Ухвала суду № 97262263, 26.05.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36382/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Пітей О. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Національного банку України, про визнання договору про передачу активів та кредитних зобов`язань у частині недійсним,

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями..

27 серпня 2020 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду справи у спрощеному порядку з викликом сторін, третьої особи у справі у судове засідання.

Судові засідання у справі, які призначалися на 23 березня 2021 року і 26 травня 2021 року, позивач та / або його представник не з`явився, про причини неявки до суду не повідомлено, заяви про розгляд справи за його відсутності не було подано.

Проте про час, дату і місце засідань представник повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Судова кореспонденція, направлена позивачу за адресою вказаною у позовній заяві, повернулася до суду без вручення адресату, з підстав його відсутності, що вказано уповноваженими особами відділення Київ-149 АТ «Укрпошта» у довідці форми-3.

Статтею 131 ЦПК України встановлено обов`язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання.

У відповідності до частини першої вказаної статті Кодексу учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Про зміну адреси проживання позивач та її представник не повідомляли суд, причини того, що позивач не отримала надіслані на вказану у позовній заяві адресу їй процесуальні документи, суду невідомі.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За положеннями частини п`ятої статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Положеннями статті 13 ЦПК України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За частиною третьою ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 ЦК України, частини четвертої ст. 12 ЦПК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Так, Європейський суд з прав людини відхиляє скаргу заявника на порушення права доступу до суду, якщо він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі «Каракуця проти України» від 16 травня 2017 року)), про що, зокрема, свідчить те, що він не звертався до суду за інформацією щодо її стану розгляду.

Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

За приписами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, за результатами засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, у разі, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відтак, суд вбачає достатність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-13, 43, 49, 223, 257, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Національного банку України, про визнання договору про передачу активів та кредитних зобов`язань у частині недійсним, залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова