Рішення № 97265764, 27.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року м. Київ № 640/29997/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати як незаконне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 26.05.2020 №930040842884 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у проведені перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в місті з додержанням вимог рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-p(II)/2019 та від 26.03.2020 № 6-р/2020, відповідно до статті 81, частин 13 та 20 (в первинній редакції) статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (із змінами) та з урахуванням норм статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) здійснити перерахунок та виплату в повному обсязі призначеної ОСОБА_1 , пенсії, виходячи з розрахунку 90 % від суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 14.05.2020 №21-945зп без обмеження максимального розміру пенсії та заробітної плати з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером органів прокуратури, якому призначено пенсію за вислугу років у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. З прийняттям Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та рішення від 26.03.2020 № 6-р/2020 у нього виникло право на перерахунок та виплату пенсії за вислугою років згідно з довідкою Офісу Генерального прокурора від 14.05.2020 №21-945зп відповідно до вимог статті 81, частин 13 та 20 (в первинній редакції) статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (із змінами) та з урахуванням норм статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 % від суми складових місячної (чинної) заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 14.05.2020 №21-945зп без обмеження максимального розміру пенсії та заробітної плати з урахуванням раніше проведених виплат, проте відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що перерахунок пенсії проводиться, зокрема, у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок., у свою чергу позивач не працює з 28.03.2014, тому йому відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з відсутністю підстав. Крім того, пенсія призначається в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати, а тому відсутні підстави для здійснення перерахунку у розмірі 90% від заробітної плати. Позовна вимога щодо здійснення перерахунку пенсії за вислугу років без обмеження її розміру є передчасною, оскільки Управління не відмовляло у обмеженні пенсії.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2004 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 (в редакції на час призначення пенсії) у розмірі 90 % від суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

14.05.2020 Офісом Генерального прокурора позивачу видано довідку №21-945зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

Вказана довідка Офісу Генерального прокурора видана ОСОБА_1 відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 та 26.03.2020 №6-р/2020 про розмір заробітної плати за нормами чинними на 26.03.2020 за відповідною (прирівняною) посадою.

25.05.2020 позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві з письмовою заявою встановленого зразку про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років, до якої додав документи, які підтверджують право на відповідний перерахунок, зокрема: довідку №21-945зп від 14.05.2020 про розмір заробітної плати, яка видана Офісом Генерального прокурора для пред`явлення до Пенсійного фонду України. Вказана заява була зареєстрована 25.05.2020 за вхідним № 5491.

Листом від 27.05.2020 №2600-0305-8/68227 Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років з підстав того, що позивача звільнено із органів прокуратури 18.05.2016, а момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13.12. 2019. Крім того, згідно п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » від 26.05.2020 № 930040842884 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» відмовлено.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (п.6 ч.1 ст.92 Конституції України).

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

Відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 21 року 6 місяців, у тому числі, зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначенні пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах Прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія признається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначенні пенсії позивачу) визначалися підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч.17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції чинній на час призначенні пенсії позивачу) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, станом на час призначення пенсії позивачу порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.12 та ч.17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ.

Разом з тим, станом на дату звернення позивача із заявою до відповідача про перерахунок пенсії правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося.

01.01.2015 року ч.18 ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено в новій редакції (у відповідності із Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року №76-VIII), відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

14.10.2014 року прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.

Відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697-VІІ, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.3 розділу ХІІ "Прикінцевих положень" Закону №1697-VІІ, попередній Закон України "Про прокуратуру" із змінами частково втратив чинність, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в ч.15 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (п.1 розділу І Закону №213-VІІ).

Поряд з цим, п.5 розділу ІІІ "Прикінцевих положень" Закону №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, "Про прокуратуру".

Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно з Законом №1789-ХІІ до ст.50-1 даного Закону неодноразово вносились зміни.

Водночас, суд зазначає, що нова редакція ст.50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності новою редакцією.

Відповідно до ч.2, 3 ст.22, ч.1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.12 та ч.17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.

Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивача пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, то при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Висновки аналогічного характеру зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.07.2019 по справі №569/4150/16-а, які в силу вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при прийнятті рішення.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Тобто, безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Разом з тим, пенсія позивачу була призначена відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на момент призначення, тобто до набрання чинності Законом № 1697-VІІ.

Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст.22 Конституції України не допускається.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення ч.1 ст.22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності (пп.2.2 п.2). Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб (пп.2.3 п.2).

Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законом №1697-VІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ним чинності, а тому до таких спірних правовідносин слід застосовувати норми ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаного закону звужують права позивача в частині розміру пенсії.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14, 04.11.1950, визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п.52).

Відповідно до п.21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" ( заява №25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що не проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення пенсії, є втручанням у майнові права позивача, у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо твердження відповідача, про те, що Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, суд зазначає наступне.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 по справі № 826/8546/18 б залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.

Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує ст.22 Конституції України.

Разом з тим, вирішуючи дану справу по суті, суд враховує Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положення ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

У своєму Рішенні від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Так, ч. 20 статті 86 Закону №1697-VII в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

У пункті 2 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до п.3 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України установив відповідний порядок його виконання, який не передбачає необхідності визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 ухвалено 13.12.2019.

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна норма закріплена також ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" від 30.08.2017 №657 затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.

Таким чином, вищевказана постанова, є підставою для проведення позивачу перерахунку пенсії за вислугу років.

Отже, Закон №1697-VII з 13.12.2019 не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.

Частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13.12.2019, а відтак, суд приходить до висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача саме з 13.12.2019, а не з 26.03.2020, як просив позивач у позовних вимогах, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог у цій частині..

Слід зазначити, що 16.01.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" від 11.12.2019 №1155, у відповідності з якою були підвищені розміри посадових окладів працівників органів прокуратури України.

Разом з тим, встановлено, що спірним в межах цих правовідносин є перерахунок пенсії позивача у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019.

Водночас, відповідно до п.4.3 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що перерахунок пенсії позивачу не проведений, то і відповідного рішення, яким такий перерахунок оформлюється, відповідачем прийнято не було.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI (в редакції Закону України від 24.12.2015 року №911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 ) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, до Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, відповідно до п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Ці норми набрали чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років. Оскільки, позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена до 01.01.2016 (а саме:14.06.2004), то відповідно до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VІІ.

Щодо допущення до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, приписами частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, суд приходить до висновку, що рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Що стосується позовної вимоги в частині виплати позивачу недоотриманої пенсії єдиним разовим платежем, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Також, суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду в межах даної справи, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

Отже, виходячи з аналізу викладеного, суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога щодо виплати єдиним разовим платежем, на переконання суду, є передчасною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 26.05.2020 №930040842884 про відмову у проведені перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) без обмежень її максимального розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, визначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 11.06.2020 №21-1296зп, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 13.12.2019.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур