Вирок № 97297010, 24.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7743/20

Провадження № 1-кп/127/304/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2021 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Курбатової І.Л.,

при секретарі Кобріній Г.О.,

за участю прокурора Бібляка М.Ю.,

захисника обвинуваченого Книжника Я.В.,

представника потерпілої Ліханової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 01 листопада 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020010002364, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лозна, Хмільницького району, Вінницької області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого приватним підприємцем, одруженого, інваліда 2 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Водій ОСОБА_1 01 листопада 2019 року, близько 10:20 години, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Mercedes Vito», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Д. Нечая в місті Вінниці зі сторони вулиці Г. Успенського, на регульованому перехресті з вулицею Дубовецькою, під час виконання маневру повороту ліворуч (на проїзну частину вулиці Дубовецької) в напрямку вулиці І. Сікорського на зелений (дозволяючий рух автомобілям у вказаному напрямку) сигнал світлофора, не вжив своєчасних заходів до зупинки свого автомобіля в момент об`єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину вулиці Дубовецької, по розмітці регульованого пішохідного переходу на червоний (забороняючий рух пішоходам) сигнал світлофора, справа-наліво по ходу руху автомобіля, в результаті чого з необережності допустив наїзд на вищевказану особу.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1378 від 16.01.2020, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «уламковий перелом гілок лобкової кістки та гілки сідничної кістки зліва», які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлись небезпечними для життя в момент заподіяння та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, однак за своїм характером потягли тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я.

Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № 72 від 28.01.2020:

«В ситуації, яка склалася, водій автомобіля «Mercedes Vito» мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. 16.2 Правил дорожнього руху України, для чого у нього були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру, при цьому, в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 16.2 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди».

Таким чином, в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 16.2 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 16.2 - «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку».

Порушення вищезазначеної вимоги п. 16.2 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходяться у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Обвинувачений ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 24.12.2020 року та актовим записом про смерть №4172 від 24.12.2020 року.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.

В судовому засіданні заінтересована особа, а саме сестра обвинуваченого заперечувала щодо закриття провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України та просила реабілітувати померлого, що свідчить про відсутність підстав для закриття кримінального провадження та необхідність прийняття рішення по суті обвинувачення щодо наявності події кримінального правопорушення, наявності складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності винуватості обвинуваченого, який помер.

Згідно ч. 1 ст. 369 КПК України, судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Вирішуючи зазначене, суд приймає до уваги наступне.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що в день подій рухався на автомобілі «Mercedes Vito» по вул. Данила Нечая в м. Вінниці. Стояв на забороняючому світлі світлофора на перехресті вказаної вулиці та вул. Дубовецької, коли загорілась зелена стрілка ліворуч розпочав поворот ліворуч з Д. Нечая на вул. Дубовецьку. Виконавши більшу половину повороту помітив велосипедиста, що їхав по зустрічній смузі руху по вул. Д. Нечая. Відволікаючись від спостереження за дорожньою обстановкою в напрямку руху автомобіля, відвернув погляд на вказаного велосипедиста. Після чого, майже закінчивши поворот, в момент зіткнення помітив пішохода - ОСОБА_2 , що переходив дорогу на регульованому пішохідному переході з права на ліво, одразу ж загальмував. Пішохід низького зросту, тому помітив лише його голову. В момент зіткнення рухався зі швидкістю 5-10 км/год., при зіткненні автомобіль відштовхнув пішохода передньою правою частиною бампера. Зіткнення сталось на відстані 1,5 - 2 м. від правого тротуару, на початку пішохідного переходу. Зазначив, що для пішохода тоді горів червоний сигнал світлофору. В день подій відшкодував дружині потерпілого 500 гривень.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 суду повідомила, що про подію яка сталася 01.11.2019 року їй повідомила матір. ОСОБА_2 є її батьком. В лікарні батько розповідав, що його на пішохідному переході збив автомобіль. На місці події ОСОБА_1 , який був водієм, стверджував, що його засліпило сонце, внаслідок чого він здійснив наїзд на пішохода. Батько пролежав у реанімації протягом 4 днів, далі його перевели в звичайну палату. Багато коштів витратили на лікування батька, однак ОСОБА_1 навіть не вибачився та не запропонував матеріальної допомоги. Проте зазначила, що ОСОБА_1 зателефонував та запропонував допомогу взамін на те, щоб вони написали заяву, що ОСОБА_1 не є винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що події трапились 01.11.2019 року. Прямуючи додому перейшов вул. Данила Нечая в. м. Вінниці, йшов по вул. Дубовецькій, почув звук удару, розвернувся, поруч із регульованим пішохідним переходом побачив мікроавтобус біля якого лежав чоловік. Одразу звернув увагу на сигнали світлофора - для пішоходу горів червоний сигнал, для мікроавтобуса - зелена стрілка. Зіткнення сталось на початку пішохідного переходу, на відстані близько 2 м. від бордюру. Викликали швидку медичну допомогу. Підійшов, порадив обвинуваченому дати 500 грн. потерпілому. Бачив, як обвинувачений передав потерпілому 500 гривень. Згодом потерпілий стояв та тримався за стовп, як саме останній підвівся та дійшов до стовпа не бачив. Зазначив, що потерпілий був невисокого зросту.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що вказана подія зареєстрована у встановленому порядку 01.11.2019 року, що підтверджується витягом з ЄРДР. Згідно нього 01.11.2019 року близько 10 год. 20 хв., водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Мерседес Віто» д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись по проїзній частині вул. Д. Нечая в м. Вінниця зі сторони вул. Г. Успенського та на регульованому перехресті з вул. Дубовецька під час виконання маневру повороту ліворуч допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину справа-наліво по розмітці регульованого пішохідного переходу. Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 01.11.2019 року, вбачається, що на місці події виявлено автомобіль марки «Мерседес Віто» державний номерний знак НОМЕР_1 . Погодні умови були сприятливі, сонячно та без опадів, видимість не обмежена, стан дорожнього покриття задовільний.

Зі схеми, яка є додатком до протоколу вбачається, що передня частина автомобіля марки «Мерседес Віто» державний номерний знак НОМЕР_1 , розташована на пішохідному переході.

З висновка експерта №1378 від 16.01.2020 року встановлено, що під час стаціонарного лікування в травматологічному відділені з 01.11.2019 по 15.11.2019 року у ОСОБА_2 були виявлені об`єктивні ознаки тілесних ушкоджень: уламковий перелом гілок лобкової кістки та гілки сідничної кістки зліва.

Вказані ушкодження ОСОБА_2 не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день ) розлад здоров`я, тому належать до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості (п.2.2.1. "в" "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року ), виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні чи групові особливості яких не відобразились, давністю утворення, можливо, в термін, вказаний в постанові про призначення експертизи - 01.11.2019 року.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito» пасажирський-В, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску є ОСОБА_1 , який згідно з посвідченням водія НОМЕР_3 має право керування транспортними засобами.

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду КП «ВОНД «Соціотерапія» №2976 від 01.11.2019 року, в ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено. Тверезий.

Висновком експерта №737 від 27.11.2019 року встановлено, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система, рульове керування автомобіля «Mercedes Vito», держ. номер НОМЕР_1 знаходилися в технічно працездатному стані при якому були відсутні які-небудь несправності що впливають на її вихідні параметри.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 21.01.2020 року вбачається, що було проведений слідчий експеримент з свідком ОСОБА_5 .

З висновку експерта №72 від 28.01.2020 року встановлено:

1.В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Mercedes Vito», держ. номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.16.2 Правил дорожнього руху України, зміст яких викладений в дослідницькій частині.

Частина питання, як повинен був діяти в даній дорожній обстановці пішохід, експертом не досліджувалось, так як спеціальних пізнань в галузі автотехніки не потрібно, і може бути вирішене органами слідства(суду) самостійно відповідно до вимог розділу 4 «Обовязки і права пішоходів» Правил дорожнього руху України.

2.В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи та містяться в матеріалах кримінального провадження, водій автомобіля «Mercedes Vito» ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п.16.2 Правил дорожнього руху України, для чого у нього були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру та при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля.

3.Враховуючи результати проведених вище досліджень, слід дійти висновку, що в ситуації, яка склалася, при технічних величинах вказаних в постанові про призначення експертизи та містяться в матеріалах кримінального провадження, в діях водія автомобіля «Mercedes Vito» ОСОБА_1 вбачається невідповідністю вимогам п.16.2 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Захист подав клопотання про визнання зазначених доказів, а саме протоколу слідчого експерименту та висновку експерта недопустимими доказами у справі. Зміст вказаного клопотання свідчить, що захист вважає вказані докази недопустими доказами у справі з підстав їх невідповідності протоколу огляду місця події, неправильного та неповного отримання вихідних даних для проведення експертизи, що суттєво вплинуло на висновок експерта.

Оцінюючи зазначені доводи, суд зазначає, що поняття допустимості доказів є відмінним від поняття їх оцінки як кожного окремо, так і в сукупності.

Так, ст. 86 КПК України визначено поняття допустимості доказу, відповідно до якого доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Тобто, для визнання доказу недопустими слід виходити саме з процедури отримання конкретного доказу та оцінювати зазначену процедуру виключно на предмет дотримання вимог КПК України, яка регулює її проведення.

Оцінюючи зазначені докази на предмет допустимості, суд зазначає, що вони відповідають вимогам КПК України, що регулюють порядок проведення слідчого експерименту та порядок проведення експертизи, що врегульвані ст. 240, 242 КПК України, що свідчить про допустимість зазначених доказів, які мають оцінюватись судом при прийнятті рішення у справі на предмет їх узгодження з іншими доказами у справі.

