Рішення № 97305721, 25.05.2021, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/472/20

Провадження № 2/529/6/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Диканський районний суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді Петренко Л.Є.,

секретаря - Скрипник Р.А., Цихоцької Л.М., Федотченка С.Ю.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Лучко Т.І.,

представника відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми "Подоляка" про визнання права власності на домоволодіння, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 09.07.2020 звернувся до суду з позовом про визнання дійсним і таким, що відбувся між ним та відповідачем Приватною агрофірмою «Подоляка» /далі-ПАФ «Подоляка»/ договір купівлі-продажу домоволодіння, укладеного 24.01.2007 та визнання права власності на нього.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що між ним та ПАФ «Подоляка» 27.01.2007 укладено письмовий договір, згідно якого ним придбано на виплату житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .

Даним договором передбачено, що ПАФ «Подоляка» передає ОСОБА_1 вказаний житловий будинок для проживання, а останній здійснює виплату його вартості в сумі 12 000 грн., після чого здійснюється реєстрація права власності за ним на вказане житло. Крім того, позивач несе всі витрати щодо утримання такого будинковолодіння, а також сплати комунальних послуг.

Після укладення вказаного договору позивач ОСОБА_1 за власні кошти здійснив ремонт житлового будинку, уклав відповідні договори з газо та електропостачальниками.

Станом на 2015 рік позивачем ОСОБА_1 сплачено ПАФ «Подоляка» узгоджену договором вартість спірного нерухомого майна, після чого вважав себе власником цього будинку, здійснюючи догляд за ним та його покращення загалом.

04.09.2015 відповідач своєю довіреністю уповноважив його на виготовлення технічної документації про встановлення меж земельної ділянки в натурі, розташованої по АДРЕСА_1 , які позивачем виготовлені.

Відповідач ПАФ «Подоляка» до цього часу ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а з весни 2020 року, останній, на думку позивача, незаконно вимагає його виселення з сім`єю з фактично придбаного будинку, при цьому погрожуючи відключити такий від газо та енергокомунікацій.

З огляду на вказане вище, та вважаючи те, що він сплативши фактичну вартість придбаного ним на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку у ПАФ «Подоляка», який ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору, у зв`язку з чим порушує його право власності на нього, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

29.07.2020 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи, головуючим по справі визначено суддю Петренко Л.Є.

03.08.2020 ухвалою судді відкрито провадження у справі та визначено порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.08.2020 відповідачем ПАФ «Подоляка» подано відзив на позов, у якому відповідачем зазначено про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають, оскільки ними як сторонами, при укладенні вказаного спірного договору не визначено всіх істотних умов, які є необхідними. Крім того, відповідно до спірного договору відповідач по справі передає позивачеві житловий будинок, однак у цьому договорі не визначено його індивідуально-визначені ознаки, адреса його місцезнаходження, площа та інше. В той же час, позивачем не вказано, яким чином відбулась сплата повної вартості спірного житлового будинку.

Відповідач ПАФ «Подоляка» зазначає, що позивач перебував з агрофірмою у трудових відносинах, а тому 24.01.2007 укладено договір про передачу житлового будинку в с. Байрак Диканського району Полтавської області для подальшого проживання позивача та виплати його вартості. Вказаним договором передбачено, зокрема п. 5, що працівник – зобов`язується працювати агрофірмі 10 років, а в разі відмови працювати в агрофірмі працівник виселяється з житлового будинку та виплачена сума за житловий будинок не повертається.

Однак, 14.09.2015 між сторонами припинено трудові відносини, позивач ОСОБА_1 звільнився із займаної посади, в свою чергу не виконавши п.5 Договору.

02.09.2020 позивач ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі.

В той же час, позивачем ОСОБА_1 подано і заяву про зменшення позовних вимог в частині визнання дійсним та таким, що відбувся договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, укладений 24.01.2007 між ним та відповідачем ПАФ «Подоляка».

В обґрунтування уточненого позову ОСОБА_1 вказує, що 21.02.2006 він був прийнятий на роботу трактористом в ПАФ «Подоляка». В подальшому, відповідачем йому запропоновано орендувати спірний житловий будинок з подальшим його викупом, тому 24.01.2007 між ними укладено такий договір. Після чого він із своєю сім?єю вселився в спірний будинок, який був непридатний до проживання, тому ним за власні кошти приведено будинок до житлового стану. Також укладено договори на користування газо та електропостачання та договір оренди землі.

Після сплати в 2015 році відповідачеві повної вартості житлового будинку, ним здійснено розробку технічної документації земельної ділянки по АДРЕСА_1 та виготовлено технічний паспорт на будинок.

Однак, відповідачем ПАФ «Подоляка» ігноруються його пропозиції та вимоги щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

На сьогодні за заявою відповідача, житловий будинок від`єднано від газо та електропостачання. При цьому, ні в позивача, а ні в його дружини ОСОБА_4 інше житло відсутнє.

З огляду на природу договору укладеного між ним та відповідачем ПАФ «Подоляка» позивач ОСОБА_1 вважає, що такий є договором оренди житла з викупом, а на момент його укладання, законодавство не передбачало його нотаріального посвідчення.

Так, як оплата по договору оренди з подальшим викупом здійснена повністю, дія вказаного договору, укладеного між сторонами по справі, на думку позивача фактично закінчена, а зволікання відповідача до укладення договору купівлі-продажу даного будинковолодіння свідчить про порушення умов договору і діючого законодавства, що і слугувало підставою для його звернення до суду з відповідним позовом.

Окрім того, 31.07.2020 ПАФ «Подоляка» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_5 в інтересах яких діє мати ОСОБА_4 , в якому просить суд усунути перешкоди у користуванні приватною власністю, шляхом виселення останніх і вселення у спірний житловий будинок ОСОБА_6 .

Даний позов ПАФ «Подоляка» мотивує тим, що вказана агрофірма являється власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 з 22.02.2006 перебував з позивачем у трудових відносинах, 24.01.2007 між ПАФ « Подоляка» та ОСОБА_1 укладено договір про передачу вказаного вище житлового будинку для проживання останнього та виплати його вартості в сумі 12 000 грн.. У п. 5 цього Договору вказано, що працівник зобов`язується працювати на фірмі 10 років, в іншому випадку працівник виселяється з житлового будинку, а виплачена сума за такий не повертається. Разом з відповідачем ОСОБА_1 у вказаному житловому будинку проживає і сім`я останнього в складі дружини ОСОБА_4 та двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_5 .

Оскільки ОСОБА_1 14.09.2015 звільнений з посади тракториста, яку займав в ПАФ «Подоляка», він зобов`язаний був виселитись з належного агрофірмі житлового будинку, однак дій, щодо виселення не вчинив і на даний час.

При цьому, представник ПАФ «Подоляка» 07.07.2020 намагався змінити замки на вхідних дверях, однак, відповідач за даним позовом ОСОБА_1 перешкодив вчинити такі дії, чим на думку ПАФ «Подоляка» порушено право останнього як власника цього майна на вільне користування, володіння та розпорядження ним.

ПАФ «Подоляка», 14.07.2020 за фактом незаконного користування спірним житловим будинком відповідачами по даному позову, звернулась до органів Національної поліції.

Також ПАФ «Подоляка» вказує, що неодноразово вчинялись дії щодо досудового врегулювання спору з відповідачами, зокрема 22.05.2020 на адресу останніх направлялась письмова вимога щодо припинення користування житловим будинком по АДРЕСА_1 , в термін до 01.06.2020. Однак на вказану вимогу, відповідачем ОСОБА_1 надана відповідь про небажання виселятись зі спірного будинковолодіння, а вимогу агрофірми вважає незаконною.

З огляду на вказані вище обставини, позивач по даному позову ПАФ «Подоляка», з метою захисту своїх прав, як власника спірного житлового будинку звернувся з вказаним позовом до суду.

02.09.2020 ухвалою судді відкрито провадження у справі, визначено порядок розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також вказаною ухвалою залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог, як орган опіки та піклування виконавчий комітет Байрацької сільської ради Диканського району Полтавської області.

07.09.2020 відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка також діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_5 подали відзив на позов, у якому зазначили, що проти позовних вимог ПАФ «Подоляка» заперечують, оскільки відповідачем ОСОБА_1 виконано всі умови підписаного ними 24.01.2007 договору. Відповідач ОСОБА_1 після підписання цього договору вселився разом зі своєю сім`єю у спірний житловий будинок, у 2015 році виплатив повну його вартість, виконав всі умови договору. Крім цього на його ім`я були укладені договори оренди земельної ділянки, в тому числі і на якій знаходиться нерухоме майно.

На думку відповідачів, п. 5 та п.6 Договору укладений 24.01.2007 між ОСОБА_1 та ПАФ «Подоляка» є несправедливими та недобросовісними, а тому посилаючись на правову позицію Верховного суду України, висловлену в постанові від 08.06.2016 по справі № м6-330цс16 та норми закріплені в ст. 18, ст. 203, ст. 627 ЦК України, вважають правочин в цій частині не дійсним.

Крім цього, відповідачі зазначили, що позовні вимоги позивача ПАФ «Подоляка» є безпідставними оскільки з моменту повної сплати вартості житлового будинку, по АДРЕСА_1 , минуло 5 років, на протязі яких до цього часу агрофірма жодних вимог з даного приводу не заявляла, а отже є підстави вважати умови договору виконаними, а право власності на таке майно перейшло до ОСОБА_1 після повної сплати вартості спірного домоволодіння.

Тому посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов, ОСОБА_1 вважає себе таким, що набув право власності на спірний житловий будинок, ще у 2015 році, саме після повної сплати вартості такого, а отже позов ПАФ «Подоляка» є необґрунтованим та безпідставним.

21.10.2020 ухвалою суду об?єднано цивільну справу №529/472/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми "Подоляка" про визнання права власності на домоволодіння та цивільну справу № 529/527/20 за позовом Приватної агрофірми "Подоляка" до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю шляхом виселення і вселення, та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. Також до розгляду справи залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог ОСОБА_6

03.11.2020 третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_6 подав до суду письмові пояснення в яких вказав, що він являється генеральним директором ПАФ «Подоляка» та заперечує проти первісного позову ОСОБА_1 , оскільки вважає, що договір від 24.01.2007 укладений між вказаною агрофірмою та останнім, як договір купівлі-продажу житлового будинку, не може вважатись укладеним, оскільки в такому відсутні істотні умови притаманні для такого, при цьому не зазначено адресу житлового будинку, який передається ОСОБА_1 для проживання. В той же час, позивач за первісним позовом не надав доказів виплати вартості спірного житлового будинку.

Також ОСОБА_6 у своїх письмових поясненнях вказав, що ОСОБА_1 дійсно була надана довіреність ПАФ «Подоляка» з метою виготовлення технічної документації про встановлення меж земельної ділянки в натурі. А твердження останнього у змісті первісного позову про те, що така довіреність видана йому у зв`язку з повною виплатою вартості житлового будинку для проведення дій від імені агрофірми щодо приватизації біля цього домоволодіння земельної ділянки для подальшого нотаріального оформлення договору купівлі-продажу спірного будинковолодіння є помилковим. Сама земельна ділянка, яка розташована поруч з житловим будинком, яке він вважає своєю фактичною власністю не знаходиться в оренді.

Крім того, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАФ «Подоляка» по 14.09.2015, тобто 9 років 6 місяців 24 дні, а згідно з п. 5 Договору укладеного між ними 24.01.2007, працівник зобов`язується працювати в агрофірмі 10 років, а в разі протилежного виселяється з будинку та виплачена сума за житловий будинок не повертається. За таких обставин ОСОБА_1 зобов`язаний був виселитись з житлового будинку відразу після звільнення з займаної посади, однак останній такого обов`язку не виконав і по даний час.

З огляду на вказані вище обставини третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_6 просить суд відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , а зустрічний позов ПАФ «Подоляка» просить задовольнити в повному обсязі.

02.12.2020 ухвалою суду залучено до участі в розгляді об?єднаної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог – Диканську селищну раду Диканського району Полтавської області, як орган опіки та піклування.

18.12.2020 закрито підготовче судове засідання і справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 29.01.2021 залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним і таким, що відбувся між ним та Приватною агрофірмою «Подоляка» договору купівлі-продажу домоволодіння, укладеного 24.01.2007 та закрито провадження за зустрічним позовом ПАФ «Подоляка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, шляхом виселення і вселення, у зв`язку із поданням заяви про відмову від зустрічних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свою уточнену позовну заяву підтримав та пояснив, що з лютого 2006 року працював в ПАФ «Подоляка» механізатором і йому, як працівнику агрофірми, запропонували будинок для проживання на виплату. До цього проживав в с.Чорноглазівка в будинку матері. Вартість будинку визначив ОСОБА_6 в 12 000 грн, яку він повинен був виплатити на протязі 10 років, уклали договір і він із своєю сім`єю стали проживати в цьому будинку, що знаходиться в с.Байрак. Зробили ремонт, облаштували прибудинкову територію, ним сплачувалися усі комунальні послуги, проведено водопостачання. Кошти за вартість будинку відраховували з його заробітної плати щомісяця в різних сумах в залежності від розміру заробітної плати, сума була завжди різна, але більше 100 грн. Квитанції про сплату коштів коли видавали, а коли і ні, бо були випадки, що заробітну плату привозили в поле, або додому, тоді квитанцій взагалі не давали. Приблизно в 2010-11 році (точно не пам`ятає) йому повідомили, що він вже виплатив всю вартість будинку. Згодом ОСОБА_6 надав йому доручення на оформлення документів на виготовлення технічної документації на земельну ділянку. Ним зроблена за власні кошти документація на землю та технічний паспорт на будинок. В подальшому він звертався до ПАФ «Подоляка» з проханням укласти договір купівлі-продажу будинку, але йому неодноразово пропонували зачекати. У вересні 2015 року його звільнили, будь-яких вимог про виселення його з будинку ОСОБА_7 не пред`являв і лише у 2020 році надійшов письмовий лист про звільнення будинку. На усні його звернення до представників ОСОБА_6 останні казали, щоб він сплатив за будинок 20 тис. доларів, але ця сума є надто завищеною та не відповідає вартості будинку.

Представник позивача – адвокат Лучко Т.І. в судовому засіданні позов підтримала та додала, що фактично між позивачем та відповідачем укладено договір оренди з викупом житла. Визначена договором вартість будинку позивачем виплачена в повному обсязі, шляхом відрахувань із його заробітної плати, про що свідчать квитанції, які частково збереглися у позивача. На підтвердження виплати вартості будинку свідчить і те, що позивачу надавалося доручення на виготовлення технічної документація, яка була необхідна для оформлення договору купівлі-продажу, яка була зроблена позивачем за власні кошти. Після виплати вартості будинку позивач звертався до відповідача з проханням оформити договір купівлі-продажу будинку, але зі сторони відповідача були різні відмовки. Позивач з 2007 року і по даний час проживає в будинку в с.Байрак, утримує його, провів ремонтні роботи, замінив вікна, провів водопостачання, облаштував прибудинкову територію, сплачував комунальні послуги та орендні платежі за земельну ділянку. Після звільнення в 2015 році ОСОБА_1 з ПАФ «Подоляка» вимог про його виселення з будинку не було і тільки в 2020 році після виникнення конфлікту між ОСОБА_6 та родичами позивача почалися вимоги про виселення. Вважає, що умови договору виконані, позивачем сплачена повна вартість будинку до його звільнення, а тому за ОСОБА_1 слід визнати право власності на спірне домоволодіння.

Також вказала, що на момент укладення спірного договору законодавство не вимагало нотаріального посвідчення такої категорії договору. Укладений договір не розірваний та є діючим. В тексті договора не зазначено його строк, тому вважає, що строк його дії 30 років і у ОСОБА_1 на сьогоднішній день збереглося право повторно виконати умови договору, а саме ним сплачено різницю суми вартості будинку за мінусом квитанцій, які збереглися у позивача. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача – адвокат Борзовець О.В. позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки право власності на спірне домоволодіння належить ПАФ «Подоляка» яке не скасоване, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували повну сплату вартості будинку. Укладений між сторонами договір в 2007 році не має ознак ні договору купівлі-продажу, ні договору оренди, так як не містить усіх істотних умов, які мають бути в таких договорах, окрім того в п.5 укладеного договору вказано, що позивач має пропрацювати в ПАФ «Подоляка» 10 років, проте позивач працював менше 10 років, тому позовні вимоги є безпідставними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - Байрацької сільської ради Диканського району Полтавської області в судове засідання не з?явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши позивача ОСОБА_1 та його представника – адвоката Лучко Т.І., представника відповідача – адвоката Борзовець О.В. та свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що спірне домоволодіння в АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ПАФ «Подоляка», що підтверджується договором купівлі-продажу від 29.05.2003 та витягом з Державного реєстра речових прав (а.с.160-163 т.1).

Звертаючись із вимогами про визнання права власності на будинок по АДРЕСА_1 , позивач як підставу набуття права власності вказав на укладений між сторонами договір від 24.01.2007.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Так, 24.01.2007 між ПАФ «Подоляка» в особі генерального директора Подоляки О.Ф. та ОСОБА_1 укладено договір про передачу останньому житлового будинку в с.Байрак для подальшого проживання та виплати його вартості в сумі 12 000 грн. Також у п.2 та 3 договору вказано, що ОСОБА_1 зобов`язується утримувати житловий будинок та присадибну ділянку в належному стані, оплачувати комунальні послуги з часу заключення угоди. Вартість житлового будинку сплачувати щомісячно, але не менше 100 грн. В п.5 договору зазначено, що працівник зобов`язаний працювати в агрофірмі 10 років, в разі неналежного виконання своїх обов`язків, порушення трудової дисципліни, невиконання наказів директора або відмови працювати в агрофірмі працівник виселяється з житлового будинку, а виплачена ним сума не повертається. Після виплати вартості житлового будинку працівник зобов`язується переоформити у власність житловий будинок за власний рахунок. (а.с.168 т.1).

З дослідженого договору вбачається, що в п.5 Договору зазначено про те, що ОСОБА_1 зобов`язується працювати в агрофірмі 10 років, а п.4 вказано, що вартість будинку (12 000 грн.) сплачується щомісячно, але не менше 100 грн.

Отже, проаналізувавши умови договору, суд приходить до висновку, що укладений договір є строковим, тобто укладеним на 10 років. Також в договорі визначені його істотні умови – об`єкт договору – житловий будинок в с.Байрак та ціна договору – 12 000 грн. Також договір містить підписи сторін угоди, які відображають волевиявлення сторін та печатку ПАФ «Подоляка».

Отже, після підписання зазначеного договора, позивач на законних підставах набув право користування будинком в с.Байрак Диканського району Полтавської області, для проживання у ньому та виплати його вартості.

На час укладення договора від 24.01.2007 в Цивільному кодексі України була відсутня норма ст.810-1 і лише Законом N 800-VI від 25.12.2008, який набрав чинності 14.01.2009 ЦК України доповнено ст.810-1, якою передбачено укладення договору оренди житла з викупом. Такий договір є особливим видом найму (оренди) житла, за яким одна сторона підприємство-орендодавець передає другій стороні фізичній особі (особі-орендарю) житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів, житло переходить у власність орендаря (ч.2 вказаної статті). До договору оренди житла з викупом застосовуються положення статей 811, 813-820, 923, ч.2 ст.825, статей 826, 1231-1 цього кодексу з урахуванням особливостей, встановлених законом. Договір оренди житла з викупом підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Враховуючи, що станом на 24.01.2007 у Цивільному Кодексі України була відсутня ст.810-1, а акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, суд вважає, що форма укладеного договору відповідає вимогам чинного на момент його укладення законодавства.

При цьому, посилання представника позивача на ст.810-1 ЦК України, як на підставу для визнання права власності є неспроможними.

Відповідно до ст.6 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Відповідно до ст.208 ЦК України правочин між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі.

Статтею 209 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Укладений договір містить відкладальні умови, за якими можливий перехід права власності на нерухоме майно до ОСОБА_1 .

Так, за умовами договору ОСОБА_1 повинен був відпрацювати у ПАФ «Подоляка» 10 років та за цей період сплатити повну вартість будинку в розмірі 12000 грн.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ст. 530 ЦК України.

У відповідності до ч.1 ст.598 та ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється часткове або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий в ПАФ «Подоляка» на посаду тракториста з 21.02.2006, згідно наказа по підприємству від 22.02.2006 (а.с.83 т.1).

Позивач, після підписання спірного договору, з січня 2007 року став проживати разом із своєю родиною в будинку по АДРЕСА_1 .

На час вселення родини ОСОБА_1 будинок перебував у занедбаному стані, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Також, як вбачається з актів від 26.08.2020, які підписані ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які проживають на території с.Байрак, ОСОБА_1 проживає з 2006 року разом із дружиною та дітьми за адресою: АДРЕСА_1 та за власний рахунок провів ремонтно-відновлювальні роботи в цьому будинку, так як на момент його вселення будинок був непридатним для проживання (а.с.109,110 т.1).

Згодом позивачем проведено у будинку відновлювальний ремонт (замінені вікна, двері, проведені ремонті роботи всередині будинку, замінена сантехніка, проведено водопостачання) та облаштовано прибудинкова територія. Доказів щодо заперечень з боку ПАФ «Подоляка» проти проведення ремонтних робіт суду не надано.

16.04.2007 ОСОБА_1 укладено з Байрацькою сільською радою договір оренди землі в с. ОСОБА_13 , відповідно до якого в платне користування (оренду) передається земельна ділянка площею 0,30 га в тому числі рілля – 0,18 га, під двором – 0,12 га., строком на 5 років (а.с.34-36 т.1).

Відповідно до довідки Байрацької сільської ради ОСОБА_1 за період з 2007 по 2019 сплачено за користування земельною ділянкою 742,71 грн. (а.с.87 т.1)

13.08.2013 ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з газопостачання, а 23.04.2010 договір про користування електричною енергією за адресою: с.Байрак Диканського району Полтавської області (а.с.27-33 т.1).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 вказали, що вони працювали із ОСОБА_1 в ПАФ «Подоляка» та їм відомо, що ОСОБА_1 надала ПАФ «Подоляка» будинок в с.Байрак під виплату, із його заробітної плати проводилися відрахування за вартість будинку. ОСОБА_1 із сім`єю з моменту вселення постійно проживає у цьому будинку, зробив у ньому ремонт, поміняли вікна, двері тощо. До літа минулого року від ПАФ «Подоляка» не було претензій про їх виселення із будинку.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні вказала, що їй, зі слів ОСОБА_4 , відомо що у 2006 році ПАФ «Подоляка» надав ОСОБА_1 будинок під виплату. Знає, що ОСОБА_1 зробив ремонт у будинку. Також, зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що вартість будинку ними виплачена десь 3 роки тому (точно не пам`ятає). Також бачила, як у минулому році до ОСОБА_1 приїзжала поліція та представники ПАФ «Подоляка», про що розмовляли не чула, через деякий проміжок часу бачила, як до них приїзжали служби відрізати світло та газ.

Свідок ОСОБА_10 , який є родичем ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що він працював в ПАФ «Подоляка» на керівній посаді на протязі 22 років, звільнився у 2015 році. У 2006 році ОСОБА_1 було запропоновано працювати у ПАФ «Подоляка» та агрофірма надала йому будинок для проживання під виплату. Із його заробітної плати проводилися відрахування, сума була кожен місяць різна. Йому відомо, що у 2015 році вартість будинка була повністю виплачена ОСОБА_1 , бо він особисто підходив до бухгалтера агрофірми і та повідомила про повну сплату вартості будинку. Після цього ОСОБА_6 надав ОСОБА_1 доручення на оформлення документації з метою подальшого оформлення права власності. Проте у 2015 році він звільнився із агрофірми і після цього ОСОБА_1 змусили також звільнитися. ОСОБА_1 неодноразово звертався до агрофірми для оформлення права власності на будинок, але йому постійно відмовляли. Вимоги про виселення ОСОБА_1 із будинку не було аж до літа 2020 року.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ОСОБА_1 сплачував щомісячні платежі на погашення вартості будинку. Також даний факт підтвердили і свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , які разом працювали із ОСОБА_1 .

Також свідок ОСОБА_16 , яка працювала головним бухгалтером агрофірми, а на даний час працює на посаді фінансового директора ПАФ «Подоляка» вказала, що дійсно щомісяця ОСОБА_1 сплачував у касу підприємства кошти, на виконання укладеного договору, в рахунок погашення вартості будинку. Сума була кожен місяць різна, ОСОБА_1 отримував заробітну плату і певну частину віддавав касиру підприємства, яка виписувала йому прибутковий касовий ордер. Облік касових ордерів проводився в касових книгах, які вже на даний час знищені за закінченням терміну їх зберігання. Також вказала, що їй відомо про те, що повна сума вартості будинку на день звільнення ОСОБА_1 ним не виплачена, яка саме сума залишилася сказати не може.

З долучених до матеріалів справи копій квитанцій до прибуткового касового ордера вбачається, що на протязі 2008-2010 років ОСОБА_1 вносилися до каси ПАФ «Подоляка» кошти в загальній сумі 5 130 грн., інші квитанції у позивача не збереглися (а.с.57-60).

При цьому представником відповідача дана обставина не спростована.

Разом із тим, на виконання ухвали суду про витребування доказів ПАФ «Подоляка» листом від 10.09.2020, повідомлено, що надати довідку про виплату ОСОБА_1 вартості наданого йому для проживання житлового будинку є неможливим, оскільки закінчився трирічний строк зберігання прибуткових касових ордерів, визначений Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, що затверджений наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 (а.с.126-127 т.1).

Також представник відповідача в ході розгляду справи звертав увагу на те, що у позивача відсутні докази щодо повної сплати вартості будинку та останній не відпрацював повних 10 років у відповідача, тобто належним чином не виконав умови договору.

Як вказала представник позивача, з урахуванням того, що інші квитанції у позивача не збереглися та не надано такі відомості стороною відповідача, позивачем в ході розгляду справи повторно доплачено кошти на розрахунковий рахунок ПАФ «Подоляка», як залишок вартості будинку по договору від 24.01.2007 за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 6870 грн. (а.с. 123 т.2)

Проте суд не враховує як доказ перерахунок коштів в сумі 6870 грн. на рахунок відповідача, згідно квитанції від 12.05.2021 як повторна оплата залишку вартості будинку за договором, так як вважає, що вказана оплата була здійснена поза межами строків визначених у зазначеному Договорі.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловлений по справі № 711/5651/16-ц від 20.11.2019.

Окрім того позивачем не виконана і інша умова договору, а саме ОСОБА_1 мав відпрацювати в ПАФ «Подоляка» 10 років.

Однак, ОСОБА_1 звільнився із ПАФ «Подоляка» 14.09.2015 за власним бажанням, що підтверджується заявою та наказом про звільнення (а.с.166-167 т.1), тобто добровільно відмовився працювати в агрофірмі. Строк перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ПАФ «Подоляка» складає 9 років 6 місяців 24 дні.

Посилання представника позивача на те, що позивач був змушений звільнитися на вимогу керівництва агрофірми, через неприязні відносини, які виникли між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до наказу про звільнення, позивач звільнений за власним бажанням та такий наказ не оскаржувався та судом не скасовувався.

Щодо посилання позивача на надану йому довіреність відповідачем з метою переоформлення будинку, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи мається копія довіреності від 04.09.2015 відповідно до якої ПАФ «Подоляка» в особі директора Подоляки О.Ф. видав довіреність на ОСОБА_1 представляти інтереси агрофірми для виготовлення технічної документації про встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12 т.1).

На підставі зазначеної довіреності 09.09.2015 укладений акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 між землевпорядником, представником ПАФ «Подоляка» Матеєм А.П. та сільським головою. Цього ж дня між зазначеними особами укладений і акт прийому-передачі межових знаків на зберігання (а.с.19-22 т.1), а станом на 10.08.2015 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-17 т.1)

Проте зазначені дії відповідача на пряму не свідчать про намір останнього укласти договір купівлі-продажу будинку, а видана довіреність не містить вказівки на мету її оформлення.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не виконані у повному обсязі умови договору від 24.01.2007, а саме відсутні докази про сплату повної вартості будинку на момент закінчення строку його дії та відсутнє підтвердження перебування у трудових відносинах з ПАФ «Подоляка» повних 10 років.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Подоляка» про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 31.05.2021

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

Відповідач: Приватна агрофірма "Подоляка", місце знаходження: вул. Полтавська, 1а, с. Байрак Полтавського району Полтавської області, Код ЄДРПОУ 24389586;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Байрацька сільська рада Диканського району Полтавської області, місце знаходження: с. Байрак Полтавського району Полтавської області.

Головуюча Л.Є. Петренко