Рішення № 97296608, 19.05.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15615/14-ц

Провадження № 2/522/2972/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Житлово-будівельне товариство «Ясная» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 20.08.2014 року звернулись позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Житлово-будівельне товариство «Ясная» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачі є власниками квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Після придбання зазначеної квартири та проведення відповідних ремонтних робіт з благоустрою об`єкта нерухомості, траплялося неодноразове протікання стель, викликане несприятливими погодними умовами та неякісним проведенням покрівельних робіт забудовником – ЖБТ «Ясная» Зазначене протікання призвело до псування майна позивача. На неодноразові звернення до керівництва ЖБК та до відповідача, що є власником квартир АДРЕСА_2 поверхом вище, намагання домовитися про усунення недоліків, що приводять до затоплення квартири, демонстрації пошкоджень – залишилися без розгляду та поза увагою. Для захисту свого майна від подальших пошкоджень, позивачі були вимушені за рахунок власних коштів, за згоди ЖБК, звернутися до сторонньої будівельної організації та провели капітальний ремонт даху квартири, отворів мансардних вікон розташованої вище квартири та прилеглій до неї території, усунув таким чином причини течі.

У січні 2014 року до позивачів звернувся відповідач, власник квартири з одинадцятого поверху, з проханням надати дозвіл на проведення демонтажних робіт на даху, над квартирою позивачів, для реалізації бажання збільшити житлову площу їх квартири. З підстав обумовлених вище - позивачам була надана відмова в надані дозволу. 08.04.2014 року, не зважаючи на заперечення позивачів щодо демонтажних робіт на даху, невідомими особами були проведенні дії з демонтажу крівлі. Вказували, що внаслідок зазначених дій відбувся черговий залив квартири та пошкоджено майно позивачів, окрім майнової шкоди позивачі зазначають, що їм завдано і моральну шкоду, у зв`язку з чим звернулись до суду із дійсним позовом.

Позовні вимоги були уточненні 19.04.2019 року (т.1, а.с.251-255), згідно яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди порівну на кожного у загальному розмірі 90 093, 00 грн. (з яких: за ремонт даху 60 028,80 грн. та за відшкодування шкоди за залиття – 30 065 грн.); моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. на кожного з позивачів та судові витрати.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06.11.2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Житлово-будівельне товариство «Ясная» про стягнення матеріальної та моральної шкоди було задоволено.

Ухвалою суду від 26.12.2019 року за заявою представника ОСОБА_3 – адв. ОСОБА_4 заочне рішення від 06.11.2019 року було скасовано та справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 20.01.2020 року.

Через неявку сторін 20.01.2020 року розгляд справи відкладено на 02.03.2020 року.

Ухвалою суду від 02.03.2020 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 29.04.2020 року.

У судовому засіданні 29.04.2020 року суд протокольно частково задовольнив клопотання представника позивача та ухвалив викликати у якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 та судового експерта ОСОБА_8 .. Розгляд справи було відкладено на 19.06.2020 року.

У судовому засіданні 19.06.2020 року надали свої пояснення свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , по справі було оголошено перерву до 07.10.2020 року.

Розгляд справи 07.10.2020 року був відкладений на 13.11.2020 року для повторного виклику судового експерта та свідка ОСОБА_5 ..

У судовому засіданні 13.11.2020 року за згодою позивача та його представника, відповідачки та її представника було ухвалено проводити розгляд справи без участі свідка ОСОБА_5 .. Розгляд справи був відкладений на 20.01.2021 року з наданням можливості сторонами підготувати письмові пояснення експерту.

Розгляд справи 20.01.2021р. через неявку сторін та подання ними відповідних клопотань, був відкладений на 19.03.2021р.. Через відсутність письмової відповіді судового експерта на поставлені сторонами питання, розгляд справи 19.03.2021р. був відкладений на 14.04.2021р..

До суду 14.04.2021 року було надано письмові відповіді експерта на письмові пояснення сторін (а.с.218-221, т.2).

За клопотанням сторін 14.04.2021 року по справі було оголошено перерву до 18.05.2021 року з наданням часу на ознайомлення з відповідями експерта.

У судовому засіданні 18.05.2021 року були присутні: позивач разом із представником - ОСОБА_9 , які позовні вимоги підтримали та просили задовольнити; відповідачка ОСОБА_3 разом із представником – ОСОБА_4 , які позовні вимоги не визнали та заперечували проти задоволення позову, просили відмовити; представник третьої особи – ОСОБА_10 , який позовні вимоги також не визнав та просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог, виходячи з наступного.

Предметом позовних вимог є стягнення шкоди в результаті залиття квартири та ремонту даху.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 2455621 від 16.04.2013 року, серія НОМЕР_1 . (а.с.20, т.1).

Відповідачка ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:7433, виданий 17.12.2013 року, видавник: приватний нотаріус Писаренко Є.С., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: 14773112 (а.с.34, т.1).

Згідно обґрунтувань позову, відповідачка як власник квартири АДРЕСА_2 08 квітня 2014р. провела демонтажні роботи даху над квартирою позивачів з метою збільшення площі квартири, на що позивачі відмовились надавати свій дозвіл в січні 2014р. та внаслідок проведених робіт квартиру позивачів неодноразово було затоплено, що підтверджується актом від 11.06.2014 року. А тому з метою захисту своїх прав позивачі вимушені були звернутися до будівельної компанії та за власний рахунок провели капітальний ремонт даху над їх квартирою, отворів мансардних вікон розташованої вище квартири АДРЕСА_2 та прилеглі до неї території, усунувши таким чином причини течі.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно положень ст. 151 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов`язані забезпечити його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Положеннями ст. ст. 319, 321 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник зобов`язаний утримувати майно, яке йому належить.

Частиною 3 статі 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина у заподіянні шкоди, про що зазначено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Відповідно ч. 1 до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження своїх вимог позивачами було надано до позову акт від 11.06.2014 року, складений комісією з трьох осіб: керуючого ЖБК «Ясная» Мельника А.М., технічного директору ЖБТ «Ясная» ОСОБА_7 , в присутності одного із власників квартири АДРЕСА_5 на десятому поверсі ОСОБА_2 (а.с.21, т.1), фото фіксацію (а.с.7-9).

Згідно наданої суду копії акту від 11.06.2014 року, складеного комісією з трьох осіб: керуючого ЖБК «Ясная» Мельника А.М., технічного директору ЖБТ «Ясная» ОСОБА_7 , в присутності одного із власників квартири АДРЕСА_5 на десятому поверсі ОСОБА_2 (а.с.21, т.1), було здійснено візуальний огляд с фотофіксацією: стелі, стін та освітлювальних приладів:

- у приміщенні дитячої кімнати (спальні) на стелі зафіксовані три гіпсових плафонів світильників, які отримали тріщини імовірно від струсів викликаних при проведенні будівельних робіт по влаштуванню балкону квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_11 ;

- в нішах двох кімнат, які виходять у двір дому, були виявленні плями приблизно 20 на 7 сантиметрів на шпакльованій поверхні стін із газобетону та в ніші, яка обклеєна шпалерами, волога по шву. За формою плям, характеру та окрасу та порівняльного аналізу раніше проведеного в квартирах дому, де дійсно після атмосферних опадів протікала вода в квартиру, не дає змогу стверджувати, що дані плями на стіні в нішах з`явилась в наслідок затікання з новозбудованого балкону кв. АДРЕСА_2 , який розміщений на 11 поверсі над кв. АДРЕСА_5 . Для остаточного визначення причини появи плям в вищезазначених нішах необхідні висновки незалежної будівельної експертизи.

За аналогічних обставин були також складені Акти також були складені : 11.09.2014 року, 23.09.2014 року, 29.09.2014 року, 21.11.2014 року, 12.01.2015 року, 26.01.2015 року, 28.01.2015 року.

У даних актах були вказано про наявність невеликого затікання води у приміщенні дитячої кімнати з верхньої частини віконного прийому у місці примикання віконного блоку до верхнього відкосу.

Також встановлена аналогічна можлива причина затоплень: порушення герметичності одного з трьох дренажів в підлозі, які забезпечують відтік води в жолоб на фасаді.

В якості доказів для стягнення матеріальної шкоди та її розміру позивачами до позову було додано (а.10 т.1):

- локальний кошторис №2-1-1 на капітальний ремонт 75 кв.м. покрівлі із металочерепиці по АДРЕСА_6 , яка була складена за цінами 2013р. на суму 60 028,80 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 10 004,80 грн., сума без ПДВ складає – 50 024,00 грн.; на якому наявна печатка ФОП ОСОБА_12

- загальну відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1, складену за цінами від 21.07.2014р.;

- договірну ціну складену у 2013р. на суму 60 028,80 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 10 004,80 грн., сума без ПДВ – 50 024,00 грн.

Між тим, дослідивши дані документи, суд вбачає, що останні документи укладені щодо робіт, які здійснювалися у 2013 році.

Згідно переліку робіт , вказаних у локальному кошторису наданого позивачами, дані роботи відносяться до встановлення нової покрівлі, з демонтажем старої покрівлі, а не до ремонту цієї покрівлі. Крім того, вказано що проводилось установлення нових мансардних вікон з гідроізоляцією по периметру вікон та встановленням монтажних рейок.

Жодним чином не підтвердженні посилання позивачів із приводу того, що ними було замінено мансардні вікна в квартирі відповідачки.

У відповідь на запитання представника відповідача: чи отримував Позивач дозвіл від відповідача потрапити у її квартиру для ремонту мансардних вікон, позивач пояснила, що дозвіл на такі ремонтні роботи їй надавав попередній власник квартири АДРЕСА_2 та давав їй ключі від його квартири. Таким чином вказані ремонті роботи проводились позивачами до того часу, як відповідач набула у власність квартиру.

Відповідачка стала власницею квартири 17.12.2013р..

Тобто з обставин, які викладені позивачами, залиття їх квартири в 2013 році, коли вони ще не зробили ремонт в квартирі, із даху відбувалося ще при попередньому власнику кв. АДРЕСА_2 , тобто був не з вини відповідачки

Окрім того, суд погоджується з доводами представника відповідача та вважає, що кошторис та загальна відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1 є неналежними доказами, так як не мають реквізитів замовника та підрядника, не мають посилання на укладений договір підряду та відношення саме до квартири АДРЕСА_5 . Також локальний кошторис та загальна відомість мають невідповідності дати укладення.

Локальний кошторис було складено у 2013 році, про що свідчать посилання на норми ДБН Д.1.1-1-2000, які діяли до 31.12.2013р.. Загальну відомість складено 21.07.2014р..

Згідно Наказу Мінрегіонбуду України №293 від 05.07.2013р. «Про прийняття національного стандарту СТУ Б Д.1.1-1:2013» з 01.01.2014 р. норми ДБН Д.1.1-1-2000 були скасовані.

Згідно Правил встановлення вартості будівництва первинними документами для зарахування витрат по капітальному ремонту покрівлі повинні бути наступні документи: Договір підряду; Специфікація робіт; Календарний план; Довідка про вартість будівельних робіт та витрат Форма КБ-3; форма КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт з підписами та печатками замовника та підрядника.

Проте, позивачі не надали суду укладеного договору з будівельниками, акту виконаних робіт та підтвердження оплати за виконані роботи.

Крім того, на наданих копіях локального кошторису №2-1-1, загальної відомості ресурсів до кошторису, договірної ціни на будівництво стоїть тільки печатка без підпису ФОП ОСОБА_12 . При цьому, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_12 , ІПН НОМЕР_2 , був зареєстрований 06.02.2014 року , тобто не міг складати такий кошторис в 2-13р, та не є будівельною організацією, тому що згідно переліку дозволених видів діяльності з ЄДР він займається технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспортних засобів.

Отже, жодним належним документом зі сторони позивачів не підтверджено здійснення або завершення капітального ремонту даху будинку на вказану суму.

Також відсутнє підтвердження оплати за виконані роботи. Позивач усно заявила, що оплата за капітальний ремонт покрівлі була зарахована в рахунок оплати за комунальні послуги ЖБТ. Але не надала суду жодного доказу.

Керуючий будинком , що виступав як свідок ОСОБА_10 , не підтвердив наявність цього зарахування.

Крім того, із пояснень свідків: керуючого будинком ОСОБА_10 та головного інженера (технічного директора при будівництві будинку) ОСОБА_7 , стало відомо, що внаслідок дефектів встановленої покрівлі забудовником даного флігеля будинку, в якому знаходяться квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , протікання покрівлі існували ще з 2008р.. Силами ЖБТ неодноразово робився ремонт цієї покрівлі.

Керуючий будинком пояснив, що Позивачі не звертались до нього з проханням дозволити провести капітальний ремонт покрівлі. Ніхто не може потрапити на покрівлю без його дозволу, крім того, ключ від горища знаходиться тільки у нього.

Також свідок ОСОБА_10 зазначив, що відповідачкою при реконструкції були здійсненні всі дії щодо запобігання будь-яких протікань та з 2015 року будь-яких скарг не було.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_7 , після проведення відповідачем відповідної реконструкції, звернень із приводу будь-яких затоплень не було. Такі звернення позивачів були у період із 2008 року по 2013 рік, при цьому свідок визнав свій підпис в актах, наданих позивачами. Також заперечував факт капітального перекриття позивачами крівлі даху, зазначив, що такі роботи проводились лише будівельниками, а позивачами було здійснено перекриття даху лише над своїм балконом з добудуванням частини кухні. Вказував, що причинами затікання квартири позивачів була не реконструкція, здійснена відповідачкою, а не належної якості гідроізоляція. Після переробки гідроізоляції, протікання припинилися.

У рамках цивільної справи була проведена судова будівельно-технічна експертиза, висновок №5988 якої було складеного експертом ОНДІСЕ Ковальчук О.У. 27.12.2018 року (а.с.189-203, т.1) та надано відповіді на наступні питання :

1. які фактори призвели до протікання стель у квартирі АДРЕСА_3 за період з 01.09.2014 року по теперішній час ?

2. чи могли ремонтні роботи на даху у квартирі АДРЕСА_4 призвести до залиття та затікання води у квартирі АДРЕСА_5 за тією-ж адресою за період з 01.09.2014 року по теперішній час ?

3. які пошкодження та псування виникли в квартирі АДРЕСА_3 в результаті залиття води за період з 01.09.2014 року по теперішній час ?

4. яка вартість ремонтно-будівельних робіт по приведенню квартири АДРЕСА_3 у належний стан, який існував до залиття ?

5. чи є причинно-наслідковий зв`язок між виявленими в квартирі АДРЕСА_3 пошкодженнями та проведеною ОСОБА_3 реконструкцією в квартирі АДРЕСА_4 ?

6. яка вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідні для усунення пошкоджень, завданих квартирі АДРЕСА_3 внаслідок її залиття.

Згідно даного висновку, експертом по 1му та 5му питаннях було надано відповідь, що «приміщення квартири АДРЕСА_3 постраждали від залиття по причині порушення герметичності ізоляції виконаної на балконі в квартирі АДРЕСА_2 , згідно копії акту від 23.09.2014 року, порушення герметичності дренажу в підлозі на балконі квартири АДРЕСА_2 , який виконує відведення води у жолоб на фасаді будинку, згідно копії акту від 29.09.2014 року (а.с.66,86), копії акту від 11.09.2014 року (а.с.88), копії акту від 05.12.2014 року (а.с.64,83), потрапляння дощової води під гідроізоляцію відкритого балкону в квартирі АДРЕСА_2 , згідно копії Акту від 21.11.2014 (а.с.65, 84), потрапляння води від таїння снігу під гідроізоляцію відкритого балкону в квартирі АДРЕСА_2 , згідно копії Акту від 12.01.2015 (а.с.63, 85)».

Також у висновку зазначено, що «згідно копії Акту від 23.09.2014 року (а.с.89), копії Акту від 29.09.2014 року (а.с.66, 86), копії Акту від 11.09.2014 року (а.с.88), копії Акту від 05.12.2014 року (а.с.64, 83), копії Акту від 21.11.2014 року (а.с.65, 84) копії Акту від 12.01.2015 року (а.с.63,85) ремонтні роботи на даху (влаштування балкону) у квартирі АДРЕСА_2 могли призвести до залиття та затікання води у квартирі АДРЕСА_5 за тією ж адресою.

Згідно висновку експерта, вартість ремонтно-будівельних робіт з капітального ремонту даху житлового будинку над квартирою АДРЕСА_5 , яка складається з вартості робіт та вартості будівельних матеріалів, згідно проектно-кошторисної документації наявної в матеріалах справи, становить 60028,80 грн..

Згідно даним натурного обстеження оздоблення квартири АДРЕСА_3 , встановлено пошкодження в житловій кімнаті – приміщення №6 та житловій кімнаті – приміщення №7.

Згідно висновку експерта, вартість ремонтно-будівельних робіт, яка складається з вартості робіт та вартості будівельних матеріалів необхідних для усунення наслідків залиття, яке сталось у квартирі АДРЕСА_3 , становить 30 065 грн.». (а.с.199,т.1).

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Як вбачається, відповідачкою не визнається даний висновок експерта як належний доказ.

При цьому при вивченні поставлених сторонами перед експертом питань та наданих ним письмових відповідей від 14.04.2021 року вих.. №11-38/43-3-20вих., вбачається зокрема наступне:

- у висновку зафіксовано факт пошкоджень оздоблювальних поверхонь стін житлової кімнати – прим. «6»; за характером пошкоджень було допущено, що останні виникли в результаті затікання зверху; з пояснень позивача експерту стало відомо, що пошкодження виникли у той же час, що і пошкодження в житловій кімнаті – приміщенні «7»;

Отже, експерт не досліджував фактори, які призвели до протікання стель у кімнаті №6, так як у актах обстеження не має жодного посилання на пошкодження кімнати №6, таким чином він допустив можливість затікання зверху з квартири відповідача зі слів позивача.

- опис стану приміщень квартири АДРЕСА_5 не проводився та ним досліджувались лише ті приміщення, в яких були наявні сліди замокання елементів квартири, що суперечить поставленому перед ним питанню;

- площа відремонтованого позивачами даху будинку не порівнювалась із площею тераси квартири АДРЕСА_2 (відповідачки);

- експерт стверджував, що відремонтований дах будинку знаходиться над терасою квартири відповідача, що не відповідає дійсності та не відноситься до поставленого питання. При цьому площа нібито відремонтованого даху становить 75 кв.м., а площа даху над балконом кв. 29/30 становить площу - 15 кв.м.;

- експертом не було досліджено надані позивачами документи щодо ремонтних робіт на даху будинку;

- експерт підтвердив, що намокання можливі при потраплянні між утеплювачем з пінопласту та стіною будинку, що підтверджується також поясненнями керівництва будинку, про неякісні роботи забудовника;

- при цьому експертом було досліджено акти від 26.01.2015 року та від 28.01.2015 року, які не були наявні у матеріалах справи на час призначення справи. Проте експертом не було досліджено акт від 11.06.2014 року, який був наданий позивачами до позову та на який вони посилались.

Отже, за викладеного, суд не приймає даний висновок експертизи як достеменний та беззаперечний доказ вини відповідачки у залитті квартири позивачів, оскільки об`єм пошкоджень та причина залиття в ньому не визначена; не встановлено належним чином розмір завданих збитків та взаємозв`язок.

