
25.05.2021 Єдиний унікальний номер 205/101/21
Провадження № 2/205/93/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання – Далакян Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Позивач АТ «Кредобанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що до укладеного 18.09.2018 року кредитного договору №CL-133349 банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах визначених цим Кредитним договором. Валюта кредиту становить 99 190 грн. Термін кредитування встановлений до 15.09.2023 року. Однак, у порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту відповідач належним чином не виконує, в зв`язку з чим у відповідача перед АТ «Кредобанк», станом на 18.12.2020 року, виникла заборгованість у розмірі 148 181 грн. 35 коп. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду з цією позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів, в якому просить стягнути з відповідача на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-133349 від 18.09.2018 року у розмірі 148 181 грн. 35 коп., яка складається з: 92 129 грн. 52 коп. - заборгованість за кредитом, 53 674 грн. 46 коп. – заборгованість за відсотками, 2 377 грн. 37 коп. - пеня, а також судові витрати зі сплати судового збору та професійної правничої допомоги.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання, у якому просить розглядати справу у його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать конверти, що повернулися до суду з відміткою – «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 108, 109), заперечень проти позову суду не представила, а тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.
25 травня 2021 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було вирішено питання про заочний розгляд справи.
За таких обставин, суд розглянув справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав. При цьому, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 18 вересня 2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-133349, відповідно до якого позивач зобов`язувався надати у власність відповідача грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а відповідач зобов`язувався використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором (а. с. 9-13).
На підтвердження умов кредитування АТ «Кредобанк» надало суду копію кредитного договору № CL-133349 (а. с. 9-13), анкету-заяву фізичної особи на отримання готівкового кредиту (а. с. 15-16), паспорт споживного кредиту (а. с. 17-20), виписку руху коштів по рахунку з 18.09.2018 року по 18.12.2020 року (а. с. 30-33), розрахунок заборгованості (а. с. 44-46).
Відповідно до умов Договору позивач видає позичальнику кредит у розмірі 99 190 грн. до 15.09.2023 року на наступні цілі: на поточні потреби позичальника та на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості перед АТ «Кредобанк».
Пунктом 4.2. договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою визначеною п. 4.1 Договору, а саме 52.99 % річних.
Позивач виконав умови договору належним чином та надав відповідачу кредит на суму 99 190 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 52121247, № 52121232, № 52121238, 52121240 від 18.09.2018 року та виписку руху коштів по рахунку з 18.09.2018 року по 18.12.2020 року (а. с. 30-33).
Однак, в період дії договору відповідачем було допущено прострочення зобов`язання, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість у розмірі 148 181 грн. 35 коп.
Таким чином, ОСОБА_1 не повернув в повному обсязі АТ «Кредобанк» кредитні кошти, чим порушив зобов`язання за кредитним договором CL-133349 від 18 вересня 2018 року.
Позивач 20.10.2020 року звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, проте досудова вимога провернулась відправнику за поштовою адресою з позначкою «за закінченням терміну зберігання», 20.11.2020 року позивачем повторно на адресу відповідача було направлено повідомлення-вимогу про дострокове стягнення заборгованості, яку відповідач також проігнорував, оскільки конверт провернулась відправнику за поштовою адресою з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 34-42).
Згідно із наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 18 грудня 2020 року складає 148 181 грн. 35 коп., яка складається з: 92 129 грн. 52 коп. - заборгованість за кредитом, 53 674 грн. 46 коп. – заборгованість за відсотками, 2 377 грн. 37 коп. - пеня (а. с. 44-46).
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, а саме: заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за простроченими відсотками та нарахованої пені.
Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною
Відповідно до ч. 2 ст. 648 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а обов`язком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 16 ЦК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, наявні в матеріалах справи докази, а також те, що відповідачем порушено умови договору, суд дійшов висновку, що заборгованість за кредитним договором № CL-133349 від 18.09.2018 року у розмірі 148 181 грн. 35 коп., підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктами 6, 9 частини 1 статті 1 зазначеного закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.
З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2019 року між АТ «Кредобанк» та АО «СмартЛекс» було укладено договір про надання правової допомоги (а. с. 48).
Згідно попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат розмір професійної правничої допомоги складає 19 263 грн. 58 коп. (а. с. 47), однак, жодного належного доказу того, що позивач дійсно сплатив зазначену суму за надання правової допомоги суду не надано (квитанцій, касовий ордер, акт виконаних робіт, платіжні доручення тощо), таким чином, вимога про відшкодування судових витрат понесених на правову допомогу у розмірі 19 263 грн. 58 коп. не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2222 грн. 72 коп., який був сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду (а. с. 8).
Керуючись ст. ст. 3, 11, 15, 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (код ЄДРПОУ 09807862) заборгованість у розмірі 148 181 грн. 35 коп., а також понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 2222 грн. 72 коп.
В задоволенні позову в частині витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач - Акціонерне товариство «Кредобанк», код ЄДРПОУ 09807862, місце знаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, р/р НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в АТ «Кредобанк», МФО 325365.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Т.П. Терещенко
Судове рішення № 97310631, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 25.05.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 205/101/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: