Рішення № 97297352, 25.05.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/3287/21

2/310/1688/21

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), треті особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бердянська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бердянського МРВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), треті особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бердянська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна, мотивуючи свої вимоги наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , спадкоємцями якого були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивачка в передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк звернулась до Якимівської державної нотаріальної контори Запорізької області із заявою про прийняття спадщини, на підставі вказаної заяви було заведено спадкову справу. 18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 та інші спадкоємці – ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали договір про розподіл спадкового майна. Під час оформлення права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 позивачці стало відомо про наявність обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, яке належало спадкодавцю. Зняти вказану заборону з майна державним нотаріусом було відмовлено, оскільки обтяження внесено до державного реєстру заборон на підставі постанови державного виконавця державної виконавчої служби у м. Бердянську та Бердянському районі. На звернення до відділу ДВС з вимогою зняти арешт спадкоємці отримали відповідь, якою їм було повідомлено про відсутність виконавчого провадження, в межах якого було винесено відповідну постанову. Незважаючи на відсутність виконавчого провадження, відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на зняття заборони з майна ОСОБА_4 , що перешкоджає спадкоємцям реалізувати права власників, передбачені ст. 319 ЦК України. Враховуючи зазначене, позивачка просила зняти арешт з майна, належного ОСОБА_4 , зареєстрований як архівний запис про заборону відчуження всього невизначеного майна, реєстраційний номер обтяження 4768533, дата реєстрації 06 квітня 2007 року, реєстратор – Бердянська державна нотаріальна контора, підстава обтяження – постанова бланк АА761352, заявник Державна виконавча служба у м. Бердянську та Бердянському районі.

Бердянський міськрайонний відділ ДВС надав суду заперечення, в яких зазначив наступне. Згідно Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10, відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Відповідач просив Бердянський МРВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що на позові вона наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, просила в задоволенні позову відмовити, оскільки ДВС не може бути по даній справі відповідачем відповідно до постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року.

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , будучі належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі, зазначили, що позов вони підтримують в повному обсязі.

Від Бердянської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 17 червня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Якимівського районного управління юстиції Запорізької області).

18 жовтня 2016 року між спадкоємцями померлого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про розподіл спадкового майна, належного їм відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України в рамках спадкової справи № 320/2008, відкритої після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів від 19 жовтня 2016 року № 177647180 на підставі постанови державної виконавчої служби у м. Бердянську та Бердянському районі на все нерухоме майно ОСОБА_4 було накладено арешт.

Вважаючи, що порушено її право, ОСОБА_1 звернулась до Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції управління Міністерства (м. Дніпро) з відповідною заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_4 , на яку отримала відповідь про те, що зняти арешт та заборону на відчуження з майна відділ не має можливості.

Листом від 21 січня 2020 року № 619 відповідач повідомив, що станом на 21 січня 2020 року в Бердянському МРВ ДВС виконавчі провадження щодо ОСОБА_4 не перебувають, однак в Бердянському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Запорізькій області перебувало виконавче провадження № 41921756 з примусового виконання виконавчого листа від 23 січня 2014 року, виданого Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про зобов`язання ОСОБА_4 повернути земельну ділянку вартістю 216 грн. № 394/1 площею 0,06 га, розташовану в ОСК «Гроно» в м. Бердянську, межі якої визначені в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 354419. Вказане виконавче провадження завершено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 (фактичне повне виконання рішення) 27 лютого 2014 року. Згідно наказу «Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» № 1829/5 від 07 червня 2017 року строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється в позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1).

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону (ч. 2).

Згідно роз`яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У пункті 5 даної постанови роз`яснено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено ст. 60 Закону про виконавче провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18 (касаційне провадження № 12-85гс19) зроблено висновок, що при розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізуються шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Ст. 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (касаційне провадження № 14-61цс18) зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Таким чином, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно ч. 2 ст. 416 ЦПК України та ч. 1 ст. 417 ЦПК України висновок Великої Палати Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися норма матеріального права, є обов`язковим для застосування судами.

В даній справі ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги до Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, який не є боржником або особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка не є стороною виконавчого провадження, отже, вона як особа, що є власником (володільцем) майна чи особою, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Особа, в інтересах якої накладено арешт на майно спадкодавця в рамках виконавчого провадження № 41921756, до участі в справі в якості відповідача не залучена, клопотань про її залучення відповідачем за цим позовом позивачка не заявляла.

Наведене вище є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), треті особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бердянська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 травня 2021 року.

Суддя О. М. Вірченко