Окрім того, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Отже, дані Акти оформлені з порушенням «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій» затверджених наказом Державного комітету України з питань ЖКГ від 17.05.2005р. №76, тому що з цими Актами не ознайомлена відповідачка. Тільки один Акт обстеження від 29.09.2014р. був укладений у присутності відповідачки.

Суд вбачає, що також підставою для звернення до суду вказана також вина відповідачки у зв`язку з проведеною реконструкцією тераси, яка має площу 13,57 кв.м..

Згідно наданих доказів, які є в матеріалах справи (арк.38-40 т.1) відповідач розробляла проект реконструкції з січня 2014 року до квітня 2014 року за згодою правління ЖБТ «Ясная». Роботи по реконструкції почала тільки у квітні 2014 року.

Отже, реконструкція відповідачем відкритої тераси проводилась на підставі узгодженого проекту та була введена в експлуатацію відповідно до чинного законодавства.

Це також підтверджується і поясненнями позивачів та наданими Актами обстеження від 11.06.2014р., 11.09.2014р., 23.09.2014р., 29.09.2014р., 21.11.2014р., 05.12.2014р., 12.01.2015р., 28.01.2015р.. (арк.63-66, 87-89 т.1)

Також даними Актами вбачається, що до 11.06.2014р. не було залиття квартири позивачів з вини відповідача, а останнє залиття зафіксовано у січні 2015 року. Тобто, з 28.01.2015 року по теперішній час квартиру позивачів не заливало.

Із пояснень керуючого, технічного директора, відповідачки та фотографій парадного приміщення даного флігеля та відкритих балконів суміжного флігеля можливо зробити висновок що було постійне затікання від опадів та снігу зовнішньої стіни, яка є суміжною стіною квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 .

Дані обставини підтверджуються Актом обстеження від 21.11.2014р. (а.230 т.1)

Окрім того, згідно пояснень сторони відповідача, у січні 2015 року, відповідачка повністю закрила вікнами терасу, яка на теперішній час закрита.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що у період з 17.12.2013 року до 11 червня 2014 року вини відповідача у затіканнях в квартирі позивачів не було.

Тобто під час заявлених позивачами вимог щодо стягнення коштів у розмірі 60 028, 80 грн. в якості відшкодування вартості ремонтних робіт по даху, відповідачка ще не була власницею квартири АДРЕСА_2 .

Щодо розміру шкоди, пов`язаної з залиттям, починаючи із 11.06.2014р., то суд вважає, що така шкода у розмірі 30 065, 00 грн. також не доведена належним чином, оскільки висновок експерта таку шкоду і вартість належним чином не підтверджує, та такий висновок експерта взагалі суд не приймає як належний і достовірний доказ.

Отже, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачами не доведено наявність та розмір завданої їм шкоди в результаті залиття належної на праві власності квартири саме в сумі 90 093, 00 грн. (дев`яносто тисяч дев`яносто три гривень 00 копійок), а також причино-наслідкового зв`язку між діями відповідача та самим фактом залиття квартири за різних підстав, протиправності дій та вини відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за розглядом справи на знайшов свого підтвердження склад деліктного правопорушення відповідача в завданні вказаних збитків позивача, а тому в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди суд відмовляє.

Із приводу вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно положень ст.. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обов`язок доказування наявності моральної шкоди покладається на позивача.

Утім, матеріали справи не містять і жодного доказу, щоб свідчив про заподіяння відповідачем позивачам моральних страждань.

З огляду на викладене, позивачами не доведено позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди та в цій частині позову також відмовляє.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , то судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов до висновку, що вимоги позивачів не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-16, 22, 23, 319, 321, 322, 381, 1166, 1167, 1190, 1192 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з подальшими змінами та доповненнями, ст.ст. 1, 3-13, 27, 43, 49, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 235, 241, 247, 258-259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Житлово-будівельне товариство «Ясная» про стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 28.05.2021 року.

Суддя Домусчі Л.В.