Рішення № 97273498, 28.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 р. Справа№200/2409/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області, в якому просить суд:

- визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 регресних виплат з квітня 2015 року незаконними;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області поновити виплату ОСОБА_1 регресних виплат з виплатою недоотриманих з квітня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є тимчасово переміщеною особою та знаходиться на обліку в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області. До квітня 2015 року позивач отримував страхові виплати в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області. З квітня 2015 року виплату зазначених виплат позивачу було припинено з невідомих причин. В серпні 2020 року позивач звернувся до Міністерства Соціальної політики України із заявою про поновлення позивачу страхових виплат та виплату заборгованості з квітня 2015 року, але жодної відповіді не отримав. У вересні 2020 року позивач дізнався від відповідача, що йому було відмовлено у поновленні зазначених виплат з 01 квітня 2015 року, посилаючись на постанову КМУ № 365. Посилаючись на протиправність дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати йому страхових виплат, а також на те, що заборгованість по страховим виплатам до теперішнього часу залишається невиплаченою, що грубо порушує його конституційні права, позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що 09.10.2014 року позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Херсоні із заявою про тимчасове продовження йому раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв`язку з професійним захворюванням, яке він отримав на шахті «Комсомолець». Шляхом отримання електронного файлу справи потерпілого ОСОБА_1 із програмного забезпечення «Реєстр потерпілих» Донецької області (місце реєстрації ОСОБА_2 та місце знаходження його особової справи). 09.10.2014 року відділення Фонду у м. Херсоні виносить постанову № 2119/394/394/21 Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв`язку з тимчасовим місцем проживання з оi.10.2014 року по 31.10.2014 року. 05.11.2014 року позивач знову звернувся до відділення Фонду у м. Херсоні із заявою про тимчасове продовження йому раніше призначеної щомісячної страхової виплати. Постановою від 05.11.2014 № 2119/1394/1394/23 позивачу продовжено раніше призначену щомісячну страхову виплату з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року включно. 14.11.2014 року Управлінням праці та соціального захисту населення Суворовської районної у м. Херсоні ради позивача було взято на облік як внутрішньо переміщена особа, із зазначенням фактичного місця проживання — АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка від 14.11.2014 № 6523000185. 04.12.2014 року та 13.01.2015року позивач звертався до відділення Фонду у м. Херсоні із заявами про тимчасове продовження йому раніше призначеної щомісячної страхової виплати. Постановами від 05.12.2014 року № 2119/1394/1394/24 та 13.01.2015 року № 2119/1394/1394/25 позивачу було продовжено раніше призначену щомісячну страхову виплату з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року включно та з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року включно. Постановою відділення Фонду у м. Херсоні від 16.04.2015 року № 2119/1394/1394/32, на підставі довідки відділення ВД ФССНВВ у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області від 18.02.2015 року № 01-07/44-111 про суми страхових виплат нарахованих, але не виплачених ОСОБА_2 за червень-вересень 2014 року, позивачу за вказаний період була виплачена щомісячна страхова виплата. В подальшому позивач періодично звертався до відділення Фонду у м. Херсоні з відповідними заявами про продовження йому раніше призначеної страхової виплати, із зазначеннями періоду виплат, та надавав довідку УПСЗН Суворовської районної ради у м. Херсоні від 14.11.2014 року № 6523000185 з відміткою про продовження її дії. Остання заява позивача про продовження йому раніше призначеної страхової виплати була 08.11.2016 року із зазначенням періоду виплат по 31.05.2017 року. 14.11.2016 року відділення Фонду у м. Херсоні від 14.11.2016 року № 2119/1394/1394/37 продовжило позивачу раніше призначену страхову виплату з 14.11.2016 року по 31.05.2017 року. 17.01.2017 року позивач звернувся до відділення Фонду у м. Херсоні із заявою про припинення йому страхової виплати з 01.02.2017 року у зв`язку з переїздом до м. Горлівка Донецької області. 17.01.2017 року відділення Фонду у м. Херсоні інформувало відділення виконавчої дирекції Фонду у Микитівському районі м. Горлівка Донецької області листом за вих. № 04-20-520-39/147 про періоди нарахування та проведені виплати потерпілому ОСОБА_1 , а оскільки м. Горлівка є тимчасово окупованою територією, вказаний лист отримав 17.01.2017 року особисто ОСОБА_1 , про що є відмітка на зворотній стороні листа. 25.01.2017 відділенням Фонду у м. Херсоні була постанова №2119/1394/1394/38/ про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01.02.2017 року. Тобто, твердження позивача про те, що страхова виплата йому була припинена «без пояснення причин з квітня 2015 року» є неправдивою інформацією. Позивач особисто з`являвся до відділення Фонду у м. Херсоні, особисто писав заяви про продовження йому страхової виплати та заяву про припинення щомісячної страхової виплати з 01.02.2017 року у зв`язку з переїздом.

Ухвалою суду від 02 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України, серія: НОМЕР_1 (а. с. 3, 3 з. б.).

Згідно із довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.11.2014 року № 6523000185, позивач ОСОБА_1 перемістився з тимчасово окупованої території, а саме: АДРЕСА_2 , та його зареєстрованим фактичним місцем проживання/перебування, як внутрішньо переміщеної особи є: АДРЕСА_1 (а. с. 30).

Згідно із довідкою МСЕК, Серія: 2-18 АВ № 009017, позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлена ІІІ група інвалідності – безстроково з визначенням ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачеві ОСОБА_1 , встановлена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках – 60% безстроково (а. с. 4, 4 з. б.).

Судом встановлено, що позивач, як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у період з 01.11.2014 року по 31 січня 2017 року у відділення Фонду соціального страхування України у м. Херсоні.

Згідно із копією заяви поданої до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявник просив тимчасово продовжити раніше призначену щомісячну страхову виплату у зв`язку з професійним захворюванням на шахті «Комсомолець» (а. с. 26).

Згідно з постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 09.10.2014 року № 2119/394/394/21 ОСОБА_1 номер справи 1394, номер випадку 1394 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 10 928,53 грн. з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року включно (а. с. 27).

Згідно із копією заяви поданої до відділення ВД ФСНВ у м. Херсоні від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заявник просив тимчасово продовжити раніше призначену щомісячну страхову виплату у зв`язку з професійним захворюванням на шахті «Комсомолець» (а. с. 28).

Згідно з постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 05 листопада 2014 року № 2119/1394/1394/23 ОСОБА_1 номер справи 1394, номер випадку 1394 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 10 928,53 грн. з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року включно (а. с. 29).

Згідно із копією заяви поданої до відділення ВД ФСНВ у м. Херсоні від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заявник просив тимчасово продовжити раніше призначену щомісячну страхову виплату у зв`язку з професійним захворюванням на шахті «Комсомолець» (а. с. 31).

Згідно з постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 05 грудня 2014 року № 2119/1394/1394/24 ОСОБА_1 номер справи 1394, номер випадку 1394 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 10 928,53 грн. з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року включно (а. с. 32).

Згідно із копією заяви поданої до відділення ВД ФСНВ у м. Херсоні від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заявник просив тимчасово продовжити раніше призначену щомісячну страхову виплату у зв`язку з професійним захворюванням на шахті «Комсомолець» (а. с. 33).

Згідно з постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 13 січня 2015 року № 2119/1394/1394/25 ОСОБА_1 номер справи 1394, номер випадку 1394 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 10 928,53 грн. з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року включно (а. с. 34).

Згідно із копією заяви поданої до відділення ВД ФСНВ у м. Херсоні від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , заявник просив тимчасово продовжити раніше призначену щомісячну страхову виплату у зв`язку з професійним захворюванням на шахті «Комсомолець» (а. с. 35).

Згідно з постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 10 лютого 2015 року № 2119/1394/1394/31 ОСОБА_1 номер справи 1394, номер випадку 1394 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 11791,88 грн. з 01.02.2015 року по 14.05.2015 року включно (а. с. 36).

Згідно з постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 16 квітня 2015 року № 2119/394/394/32 ОСОБА_1 номер справи 1394, номер випадку 1394 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі за червень 2014 року – 10928,53 грн., за липень 2014 року – 10928,53 грн., за серпень 2014 року – 10928,53 грн., за вересень 2014 року - 10928,53 грн. (а. с. 38).

Згідно із копією заяви поданої до відділення ВД ФСНВ у м. Херсоні від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , заявник просив тимчасово продовжити раніше призначену щомісячну страхову виплату у зв`язку з професійним захворюванням на шахті «Комсомолець» (а. с. 40).

Згідно з постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 15 травня 2015 року № 2119/1394/1394/33 ОСОБА_1 номер справи 1394, номер випадку 1394 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 11791,88 грн. з 14.05.2015 року по 14.11.2015 року включно (а. с. 41).

Згідно із копією заяви поданої до відділення ВД ФСНВ у м. Херсоні від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , заявник просив тимчасово продовжити раніше призначену щомісячну страхову виплату у зв`язку з професійним захворюванням на шахті «Комсомолець» (а. с. 43).

Згідно з постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 19 листопада 2015 року № 2119/1394/1394/35 ОСОБА_1 номер справи 1394, номер випадку 1394 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 11791,88 грн. з 15.11.2015 року по 15.05.2016 року включно (а. с. 44).

Згідно із копією заяви поданої до відділення ВД ФСНВ у м. Херсоні від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , заявник просив тимчасово продовжити раніше призначену щомісячну страхову виплату у зв`язку з професійним захворюванням на шахті «Комсомолець» (а. с. 46).

Згідно з постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 16 травня 2016 року № 2119/1394/1394/36 ОСОБА_1 номер справи 1394, номер випадку 1394 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 11791,88 грн. з 16.05.2016 року по 30.11.2016 року включно (а. с. 47).

Згідно із копією заяви поданої до відділення ВД ФСНВ у м. Херсоні від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , заявник просив тимчасово продовжити раніше призначену щомісячну страхову виплату у зв`язку з професійним захворюванням на шахті «Комсомолець» (а. с. 48).

Згідно з постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 14 листопада 2016 року № 2119/1394/1394/37 ОСОБА_1 номер справи 1394, номер випадку 1394 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 11791,88 грн. з 14.11.2016 року по 31.05.2017 року включно (а. с. 49).

Згідно із копією заяви поданої до відділення ВД ФСНВ у м. Херсоні від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , заявник просив зняти його з обліку у зв`язку із зміною місця проживання та припинити страхові виплати з 01.02.2017 року (а. с. 51).

Згідно із постановою відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 25.01.2017 року № 2119/1394/1394/38, Про припинення щомісячної страхової виплати, потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 01 квітня 2001 року, має застрахований страховий випадок профзахворювання, що отримане 23 листопада 1993 року. Відповідно до ст. 46 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», постановлено:

1. Припинити виплату ОСОБА_1 номер справи 1394, номер випадку 1394, щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 11791,88 грн.

Причина припинення: Відмова потерпілого від виплат.

Виплату припинити з 01 лютого 2017 року (а. с. 56).

Відповідно до листа від 17.01.2017 року вих. № 04-20-520-39/147 відділення ВД ФСНВ у м. Херсоні повідомило відділення ВД ФСНВ у Микитівському районі м. Горлівки про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_12 , ПН НОМЕР_2 , перебував на обліку у відділенні з 01.10.2014 по 31.01.2017, як внутрішньо переміщена особа з Донецької області. На підставі Довідки № 01-07/44-111 від 18.02.2015 про суми страхових виплат потерпілому, та страхових виплат на медичну та соціальну допомогу, виданої відділенням ВД ФССНВ у Микитівському районі м. Горлівка, проведено виплату нарахованих та не виплачених сум за червень-вересень 2014 року, а також проведено перерахунок страхових виплат на 01.03.2014. Згідно заяви потерпілого від 17.01.2017 виплата страхових виплат припинена з 01.02.2017 у зв`язку переїздом до м. Горлівка Донецької області. Січень 2017 року є останній місяць нарахування та виплати страхових виплат по відділенню за січень 2017 включно. Страхові суми ОСОБА_2 нараховані та виплачені в повному обсязі. Заборгованності по перерахунку з 01 березня 2014 року немає. Також копію зазначеного листа отримано ОСОБА_1 17.01.2014 року, про що свідчить відповідний підпис на зворотному боці вказаного листа (а. с. 53, 53 з. б.).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, :

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Приписами статті 173 Кодексу законів про працю України встановлено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105-XIV).

Частиною 1 ст. 19 Закону № 1105-XIV закріплено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

За унормуванням п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону № 1105-XIV, застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Строки проведення страхових виплат визначені ст. 47 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону, страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Згідно із вимогами ч. 1 статті 46 Закону № 1105-XIV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, страхові виплати позивачу могли бути припинені лише за умов, визначених ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного, передбаченого законом доказу на підтвердження наявності підстав для припинення здійснення позивачеві страхових виплат.

При цьому суд наголошує, що відмова особи від конституційних прав, до яких належить право на соціальний захист, є недійсною.

Згідно з ч. 4 та 7 ст. 47 Закону виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до п. 3 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 01 жовтня 2014 року № 531 установлено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації (далі - застраховані особи), мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов`язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - фонди) відповідно до пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів.

Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 27.

Відповідно до п. 1.2 розд. І вказаного Порядку, внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365), та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - постанова КМУ № 637).

Згідно з п. 3.1 розд. ІІІ вказаного Порядку, внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування).

Аналогічні положення містяться в Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 № 365, та в постанові Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Відповідно до п. 3.7 розд. ІІІ Порядку, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 27, щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.

Згідно з п.п. 3.8 та 3.9 розд. ІІІ Порядку суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.

Аналогічні положення містяться в п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 № 365, відповідно до якого орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

На час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи, такий порядок Кабінетом Міністрів України не затверджений.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина 2 статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною 2 статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність або відсутність у позивача, в певний період часу статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від нього здійснення додаткових дій, не передбачених Законами України.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Разом з тим, ані воєнний, ані надзвичайний стан в Україні, а ні на час виникнення спірних правовідносин, а ні на даний час, не запроваджені.

Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6 статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи страхових виплат, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов`язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання) або з відсутністю довідки про внутрішньо переміщену особу, а держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користування правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 8 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював контроль над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, як Законом України «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні», так і практикою ЄСПЛ встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

У статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначених йому страхових виплат незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

Суд зазначає, що Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення страхових виплат не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі Закон № 1706-VII).

Згідно із нормами статті 7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати соціальних виплат встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі Закон № 1105). Відповідно до преамбули зазначеного закону, - цей Закон, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Як вже зазначалось вище, з аналізу норм статті 46 Закону № 1105 вбачається, що визначені законодавством підстави припинення страхових виплат не є вичерпними.

Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що інші випадки для припинення страхових виплат повинні також бути передбачені саме законом. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Суд наголошує, що статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров`я, екологічної безпеки.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно із частиною 3 статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

До того ж, постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, від 18 лютого 2016 року №136, від 01 жовтня 2014 року № 509, від 05 листопада 2014 року № 637, приймалися задля забезпечення реалізації положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Окрім того, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання страхових виплат не є спірним. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачена діючим законодавством.

Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо страхових виплат безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа - це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь - яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження законності невиплати страхових виплат позивачеві, тому суд вважає таке втручання у право власності позивача невиправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому як вже наголошувалось вище, що відмова особи від конституційних прав, до яких належить право на соціальний захист, є недійсною.

Натомість, матеріалами справи підтверджено, та відповідачем не спростовано, що 09.10.2014 року позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Херсоні із заявою про тимчасове продовження йому раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв`язку з професійним захворюванням, яке він отримав на шахті «Комсомолець». Шляхом отримання електронного файлу справи потерпілого ОСОБА_1 із програмного забезпечення «Реєстр потерпілих» Донецької області (місце реєстрації ОСОБА_2 та місце знаходження його особової справи).

09.10.2014 року відділенням Фонду у м. Херсоні винесено постанову № 2119/394/394/21 Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв`язку з тимчасовим місцем проживання з 10.2014 року по 31.10.2014 року.

5.11.2014 року позивач знову звернувся до відділення Фонду у м. Херсоні із заявою про тимчасове продовження йому раніше призначеної щомісячної страхової виплати. Постановою від 05.11.2014 № 2119/1394/1394/23 позивачу продовжено раніше призначену щомісячну страхову виплату з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року включно.

14.11.2014 року Управлінням праці та соціального захисту населення Суворовської районної у м. Херсоні ради позивача було взято на облік як внутрішньо переміщена особа, із зазначенням фактичного місця проживання — АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка від 14.11.2014 № 6523000185.

04.12.2014 року та 13.01.2015року позивач звертався до відділення Фонду у м. Херсоні із заявами про тимчасове продовження йому раніше призначеної щомісячної страхової виплати. Постановами від 05.12.2014 року № 2119/1394/1394/24 та 13.01.2015 року № 2119/1394/1394/25 позивачу було продовжено раніше призначену щомісячну страхову виплату з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року включно та з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року включно.

Постановою відділення Фонду у м. Херсоні від 16.04.2015 року № 2119/1394/1394/32, на підставі довідки відділення ВД ФССНВВ у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області від 18.02.2015 року № 01-07/44-111 про суми страхових виплат нарахованих, але не виплачених ОСОБА_2 за червень-вересень 2014 року, позивачу за вказаний період була виплачена щомісячна страхова виплата.

Також, позивач періодично звертався до відділення Фонду у м. Херсоні з відповідними заявами про продовження йому раніше призначеної страхової виплати, із зазначеннями періоду виплат, та надавав довідку УПСЗН Суворовської районної ради у м. Херсоні від 14.11.2014 року № 6523000185 з відміткою про продовження її дії. Остання заява позивача про продовження йому раніше призначеної страхової виплати була 08.11.2016 року із зазначенням періоду виплат по 31.05.2017 року. 14.11.2016 року відділення Фонду у м. Херсоні від 14.11.2016 року № 2119/1394/1394/37 продовжило позивачу раніше призначену страхову виплату з 14.11.2016 року по 31.05.2017 року.

17.01.2017 року позивач звернувся до відділення Фонду у м. Херсоні із заявою про припинення йому страхової виплати з 01.02.2017 року у зв`язку з переїздом до м. Горлівка Донецької області.

17.01.2017 року відділення Фонду у м. Херсоні інформувало відділення виконавчої дирекції Фонду у Микитівському районі м. Горлівка Донецької області листом за вих. № 04-20-520-39/147 про періоди нарахування та проведені виплати потерпілому ОСОБА_1 , а оскільки м. Горлівка є тимчасово окупованою територією, вказаний лист отримав 17.01.2017 року особисто ОСОБА_1 , про що є відмітка на зворотній стороні листа. 25.01.2017 відділенням Фонду у м. Херсоні була постанова № 2119/1394/1394/38 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01.02.2017 року.

Отже, доводи відповідача з посиланням як на підставу припинення соціальних виплат на постанови Кабінету Міністрів України та не переміщення особи на територію де органи державної влади здійснюють повноваження, суд вважає безпідставним, оскільки Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» має вищу юридичну силу.

До того ж, постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, від 18 лютого 2016 року №136, від 01 жовтня 2014 року № 509, від 05 листопада 2014 року № 637, на які посилається відповідач, приймалися задля забезпечення реалізації положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

У той же час, відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Херсоні є структурним підрозділом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області та не має статусу юридичної особи. Тобто, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області є головним територіальним органом надання адміністративних послуг, є юридичною особою, та, відповідно, тільки управління має адміністративну процесуальну дієздатність, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та те, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області є юридичною особою та відповідним розпорядником коштів, саме воно є належним відповідачем у даній справі.

Суд зазначає, що не є спірною обставиною у справі, що потерпілий ОСОБА_1 має застрахований страховий випадок профзахворювання, що отримане 23 листопада 1993 року. Згідно із довідкою МСЕК, Серія: 2-18 АВ № 009017, позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлена ІІІ група інвалідності – безстроково з визначенням ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачеві ОСОБА_1 , встановлена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках – 60% безстроково (а. с. 4,4 з. б.).

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про те, що ненарахування та невиплата належних позивачу страхових виплат за період з лютого 2017 року є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.

Також, суд зазначає, що положеннями ст. 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням (ч. 4 ст.47 Закону № 1105-XI).

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці" (ч. 4 ст.47 Закону № 1105-XI).

Приймаючи до уваги вказану норму закону та встановлення судом того, що суми страхових виплат не нараховані та не виплачені позивачу з вини відповідача, позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду із даним позовом.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

У разі скасування індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

У межах спірних правовідносин належним способом судового захисту порушеного права є також визнання протиправними та скасування постанови відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні від 25.01.2017 року № 2119/1394/1394/38, Про припинення щомісячної страхової виплати потерпілому ОСОБА_1 з 01.02.2017 року, і, як наслідок, визнання дій протиправними та зобов`язання відповідача поновити позивачеві страхові виплати, та виплатити заборгованість по страховим виплатам за період з 01.02.2017 року.

З огляду на вище зазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.

Ухвалою суду від 02 квітня 2021 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі.

За правилами ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із наведеним, враховуючи, що позов судом задоволений частково, а позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд приходить до висновку, що судовий збір який підлягає оплаті за подання до суду даного позову, слід стягнути судовий збір з позивача в сумі 454,00 грн., та за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 454,00 грн. на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,241-247,255,295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; місце фактичного проживання /перебування: АДРЕСА_4 ; адреса для листування: АДРЕСА_5 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області (місцезнаходження: 73034, Херсонська область, м. Херсон, вул. Репіна, 1) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Херсоні від 25.01.2017 року № 2119/1394/1394/38про припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.02.2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; місце фактичного проживання /перебування: АДРЕСА_4 ; адреса для листування: АДРЕСА_5 ) на користь державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області (місцезнаходження: 73034, Херсонська область, м. Херсон, вул. Репіна, 1) на користь державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 28 травня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров