Вирок № 97268753, 31.05.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1205/20

Провадження № 1-кп/216/383/21

ВИРОК

іменем України

31 травня 2021 року

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Сидорак В. В.

за участі секретаря судового засідання Баля А. І.

розглянули у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12020040230000192 від 25.01.2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, працюючого слюсарем ТОВ «Дизельтехсервіс», одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб не має, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

сторони кримінального провадження:

прокурор Денисенко О. В.

обвинувачений ОСОБА_1 ,

захисник Овдій Я. П.

потерпіла ОСОБА_2

представник потерпілої Ніколенко М. Є.,

встановив:

08.12.2019 року приблизно о 11:30 год. ОСОБА_1 , знаходячись біля власного будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, вчинив сварку з раніше знайомим йому ОСОБА_3 , в ході якої ОСОБА_1 , відрізком металевої труби, яку утримував в руках, став завдавати ОСОБА_3 численних ударів в різні анатомічні ділянки тіла, після чого кинув вказаний відрізок металевої труби в спину ОСОБА_3 , в наслідок чого останній впав на землю.

Побачивши протиправні дії ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підійшла до свого чоловіка та стала допомагати підвестись на ноги, зробивши зауваження ОСОБА_1 з приводу його неправомірних дій.

Зауваження ОСОБА_2 , обурило ОСОБА_1 та викликало у нього почуття гострої неприязні до ОСОБА_2 та намір на спричинення їй тілесних ушкоджень, за вказаних мотивів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 приблизно о 11:35 год. 08.09.2019 року, знаходячись біля будинку №31 по вул. Табірна м. Кривого Рогу, з багажника належного йому автомобіля «ВАЗ 2104» р. н. НОМЕР_1 , що перебував поряд, дістав металевий г-подібний балонний гайковий ключ торцевого тапу, таким чином підшукавши собі знаряддя злочину, діючи умисно, з мотивів раптово виниклої гострої неприязні до ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, і бажаючи їх настання, утримуючи вище вказаний металевий гайковий ключ у правій руці, завдав ОСОБА_2 , яка стояла розвернута до нього обличчям, одного удару вказаним гайковим ключем в ділянку правого передпліччя ОСОБА_2 .

Після цього ОСОБА_1 , припинив свої дії та покинув місце вчинення злочину, а потерпіла ОСОБА_2 з отриманими тілесними ушкодженнями звернулась за медичною допомогою до КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №3 «ДОР»».

Внаслідок умисних, злочинних дій ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_2 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми верхньої третини правого передпліччя, які відповідно до висновку експерта №156 від 05.02.2020 року, за своїм характером відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я (більше 21 дня).

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України за ознаками умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягнуло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України не визнав, суду пояснив, що 08.12.2019 року після 10:00 год. він перебував на подвір`ї свого будинковолодіння по АДРЕСА_1 , десь о 10:30 год. він почув гучний вибух. Після цього сів в свій автомобіль «ВАЗ 2104» та поїхав у своїх справах, при цьому проїжджаючи по дорозі побачив ОСОБА_3 на його подвір`ї і сказав йому, що якщо він ще хоч раз вистрелить то повідомить про це поліцію та продовжив рух на автомобілі. Десь за сім хвилин йому зателефонував ОСОБА_3 та став погрожувати через, що ОСОБА_1 поклав слухавку. Однак ОСОБА_3 знову зателефонував з погрозами, не маючи наміру це слухати ОСОБА_1 знову поклав слухавку.

Повертаючи додому на своєму автомобілі, десь за 15 метрів до будинку ОСОБА_1 на камені, що стояв обабіч дороги сидів ОСОБА_3 , при цьому за поясом щось приховав. ОСОБА_1 зупинився навпроти свого будинку, вийшов з свого автомобіля і в цей час до нього підбіг ОСОБА_3 , між ним розпочалась сварка. Під час сварки ОСОБА_3 вдарив його по лівому плечі трубою, потім в ділянку печінки і по голові. В наслідок чого між ними почалась сутичка. Жодних свідків цієї події не було. За деякий час ОСОБА_3 впав на коліна і в цей момент до нього підбігла потерпіла ОСОБА_2 тримаючи в руці газовий балончик, газ з якого розпилила йому в обличчя. При цьому жодних ударів він їй не наносив, а сам отримав черепно-мозкову травму, забій нирок і багато саден. Після цього, як йому в обличчя розпилили газ він побіг додому, де згодом з`явилась мати потерпілої ОСОБА_4 , обзиваючи його. А батько потерпілої ОСОБА_5 в цей час забрав у ОСОБА_3 трубу. Через деякий час усі розійшлися і він поставив автомобіль на подвір`я. Згодом викликав швидку і його завезли в лікарню.

При цьому на запитання сторін кримінального провадження відповів, що судово-медичний експерт встановив у нього наявність легких тілесних ушкоджень. Мати потерпілої сварила його через її дочку ОСОБА_2 , однак він не зрозумів чому. Жодного балонного гайкового ключа він не застосовував при сварці і працівникам поліції не надавав такого для огляду. З дільничними поліцейськими він спілкувався двічі, коли його викликали у відділ поліції з приводу вказаних подій, при цьому повідомляв їх, що в нього не було жодного ключа яким би він завдавав ударів потерпілій, чому дільничні поліцейські оговорюють його, йому не відому. Тілесних ушкоджень потерпілій умисно не наносив, однак припускає, що неумисно міг завдати їй удару рукою але не ключем. Зважаючи на відсутність вини в його діях вважає, що цивільний позов не підлягає до задоволення.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого ним злочину, вина останнього повністю доводиться дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Зокрема, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 показала, що вона є троюрідною сестрою обвинуваченого, після подій які стались 08.12.2019 року не підтримує з ним жодних стосунків.

08.12.2019 року її чоловік ОСОБА_3 близько 10:00 год. вийшов разом із дитиною на вулицю, оскільки разом з ОСОБА_6 , яка мала прийти до неї, вони збирались їхати по справах. В цей час вона перебувала в будинку і почула крик свого чоловіка. Згодом він із сином зайшов у дім і син повідомив, що ОСОБА_1 ображав батька. В свою чергу чоловік попрохав номер телефону ОСОБА_1 та зателефонувавши йому, у відповідь отримав образи. Також обвинувачений сказав виходити на вулицю поговорити. Маючи намір з`ясувати, що трапилось чоловік пішов до будинку ОСОБА_1 , який знаходиться від їхнього помешкання ( АДРЕСА_2 ) через один будинок, приблизно на відстані 100 метрів. Однак, ОСОБА_1 в цей час кудись поїхав на своєму автомобілі, а чолові присів на камінь, що стояв на узбіччі дороги та став чекати. Згодом вона вийшла з хати та зайшла у гараж, який знаходиться на подвір`ї. Перебуваючи в гаражі вона помітила як автомобіль обвинуваченого на високій швидкості під`їхав до її чоловіка. Вийшовши з автомобіля між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка, під час якої обвинувачений вдарив ОСОБА_3 металевою трубою по спині, після чого той розвернувся і пішов на зустріч потерпілій, яка перебувала на подвір`ї свого будинковлодіння. В цей час обвинувачений кинув трубу в сторону ОСОБА_3 через, що той впав при цьому ОСОБА_1 відкрив багажник свого автомобіля, звідки дістав гайковий ключ та став наближатись до її чоловіка. За таких обставин, вона побігла до чоловіка щоб надати йому допомогу, підійшовши до свого чоловіка, обвинувачений вдарив її ключем, який перед цим дістав із автомобіля. Відповідний ключ орієнтовно був 30-40 см., металевий, Г подібної форми, сірого кольору. В момент удару, вона інтуїтивно прикрилась правою рукою, відповідно отримала удар по руці. В яку ділянку тіла бив її обвинувачений їй невідомо. Після цього, лівою рукою, вона розпилила в обличчя обвинуваченого газ, з газового балончика який мала при собі в кишені, і який носить для самозахисту. В зв`язку з цим ОСОБА_1 побіг на свої подвір`я при цьому кричав, своїй дружині, «дай сокиру буду рубати».

Всі ці події відбулись дуже швидко, і до моменту розпилення газу, обвинувачений наніс її чоловікові декілька ударів по різних частинах тіла з використанням гайкового ключа. Після цих подій вибіг її батько ОСОБА_7 , допомогти чоловікові при цьому просив припинити бійку оскільки у них дитина, також підійшла подруга потерпілої ОСОБА_6 та матір. ОСОБА_6 допомогла потерпілій зайти до хати.

Зазначає, що через отриманий удар вона перенесла операцію, розвинулось запалення суглоба в наслідок чого відбулось тривале лікування. Завдана травма позбавила її можливості вести звичний спосіб життя, вона перенесла фізичний біль та страждання, функції руки не відновились, що потребує продовження амбулаторного лікування та призводить до зайвого витрачання часу та додаткових зусиль і матеріальних ресурсів. Довгий час вона не могла спати. В наслідок дій обвинуваченого, які відбувались в громадському місці, вона зазнала значного приниження. Після цього боїться знаходитись на одинці та потребую постійної присутності когось із членів її сім`ї. Крім цього її малолітній син був свідком даних подій через, що дуже переживає та боїться виходити сама на вулицю, що також впливає на її моральні переживання. За таких обставин просить цивільний позов зодоволити в повному обсязі та стягнути з обвинуваченого 70000 грн. завданої їй моральної шкоди. За вчинене діяння просить покарати ОСОБА_1 як найсуворіше, оскільки він не кається у вчиненому, не вибачився за скоєне та не вжив жодних заходів для зменшення негативних наслідків вчиненого ним діяння.

Свідок ОСОБА_3 суду показав, що потерпіла є його дружиною, обвинувачений є дальнім родичом його дружини і проживає через один дім від них. 08.12.2019 року близько 10:00 год. він гуляв з сином на подвір`ї будинку поблизу річки, яка протікає повз будинок в цей час почув, що обвинувачений ображає його та погрожує фізичною розправою спитавши, що є причиною для цього, відповіді не отримав. Зрозумівши, що обвинувачений п`яний він із сином пішов у хату, де у дружини взяв номер мобільного телефону обвинуваченого, зателефонував йому та спробував з`ясувати, що стало причиною для такої поведінки. Телефонував двічі. У відповідь ОСОБА_1 продовжував його ображати та попросив вийти на вулицю для з`ясування обставин. Після цього він пішов до будинку обвинуваченого, однак ОСОБА_1 на своєму автомобілі кудись поїхав. В цей час він присів на камінь, який стояв на узбіччі неподалік будинку обвинуваченого, маючи на меті дочекатись його. Десь за 10 хв. ОСОБА_1 повернувся та різко зупинив автомобіль поблизу нього. Вибіг з автомобіля тримаючи в руках металеву трубу та накинувся на нього, двічі нанісши удар, при цьому висловлював словесні образи. Щоб не наражатись на небезпеку, він відштовхнув ОСОБА_1 , розвернувся та попрямував додому. Відійшовши декілька кроків побачив, що йому на зустріч біжить дружина і кричить «Женя труба», після цього відчув удар у спину, внаслідок якого впав на коліна. В цей час підбігла дружина та намагалась допомогти піднятись, ОСОБА_1 знаходився на відстані 4-5 м. та швидко підбіг до них, тримаючи в руках гайковий ключ, став наносити ним удари, один з ударів спрямував в його дружину від якого вона прикрилась правою рукою. Дружина зойкнула, дістала газовий балончик та хаотично стала розпилювати газ. Після цього ОСОБА_1 побіг на подвір`я свого будинку та кричав до своєї дружини «винеси топор я їх зарубаю».

Після цих подій він мав намір продовжити бійку піднявши трубу якою йому наносив удари обвинувачений, однак його зупинив тесть, також прибігла теща сказавши, що дочці зламали руку. Згодом він бачив як подруга дружини ОСОБА_6 веде дружину в хату.

За деякий час разом з дружиною вони поїхали в лікарню, де їй діагностували перелом руки, пошкодження нерву, як наслідок проведена операція. Від завданого удару дружина відчуває постійну біль, пошкодженою рукою не може нічого підняти.

Також зазначив, що подвір`я їхнього будинку розташовано так, що коли наближаєшся до річки відстань між їхнім подвір`ям і подвір`ям ОСОБА_1 зменшується і вкінці складає приблизно 10 м. Ключ яким наносив удари обвинувачений був подібний на гайковий ключ до коліс автомобіля. В день інциденту камери на його подвір`ї не працювали через їхню заміну. Не відкидає можливості, що під час захисту від ударів обвинуваченого міг завдати йому удар у відповідь. Газовий балончик, яким скористалась дружина, він придбав для неї в цілях самозахисту. В поліцію вони з дружиною не мали наміру звертатись, однак в цей день до них прийшли працівники поліції та повідомили, що на нього надійшла заява від ОСОБА_1 , після чого дружина повідомила, що вона отримала травму в зв`язку з чим також написала заяву в поліцію, у цей же день. З приводу своїх тілесних ушкоджень у нього також є відповідний висновок від лікаря, однак в поліцію він не подавав жодної заяви.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є матір`ю потерпілої а обвинувачений її племінним. 08.12.2019 року біля 10:00 год. вона була на кухні свого житловому будинку по АДРЕСА_2 . Дочка збиралась кудись їхати разом з її подругою. Почула крик на вулиці, після чого до хати увійшов зять ОСОБА_3 та сказав, що його ображав обвинувачений. За якийсь час зять знову пішов на вулицю. Через вікно кухні бачила як обвинувачений на своєму автомобілі швидко проїхав по дорозі. Дочка в цей час знаходилась біля гаражу на вулиці та кудись побігла. Свідок також вийшла на вулицю і побачила як ОСОБА_1 вдарив якимось предметом зятя а потім її дочку по плечі, що це був за предмет їй невідомо. Після цього побачила хмару з газу і ОСОБА_1 побіг до себе на подвір`я, гукаючи до своєї дружини «дай сокиру порубаю». Вона знаходилась від місця події на відстані близькій 40 м. Після вказаних подій вона зайшла на подвір`я обвинуваченого запитавши, що він творить, однак у відповідь почула нецензурну лайку тому пішла.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що з потерпілою перебуває в дружніх стосунках з обвинуваченим незнайома. 08.12.2019 року вона домовилась зустрітись з потерпілою, близько 11:00 год. вона наближалась до помешкання ОСОБА_2 і бачила як ОСОБА_1 кинув трубу в сторону ОСОБА_3 , в цей момент вона орієнтовно перебувала на відстані 30 м. і чула як потерпіла кричала «обережно Женя труба», після того як труба попала в ОСОБА_3 він впав, до нього підбігла ОСОБА_2 та стала допомагати йому піднятися. В цей час обвинувачений дістав з автомобіля металевий предмет та замахнувся в голову потерпілою, яка підставила рука і удар прийшовся по руці. Після чого потерпіла розпилила газ і обвинувачений побіг на своє подвір`я. В зв`язку з вказаними подіями, свідок побігла на подвір`я потерпілої покликати на допомогу її батьків. Після того як прибігли батьки потерпілої, конфлікт припинився. Потерпілій надали першу медичну допомогу, оскільки в неї розпухла рука та завезли до лікарні.

З витягу, з ЄРДР вбачається, що 25.01.2020 року в даному кримінальному провадженні, було внесено відомості про реєстрацію кримінального провадження №12020040230000192 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення по ч. 1 ст. 122 КК України (а. с. 1).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 05.02.2020 року та фототаблицями до нього під час проведення якого потерпіла ОСОБА_2 продемонструвала механізм спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 за допомогою балонного гайкового ключа (а. с. 59-63).

Висновком експерта №156, експертиза розпочата 30.01.2020 року закінчена 05.02.2020 року, встановлено наявність на верхній третині правого передпліччя потерпілої ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, які відносяться до середнього ступеня тяжкості, за ознаками тривалого розгляду здоров`я (більше 21 доби). Час виникнення ушкоджень може відповідати 08.12.2019 року. Ушкодження виникло від одноразового прикладення фізичної сили в область верхньої третини правого передпліччя, від дії тупого твердого предмету, за механізмом удару (удар-стиснення) (а. с. 66-67).

Висновком експерта №199 від 06.02.2020 року відповідно до якого, виявлене тілесне ушкодження у потерпілої ОСОБА_2 , могло виникнути при механізми на який вказала потерпіла, під час проведення слідчого експерименту (а. с. 71-72).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.02.2020 року та відеозаписом до нього, в ході проведення якого свідок ОСОБА_6 пояснила та продемонструвала, як ОСОБА_1 утримуючи у правій руці металевий продовгуватий предмет, сріблястого кольору, замахнувся ним в область голови ОСОБА_2 , від якого останні прикрилась правою рукою в наслідок чого отримала удар в праве передпліччя (а. с. 73-75).

Оцінюючи здобуті у справі та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі, зокрема ними встановлюється подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інші обставини які підлягають доказування відповідно до ст. 91 КПК України. Вказані докази передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством. При цьому досліджені докази є узгодженими між собою та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають, а їх сукупність та взаємозв`язок є достатнім для прийняття відповідного процесуального рішення.

Надаючи оцінку показанням допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , дільничних Криворізького відділу поліції, які до внесення відомостей в ЄРДР, в різний період проводили перевірку по заяві потерпілої та відбирали пояснення у обвинуваченого, фотографували гайковий ключ яким завдавався удар потерпілій та який був добровільно наданий обвинуваченим. Суд не може визнати показання вказаних осіб допустим доказом зважаючи на приписи ст. 97 КПК України, оскільки надані свідками пояснення фактично ґрунтуються на показаннях та діях обвинуваченого по обставинах справи, які надані ним до внесення відомостей в ЄРДР, за наявності можливості безпосереднього допиту обвинуваченого під час судового розгляду та за відсутності виняткового випадку для визнання таких показів допустимими.

Також суд вважає недопустимим доказом, що досліджувався під час судового розгляду, протокол огляду речей від 03.02.2020 року та фототаблицю до нього (а. с. 46-48), в якому зафіксовано відомості про наявність в мобільному телефоні свідка ОСОБА_9 фотознімка гайкового ключа, яким обвинувачений наніс удар потерпілій. Зважаючи на те, що вказаний доказ долучено на підтвердження факту наявності гайкового ключа, яким наносився удар потерпілій. Оскільки в силу вимог ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження судом.

При цьому проведена процесуальна дія суперечить і приписам ст. 93 КПК України яка визначає, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим. Сторона обвинувачення збирає докази шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, шляхом витребування та одержання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, правом витребувати від будь-якої особи необхідні речі, документи, відомості тощо наділений слідчий, а не дільничний, і лише в рамках кримінального провадження. В даному випадку судом встановлено, що дільничний Криворізького ВП отримав гайковий ключ та здійснив його фотографування без належної процесуальної фіксації до внесення відомостей в ЄРДР. Тобто фактично досудове розслідування до внесення відомостей до ЄДРДР не відбувалось; дільничний працівник поліції, який здійснював перевірку, діяв відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію». Як убачається з пояснень свідка ОСОБА_9 , добровільна видача для фотографування гайкового ключа була зафіксована на його телефон, що суперечить вимогам ст. 106 КПК України.

Докази визнаються такими, що одержані незаконним шляхом, коли їх збирання й закріплення відбулося з порушенням прав людини і громадянина, гарантованих Конституцією України, порядку, встановленого кримінальним процесуальним законодавством, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Отже, умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного процесуального джерела, одержання фактичних даних належним суб`єктом; одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; належне оформлення джерела фактичних даних. Вказані вимоги в даному випадку дотримані не були.

Таким чином, здійснення процесуальної дії щодо збирання доказів та фактичне намагання отримання такого доказу, який би зафіксував предмет яким наносився удар потерпілій, відбулося без огляду відповідного гайкового ключа слідчим, і безпосереднє фотографування такого доказу відбулось поза межами кримінального провадження до внесення відомостей в ЄРДР.

Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_10 , - дружина обвинуваченого, з потерпілою не підтримує жодних відносин. Яка пояснила, що 08.12.2019 року її чоловік знаходився на подвір`ї та збирався їхати у власних справах. Десь близько 10:00 год. вона почула хлопок та вийшла на вулицю чоловік повідомив, що це стріляє ОСОБА_3 . За деякий час сказав, що посварив ОСОБА_3 і той обіцяв його застрелити. Згодом біля свого будинку вона побачила ОСОБА_3 та потерпілу які сиділи біля їхнього подвір`я на вулиці, при цьому в ОСОБА_11 в руках була труба. За деякий час потерпіла пішла додому. Чоловік в цей час поїхав у власних справах та повернувся десь за 50 хвилин. Після повернення чоловіка, ОСОБА_3 накинувся на нього з трубою, між ними зав`язалась бійка, підбігла потерпіла та розпилила газ в обличчя ОСОБА_1 через, що він затулив очі долонями та попрямував в сторону своєї хати, при цьому ОСОБА_3 продовжував бити його по спині. З трубою ОСОБА_3 зайшов до них на подвір`я однак таку забрав у нього ОСОБА_7 . Десь за годину після бійки, вони викликали швидку допомогу оскільки стан здоров`я її чоловіка погіршувався, у нього були гематоми на голові та плечах.

Вказані події вона бачила на відстані 20-30 м., однак не наближалась оскільки між собою бились чоловіки і їй не було що там робити, при цьому повідомила, що в спільному шлюбі з чоловіком проживають 36 років, відносини між ними хороші сімейні. ОСОБА_3 чекав на її чоловіка близько 50 хвилин. Вона не бачила щоб її чоловік когось бив в тому числі і потерпілу. Момент приїзду її чоловік вона також не бачила, як і не бачила щоб її чоловік щось мав у руках, однак бачила як ОСОБА_3 підбіг з трубою до її чоловіка і розпочав бійку.

Суд вважає такі показання свідка суперечливими та такими, що спростовуються дослідженими матеріалами справи зокрема в частині надання пояснень з приводу того, що її чоловіка неподалік будинку певний час чекали ОСОБА_3 з потерпілою, яка згодом пішла, а також пояснення стосовно відсутності у руках ОСОБА_1 , будь-якого стороннього предмета яким він наносив удар потерпілій, оскільки такі пояснення спростовуються сукупністю зібраних та досліджених під час судового розгляду доказів, зокрема і характером тілесних ушкоджень які отримала потерпіла. При цьому пояснення свідка, що вона не бачила моменту приїзду чоловіка, однак бачила як ОСОБА_3 накинувся на ОСОБА_1 з трубою є суперечливими, оскільки під час судово розгляду встановлено, що вказані події відбувались фактично в один момент. Свідком також зазначалось, що по завершенню бійки ОСОБА_3 з трубою зайшов до них на подвір`я нащо не вказував жоден зі свідків і обвинувачений зокрема. Однак обставину, стосовно перебування після бійки на подвір`ї її будинку ОСОБА_4 не згадує, що суперечить показам обвинуваченого та інших осіб допитаних в судовому засіданні. Разом з цим суд вважає нетиповою пасивну поведінку свідка, за викладених нею обставин, яка під час бійки між її чоловіком, з яким довгий час проживає у благополучному шлюбі, та родичами чоловіка, не намагалась припинити таку для відвернення негативних наслідків. За викладених обставин до показів вказаного свідка суд ставиться критично.

Посилання адвоката про визнання недопустимим доказом висновку експерта №156, №199 в зв`язку з відсутністю у матеріалах справи медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, не відкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України та за відсутності у експерта правових підстав за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 28 лютого 2020 року обвинувачений та його захисник ознайомились з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі. Будь-яких клопотань про додаткове ознайомлення з медичною документацією не заявляли. Серед процесуальних документів у реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначені, у тому числі: постанова про призначення судово-медичної експертизи від 30.01.2020 року та постанова про призначення додаткової судово-медичної експертизи від 06.02.2020 року.

