Рішення № 9730276, 31.05.2010, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-425/10 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2010 року. Соломянський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Уваровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_2 про стягнення збитків за заподіяну шкоду,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_2, 08.06.2007 року приблизно о 17.00 годин на вулиці Потєхіна, 3 в м. Києві, керуючи автомобілем «ВАЗ 21213» д.н. НОМЕР_1, при виїзді з двору не впевнився, що це буде безпечно, не пропустив автомобіль, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2105» д.н. НОМЕР_4, який на праві оперативного управління належить позивачеві та експлуатується його підрозділом в/ч Р-9000, під керуванням ОСОБА_3, який проходив на час ДТП та проходить службу по теперішній час в СБУ.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.06.2007 року визначено, що дана ДТП сталася внаслідок порушення пункту 10.2 ПДР України, а саме з вини водія ОСОБА_2

Внаслідок вказаної ДТП автомобіль «ВАЗ 2105», д.н. НОМЕР_4, який належить СБУ та експлуатується її підрозділом, отримав механічні пошкодження.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «ВАЗ 2105», було проведено автотоварознавче дослідження.

Згідно з висновком автотоварозначого дослідження №67/10 від 14.10.2008 року розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «ВАЗ 2105», д.н. НОМЕР_4, в результаті ДТП на день проведення дослідження складає 2740,06 грн.

Зазначив, що проведення автотоварознавчого дослідження потягнуло за собою додаткові матеріальні витрати за оплату послуг товарознавця на суму 550 грн., та витрати за відправлення повідомлення про час призначення дослідження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 04.02.2010 року, 06.04.2010 року та 31.05.2010 року не зявився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив (а.с. 84, 97).

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обовязки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.

На підставі вищевикладеного суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у відсутність відповідача.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність , повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки , відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” N 6 від 27.03.92 року :

“Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Згідно вищевказаної Постанови Пленуму “Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).”

Судом встановлено, що 08.06.2007 року приблизно о 17.00 годин ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ВАЗ 21213» д.н. НОМЕР_1 по вулиці Потєхіна, 3 в м. Києві, при виїзді з двору не впевнився, що це буде безпечно, не пропустив автомобіль, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2105», д.н. НОМЕР_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.10.2 ПДР України.

Внаслідок ДТП автомобілю «ВАЗ 2105», державний реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить СБУ та експлуатується її підрозділом в/ч Р-9000, отримав механічні пошкодження.

Дана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2 який керував автомобілем «ВАЗ 21213» д.н. НОМЕР_1.

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.06.2007 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КпАП України.

Жодного доказу вини позивача у скоєнні ДТП в ході розгляду справи не виявлено.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_2 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем «ВАЗ 21213» д.н. НОМЕР_1, внаслідок чого позивач поніс значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою дії якої призвели до ДТП, а тому з нього повинно бути стягнуто суму матеріального збитку заподіяного позивачу.

Відповідно до висновку спеціаліста №67/10 автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку, нанесеного власнику ДТЗ від 14.10.2008 року, складеного Незалежним експертним бюро ПП «Вега 999», матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля ВАЗ 21053 д.н. НОМЕР_4 внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 2740,06 грн.

Згідно рахунку - фактури №66 від 22.10.2008 року, вартість проведеного автотоварознавчого дослідження склала 550,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача Служби безпеки України матеріальну шкоду в сумі 2740,06 грн. та витрат по проведенню автотоварознавчого дослідження в сумі 550 грн., а всього 3290,06 грн.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 51,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” N 6 від 27.03.92 р., ст.ст. 1166, 1187 ЦК України; ст.ст. 57-58, 60, 208-209, 210, 212-218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Служби безпеки України до ОСОБА_2 про стягнення збитків за заподіяну шкоду - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, який проживає за адресою : АДРЕСА_1 на користь Служби безпеки України, код ЄДРПОУ 20002001, місцезнаходження якого за адресою : м. Київ, вул. Володимирська, 33 матеріальну шкоду в сумі 2740,06 грн. та витрати по проведенню автотоварознавчого дослідження в сумі 550,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, який проживає за адресою : АДРЕСА_1 на користь Служби безпеки України, код ЄДРПОУ 20002001, місцезнаходження якого за адресою : м. Київ, вул. Володимирська, 33 суму сплаченого судового збору 51,00 грн. та 30,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Соломянський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя