Рішення № 97282902, 25.05.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Харків Справа № 913/97/21

Провадження № 3/913/97/21

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Пати А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім", м. Жовті Води Дніпропетровської області

до Фермерського господарства "Блиц-Агробуд", м. Київ

про стягнення 1 983 131 грн 08 коп.

в присутності представників учасників справи:

від позивача – Володченков Є.Ю. – адвокат, ордер серії АЕ № 1018855 від 22.03.2021 (приймав участь в режимі відеоконференції);

від відповідача – представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Блиц-Агробуд" про стягнення неустойки за порушення строків поставки продукції за договором купівлі-продажу від 05.08.2020 № 050820-3 сумі 1 328 476 грн 75 коп., суми передплати в розмірі 614 477 грн 59 коп., 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 8 838 грн 38 коп., інфляційних втрат в сумі 31 338 грн 36 коп., всього 1 983 131 грн 08 коп.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 05.08.2020 № 050820-3 перерахував відповідачу в якості попередньої оплати 3 136 002 грн 24 коп. Відповідач в свою чергу зобов`язання щодо поставки продукції виконав частково на суму 2 521 524 грн 65 коп., залишок непоставленої продукції складає 1 328 476 грн 75 коп. Претензією від 30.10.2020 № 30/10-2020/2 позивач заявив про відмову від прийняття продукції на суму 1 328 476 грн 75 коп., а також заявив вимогу про повернення суми попередньої оплати в розмірі 614 477 грн 59 коп. Відповідач відповіді на цю претензію не надав, грошові кошти не повернув. За порушення строків поставки продукції відповідно до п. 3.2 договору нараховано неустойку в сумі 1 328 476 грн 75 коп., а відповідно до ст.ст. 536, 625, 693 ЦК України нараховано 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 8 838 грн. 38 коп. за період з 26.08.2020 по 17.02.2021 та інфляційні втрати в сумі 31 338 грн. 36 коп. за період з вересня 2020 року по січень 2021 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/97/21, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду в підготовчому провадженні на 23.03.2021.

18.03.2021 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача у справі – Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" Начевного Олега Вікторовича надійшла заява від 16.03.2021 № б/н, підписана кваліфікованим електронним підписом, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon".

Аналогічна за змістом заява надійшла на адресу суду 19.03.2021 поштовим зв`язком АТ "Укрпошта".

Ухвалою суду від 22.03.2021 зазначені заяви разом з доданими до них документами повернуті Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромхім", оскільки відсутні підстави вважати, що заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції підписано особою, яка має право її підписувати.

20.03.2021 о 16 год. 55 хв. на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача у справі – Фермерського господарства "Блиц-Агробуд" адвоката Рудої О.О. надійшла заява від 20.03.2021 № б/н, підписана кваліфікованим електронним підписом, яка зареєстрована 22.03.2021 в автоматизованій системі документообігу суду, в якій представник посилаючись на укладення 20.03.2021 договору про надання правничої допомоги по даній справі між адвокатом Рудою О.О. та відповідачем, а також на необхідність ознайомлення з матеріалами справи, просить суд відкласти розгляд справи та надати додатковий строк для подання відзиву.

У судове засідання 23.03.2021 прибув представник позивача.

Відповідач відзив не надав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно 04.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, а також надання додаткового строку для подання відзиву. Суд розцінює дану обставину як клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву.

Ухвалою суду від 23.03.2021 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 14.04.2021 об 11 год. 30 хв. та продовжено з ініціативи суду процесуальний строк для подання відповідачем відзиву до 14.04.2021.

07.04.2021 о 17 год. 46 хв. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" адвокатом Володченковим Є.Ю. на офіційну електронну адресу суду надіслана заява від 07.04.2021 № б/н, підписана кваліфікованим електронним підписом, яка зареєстрована 08.04.2021 в автоматизованій системі документообігу суду, про участь у судовому засіданні, призначеному на 14.04.2021 об 11 год. 30 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon".

Ухвалою суду від 08.04.2021 заяву представника позивача задоволено.

Аналогічна за змістом заява надійшла на адресу суду 09.04.2021 поштовим зв`язком АТ "Укрпошта".

14.04.2021 о 7 год. 53 хв. та о 7 год. 57 хв. на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача адвоката Рудої О.О. надійшли заяви від 14.04.2021 № б/н, підписані кваліфікованим електронним підписом, про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Представник позивача 14.04.2021 приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "ЕasyCon".

Відповідач відзив не надав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно 24.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Присутній у судовому засіданні представник позивача усно заперечив проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 14.04.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, закрито підготовче провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 26.04.2021.

14.04.2021 о 15 год. 15 хв. на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача адвоката Рудої О.О. надійшов відзив на позовну заяву від 14.04.2021 № б/н, підписаний кваліфікованим електронним підписом, в якому відповідач зазначив, що умови договору ним виконані не в повному обсязі через обставини, які не залежали від волі та бажання відповідача, оскільки працівники господарства знаходилися на самоізоляції у зв`язку з загостренням COVID-19. Відповідач не відмовлявся та не відмовляється на день подання відзиву виконати умови договору, однак позивач зі свого боку відмовився отримати товар. Тобто, відповідач заявляє своє бажання виконати в повному обсязі умови договору, поставити товар на умовах, зазначених у договорі, а тому повернення передплати у розмірі 614 477 грн 59 коп. є безпідставним, а сам позов є передчасним. Крім того, розмір заявленої до стягнення неустойки є неспірозмірним з залишком невиконаного зобов`язання. Також, відповідач вважає, що штрафні санкції підлягають зменшенню до 1%, оскільки відповідач вважає їх розмір необґрунтованим, завищеним та значним. Одержаний відзив розглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

16.04.2021 о 16 год. 42 хв. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" адвокатом Володченковим Є.Ю. на офіційну електронну адресу суду надіслана заява від 16.04.2021 № б/н, підписана кваліфікованим електронним підписом, яка зареєстрована 19.04.2021 в автоматизованій системі документообігу суду, про участь у судовому засіданні, призначеному на 26.04.2021 о 12 год. 00 хв., а також у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon".

Ухвалою суду від 19.04.2021 заяву представника позивача задоволено частково та вирішено провести судове засідання, призначене на 26.04.2021 о 12 год. 00 хв,, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon", у задоволенні решти заяви відмовлено.

Аналогічна за змістом заява надійшла на адресу суду 20.04.2021 поштовим зв`язком АТ "Укрпошта".

Представник позивача правом на участь у судовому засіданні 26.04.2021 в режимі відеоконференції не скористався.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит Господарського суду Луганської області від 14.04.2021 за пошуком по ідентифікаційному коду Фермерського господарство "Блиц-Агробуд" – 38230559, 24.03.2021 відбулася державна реєстрація зміни місцезнаходження юридичної особи, номер запису 1003761070004000735, а саме: Фермерське господарство "Блиц-Агробуд" зареєструвало місцезнаходження за адресою: вул. Хоткевича Гната, будинок 12, офіс 177, м. Київ, 02094.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений шляхом надіслання ухвали від 14.04.2021 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу попереднього місцезнаходження: проспект Гвардійський, будинок 10б, офіс 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93405, яка одержана 19.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на нову адресу: вул. Хоткевича Гната, будинок 12, офіс 177, м. Київ, 02094. Проте, на час розгляду справи інформація щодо одержання чи неодержання вказаної ухвали відповідачем за новою адресою місцезнаходження у суду відсутня.

Ухвалою суду від 26.04.2021 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи по суті на 25.05.2021.

19.05.2021 представниками сторін на офіційну електронну адресу суду надіслані заяви від 19.05.2021 № б/н, підписані кваліфікованим електронним підписом, які зареєстровані 20.05.2021 в автоматизованій системі документообігу суду, про участь у судовому засіданні, призначеному на 25.05.2021 о 12 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon".

Згідно протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.05.2021 вказані заяви передані на розгляд судді Секірському А.В.

На підставі розпоряджень керівника апарату від 20.05.2021 № 105-р та № 106-р у зв`язку з прийняттям суддею Секірським А.В. з 17.05.2021 по 21.05.2021 участі у підготовці для підтримання рівня кваліфікації суддів господарських судів був проведений повторний автоматизований розподіл заяв, які розподілені судді Смолі С.В.

З огляду на наявність у Господарському суді Луганської області технічної можливості для проведення судових засідань в режимі відеоконференції з використанням системи "EаsyCon", а саме: наявність обладнання та можливість його використання у визначений день і час, секретар судового засідання поінформував представників позивача та відповідача засобами телефонного зв`язку (шляхом передачі телефонограм), вказаними в заявах, щодо технічної можливості проведення засідання в режимі відеоконференції.

Аналогічна за змістом заява представника позивача про участь у судовому засіданні 25.05.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів надійшла на адресу суду 21.05.2021 поштовим зв`язком АТ "Укрпошта".

Представник позивача 25.05.2021 прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "ЕasyCon".

Представник відповідача участь у судовому засіданні 25.05.2021 в режимі відеоконференції не прийняв.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" та Фермерським господарством "Блиц-Агробуд" укладено договір купівлі-продажу № 050820-3 (далі за текстом – договір (аркуші справи 12-15)).

Відповідно до п. 1.1 договору Фермерське господарство "Блиц-Агробуд" – відповідач у справі, продавець за договором, зобов`язалось передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" – позивача у справі, покупця за договором, продукцію, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію. Під продукцією розуміється – м`яка не насіннєва пшениця, врожаю 2020 року, українського походження, 100% насипом (п. 1.2 договору).

Місцем передання продукції продавцем покупцю є: ст. Кабаньє, Донецька залізниця, отримувач – ТОВ "ТК" Сларус" для перевантаження в залізничні вагони (п. 1.3 договору).

Приймання продукції покупцем здійснюється згідно видаткових накладних (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5 договору загальна ціна продукції становить: 3 850 001 грн 40 коп. +/- 10%.

Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування покупцем на поточний рахунок продавця в день передачі права власності продавцем покупцю продукції згідно видаткових накладних продавця в розмірі загальної ціни продукції, визначеної у відвантажувальних документах. А також передбачається попередня оплата 80% вартості продукції згідно виставленого рахунку продавцем. Остаточний розрахунок за поставлену продукцію здійснюється після отримання покупцем в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних і податкової накладної в електронному вигляді (п. 1.7 договору).

За умовами п. 2.1 договору продавець зобов`язався передати покупцю у строк до 25.08.2020 загальну вартість продукції, а саме: 700,000 метричних тон +/- 5% в опціоні продавця за ціною 5 600 грн 00 коп. з ПДВ за 1 тону пшениці 3-го класу та за ціною 5 400 грн 00 коп. з ПДВ за 1 тону пшениці 4-го класу. Продукція може передаватись покупцю окремими партіями, але загальна кількість продукції має бути передана у термін, встановлений у п. 2.1.1 договору.

Розділом 3 договору передбачена відповідальність сторін. Зокрема, п. 3.2 договору передбачено, що за порушення обов`язку щодо несвоєчасного передання продукції, визначеної п. 2.1.1 договору, продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі загальної вартості продукції за цінами, визначеними у п. 2.1.3 договору, з урахуванням інфляції.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 6.1 договору). Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 договору, та закінчується до 25.08.2020, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх обов`язків – до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань (п. 6.2 договору). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 6.3 договору).

Договір підписано головою Фермерського господарства "Блиц-Агробуд" Блискуном Д.О. і директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" Павлюшиним С.В. та скріплено відповідними печатками.

Позивач на виконання умов п. 1.7 договору 06.08.2020 за платіжним дорученням № 2951 перерахував на банківський рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 3 136 002 грн 24 коп. (аркуш справи 16).

Згідно з умовами п. 2.1.1 договору продукція повинна бути поставлена до 25.08.2020.

Відповідач на виконання зобов`язань за договором поставив позивачу 461,04 тони пшениці на загальну суму 2 521 524 грн 65 коп., що підтверджується оформленими видатковими накладними:

- від 27.08.2020 № РН-0000068, № РН-0000069;

- від 28.08.2020 № РН-0000070, № РН-0000071;

- від 30.08.2020 № РН-0000072, № РН-0000073;

- від 31.08.2020 № РН-0000074;

- від 01.09.2020 № РН-0000075, № РН-0000076;

- від 03.09.2020 № РН-0000078;

- від 05.09.2020 № РН-0000079;

- від 06.09.2020 № РН-0000080;

- від 11.09.2020 № РН-0000085;

- від 12.09.2020 № РН-0000086 (аркуші справи 17-30).

Залишок продукції на суму 1 328 476 грн 75 коп. у встановлений договором строк відповідачем не поставлено.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.10.2020 № 30/10-2020/2, в якій зазначив, що відмовляється від поставки продукції та вимагає повернути суму попередньої оплати в розмірі 614 477 грн 59 коп. за непоставлену продукцію (аркуші справи 31-35).

Зазначена претензія одержана відповідачем 10.11.2020, що підтверджується доданою позивачем до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (аркуш справи 36), на яку відповідач відповіді не надав, жодних дій щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 614 477 грн 59 коп. відповідач не вчинив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань зі своєчасної поставки продукції позивачем на підставі положень п. 3.2 договору нарахована неустойка в розмірі 1 328 476 грн 75 коп., що дорівнює сумі, на яку залишилася непоставлена продукція (3 850 001 грн 40 коп. – 2 521 524 грн 65 коп.).

Також, позивач керуючись ст.ст. 536, 625, 693 ЦК України за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання в розмірі 614 477 грн 59 коп. нарахував 3% річних за період з 26.08.2020 по 17.02.2021 в сумі 8 838 грн 38 коп. та інфляційні втрати в сумі 31 338 грн 36 коп. за період з вересня 2020 року по січень 2021 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір від 05.08.2020 № 050820-3, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України врегульовано, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачу було перераховано попередню оплату в рахунок поставки продукції в розмірі 3 136 002 грн 24 коп. Оскільки відповідачем продукція поставлена частково на суму 2 521 524 грн 65 коп., то позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати в розмірі 614 477 грн 59 коп., однак відповідач попередню оплату не повернув, що є порушенням вищезазначених норм матеріального права.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що за порушення обов`язку щодо несвоєчасного передання продукції, визначеної п. 2.1.1 договору, продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі загальної вартості продукції за цінами визначеними у п. 2.1.3 договору, з урахуванням інфляції.

З огляду на положення п. 6.3 договору, що узгоджується з приписами ч. 4 ст. 631 ЦК України, позивач на підставі п. 3.2 договору нарахував відповідачу неустойку в розмірі 1 328 476 грн 75 коп., що дорівнює сумі, на яку залишилася непоставлена продукція.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач документально обґрунтував перерахування попередньої оплати в розмірі 3 136 002 грн 24 коп. та залишок від здійсненої попередньої оплати в розмірі 614 477 грн 59 коп., на який продукція не була поставлена, а також направлення вимоги про повернення суми попередньої оплати.

Відповідач порушив умови договору та у встановлений строк в повному обсязі продукцію позивачу не передав, що не заперечується відповідачем. Крім того, відповідачем не надано суду доказів вжиття усіх залежних від нього заходів щодо передачі продукції або повернення суми попередньої оплати, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 1 328 476 грн 75 коп. та суми попередньої оплати в розмірі 614 477 грн. 59 коп. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що штрафні санкції в розмірі 1 328 476 грн 75 коп. є неспіврозмірними з залишком невиконаного зобов`язання та підлягають зменшенню до 1%. Поставка продукції не відбулась через обставини, які не залежали від волі та бажання відповідача, оскільки працівники підприємства знаходилися на самоізоляції у зв`язку з загостренням COVID-19.

Суд розцінює дану обставину як клопотання про зменшення розміру неустойки до 1%.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Таким чином, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справи № 904/5770/18.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Вказаних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.04.2020 у справі № 923/639/19, від 08.05.2020 у справі № 909/636/16, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 03.06.2020 у справі № 910/9813/19.

При цьому, суд зазначає, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення суми попередньої оплати за невиконання зобов`язань щодо передачі продукції за договором купівлі-продажу від 05.08.2020 № 050820-3, укладеного між сторонами спору, неустойки, 3% річних, які є платою за користування коштами, несвоєчасно повернутими боржником, та інфляційних витрат, що є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Позивачем в якості попередньої оплати перераховано грошові кошти в розмірі 3 136 002 грн 24 коп., відповідачем поставлена продукція на суму 2 521 524 грн 65 коп., тобто відповідачем поставка продукції на суму 614 477 грн 59 коп. у встановлений договором строк не здійснена.

Відповідач користуючись грошовими коштами позивача в розмірі 614 477 грн 59 коп. протягом значного періоду спричиняє неможливість використання цих коштів позивачем у своїй господарській діяльності, що впливає на господарську діяльність позивача, який позбавлений можливості використовувати свої кошти на власний розсуд у підприємницькій діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до положень ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Зважаючи на те, що позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами, вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідач, як учасник господарських правовідносин, який не виконував зобов`язання за договором купівлі-продажу, не надав доказів намагання врегулювати спір в досудовому порядку, а також в добровільному порядку не виконав зобов`язання в частині повернення суми попередньої оплати в процесі розгляду справи.

При цьому суд також зазначає, що відповідач не виконав зобов`язання з поставки продукції за договором, яка мала відбутися до 25.08.2020.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, викладені у відзиві, суд зазначає, що нараховані позивачем штрафні санкції підлягають стягненню за сам факт допущення продавцем порушення, незалежно від того, чи завдано покупцю у зв`язку з цим збитків, оскільки позивач є таким само господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Право на зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.

Відповідачем не доведено, що розмір стягуваної неустойки є надмірно великим в порівнянні зі збитками кредитора, як і не обґрунтовано невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення.

Також відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що визначена сума неустойки перетворюється у несправедливо непомірний тягар та може спричинити повне зупинення господарської діяльності відповідача.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на прострочення поставки у зв`язку із знаходженням працівників на самоізоляції, оскільки вказана обставина не звільняє відповідача від обов`язку виконати умову договору та вжити усіх залежних від нього заходів щодо поставки продукції або повернення суми попередньої оплати.

Отже, надавши оцінку всім обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, встановивши відсутність достатнього обсягу доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку з чим наведені відповідачем доводи в обґрунтування винятковості випадку для реалізації судом дискреційних повноважень щодо зменшення суми неустойки, не знайшли свого підтвердження для зменшення розміру неустойки, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Попередня оплата – це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума 3% річних та інфляційних втрат від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

За змістом ст.ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, платіжним дорученням та видатковими накладними.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20).

Відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати в розмірі 614 477 грн 59 коп. у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Вказане зобов`язання, відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у п. 2.1.1 договору строку передачі (25.08.2020), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого продавець усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином у відповідача (продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку передачі продукції, тобто з 26.08.2020.

Позивачем на суму неповернутої попередньої оплати в розмірі 614 477 грн 59 коп. нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 8 838 грн 38 коп. за період з 26.08.2020 по 17.02.2021 за 175 днів прострочення.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок, суд зазначає, що він зроблений неправильно, оскільки позивачем не враховано, що 2020 рік був високосним роком та кількість днів у цьому році складає 366, а не 365. Крім того, за нарахований позивачем період кількість днів прострочення складає 176, а не 175. У той же час застосування при розрахунку 176 днів прострочення збільшить заявлену до стягнення суму 3% річних.

Судом здійснено власний перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за період з 26.08.2020 по 17.02.2021 за 175 днів прострочення, за результатами якого задоволенню підлягають 3% річних в сумі 8 820 грн 85 коп. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 31 338 грн 36 коп. за період з вересня 2020 року по січень 2021 року, нарахованих на суму неповернутої попередньої оплати в розмірі 614 477 грн 59 коп., судом встановлено, що він є арифметично правильним та не суперечить чинному законодавству, тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованою і підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Всього підлягає стягненню 1 983 113 грн 55 коп., у тому числі: неустойка в розмірі 1 328 476 грн 75 коп., сума попередньої оплати в розмірі 614 477 грн. 59 коп., 3% річних в сумі 8 820 грн 85 коп., інфляційні втрати в сумі 31 338 грн 36 коп.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 29 746 грн. 71 коп. Решта судового збору покладається на позивача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім" до Фермерського господарства "Блиц-Агробуд" про стягнення 1 983 131 грн 08 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства "Блиц-Агробуд", місцезнаходження: вул. Хоткевича Гната, будинок 12, офіс 177, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код 38230559 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромхім", місцезнаходження: вул. Гагаріна, будинок 29, квартира 23, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52201, ідентифікаційний код 33513430 неустойку в розмірі 1 328 476 грн 75 коп., суму попередньої оплати в розмірі 614 477 грн. 59 коп., 3% річних в сумі 8 820 грн 85 коп., інфляційні втрати в сумі 31 338 грн 36 коп., судовий збір в сумі 29 746 грн 71 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

5.Повне рішення складено – 31.05.2021.

Суддя А.В. Секірський