Рішення № 97271407, 28.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2204/21

Провадження № 2-а/755/72/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Іванині М.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3-го батальйону 6-ої роти Управління патрульної поліції в місті Києві Шабаліуна Дмитра Олеговича, треті особи: Управління патрульної поліції в місті Києві, інспектор 6-ої роти 4-го батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в місті Києві капрал поліції Самарська Юлія Віталіївна, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адімінстративного стягнення у справі про адімінстративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3700569 від 23 листопада 2021 року, винесену за частиною п`ятою статті

122 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтував тим, що за змістом оскаржуваної ним постанови, 23 січня 2021 року о 15 год. 25 хв. він здійснив стоянку автомобіля «Кia Ceed», державний номерний знак НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 8-а, на місцях для осіб з обмеженими можливостями, які позначені дорожнім знаком 5.38 з табл. 7.17, чим порушив пункт 33 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). Позивач стверджує, що вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки на ділянці проїзної частини площі Вокзальна 8-а у м. Києві немає встановленого знаку 5.38 «Місце для стоянки», а тому за жодних обставин він не міг би порушити вимоги вказаного дорожнього знаку. На даній ділянці встановлені дорожні знаки 5.39 «Зона стоянки» з табличкою «Особи з інвалідністю» та 5.39 «Кінець зони стоянки». Даний факт додатково підтверджує те, що відповідачем не з`ясовувались обставини, а рішення приймалось не відповідно до закону, як передбачено положенням статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Дорожні знаки 5.39 та 5.40 чітко визначають межі, дія знаків не розповсюджується на ділянки проїзної частини площі (дороги) до та після місць встановлення таких знаків.

Позивач зазначає, що згідно із пунктом 10.7.36 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», знаки 5.39 «Зона стоянки» і 5.40 «Кінець зони стоянки» повинні застосовуватись для позначення початку і кінця зони, де дозволяється стоянка на проїзній частині або проїзній частині та тротуарі. Згідно абзацу 5 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 частини восьмої ПДР України, дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Позивач стверджує, що автомобіль «Кіа Сееd», державний номерний знак

НОМЕР_1 , стояв перед дорожнім знаком 5.39 з табличкою 7.17 ПДР України, що підтверджується фотографіями з місця події. Відповідно автомобіль стояв за межами зони стоянки, які встановлені дорожніми знаками 5.39 та 5.39 з табл. 7.17 ПДР України, і дія даних дорожніх знаків не розповсюджувалась на ту частину проїзної частини площі, на якій стояв автомобіль під його керуванням.

Крім того, оскаржувану постанову виніс інспектор поліції - чоловік, при цьому спілкування відбувалось з патрульним поліції - жінкою, а тому постанова винесена не тією особою, яка її підписала.

Позивач вважає, що оскаржувана ним постанови винесена з грубим порушенням норм чинного законодавства, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні). Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2021 року залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - інспектора 6-ої роти 4-го батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в місті Києві капрала поліції Самарську Юлію Віталіївну.

07 квітня 2021 року від представника Департаменту патрульної поліції у місті Києві Сокирко Г.П. до суду надійшли пояснення на позовну заяву, в яких уповноважена особа пояснила, що оскаржувана позивачем постанова серії ЕАН № 3700569 від 23 січня 2021 року, винесена інспектором поліції з дотриманням положень частини другої статті 33 КУпАП. При складанні постанови відповідач встановив умови та причини, що сприяли даному правопорушенню відповідно до статті 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені статтею 278 КУпАП, повідомив позивача про його права, передбачені статтею

268 КУпАП.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;

6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено частиною другою статті 55 Конституцій України та статтею 6 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2021 року інспектором роти № 6 батальйону

№ 3 Управління патрульної поліції у м. Києві рядовим поліції Шабаліун Д.О. винесено постанову серії ЕАН № 3700569, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1 020,00 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КУпАП.

У постанові відповідачем зазначено, що 23 січня 2021 року о 15 год. 25 хв. водій здійснив стоянку на місцях для осіб з обмеженими можливостями, який позначений дорожнім знаком 5.38 з табличкою 7.17, чим порушив п. 33 ПДР - Порушення вимог дорожніх знаків. Стаття 122 частина п`ята.

Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до пункту 5.38 розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України дорожній знак «Місце для стоянки» застосовується для позначення місць та майданчиків, для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою «Р» та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою «Р» та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби.

Згідно із пунктом 7.17 розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України дорожній знак «Особи з інвалідністю» означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.

За змістом частини п`ятої статті 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із частиною першою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За положеннями частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно норм частин першої - другої статті 7, статті 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею

78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи (частина третя статті 77 КАС України).

Верховний Суд у своїй Постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Європейський суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Виходячи з наведеного вище, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом. Також саме на посадову особу (суб`єкт владних повноважень), яка вирішує питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, покладається обов`язок по доказуванню наявності події і складу адміністративного правопорушення в діях особи, що притягається до відповідальності, і обов`язок по збиранню та фіксуванню доказів на підтвердження події та складу правопорушення.

У постанові про адміністративне правопорушення від 23 січня 2021 року серії

ЕАН №3700569 інспектор роти № 6 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Києві рядовий поліції Шабаліунін Д.О. зазначив про порушення ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку

5.38 «Місце для стоянки».

Як вбачається із наданих позивачем ОСОБА_1 фото - та відеодоказів, автомобіль «Кіа Сееd», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 припаркований перед дорожнім знаком 5.39 «Зона стоянки» з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю».

Відповідно до пункту 5.39 розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України дорожній знак «Зона стоянки» визначає зону, де дозволена стоянка, за умов, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним.

Згідно з пунктами 10.7.35, 10.7.36 Національних стандартів України «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», знак 5.38 «Місце для стоянки» повинен застосовуватись для позначення в населених пунктах місць, а поза ними - майданчиків, спеціально відведених для стоянки транспортних засобів. Знаки 5.39 «Зона стоянки» і 5.40 «Кінець зони стоянки» повинні застосовуватись для позначення початку і кінця зони, де дозволяється стоянка на проїзній частині або проїзній частині та тротуарі.

З аналізу наданих доказів судом встановлено, що автомобіль ОСОБА_1 припаркований поза межами дії дорожнього знаку 5.39 «Зона стоянки». Даний дорожній знак, разом з дорожнім знаком 5.40 «Кінець зони стоянки», застосовуються для позначення початку і кінця зони, де дозволяється стоянка на проїжджій частині або проїжджій частині та тротуарі. Таким чином, даний дорожній знак не розповсюджувався на ту зону проїжджої частини, де був припаркований автомобіль позивача.

Доказів протилежного відповідачем суду не надано та судом таких фактів не встановлено.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано жодних доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, а отже, і вчинення ним адміністративного проступку, притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися законним, унаслідок чого оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративний проступок - це насамперед дія або бездіяльність, що при наявності певних ознак розглядається законом як порушення встановлених правил поведінки громадян у певних сферах громадського життя. До таких правил, зокрема, належать правила у сфері безпеки дорожнього руху.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, притаманні об`єкту, об`єктивній і суб`єктивній сторонам та суб`єкту правопорушення.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного проступку провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень

і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем, у поданих поясненнях Департамент патрульної поліції м. Києва не навів жодних аргументів з приводу порушення ОСОБА_1 вимог встановлених на місці скоєння адміністративного правопорушення дорожніх знаків. Крім того, з наданих позивачем доказів встановлено, що в тій зоні, де був припаркований автомобіль, взагалі відсутній дорожній знак

5.38 «Місце для стоянки», вимоги до якого ніби то порушив ОСОБА_1 , про що йдеться в оскаржуваній постанові, що не дає підстав стверджувати про порушення позивачем Правил дорожнього руху України.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про скасування оскаржуваної постанови підлягає задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Керуючись статтями 5-7, 9, 77, 241-246, 268, 271, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 3-го батальйону

6-ої роти Управління патрульної поліції в місті Києві Шабаліуна Дмитра Олеговича, треті особи - Управління патрульної поліції в місті Києві, інспектор 6-ої роти 4-го батальйону полку

№ 1 Управління патрульної поліції в місті Києві капрала поліції Самарська Юлія Віталіївна, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАН № 3700569 від 23 січня 2021 року, винесену інспектором

3-го батальйону 6-ої роти Управління патрульної поліції в місті Києві Шабаліуном Дмитром Олеговичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною п`ятою статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 122 КУпАП - закрити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлено 28 травня 2021 року.

Суддя О.О. Хромова