Вирок № 97261545, 31.05.2021, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/3763/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

31.05.2021 року.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

з участю секретаря судових засідань Парфенюк Т.А.,

прокурора Столярчук І.О.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

її представника-адвоката Чайковського О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

його адвоката-захисника Цісар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунів Рівненської області кримінальне провадження №12019180130000460 про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Волошки Рівненського району Рівненської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, працюючого тренером фітнес центру «EGO-CLUB», проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -

в с т а н о в и в :

07 липня 2019 року близько 22 години 30 хвилин в будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_1 два удари кулаками рук в ділянку голови, внаслідок чого спричинив останній легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м`яких тканин обличчя, голови, синців та гематом лівої половини обличчя, а також наступив на ліву стопу потерпілої, завдавши легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин лівої стопи.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення за ч.2 ст.125 КК України не визнав та по суті пояснив, що 07 липня 2019 року він приїхав до ОСОБА_1 забрати свого сина. Коли зайшов у будинок, то в коридорі він побачив ОСОБА_1 , а в кімнаті дружину ОСОБА_3 та сина, якого забрав та поїхав додому. Жодних ударів руками та ногами ОСОБА_1 він не наносив та тілесних ушкоджень не спричиняв. Обставини походження виявлених у ОСОБА_1 ушкоджень йому не відомі. Цивільні позови про відшкодування завданої шкоди не визнає.

Оцінюючи зібрані по справі докази, досліджені у судовому засіданні в їх сукупності суд, незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, яке розцінює як обраний ним спосіб захисту, вважає, що вина ОСОБА_2 у скоєному кримінальному правопорушенні доведена повністю.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що 07 липня 2019 року до неї приїхала онука ОСОБА_3 разом з сином. Перебуваючи у будинку, близько 22:00 години загавкала собака і вона попросила свою онуку ОСОБА_4 , яка була разом з ОСОБА_3 та проживає в іншій половині будинку, відкрити ворота своїми ключами. Не встигла ОСОБА_4 вийти, як у будинок заскочив ОСОБА_2 і почав штовхати та кричати на свою дружину, оскільки поїхала без його дозволу. Перебуваючи в цей час у коридорі, вона зробила йому зауваження, сказавши, що викличе поліцію, але ОСОБА_2 обернувся до неї, кинув на підлогу та почав бити руками по голові та став ногою на її ліву ногу. Від ударів у неї пішла кров, вона втратила свідомість та прийшла до тями в іншій кімнаті вже коли приїхали лікарі швидкої допомоги, які забрали її в лікарню. На стаціонарному лікуванні в Здолбунівській ЦРЛ вона знаходилася до 26 липня 2019 року, під час якого понесла витрати на придбання медичних препаратів на загальну суму 4202,71 грн. Також, протиправними діями обвинуваченого їй завдано моральну шкоду, що виразилася у фізичному болю та стражданнях, яку з огляду на перенесений стрес, тривалість лікування та глибину страждань оцінює в розмірі 30000 грн. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити.

Показання потерпілої щодо обставин події підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_4 , яка зокрема, зазначила, що до приїзду ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_1 почувала себе добре, а також фельдшера ОСОБА_5 , яка прибула за викликом у складі бригади швидкої медичної допомоги та оглядала потерпілу ОСОБА_1 , яка скаржилась на біль та казала, що при сімейних розборах їй нанесли удари кулаками в обличчя.

Крім того, показання потерпілої щодо часу та місця події узгоджуються з реєстрацією Здолбунівським ВП ГУНП у Рівненській області повідомлень зі служби 102, а щодо механізму нанесення потерпілій ОСОБА_1 тілесних ушкоджень протоколом проведення слідчого експерименту від 06 вересня 2019 року за її участі.

Згідно висновків експерта №75 у потерпілої ОСОБА_1 при госпіталізації 08 липня 2019 року в неврологічне відділення Здолбунівської ЦРЛ виявлені, зокрема, тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м`яких тканин обличчя, голови, синців та гематом лівої половини обличчя, які могли виникнути не менше як від двох травматичних дій (ударів) тупих предметів (без відображення індивідуальних особливостей травмуючої поверхні) з достатньою силою нанесення, які згідно п.2.3.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Також у потерпілої виявлено забій м`яких тканин лівої стопи, який виник від однієї травмуючої дії, яке згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Указані тілесні ушкодження у ОСОБА_1 могли утворитися незадовго до поступлення її на стаціонарне лікування в Здолбунівську ЦРЛ, а саме 07 липня 2019 року, їх виникнення внаслідок самопадіння чи падіння з прискоренням з висоти власного зросту на тверду поверхню та виступаючи предмети маловірогідно.

Механізм виникнення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_1 , який вона показала під час проведення з нею слідчого експерименту відповідно до висновку експерта №94 не суперечить судово-медичним даним їх виникнення.

Свої висновки повністю підтвердив і допитаний в суді експерт ОСОБА_6 .

З огляду на досліджені судом докази у справі показання свідка ОСОБА_3 , яка на досудовому розслідування згідно ст.63 Конституції України відмовилася давати будь-які показання, а в суді на захист обвинуваченого вказала, що потерпіла оступилася і сама впала, суд оцінює критично.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 умисно наніс потерпілій легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України.

При обранні міри покарання обвинуваченому суд враховує, що кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, згідно ст.12 КК України, є кримінальним проступком, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

За таких умов суд рахує, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання без ізоляції від суспільства можливе.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно довідки-розрахунку витрат Комунального некомерційного підприємства «Здолбунівська центральна районна лікарня» Здолбунівської районної ради Рівненської області потерпіла ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 08 липня 2019 року по 26 липня 2019 року та на її лікування лікарнею витрачено 6918 грн. 12 коп. вартості ліжко-дня.

З медичної картки №4538 стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_1 , відображеної у дослідженому судом висновку експерта №75, вбачається, що остання в стаціонарі повела 18 ліжко-днів та проходила лікування за клінічним діагнозом «Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Забій м`яких тканин обличчя, голови, закрита тупа травма ГК. Забій м`яких тканин грудної клітки, Забій передньої стінки живота. Синці та гематома лівої половини обличчя. Забій м`яких тканин лівої стопи».

А відповідно до ст.1206 ЦК України, п.1.4 "Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року №545, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, які підлягають стягненню з винних осіб на користь бюджету, з якого фінансується лікувальний заклад.

Завдана закладові охорони здоров`я шкода на лікування потерпілого не відшкодована.

А тому позов прокурора у кримінальному провадженні в інтересах держави до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення підлягає задоволенню.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

З долучених ОСОБА_1 до позовної заяви фіскальних чеків на підтвердження понесених витрат на придбання медичних препаратів на загальну суму 4202,71 грн. вбачається, що їх частина є нечитабельна, а решта не відповідає зазначеному в епікризі №4538 призначеному їй лікуванню, зокрема, щодо супутніх хронічних хвороб (стенакордія, атерокардіосклероз, гіпертонічна хвороба).

Крім того, належних та допустимих доказів понесення витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, в сумі 3500 грн. позивач не надала.

А тому суд погоджується з наведеними у відзиві на позов доводами відповідача та його представника, що в цій частині позов є недоведений.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Згідно ст.23 ЦК України, роз`яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, враховуються вимоги розумності та справедливості.

А тому з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої їй протиправними діями обвинуваченого підлягають частковому задоволенню.

Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.129, 368-371, 374, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого до вступу вироку у законну силу не обирати.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь відповідного бюджету, з якого фінансується Комунальне некомерційне підприємство «Здолбунівська центральна районна лікарня» Здолбунівської районної ради Рівненської області (35701, м.Здолбунів, вул.С.Бандери, 1, код ЄДРПОУ 02000105) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 6918 (шість тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 12 коп.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_2 ) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У решті вимог потерпілого відмовити.

Документи кримінального провадження №12019180130000460 залишити у матеріалах кримінальної справи протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Суддя: