Вирок № 97270673, 31.05.2021, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/2528/15-к

Провадження №1-кп/628/11/18 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Волчек О.О

за участю:

секретаря Дюкової Г.Б.

прокурора Шершньова Є.О.

захисника - адвоката Пухтаєвича Є.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Куп`янську кримінальне провадження № 12015220370001235 від 24.05.2015 року з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп`янська Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, особи з інвалідністю 3 групи по загальному захворюванню, пенсіонера, який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 27.05.2014 року за вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області за ч.1,2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75,76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, і знову повторно, скоїв корисливий злочин за наступних обставин.

Так, в ніч з 22.05.2015 р. на 23.05.2015 р., більш точний час не встановлено, в м. Куп`янську, Харківської області, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прогулюючись по вул. Пушкінській, підійшов до будинку НОМЕР_3 та перелізши через паркан, побачив на території двору стоячий моторолер марки "YIBEN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 та, діючи з умислом, направленим на незаконне заволодіння транспортного засобу, з внутрішньої частини двору відкрив хвіртку та викотив вказаний моторолер на проїжджу частину вулиці Пушкінській, після чого з місця скоєння злочину з вказаним моторолером зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №185 від 17.06.2015 року на суму 20 017 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення за вищевказаних обставин не визнав, вказавши, що не вчиняв злочину, що йому інкримінується. Пояснив, що 22.05.2015 року він перебував у гаражі. Потім пішов до центру міста Куп`янська, а коли повернувся, то побачив, що біля гаражу стоїть біла машина. Потім його затримали співробітники поліції. Вилучили речі: мобільний телефон, гроші, що він мав при собі. Тоді, біля гаражу, був потерпілий і його друг, а також підійшов голова гаражного кооперативу. Почалися слідчі дії, проводився огляд у гаражі, здійснювалося фотографування. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що заяву і пояснення у ході досудового розслідування він писав під фізичним і психологічним тиском з боку співробітників поліції.

Однак, твердження обвинуваченого про здійснення на його тиску не знайшли свого підтвердження в результаті перевірки, проведеної за ухвалою суду від 10.05.2017 року, та за результатами досудового розслідування слідчим 30.06.2017 року було прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42017221320000030 від 10.05.2017 року на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях співробітників поліції ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України ( т.3 а.с. 91,113, 140, 151-154).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення 39 000 грн. матеріальних збитків та 20 000 грн. моральної шкоди, а також 1500 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу обвинувачений не визнав у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_2 05.08.2016 року надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та за участю адвоката Де`янюк Л.М., вказавши, що показання, дані ним на досудовому розслідуванні, підтримує, цивільний позов просив задовольнити у повному обсязі (т.3 а.с.7). Раніше у ході судового розгляду 10.05.2017 року потерпілий пояснював, що у нього в користуванні знаходився належний йому моторолер державний номер НОМЕР_1 чорного кольору, придбаний ним. Він залишав моторолер на території домоволодіння АДРЕСА_2 , де проживає його теща. 22.05.2015 року потерпілий залишив моторолер за вищевказаною адресою, а прийшовши туди 23.05.2015 року ввечері, на місці він його не виявив. Запитавши ОСОБА_3 про те, де транспортний засіб, ОСОБА_4 відповів, що бачив рано вранці, що моторолеру вже не було, і він подумав, що потерпілий його забрав сам і поїхав. Інші особи моторолером не користувалися. Зрозумівши, що транспортний засіб викрадений , звернувся до поліції. Потім моторолер виставлявся на продаж в інтернет-магазині, згодом був виявлений у гаражі ОСОБА_5 . Транспортний засіб був з технічними пошкодженнями, у розібраному вигляді, номерний знак відсутній. До цього, коли транспортним засобом користувався сам потерпілий, то він був цілий і в справному стані.

Представник потерпілого - адвокат Дем`янюк Л.М. по мірі покарання для ОСОБА_1 покладалася на розсуд суду. Цивільний позов в інтересах ОСОБА_2 підтримала у повному обсязі і наполягала на його задоволенні, просила судове засідання проводити без її участі.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Незважаючи на невизнання обвинуваченими своєї провини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за викладених вище обставин, його провина повністю була доведена наступними доказами, які були досліджені під час судового провадження.

Як пояснив суду у присутності законного представника ОСОБА_6 неповнолітній свідок ОСОБА_7 , ОСОБА_1 його знайомий, він зустрічався з його рідною сестрою. 22.05.2015 року ввечері йому зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що вчинив злочин, вкрав скутер. Після цього за півтора тижні, прийшовши до гаражу на «Інтернаті», свідок побачив скутер у розібраному вигляді, запитав у ОСОБА_1 про транспортний засіб, на що той відповів, що він його купив дуже дешево та його треба продати. Потім на пляжі ОСОБА_7 зустрів ОСОБА_8 , у якого був такий самий скутер, запропонував подивитися скутер на продаж на запчастини. Коли вони домовилися, зустрілися, то пішли до гаражу, ключі від гаражу ОСОБА_9 дав ОСОБА_10 , коли свідок почав займатися ремонтом скутера. Пояснив, що про угон саме цього скутера він не підозрював, дізнався вже потім, коли все відкрилося.

Як пояснив свідок ОСОБА_8 він на початку червня 2015 року приїхав на своєму скутері на річку. У нього такий саме скутер, як і у ОСОБА_2 . До нього підійшов ОСОБА_7 та запитав, чи не потрібен йому скутер на запчастини. Приблизно за 2-3 години зателефонували один одному та домовилися про зустріч, скутер був у гаражі на «Інтернаті». Вони зустрілися та пішли до гаражу, де був розібраний моторолер "YIBEN". Свідок також знає, що на той час у ОСОБА_11 викрали його. Після того, він зателефонував співробітнику поліції, повідомив про скутер, впізнавши за зовнішніми ознаками скутер потерпілого. Коли приїхала поліція, свідок вказав, де знаходиться скутер в гаражі. Про те, що транспортний засіб в угоні, ОСОБА_12 йому не казав, тільки пояснював, що він належить його знайомому, прізвище не сказав.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що 22.05.2015 року вона була в с. Сеньково Куп`янського району Харківської області, їздила до подруги. Їй зателефонував ОСОБА_12 ., вони домовились зустрітися, погуляти в смт. Куп`янськ-Вузловий Харківської області. Гуляли приблизно до 01.00 год. 23.05.2015 року ОСОБА_12 провів її додому. Приблизно о 00.30 год. 23.05.2015 року йому на мобільний телефон був дзвінок, вона чула чоловічий голос,але, хто саме , їй невідомо. Після розмови ОСОБА_12 сказав, що дзвонив знайомий ОСОБА_14 , який був п`яний і казав про мопед, наче як пропонував купити чи продати мопед. Телефонна розмова тривала недовго. Подробиці розмови ОСОБА_12 не розповів. Вони попрощалися ,та ОСОБА_12 пішов додому. Пізніше ОСОБА_7 казав їй, що цей ОСОБА_14 вкрав мопед і пропонував йому комусь продати цей транспортний засіб.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що ОСОБА_2 є його знайомим. 23.05.2015 року він з дружиною і ОСОБА_3 відпочивали на природі. Повертаючись з річки, вони зустріли ОСОБА_11 , який повідомив про зникнення моторолера з двору домоволодіння ОСОБА_3 , за АДРЕСА_2 . Свідку відомо, що ОСОБА_11 залишав у ОСОБА_3 свій скутер. ОСОБА_3 сказав, що не знає та його не було ще о 06.30 год. 23.05.2015 року на території домоволодіння. ОСОБА_3 додав, що він думав, що ОСОБА_16 сам його взяв. Потім ми зрозуміли, що транспортний засіб викрали.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що його знайомий ОСОБА_11 залишав належний йому моторолер на території домоволодіння АДРЕСА_2 , де він мешкає з дружиною і тещею. 22.05.2015 року ОСОБА_11 ввечері, як і зазвичай, залишив моторолер з ключами та пішов. Хвіртка була закрита, та вночі він нічого не чув. Оскільки 23.05.2015 року о 06.30 год. транспортного засобу вже не було у дворі, свідок подумав, що ОСОБА_11 забрав моторолер рано вранці та поїхав на роботу. Повертаючись з річки 23.05.2015 року, ОСОБА_11 , зустрів свідка та запитав, де його моторолер, пояснивши, що моторолер не брав. Вони зрозуміли, що моторолер викрали та звернулися до поліції.

Свідок ОСОБА_18 у суді пояснила, що є дружиною ОСОБА_17 , 22.05.2015 року ОСОБА_2 залишав свій моторолер на протязі 2-х місяців у дворі їх будинку АДРЕСА_2 під навісом. Зі сторони вулиці моторолер не видно. Хвіртка до двору зачиняється зсередини та засов, з вулиці - ключем. Як ОСОБА_2 забирав моторолер з двору вона не бачила, оскільки він рано приходив і їхав на роботу. Коли саме і як зник моторолер вона не бачила, про зникнення моторолера вона дізналася зі слів ОСОБА_2 ввечері 23.05.2015 року. У дворі є собака, але вона не лаяла. Хвіртка до двору вночі була зачинена та сторонніх звуків вони не чули.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, їх показання послідовні, не містять протиріч, а також не суперечать іншим дослідженим у справі доказам.

Відомості про вищевказане кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та значаться під № 12015220370001235 за ч.2 ст. 289 КК України (т.1 а.кр.пр. 1-7).

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 23.05.2015 року та ілюстраційного матеріалу до нього, при здійсненні огляду у домоволодінні АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 показав і розповів учасникам слідчої дії, де саме на території цього домоволодіння, між гаражем і будинком, знаходився належний йому моторолер марки "YIBEN", модель YB 150Т-30 чорного кольору, який був викрадений у ніч з 22 на 23 травня 2015 року. В результаті слідчої дії нічого не вилучалося (т.1 а.кр.пр.8-10),

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи за № 185 від 17.06.2015 року ринкова вартість моторолеру "YIBEN YB150N-30", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 чорного кольору, з урахуванням зносу та умов і обмежень, зазначених в дослідницькій частині, на момент скоєння кримінального правопорушення, тобто станом на 23.05.2015 року, складає 20017 грн. (т.1 а.кр.пр.26-30).

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 08.06.2015 року та ілюстраційного матеріалу до нього, при здійсненні огляду гаражу № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Ювілейний», розташованого у м-ні Ювілейному м. Куп`янська Харківської області, були виявлені та вилучені запчастини до скутера, оглянувши які потерпілий ОСОБА_2 за зовнішніми ознаками впізнав запчастини до належного йому моторолера, а саме: двигун, на якому відображений номер, що співпадає з номером у технічному паспорті на скутер, зовнішнім виглядом скутера та окремими його деталями, за кольором, за формою у тому числі фар, передньої частини скутера. В результаті слідчої дії були вилучені запчастини зі скутера потерпілого т.1 а.кр.пр.32-36).

Постановою слідчого від 08.06.2015 року вищезазначений моторолер марки «YIBEN» державний номерний знак НОМЕР_1 в розібраному вигляді, був визнаний речовим доказом по даному кримінальному провадженні та переданий під розписку на зберігання власнику - потерпілому ОСОБА_2 (т.1 а.кр.пр. 51,52).

На підставі зібраних доказів та встановлених фактів 17.07.2015 року було внесено повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення з остаточною правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 289 КК України ( т.1.а.кр.пр. 56,70-71).

Відповідно до вимог ст.ст.85,86 КПК України суд вважає вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Кожний з доказів визнається і оцінюється судом як належний та допустимий, а всі вони у сукупності, - достатніми та взаємопов`язаними для прийняття процесуального рішення.

Невизнання обвинуваченим своєї провини в скоєнні інкримінованому йому кримінального правопорушення суд розцінює як обрану ним позицію захисту, оскільки в судовому засіданні, шляхом допиту потерпілого, свідків, дослідженням письмових доказів, знайшло своє підтвердження те, що обвинувачений з корисливого мотиву незаконно заволодів транспортним засобом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Згідно п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (п.282 рішення «Авшар проти Туреччини»), яке має випливати із співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або не спростованих презумпцій щодо фактів.

Таким чином, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність у повному обсязі провини ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ч.2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно та не вбачає жодних підстав для виправдання обвинуваченого.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд у кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання

повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання у межі, встановленої санкцією статті кримінального закону, яка передбачає покарання за скоєне кримінальне правопорушення, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

У відповідності до ст. 12 КК України інкримінований обвинуваченому злочин класифікується як тяжкий.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується із задовільного боку, є особою з інвалідністю 3 групи, отримує пенсію по інвалідності, не працює, не одружений, утриманців не має, з вищою освітою, на обліку в наркологічному і психіатричному кабінетах Куп`янської поліклініки не перебуває, раніше судимий: 27.05.2014 року за вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області за ч.1,2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75,76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, вчинив даний злочин у період іспитового строку. Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 548 від 22.06.2015 року ОСОБА_1 на теперішній час ознак психозу і слабоумія не виявляє, виявляє органічний розлад особистості. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії і керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, він перебував у вищевказаному стані, поза будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, а також був у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. На теперішній час примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1 а.кр.пр. 62-65,77-83).

Згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 43 від 18.01.2017 року ОСОБА_1 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі органічного розладу особистості, симуляцію. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії і керувати ними. У період часу, якому відповідає інкриміноване йому правопорушення, перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. На теперішній час примусових заходів медичного характеру не потребує (т.3 а.с. 60-65).

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, в силу ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, в силу ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Обираючи обвинуваченому покарання, суд, враховуючі викладені вище обставини, вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання, яке буде доцільним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ККУкраїни, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Положення вказаної норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування. Згідно з приписами ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Однак, у разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75 України, суд має застосувати вимоги ст. 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком. При цьому суд врахувує, що з положень ст. 75 КК, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК випливає, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати на підставі ст. 71 КК остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 р. у справі № 752/2269/18.

Оскільки вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_1 скоїв в період іспитового строку, призначеного за вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 27.05.2014 року, то обвинуваченому необхідно призначити покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, приєднавши частково до покарання, призначеного за даним вироком, невідбуте покарання за попереднім вироком.

З метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 підлягає обчисленню з часу взяття його під варту.

По справі заявлений цивільний позов (т.2 а.с.16-17,54-55), у якому цивільний позивач - потерпілий ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача - обвинуваченого ОСОБА_1 на свою користь 39 000 грн. матеріальних збитків, 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 1500 грн. - витрати за надання правової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у ніч з 22 на 23 травня 2015 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, обвинувачений ОСОБА_1 здійснив незаконне заволодіння належним йому транспортним засобом - моторолером марки "YIBEN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Після чого розібрав моторолер на запчастини та намагався продати.

У результаті злочинних дій ОСОБА_1 моторолер не підлягає ремонту, бо ремонт буде перевищувати його первинну вартість. На даний час подібний моторолер по кримінальному провадженню був оцінений експертом у 20 027 грн., при цьому експерт не врахував, що моторолер був у відмінному стані, у квітні-травні 2015 року був удосконалений і «тюнінгований», а саме, були встановлені нові амортизатори, шумовані пластикові частини, нова аварійна система, діоди, наклейки, а також моторолер був повністю окрашений новою фарбою «хамелеон» та інше, на що були витрачені кошти в сумі 7000 грн. Оскільки після злочину моторолер у розібраному стані, пошкоджений і подряпаний, без номерного знаку та відсутністю інших деталей поновити його до колишнього стану неможливо.

Як вказує потерпілий, з вини обвинуваченого сталося тривале порушення звичного укладу життя, життєвих і робочих планів. Тривалий час збиралися кошти на купівлю транспортного засобу, моторолер потрібен був йому та родині. У зв`язку з чим ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 спричинену злочинними діями шкоду та витрати на правову допомогу в розмірі вищезазначених сум.

У судовому засіданні даний цивільний позов був не визнаний ОСОБА_1 у повному обсязі, у зв`язку з невизнанням ним своєї провини.

Вирішуючи цивільний позов, суд доходить до наступного.

Виходячи з вимог ст. 11 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також з вимог ст. 60 ЦПК України, яка зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вказано у п.п.4,6 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р., обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. У судовому засіданні знайшла своє підтвердження наявність безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями обвинуваченого і шкодою, заподіяною потерпілому.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди, а саме, ч. 2 статті 1166 ЦК України відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе,що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Суд вважає доведеною суму майнової шкоди у розмірі 20 017 грн., завданої позивачу, оскільки у ході розслідування експертом була підтверджена вартість транспортного засобу у даному розмірі. Понесення додаткових витрат на покращення і удосконалення транспортного засобу позивачем жодними документами не підтверджено. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково .

Відповідно до п. 22 вказаної постанови Пленуму ВСС України, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовами потерпілих осіб судам необхідно керуватися відповідними положеннями Цивільного кодексу України та роз`ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 .

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня

2001 року № 5, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд при вирішенні питання про розмір відшкодування потерпілому моральної шкоди, суд виходить з вищевказаних засад розумності, виваженості та справедливості, і приходить до висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню в сумі 1000,00 грн., тому у цій частині позов також підлягає задоволенню частково. Крім того, суд вважає доцільним стягнути з відповідача 1500 грн. витрат на правову допомогу у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки представник потерпілого - адвокат Дем`янюк Л.М. брала участь у судових засіданнях і складанні цивільного позову, на що був витрачений робочий час, як підтверджено відповідним розрахунком.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

З метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, необхідно застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши під варту з зали суду.

Строк відбуття покарання відраховувати з 31.05. 2021 року - часу взяття під варту.

Судові витрати за проведення судового експертного дослідження, згідно ч. 3 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого. Доля речового доказу за провадженням підлягає вирішенню судом у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є власністю обвинуваченого.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 27.05.2014 року у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 місяця з конфіскацією майна, що є власністю обвинуваченого.

Застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)», взявши його під варту в залі суду.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з часу його арешту, тобто з 31 травня 2021 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 017 грн. у відшкодування матеріальних збитків, 1000,00 грн. - моральної шкоди та 1500 грн. - витрат за надання правової допомоги.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта до проведення судової автотоварознавчої експертизи №185 від 17.06.2015 року в Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі ГУ МВС України в Харківській області в сумі 245,52 грн. (т.1 а.кр.пр.30).

Речовий доказ: моторолер марки "YIBEN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розібраному вигляді, який належить ОСОБА_2 та переданий йому на зберігання - залишити у розпорядженні власника ОСОБА_2 ( т.1 а.кр.пр. 51,52).

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_1 - у тому ж порядку і в той же строк з дня отримання ним копії вироку.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Головуючий: О.О. Волчек