Згідно з висновком експерта №156 у висновку наведено зміст всієї медичної документації ОСОБА_2 , і подання такої документації потерпілою для вирішення питань експертного дослідження (про що зазначала потерпіла), не суперечить приписам процесуального закону, оскільки збирання доказів здійснюється не тільки слідчим, а й іншими сторонами кримінального провадження, зокрема і потерпілою ч. 1 ст. 93 КПК України. Тому твердження сторони захисту про збирання матеріалів для проведення експертизи експертом з власної ініціативи є безпідставними.

Підстави для визнання недопустимим доказом висновку експерта №199 у суду також відсутні, оскільки такий проводився на підставі постанови слідчого про проведення судово-медичної експертизи та з використанням протоколу проведення слідчого експерименту від 05.02.2020 року за участю потерпілої.

Однак заслуговує на увагу твердження сторони захисту про визнання недопустим доказом висновку спеціаліста №53 від 14.01.2020 року, оскільки в матеріалах справи в порушення ч. 3 ст. 98 КПК України міститься ксерокопія такого висновку, в зв`язку з чим вказаний доказ судом визнається недопустимим.

Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення доведено повністю.

Обставин, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, що згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом також не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, характер та тяжкість вчиненого ним злочину який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, спосіб вчинення злочину і його мотиви, обстановку вчинення злочину (злочин вчинено обвинуваченим під час спільної бійки), відсутність обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання винного, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра не перебував та не перебуває, звертався за медичною допомогою до лікаря нарколога з приводу психічно поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності. За місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, раніше не судимий, суд також враховує ставлення винного до скоєного злочину, а також те, що головною метою покарання в силу вимог ст. 50 КК України є виховання та соціальна реабілітація винного, а тому за вказаних обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у вигляді виправних робіт з відрахуванням в дохід держави частини заробітку, що на думку суд буде необхідним і достатнім заходом для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. При цьому більш суровий вид покарання не бути сприяти досягненню загальної мети покарання.

Розглядаючи цивільні позови потерпілої ОСОБА_2 , суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частино 5 ст. 128 КПК України визначено, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального Кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У відповідності до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав. Моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні питання щодо суми відшкодування моральної шкоди суд враховує, що тілесні ушкодження були спричинені за допомогою стороннього предмету, особою чоловічої статі фізично значно сильнішою за жінку, якій завдавалось відповідне тілесне ушкодження. В наслідок протиправних дій обвинуваченого потерпіла зазнала фізичного болю та проходила відповідне лікування, з застосуванням загального знеболювального та хірургічного втручання, що підтверджується висновком експерта №156, такі обставини призвело до зміни її звичайного способу життя, використання додаткових зусиль та часу на лікування, залучення матеріальних ресурсів. Також враховується те, що тілесне ушкодження наносилось у присутності багатьох людей поблизу місця проживання, що суд розцінює як обставину яка спричиняє додаткові страждання.

Разом з цим суд вважає не доведеним потерпілою та її представником, жодними дослідженими та наданими суду доказами, факту не відновлення функції руки потерпілої та необхідність продовження амбулаторного лікування.

За вказаних обставин, враховуючи глибину та тривалість моральних страждань потерпілої, суд вважає за необхідне позов задоволити частково та стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_2 завдану моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

Судові витрати та речові докази по справи відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався, відповідне клопотання прокурор не подавав тому у суді відсутні підстави для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 128, 368, 370, 374 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 122 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року виправних робіт із відрахуванням в дохід держави 20% із суми заробітку ОСОБА_1 .

Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_2 , - задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень) спричиненої моральної шкоди.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не обирати.

На вирок суду учасниками процесу можуть бути подані апеляції до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку, якщо його не скасовано, - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити засудженим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження які не були присутні в судовому засіданні копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Сидорак В. В.