової допомоги/ доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги від 11.09.2017 року.

Проте, до позовної заяви зазначений договір про надання правової допомоги/ доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги від 11.09.2017 року, не додано.

Відповідно до положень частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку, відповідно до вимог частини шостої зазначеної статті, суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

За таких обставин, суд вважає за необхідне з власної ініціативи продовжити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання даної ухвали, шляхом: надання до суду доказів на підтвердження повноважень представника на представництво інтересів ОСОБА_1 при звернення до суду із даним позовом; доказів щодо адреси проживання позивача; докази звернення позивача до консульського відділу посольства України в державі Ізраїль упродовж 2019 року-2021 року та отримані відповіді.

Керуючись статтями 121, 160,161,169,171,243, 248, 256, 294 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви у справі № 200/5427/21 - продовжити на сім днів з дня вручення позивачу даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.О. Шувалова