В судовому засіданні було досліджено схему розташування технічних засобів регулювання дорожнього руху на перехресті вул. Д. Нечая - вул. Дубовецька, а також циклограму і режим роботи по тактах світлофорного об`єкта «вул. Д. Нечая - вул. Добовецька», станом на 13:00-15:00 год. 24.07.2019 року.

З ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2019 року вбачається накладеня арешту на автомобіль марки «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, за адресою: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 30/32, зобов`язавши слідчого Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Вітюка В.А. передати ОСОБА_1 автомобіль марки «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_1 на відповідальне зберігання.

З акту приймання-передачі транспортного засобу та з розписки від 08.11.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_1 , отримав на відповідальне зберігання автомобіль марки «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_1 .

Наведені докази у справі свідчить про доведення стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та відсутності підстав для реабілітації померлого.

При вказаному суд враховує, що протоколом огляду місця події беззаперечно підтверджено, що ДТП сталась на пішоходному переході. Згідно із вказаним протоколом огляду, місцем дорожньо-транспортної пригоди є перехрестя вулиць Д.Нечая та Дубовецької. За свідченнями обвинуваченого він рухався по проїзній частині вулиці Д. Нечая зі сторони вулиці Г. Успенського та на регульованому перехресті з вулицею Дубовецькою виконував маневру повороту ліворуч на зелений сигнал світлофора. Згідно із показаннями свідка ОСОБА_4 він бачив місце ДТП пригоди, яким є пішоходний переход через вилуцю Дубовецьку, що узгоджується із протоколом огляду. На підставі вказаних доказів суд дійшов висновку, що у момент здійснення ОСОБА_1 маневру, пішоход ОСОБА_2 перетинав проїзну частину вулиці Дубовецької по розмітці регульованого пішохідного переходу на червоний (забороняючий рух пішоходам) сигнал світлофора, справа-наліво по ходу руху автомобіля.

Пункт 16.2 Правил дорожнього руху регламентує, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

Таким чином, зазначена норма ПДР регламентує поведінку водіїв під час здійснення повороту як на регульованих ( в даному випадку), так і на нерегульованих перехрестях. Вказана норма зобовязує водія надати дорогу пішоходам, які переходять проїздну частину, на яку водій повертає, в незалежності від регулювання вказаного перехрестя.

Сам обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що під час руху, а саме виконання маневру повороту ліворуч відволікся від спостереження за дорожньою обстановкою в напрямку руху автомобіля, а саме відвернув погляд на велосипедиста коли той переїзжав пішохідний перехід. Внаслідок чого, повернувши голову в напрямку руху автомобіля, помітив потерпілого, проте не зміг уникнути з ним зіткнення.

Висновком експерта №72 від 28.01.2020 встановлено, що ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п.16.2 Правил дорожнього руху України. Також вказаним висновком експерта підтверджується, що саме дії ОСОБА_1 знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Жодного доказу, що ОСОБА_1 не мав технічної можливості попередити зіткнення суду не надано та в ході досудового слідства не здобуто, висновок експерта не спростований, оскільки жодних інших вихідних даних крім тих, що зазначені у описовій частині експертизи у справі не має, інша версія обвинуваченим не висувалась.

Наявність телісних ушкоджень, які були нанесені потерпілому, внаслідок ДТП підтверджуються висновком експерта № 1378, в якому зазначається, що вказані ушкодження ОСОБА_2 не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день ) розлад здоров`я, тому належать до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості.

Таким чином, стороною обвинувачення доведено те, що в діях ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 16.2 ПДР України, що знаходяться у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям ОСОБА_1 , суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Сукупність вказаного свідчить про відсутність підстав для реабілітації обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки він вчинив зазначене кримінальне правопорушення.

Як вже зазначалось судом, судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку ( ч. 1 ст. 369 КПК України).

Статтею 284 КПК України визначено перелік підстав для закриття кримінального провадження, серед яких закриття на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, якщо помер підозрюваний, обвинувачений. Разом з тим, вказана норма містить виключення, що не допускає закриття провадження на підставі наведеної норми - "крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого".

Таким чином, закрити провадження у справі з наведених підстав суд міг лише якщо щодо вказаного ніхто не заперечував та мав здійснити вказане ухвалою суду, що передбачено ч. 7 ст. 284 КПК України. Так, згідно ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Проте, як вказано вище, підстави для закриття провадження відсутні, оскільки виявлено бажання про реабілітацію померлого.

На підставі викладеного, керуючись ст. 286 КК України, ст. 284, 369, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Судові витрати у кримінальному провадженні компенсувати за рахунок держави.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме автомобіль марки «Мерседес Віто» державний номерний знак НОМЕР_1 , який був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 - залишити потерпілій ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: