Ухвала суду № 97255874, 28.05.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4785/19

н\п 2/490/776/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Калина» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2021 року перебуває цивільна справа за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Калина» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

В підготовче засідання сторони не з`явилися.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом враховано, що підготовче засідання у даній справі вже відкладалося на 21.04.2021 року, при цьому, крім направлення відповідних процесуальних документів засобами поштового зв`язку, інформація про стан судового розгляду даної справи була доступна на офіційному веб-сайті судової влади. Сторони, в розумні інтервали часу не вжили заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. За такого підготовче засідання проводиться без участі сторін.

Як встановлено судом, предметом даного спору є стягнення з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача, коштів за Кредитним договором №015/31054/446725 від 29.08.2018 року, на забезпечення якого було укладено Договір поруки №122198/31054/328351 від 27.08.2018 року.

Як вбачається зі змісту Кредитного договору №015/31054/446725 від 29.08.2018 року він був укладений між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина-2000".

Таким чином, відповідач - ОСОБА_1 не є стороною даного договору. Натомість в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №015/31054/446725 від 29.08.2018 року, між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено Договором поруки №122198/31054/328351 від 27.08.2018 року.

Як вбачається зі змісту пункту 1.1. Договору поруки №122198/31054/328351 від 27.08.2018 року, вказаний договір поруки між сторнами було укладено на забезпечення зобов`язань, що випливають з Кредитного договору №015/31054/446725 від 29.08.2018 року

При цьому, сторонами Кредитного договору №015/31054/446725 від 29.08.2018 року, як уже зазначалося вище, є юридичні особи - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина-2000".

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до приписів частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція – це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Відповідно до статті 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала свою позицію щодо розмежування цивільної та господарської юрисдикції, зокрема в питаннях оспорювання правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Велика Палата Верховного Суду також додатково звернула увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року справа № 910/1733/18, від 19 березня 2019 року № 904/2538/18).

Згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 2 частини 2 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 200, 255, 260, 261 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Калина», про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суду міста Миколаєва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя О.В. Саламатін