Рішення № 97282903, 19.05.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м.Харків Справа № 913/266/20(159/778/17)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ),

до відповідача - 1- Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

відповідача -2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17)

про стягнення заробітної плати

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Ведькало М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача -1 - представник не прибув;

від відповідача -2 - представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрінком", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати.

В обґрунтування поданих вимог зазначено, що 21.03.2016 позивача прийнято на посаду начальника відділу моніторингу кредитів корпоративного бізнесу Управління по роботі з кредитами юридичних осіб Департаменту по роботі з кредитами юридичних та фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", з посадовим окладом 12000 грн 00 коп., зі строком дії договору - з 21.03.2016 по 29.07.2016.

Позивачем зазначено, що з 13.07.2016 була припинена виплата заробітної плати, а також перебуваючи у щорічній відпустці з 25.07.2016 по 29.07.2016 не було виплачено відпускні, що є порушенням трудових прав.

10.09.2016 позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" із заявою, в якій просив звільнити його з 14.09.2016, виплатити заробітну плату за період з 13.07.2016 по дату звільнення; щорічну відпустку за період з 25.07.2016 по 29.07.2016; компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки; вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, передбачену ст. 44 КЗпП України; компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції.

Однак, в порушення приписів Кодексу законів про працю України, Публічне акціонерне товариство "Укрінбанк" позивача не звільнило, належним чином оформлену трудову книжку не видало, у зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача заробітну плату за період з 13.07.2016 по день фактичного звільнення, індексацію заробітної плати, неоплачені відпускні за період з 25.07.2016 по 29.07.2016, компенсацію за невикористану відпустку 7 календарних дні та вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, що складає 81030 грн 71 коп.

12.09.2016 з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся із заявою (скаргою) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державної служби України з питань праці, Київської місцевої прокуратури №10 (Шевченківський район), Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, в якій просив вжити заходів у поновлені порушених прав позивача та звільнити позивача за ст. 38 КЗпП України (з виплатою всіх належних платежів) та видати належним чином оформлену трудову книжку.

На підтвердження обставини укладення строкового трудового договору, позивачем зазначено, що оскільки роботодавцем на вимогу позивача не було надано підписаний примірник строкового трудового договору, до суду надано копію строкового трудового договору №75 від 21.03.2016, підписаного лише позивачем, копію наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк" №683-к від 18.03.2016 "Про прийняття на роботу та зміни до штатного розпису", копію додатку №2 до наказу №683-к від 18.03.2016 (перелік прийнятих на посаду працівників, в тому числі ОСОБА_1 ), копію довідки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" №23/14 від 24.06.2016, в якій зазначено, що ОСОБА_1 обіймає посаду начальника відділу моніторингу кредитів корпоративного бізнесу Управління по роботі з кредитами юридичних осіб Департаменту по роботі з кредитами юридичних та фізичних осіб, та у період з 18.07.2016 - 29.07.2016 надається планова відпустка зі збереженням робочого місця та окладу; копію довідки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" №315/0/25-16 від 24.06.2016 в якій зазначено, що за період з 21.03.2016 по 31.05.2016 позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 28677 грн 51 коп.

20.03.2017 позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітні платі за період з 13.07.2016 по 25.01.2017 - 74171 грн 43 коп.; індексацію заробітної плати - 376 грн 95 коп.; не оплачені відпускні за період з 25.07.2016 по 29.07.2016 - 2093 грн 00 коп., компенсацію за невикористану відпустку (11 днів) - 5101 грн 47 коп.; вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку - 36000 грн 00 коп., всього 117742 грн 87 коп. (94783 грн 02 коп. без врахування суми ПДФО 18% та військового збору 1,5%).

10.04.2017 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просив суд: зобов`язати відповідача звільнити позивача з роботи з 25.01.2017 на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України; стягнути з відповідача заборгованість в сумі 94783 грн 02 коп.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03.03.2017 відкрито провадження у справі №159/778/17.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.03.2017 залучено в якості співвідповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2017 проведено заміну первісного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укрінком" на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія".

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2017 в порядку забезпечення доказів витребувано з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наступні документи: наказ про надання відпустки ОСОБА_1 з 25.07.2016 року по 29.07.2016 року; довідку розрахунок заробітної плати з 13.07.2016 року по день фактичного звільнення із посади; довідку про середній заробіток; трудовий договір; наказ про прийняття на роботу; наказ про звільнення з посади; документ, що підтверджує видачу трудової книжки; наказ № 683-к від 18.03.2016 року; наказ № 271-к від 13.07.2016 року з додатками; інформацію, щодо передачі трудової книжки ОСОБА_1 ПАТ "Укрінком" та його особової справи; наказ про відпустку ОСОБА_1 з відповідними додатками про нарахування заробітної плати та докази про її виплату; наказ від 13.07.2016 року №271-к «Про оголошення простою»; у випадку відкликання ОСОБА_1 з простою документи, що підтверджують зазначену обставину; інші документи (накази, розпорядження та інше, що підтверджують вчинення дій фонду після рішення Касаційного суду від 31.08.2016 року щодо працівників (звільнення з посад, продовження трудового договору та інше).

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2017 року у справі №159/778/17 позов задоволено частково.

Зобов`язано ПАТ "Українська інноваційна компанія" звільнити ОСОБА_1 з роботи шляхом видання наказу про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з 14 вересня 2016 року.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 13 липня до 14 вересня 2016 року в розмірі 16545,00 грн, без утримання податків і обов`язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 вересня 2016 року до 25 січня 2017 року в розмірі 57667,44 грн.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 2915,50 грн.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 35728,74 грн.

У стягненні решти сум відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь держави судові витрати у справі в сумі 1 536,00 грн.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць в розмірі 8 000,00 грн допущено до негайного виконання.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 11 грудня 2017 року у справі №159/778/17 рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.09.2017 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Українська інноваційна компанія" про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та звернення рішення до негайного виконання скасовано і ухвалено нове рішення.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 761,90 грн оплати за час простою, 3 332,00 грн оплати за час використаної щорічної відпустки та 4 093,90 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього: 8 187,80 грн.

Стягнуто з ПАТ "Українська інноваційна компанія" в дохід держави 640,00 грн судового збору.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №159/778/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2017 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 11 грудня 2017 року скасовано.

Матеріали справи №159/778/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати передано до Господарського суду Луганської області, на розгляді якого перебуває справа № 913/266/20 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.01.2021 матеріали справи №913/266/20(159/778/17) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 05839888); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.11.2020; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дашко Ігоря Валерійовича.

15.05.2020 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404).

01.06.2020 на адресу Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшла апеляційна скарга №548/1В від 28.05.2020 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 по справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

03.06.2020 матеріали справи надіслано до Східного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" залишено без руху, з метою усунення недоліків, протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 31530 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Українська інноваційна компанія" у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

В той же час, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮС-Металл" у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮС-Металл" у відкритті провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №913/266/20 скасовано. Справу №913/266/20 направлено на новий апеляційний розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.01.2020 справу №913/266/20(159/778/17) прийнято до провадження; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.02.2021 об 11 год. 00 хв.

18.02.2021 на електронну адресу Господарського суду Луганської області від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з ринку надійшла заява №49 від 18.02.2021 про залучення її третьою особою яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У судовому засіданні 23.02.2021 суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" №49 від 18.02.2021 про залучення третьої особи до участі у справі №913/266/20(159/778/17), виходячи з нижчевикладеного.

Уповноважена особа Фонду у частині реалізації повноважень Фонду щодо банку, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, виконує повноваження органу управління останнього, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження.

Оскільки уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає або як представник Фонду, або як представник банку, який представляє Фонд у межах делегованих Фондом повноважень, така уповноважена особа не може бути стороною у справі.

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду при розгляді цивільної справи № 761/4442/17.

14.12.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою від 20.02.2018 по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/11199/16 від 19.04.2019 зазначено, що з огляду на вищевикладені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що повноваження щодо повного та виняткового управління банком виникає у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та в подальшому - рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В той же час, станом на дату виникнення спірних правовідносин вказані рішення Правління НБ України скасовані в судовому порядку, що, в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку.

За таких обставин уповноважена особа може виступати виключно представником банківської установи, та не може бути окремим учасником справи.

В свою чергу заяву про залучення у якості третьої особи подано Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з ринку.

Судом встановлено, що така юридична особа як ПАТ «Український інноваційний банк» в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня, в свою чергу під кодом ЄДРПОУ який належав ПАТ «Укрінбанк», та є ідентифікуючою ознакою юридичної особи, зареєстроване Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", яке є відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з ринку про залучення в якості третьої особи, задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 23.02.2021 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 09.03.2021 о 12 год 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 09.03.2021 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 24.03.2021 об 11 год 30 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 24.03.2021 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 14.04.2021 об 11 год 20 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 14.04.2021 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.04.2021 об 11 год 20 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 27.04.2021 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 19.05.2021 о 15 год 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (відповідач -1) проти позову заперечило, та зазначило, що строк дії трудового договору складав з 21.03.2016 по 29.07.2016, оскільки між сторонами не укладались додаткові угоди щодо продовження строку дії договору, тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" зазначено, що позивачем доказів укладення трудового договору з відповідачем -1, до суду надано не було.

Щодо строкового трудового договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк", відповідачем -1 зазначено, що трудовий договір є нікчемним оскільки не підписаний сторонами правовідносин та не скріплений печаткою юридичної особи - роботодавця.

Відповідно до п.7, 9 ч.1 ст. 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція фонду затверджує штатний розпис фонду, умови та форми оплати праці працівників фонду, приймає рішення про матеріально - технічне та кадрове забезпечення діяльності фонду в межах кошторису витрат фонду, затвердженого адміністративною радою фонду.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб має право приймати на посаду та звільняти з посади працівників, однак, як зазначає відповідач -1, позивачем не надано оцінку позовним вимогами, оскільки після 13.07.2016 тимчасової адміністрації у відповідача -1, як юридичної особи, не було виходячи, з нижчевикладеного.

24.12.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22.03.2016 Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК". Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 по справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5325/16 від 29.04.2016 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишено без змін.

За таких обставин, як зазначає відповідач -1, ліквідаційна процедура стосовно ПАТ "Укрінбанк" з 13.07.2016 була припинена за рішенням суду.

З урахуванням викладеного, відповідачем -1 зазначено, що належною особо, яка мала право звільнити позивача із займаної посади та видати належним чином оформлену трудову книжку є - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, отже позов слід було пред`являти до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заробітної плати за час простою, оскільки наказом №271-к від 13.07.2016 "Про оголошення простою", уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було оголошено простій починаючи з 13.07.2016.

Відповідно до наказу №271-к від 13.07.2016 "Про оголошення простою", уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було оголошено простій починаючи з 13.07.2016 до моменту настання однієї з двох подій, а саме: оскарження будь - яким з відповідачів постановлених у справі №826/5325/16 рішень в касаційному порядку та прийняття за результатами такого касаційного перегляду адміністративним судом України відповідного рішення у вказаній справі; погодження НБУ нових керівників ПАТ "Укрінбанк".

Проте, в порушення вищевикладеного, враховуючи, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишено без змін, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не було видано наказ про припинення простою та не було звільнено позивача із займаної посади.

На думку відповідача -1, не виплата заробітної плати позивачу під час простою та не звільнення його із займаної посади 13.07.2016 з банку, що вже не ліквідовується є протиправною поведінкою саме Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки ПАТ "Укрінком" не приймало на посаду позивача.

Відповідачем -1 зазначено, що позивачем заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі з 13.07.2016 по 25.01.2017, що на думку відповідача -1 є безпідставним, оскільки з 13.07.2016 ліквідаційна процедура в банку була припинена за рішенням суду, а договірні стосунки з позивачем не породжувались, позивача мала звільнити з займаної посади уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якої знаходилась трудова книжка позивача.

13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство «Укрінком».

Таким чином, на думку відповідача -1, ПАТ "Укрінком" є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк" та не може нести відповідальність перед позивачем за винні дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не звільнення позивача із займаної посади.

Щодо наданих позивачем довідок №23/14 від 24.06.2015 та №3150/0/25-16 від 24.06.2016 відповідачем -1 зазначено, що зазначені довідки не є документами, які б підтверджували суму заробітної плати та факт її не виплати, оскільки до 13.07.2016 заробітна плата позивачу була виплачена в повному обсязі.

Щодо заяви позивача, адресованої на ім`я Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про надання відпустки у період з 25.07.2016 по 29.07.2016, відповідачем -1 зазначено, що з 13.07.2016 ПАТ "Український інноваційний банк" змінило своє найменування на ПАТ "Укрінком", рішенням судів визнано дії НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незаконними, а отже відсутні у позивача підстави щодо написання заяви на відпустку у липні 2016 на ім`я Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Із аналогічною заявою позивач до ПАТ "Укрінком не звертався.

Щодо проведення індексації заробітної плати, відповідачем -1 зазначено, що відповідно до п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 індексації підлягають грошові доходи населення, що не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників підприємств у грошовому вираження, що включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами), доплати надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Оплата простою не з вини працівника не є постійною виплатою, тому, на думку відповідача -1, не підлягає індексації.

Щодо вихідної допомоги відповідачем - 1 зазначено, що ст. 44 КЗпП України встановлено, що виплата вихідної допомоги можлива у випадку якщо підприємство порушує законодавство про працю, умови колективного і трудового договору, при цьому це є правом підприємства а не обов`язком, та може виплачуватись за рахунок прибутку, який залишився після оплати податків у розпорядженні платника податку на прибуток.

За таких обставин, вимога щодо стягнення вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України, на думку відповідача -1, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (відповідача -2) проти позову заперечив, та зазначив, що позивачем не надано та не могло бути надано доказів, що підтвердили б факт укладання між позивачем та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб трудового договору та існування трудових відносин між сторонами; позивач не був працівником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, отже Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не може порушити його прав.

Таким чином, на думку відповідача-2, за відсутності трудових відносин, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутня будь - яка заборгованість по заробітній платі перед позивачем та обов`язок щодо її відшкодування, а належним відповідачем, у даній справі має бути саме ПАТ "Укрінбанк" (на даний час ПАТ "Укрінком").

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2016 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ПАТ "Український інноваційний банк" на посаду начальника відділу моніторингу кредитів корпоративного бізнесу Управління по роботі з кредитами юридичних осіб Департаменту по роботі з кредитами юридичних та фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" відповідно до наказу №683-к від 18.03.2016, підписаного Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Український інноваційний банк" Білою І.В.

22.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про надання основної щорічної (частини щорічної) відпустки з 25.07.2016 по 29.07.2016 строком на п`ять календарних днів.

Відповідно до довідки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" №23/14 від 24.06.2016 ОСОБА_1 обіймає посаду в Публічному акціонерному товаристві "Український інноваційний банк" з 21.03.2016 (наказ №638-к від 18.03.2016) начальника відділу моніторингу кредитів корпоративного бізнесу Управління по роботі з кредитами юридичних осіб Департаменту по робот з кредитами юридичних та фізичних осіб; у період з 18.07.2016 по 29.07.2016 надається планова відпустка зі збереженням робочого місця та окладу.

Відповідно до довідки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" №3150/025-16 від 24.06.2016 ОСОБА_1 за період з 21.03.2016 по 31.05.2016 нарахована заробітна плата в розмірі 28677 грн 51 коп., в тому числі за березень 2016 - 4909 грн 09 коп., квітень 2016 - 12000 грн 00 коп., травень 2016 - 11768 грн 42 коп.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №271-к від 13.07.2016 "Про оголошення простою" у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження з перегляду винесеної Окружним адміністративним судом міста Києва постанови від 29.04.2016 у справі №826/5325/16 та призначенням на 13.07.2016 в Київському апеляційному адміністративному суді відповідного судового засідання з розгляду поданих Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "Укрінбанк" апеляційних скарг, вирішено, у випадку, якщо за результатами апеляційного перегляду оскаржуваної постанови в судовому засіданні 13.07.2016 Київським апеляційним адміністративним судом буде постановлена ухвала про залишення поданих Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "Укрінбанк" апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваного рішення - постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16 без змін, з дня наступного, що слідуватиме за днем винесення такої ухвали, запровадити та оголосити працівникам ПАТ "Укрінбанк" простій до моменту настання однієї з двох зазначених нижче подій з оплатою двох третин тарифної ставки встановленого посадового окладу на період простою (ч.1 ст. 113 КЗпП України), а саме до моменту:

- оскарження будь - яким із відповідачів постановлених у справі №826/5325/16 рішень в касаційному порядку та прийняття за результатами такого касаційного перегляду Вищим адміністративним судом України відповідного рішення у вказаній справі;

- погодженням Національним банком України нових керівників ПАТ "Укрінбанк".

10.09.2016 ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" з заявою про звільнення з 14.09.2016 за власним бажанням на підставі ч.3 ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з невиконанням власником/уповноваженим ним органом законодавства про працю в частині порушення строків виплати заробітної плати, та виплатити заробітну плату за період з 13.07.2016 по дату звільнення; щорічну відпустку за період з 25.07.2016 по 29.07.2016; компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки; вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку (відповідно до ст. 44 КЗпП України); компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції (відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати").

Однак вказана заява залишилась роботодавцем без відповіді.

12.09.2016 ОСОБА_1 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державної служби України з питань праці, Київської місцевої прокуратури №10 (Шевченківський район), Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві із заявою (скаргою) в якій просив розглянути та задовольнити заяву про звільнення за ст. 38 Кодексу законів про працю України (з виплатою всіх належних платежів) надати належним чином оформлену трудову книжку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом №11-036-39992/16 від 30.09.2016 та листом №21-036-41110/16 від 12.10.2016 повідомив про те, що звернення позивача щодо звільнення та виплату заборгованості по заробітній платі, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" передано на розгляд за належністю уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" Оберемко Р.А.

03.10.2016 Національний банк України листом №20-0004/81349 повідомив позивача про те, що відповідно до Закону України "Про Національний банк "України" Національний банк України не має права виконувати функцію роботодавця за ПАТ "Укрінбанк" або втручатись у трудові відносини між банком та його працівниками. Також повідомлено, що враховуючи, що постановою Правління Національного банку України №180 від 22.03.2016 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делеговано повноваження ліквідатора банку, питання про припинення трудових відносин з ПАТ "Укрінбанк" слід вирішувати з Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк".

24.10.2016 Головне управління Держпраці у Київській області листом №2/4.3-13-3053 повідомило позивача про те, що відповідно до Положення про Головне управління Держапраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці №15 від 06.05.2015, інспекторів праці не наділено функціями приймати рішення, яке б примушувало керівника підприємства, установи, організації здійснювати будь - які виплати на користь конкретних осіб; та здійснювати будь - які дії на користь конкретних осіб чи скасовувати дію наказів або розпоряджень, що порушують трудові права конкретних працівників.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку із несвоєчасним звільненням та видачею трудової книжки, затримкою розрахунку при звільненні, позивач просить суд: зобов`язати відповідача -1 звільнити позивача з роботи з 25.01.2017 на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України; стягнути з відповідача -1 заборгованість по заробітні платі за період з 13.07.2016 по 25.01.2017 - 74171 грн 43 коп.; індексацію заробітної плати за серпень 2016 - грудень 2016 - 376 грн 95 коп.; не оплачені відпускні за період з 25.07.2016 по 29.07.2016 - 2093 грн 00 коп., компенсацію за невикористану відпустку (11 днів) за квітень 2016 - січень 2017 - 5101 грн 47 коп.; вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку - 36000 грн 00 коп., всього 117742 грн 87 коп. (94783 грн 02 коп. без врахування суми ПДФО 18% та військового збору 1,5%).

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується право на працю.

Згідно ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

Підставами припинення трудового договору є, зокрема закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (п.2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство "Укрінком".

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрінком", змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на "Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції.

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ "Укрінбанк".

01.10.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

24.12.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22.03.2016 Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 по справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасовано та ухвалено нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено.

14.12.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою від 20.02.2018 по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5325/16 від 29.04.2016 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишено без змін.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно-правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ.

В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб`єктності в порядку правонаступництва.

Згідно з ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

В п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду №914/3587/14 від 24.04.019 зазначено, що з аналізу зазначених положень убачається, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне (ПАТ "Львівобленерго" на ПрАТ "Львівобленерго") не є його реорганізацією. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 6 положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, дані ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб`єкта (п. 4), який зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (п. 6).

Правонаступництво є перехід сукупності прав та обов`язків від одного суб`єкта правовідносин до іншого, в порядку та на умовах встановлених законом. Отже обов`язковою умовою правонаступництва, є наявність декількох окремих суб`єктів, дотримання процедури переходу прав та обов`язків встановленої законом, і як наслідок втрата прав та обов`язків однією особою, та набуття іншою.

В даному випадку відбулась зміна найменування юридичної особи, без зміни організаційно правової форми, що не є її реорганізацією та не є перетворенням. Оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протягом усього часу його існування, суд дійшов висновку, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк" є однією юридичною особою.

Крім того, відповідно до імперативних приписів статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості внесені до єдиного державного реєстру вважаються достовірними, та можуть бути використанні у спорі з третьою особою.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/8117/17 від 03 серпня 2018 зроблено висновок: 6.11 Ураховуючи зазначені положення законодавства, за установлених судами обставин про здійснення дій щодо реєстрації нової редакції статуту ПАТ "Укрінбанк", зміни назви на ПАТ "Укрінком", а в подальшому на ПАТ "Українська інноваційна компанія", зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів, висновок судів попередніх інстанцій про правонаступництво ПАТ "Укрінком" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" ПАТ "Укрінбанк" без дотримання відповідної процедури є помилковим і таким, що не відповідає положенням чинного законодавства. Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Водночас залишення позивачем у цьому випадку ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк", суперечить наведеному вище.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/11199/16 від 19.04.2019 зазначено, що з огляду на вищевикладені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що повноваження щодо повного та виняткового управління банком виникає у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та в подальшому - рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В той же час, станом на дату виникнення спірних правовідносин вказані рішення Правління Національного банку України скасовані в судовому порядку, що, в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію судів попередніх інстанції щодо наявності у органів управління банку права приймати рішення про зміну найменування, місцезнаходження, керівника, затвердження нової редакції Статуту тощо.

Судом встановлено, що 21.03.2016 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ПАТ "Укрінбанк" на посаду начальника відділу моніторингу кредитів корпоративного бізнесу Управління по роботі з кредитами юридичних осіб Департаменту по роботі з кредитами юридичних та фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" відповідно до наказу №683-к від 18.03.2016, підписаного Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрінбанк" Білою І.В.

10.09.2016 ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" з заявою про звільнення з 14.09.2016 за власним бажанням на підставі ч.3 ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з невиконанням власником/уповноваженим ним органом законодавства про працю в частині порушення строків виплати заробітної плати, та виплатити заробітну плату за період з 13.07.2016 по дату звільнення; щорічну відпустку за період з 25.07.2016 по 29.07.2016; компенсації за невикористані дні щорічної відпустки; вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку (відповідно до ст. 44 КЗпП України); компенсації за порушення строків виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції (відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати").

Однак вказана заява залишилась роботодавцем без відповіді.

Також судом встановлено, що наданий позивачем примірник строкового трудового договору не підписаний роботодавцем ПАТ "Укрінбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Укрінбанк», а на виконання ухвали суду Фондом гарантування вкладів фізичних осіб підписаний примірник строкового трудового договору надано не було, проте факт укладення трудового договору підтверджується іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема, наданими відповідачем -1 оригіналом заяви - анкети №А37-0008219-16-START від 21.01.2016 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок в ПАТ "Укрінбанк", оригіналом додаткової угоди №1 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №А37-0008219-16-START від 21.01.2016, оригіналом довідки Пенсійного фонду України форми ОК -5 від 05.04.2017 щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , відповідно до якої страхувальником застрахованої особи зазначено "Український інноваційний банк" (код ЄДРПОУ 05839888) та Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (код ЄДРПОУ 05839888); та копією трудової книжки ОСОБА_1 ; випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за договором №А37-0008219-16-START від 21.01.2016 щодо перерахування заробітної плати за період з 21.01.2016 по 23.03.2017.

Відповідно до умов укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", яке перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", строкового трудового договору №75 від 21.03.2016, договір набув чинності з 21.03.2016 на підставі наказу роботодавця та діяв по 29.07.2016 (п. 1.5 договору, п. 6.2.1 договору).

Відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Укрінбанк» Білої І.В. № 271-к від 13.07.2016 працівникам ПАТ «Укрінбанк» оголошено простій з 14 липня 2016 року.

Згідно ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

За таких обставин, враховуючи що після закінчення строкового трудового договору Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" не звільнило позивача з роботи, господарський суд дійшов висновку про фактичне продовження трудових відносин позивача та відповідача -1, тому вимога ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача -1 звільнити його з роботи з 25.01.2017 на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соцзахисту населення № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). З кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці.

Пунктом 4.2 Інструкції передбачено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Згідно з абзацом 1 пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Днем звільнення є останній день роботи працівника. Згідно з Інструкцією, у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові сплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 Інструкції.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивача не було своєчасно звільнено та видано належним чином оформлену трудову книжку, господарський суд дійшов висновку про порушення Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" прав позивача на працю у зв`язку із не проведенням своєчасного звільнення працівника та своєчасної видачі належно оформленої трудової книжки, а тому вимога позивача про зобов`язання відповідача -1 звільнити позивача з роботи з 25.01.2017 на підставі ч.3 ст. 38 Кодексу законів про працю України є законною, обґрунтованою, так такою, що підлягає задоволенню.

Щодо строку звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, господарським судом зазначено наступне.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №758/9773/15-ц зазначено, що установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Судом встановлено, що перебіг строку звернення до суду за вирішенням спору щодо непроведення відповідачем звільнення ОСОБА_1 з роботи почався з 30.07.2016 та сплив через три місяці 30.10.2016.

02.03.2017 позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання звільнити його з роботи та стягнення коштів, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 233 КЗпП України.

Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Судом приймається до уваги встановлення простою на підприємстві та припинення роботи банку, не реагування на заяву позивача щодо звільнення та проведення розрахунку та видачі належним чином оформленої трудової книжки, звернення позивача зі скаргою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Державної служби з питань праці, Київської місцевої прокуратури, Шевченківського РУ ГУМВ у м.Києві з метою вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку на звернення позивача до суду із заявою про вирішення трудового спору, а тому такий строк підлягає поновленню.

Відповідно до положень ст. 94 Кодексу законі про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Приписам статті 2 Закону України "Про оплату праці" визначено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством: премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ч.5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно із положеннями ч.1 ст.115 Кодексу законі про працю України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (стаття 34 КЗпП України).

Відповідно до приписів статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Відповідно до розрахунку суду, грошова сума яка підлягає стягненню з відповідача за час простою за період з 14.07.2016 по 17.07.2016 складає 1454 грн 55 коп.

Відповідно до статті 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті (ст. 75 КЗпП України).

Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості (ст. 79 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки (ст. 115 КЗпП України).

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8.02.1995, встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються (пункт 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати).

За розрахунком суду, грошові кошти які належали до виплати позивачу за надану відпустку за період з 18.07.2016 - 29.07.2016 складають 5582 грн 16 коп., але враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, сума грошових коштів за надану позивачу відпустку за період з 25.07.2016 по 29.07.2016, яка підлягає стягненню з відповідача -1 складає 2093 грн 00 коп.

Приписами частини 1 статті 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткових відпусток працівникам, що мають дітей.

Нарахування компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки здійснюється у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Зокрема, згідно п.7 Нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Також у розрахунок не приймається час простою, про що зазначено у абзаці 6 пункту 2 Порядку.

Таким чином, для обрахунку розміру компенсації необхідно визначити кількість днів невикористаної відпустки та розмір заробітку, з якого такий розрахунок проводиться.

Відповідно до ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Судом встановлено, що фактичні трудові відносини позивача з відповідачем -1 тривали до 25.01.2017, тому позивач набув право на відпустку терміном 11 календарних днів.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться згідно п. 2 Порядку, а саме виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Господарський суд, перевіривши розрахунок позивача компенсації за невикористану відпустку терміном 11 календарних днів в розмірі 5101 грн 47 коп. встановив, що він є арифметично вірним, обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації за невикористану щорічну відпустку терміном 11 календарних днів в сумі 5101 грн 47 коп., є законною та обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Судом встановлено, що відповідно до виписки по особовому рахунку позивача по договору №А37-0008219-16-START від 21.06.2016 за період з 21.01.2016 по 23.03.2017 останнім днем виплати позивачу заробітної плати було - 13.07.2016 в сумі 5628 грн 23 коп. (призначення платежу: "Зарахування на рахунок зарплати/пенсії").

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 форми ОК-5 від 05.04.2017 відомості про сплату страхувальником - ПАТ "Укрінбанк" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") страхових внесків до Пенсійного фонду України починаючи з липня 2016 відсутні.

Відповідно до розрахунку суду, сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 30.07.2016 по 25.01.2017 складає 112827 грн 60 коп., але враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача -1 складає 50134 грн 00 коп.

Що стосується виплати вихідної допомоги, то статтею 44 КЗпП України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Оскільки господарський суд дійшов висновку про порушення Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" законодавства про працю та наявність підстав для звільнення позивача з роботи на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, вимога позивача про стягнення з відповідача -1 вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Згідно з частиною шостою статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оплату праці" у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003.

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення",)

Відповідно до п. 2, п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, індексації підлягають грошові доходи населення, у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та які не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників підприємств у грошовому вираженні, що включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами), доплати надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Враховуючи вищевикладене, оскільки оплата простою не з вини працівника не є постійною виплатою та не підлягає індексації, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення індексації заробітної плати не є законною та обґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.

За таких обставин вимога позивача про зобов`язання відповідача -1 звільнити позивача з займаної посади з 25.01.2017 на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України та видати належним чином оформлену трудову книжку; стягнути з відповідача -1 заборгованість в сумі 94783 грн 02 коп., є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але підлягає задоволенню частково, а саме: зобов`язати відповідача-1 внести в трудову книжку позивача запис про звільнення з 25.01.2017 відповідно частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України; стягнути з відповідача -1 грошові кошти за час простою в розмірі 1454 грн 55 коп., грошові кошти за надану відпустку в розмірі 2093 грн 00 коп., грошові кошти за затримку розрахунку при звільнення в розмірі 50134 грн 00 коп., вихідну допомогу в розмірі 36000 грн 00 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5101 грн 47 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч.5, ч.6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється зокрема задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. При цьому, обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю працівників банку.

Відповідно до приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, та в свою чергу, під час тимчасової адміністрації має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Господарський суд погоджується з твердженнями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що позивач не був працівником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб оскільки трудовий договір (контракт) укладався з Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк".

За таких обставин, вимога позивача про зобов`язання звільнити позивача та стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заборгованості по заробітній платі не є законною та обґрунтованою а тому задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд зазначає, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову в частині зобов`язання звільнити позивача та стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заборгованості по заробітній платі, а позивач, в свою чергу звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача -1 в дохід бюджету.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" внести в трудову книжку ОСОБА_1 запис про звільнення з 25.01.2017 відповідно частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України .

3. Зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за час простою в розмірі 1454 грн 55 коп, грошові кошти за надану відпустку в розмірі 2093 грн 00 коп., грошові кошти за затримку розрахунку при звільнення в розмірі 50134 грн 00 коп., вихідну допомогу в розмірі 36000 грн 00 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5101 грн 47 коп.

4. Стягнути з ПАТ "Українська інноваційна компанія" в дохід Державного бюджету України (ГУК Харків обл/мХар Київськ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача: UA278999980313191206083020654, код класифікації доходів бюджету: 22030101) 1587 грн 83 коп. судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

Відповідач -1 - Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний номер 05839888)

Відповідач -2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053, ідентифікаційний номер 21708016)

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2021.

Суддя С. В. Масловський