Рішення № 97283021, 20.05.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2021 Справа № 914/2441/15 (914/2886/20)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016)до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086)про:стягнення 4845355 грн. 29 коп. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовахв межах справи:№ 914/2441/15про банкрутство:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Зубко С. В.

Представники:

Позивача:не з`явивсяВідповідача:не з`явився

ВСТАНОВИВ:

05.11.2020 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 3067 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення 4845355 грн. 29 коп. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 16.11.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія»; підготовче засідання призначено на 08.12.2020 р.

03.12.2020 р. до суду за вх. № 34705/20 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

03.12.2020 р. до суду за вх. № 34706/20 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.12.2020 р. підготовче засідання відкладено на 09.02.2021 р.

15.12.2020 р. до суду за вх. № 35713/20 від позивача надійшла відповідь на відзив.

28.12.2020 р. до суду за вх. № 36689/20 від відповідача надійшло заперечення на відповідь позивача.

Ухвалою суду від 09.02.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.03.2021 р.

Ухвалою суду від 09.03.2021 р. розгляд справи відкладено на 20.04.2021 р.

12.04.2021 р. до суду за вх. № 8828/21 від позивача надійшли докази фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій (витяги з електронних особових рахунків осіб) та акт звірки сум заборгованості з платежів до Пенсійного фонду України станом на 01.01.2021 р.

20.04.2021 р. до суду за вх. № 9424/21 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.04.2021 р. розгляд справи відкладено на 20.05.2021 р.

Сторони в судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

20.05.2021 р. до суду за вх. № 11911/21 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 20.05.2021 р. між відповідачем та Адвокатською компанією «Сидорович та партнери» укладено договір про надання правової допомоги. Враховуючи те, адвокати Адвокатської компанії «Сидорович та партнери» не ознайомлені з матеріалами справи, що унеможливлює здійснення належного представництва інтересів відповідача у судовому засіданні, відповідач просить відкласти розгляд справи.

Суд відхиляє зазначене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки із такого клопотання не вбачається підстав, передбачених ч. 2 ст.202 ГПК України, для відкладення розгляду справи. Згідно з ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Зміна представника сторони під час розгляду справи не може вважатись вагомою причиною для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюється ставка в таких розмірах: 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (у редакції, чинній до 01.04.2015 р.), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки – після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній до 01.04.2015 р.) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», що набрала чинності з 01.04.2015 р.) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (надалі - Інструкція).

Згідно з п. 6.2 Інструкції, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Згідно з п. 6.8. Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які надсилались відповідачу з серпня 2019 року по вересень 2020 року, заборгованість відповідача з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.п. 2-8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за списком № 2 становить 4746648,40 грн. Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які надсилались відповідачу з січня 2018 року по вересень 2020 року, заборгованість відповідача з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 1 становить 98706,89 грн.

Станом на день звернення з даним позовом до суду, загальний борг відповідача за вказаний період становить 4845355,29 грн.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав доказів погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списками № 1 та № 2 за період з січня 2018 року по вересень 2020 року у розмірі 4845355,29 грн. Зазначена сума заборгованості підтверджується відповідними розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, відповідними довідками про доходи пенсіонерів, а також актами звірки сум заборгованості з платежів до Пенсійного фонду України станом на 01.12.2018 р. № 35 від 03.12.2018 р., станом на 01.01.2020 р. № 1110/05 від 14.01.2020 р. та станом на 01.01.2021 р. № 20 від 15.01.2021 р.

У відзиві на позовну заяву від 02.12.2020 р. вих. № 2/950, відповідач зазначив, що позовні вимоги виникли з 01.01.2018 р., тобто до дати відкриття провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія», а тому повинні були бути заявлені в порядку ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Оскільки позивачем пропущено строк для заявлення кредиторських вимог, встановлений ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та такий строк не підлягає поновленню, в задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 р., зокрема, порушено провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ПАТ «Львівська вугільна компанія»; призначено розпорядника майна ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Оголошення про порушення провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія» оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 25.08.2015 р. № 21815.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2016 р. у справі № 914/2441/15 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 р. у справі № 914/2441/15 ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 р. у справі № 914/2441/15 скасовано; справу № 914/2441/15 передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 р., зокрема, відкрито провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Скасовуючи ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2015р. про порушення провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія», Вищий господарський суд України постановою від 18.10.2016 р., жодним чином не вирішив питання про скасування усіх судових актів, котрі були винесені судом після 25.08.2015 р. в межах провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Враховуючи те, що усі судові рішення та процесуальні дії, вчинені господарським судом у справі № 914/2441/15 після винесення ухвали від 25.08.2015р. про порушення провадження у справі про банкрутство зберігають свою чинність, втому числі затверджений ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2016 р. реєстр вимог кредиторів ПАТ «Львівська вугільна компанія», після винесення ухвали від 24.05.2018 р. про відкриття провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія» оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія» не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Отже, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника саме з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача, яка є предметом даного спору, виникла з 01.01.2018 р., а оголошення про порушення провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія» оприлюднено 25.08.2015 р., тобто до виникнення вказаної заборгованості, позивач не міг звернутись із заявою з кредиторськими вимогами до боржника протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки вимоги ГУ ПФУ у Львівській області до ПАТ «Львівська вугільна компанія» виникли після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Таким чином, твердження відповідача щодо пропуску строку, встановленого ч.1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», для заявлення кредиторських вимог, є помилковим.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списками № 1 та № 2 за період з січня 2018 року по вересень 2020 року у розмірі 4845355,29 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За подання до суду даної позовної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області сплачено судовий збір у розмірі 72680,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.10.2020 р. № 3431.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 72680,33 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України –

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списками № 1 та № 2 у розмірі 4845355 грн. 29 коп. – задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ідентифікаційний код 13814885) 4845355 грн. 29 коп. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списками № 1 і № 2 та 72680 грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31 травня 2021 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.І. Цікало