Рішення № 97248378, 27.05.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 2034/2-363/11

Провадження по справі № 2/635/1369/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судового засідання - Савченко В.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальність «Вердикт Капітал»,

представник позивача – адвокат Колосов Артем Володимирович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», яке в подальшому було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (протокол №01/08-2018 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДЕКС ФІНАНС» від 01 серпня 2018 року), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що забезпечує виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11176597000 від 27 червня 2007 року, а саме: автомобіль марки Skoda Oktavia, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зарееєстрований за ОСОБА_1 20 грудня 2008 року відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; надати надати право АКІБ «УкрСиббанк» здійснювати від імені ОСОБА_1 продаж та зняття з обліку в органах ДАІ забезпечувальне обтяження у вигляді транспортного засобу шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, вчиняти всі інші дії, необхідні для укладення зазначеного договору; зобов`язати ОСОБА_1 передати предмет забезпечувального обтяження зазначеного транспортного засобу, на збереження АКІБ «УкрСиббанк» на період до моменту його реалізації; за рахунок грошових коштів, виручених від реалізації предмета обтяження задовольнити вимоги АКІБ «УкрСиббанк» в розмірі 12967,65 доларів США, або по курсу НБУ станом на 16.01.2009 року у розмірі 13 348,22 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США становить 102 781,30 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000, згідно з яким позичальник отримала кредит в сумі 19 801,98 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США на дату видачі кредиту становило 100 000 гривень, зі сплатою 13% річних за користування кредитом та кінцевим строком повернення до 27 червня 2014 року.

У забезпечення виконання цього договору ОСОБА_2 передала у заставу автомобіль марки «Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_1 . Незважаючи на заборону відчуження транспортного засобу, ОСОБА_2 продала його ОСОБА_1 , який 20 грудня 2008 року зареєстрував право власності на автомобіль у органах ДАІ. Посилаючись на збереження заставою чинності і для нового власника, АКІБ «УкрСиббанк» у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000 у загальній сумі 13 348,22 доларів США (за офіційним курсом гривні до долара США на 16 січня 2009 року становить 102 781,30 гривень) просило звернути стягнення на автомобіль марки «Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_4 , шляхом надання банку права укласти договір купівлі-продажу цього транспортного засобу із будь-якою особою, а також вчиняти усі інші дії, необхідні для укладення такого договору.

08 вересня 2020 року генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковським О.В. надана відповідь на відзив, в якому зазначив, що, виходячи з вимог ч. 3 ст. 9, ст. 12, ст. 23, ст. 27 Закону України «Про заставу», реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, а тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що також викладено в постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року №6-7цс13. На час реалізації транспортного засобу існувало обтяження, яке припинено не було, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №13274214 від 03 липня 2007 року, у зв`язку з чим позовні вимоги товариства підлягають задоволенню у повному обсязі. Згідно протоколу №01/08-2018 загальних зборів учасників ТОВ «Кредекс Фінанс» від 01 серпня 2018 року ТОВ «Кредекс Фінанс» перейменовано на ТОВ «Вердикт Капітал». Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Вердикт Капітал» підтверджує статус фінансової установи та підтверджує, що суб`єктний склад Договору факторингу вимагає ст. 1079 ЦК України, а отже ТОВ «Вердикт Капітал» виступає фінансовою установою, видом діяльності якої є надання фінансових послуг (факторинг). При цьому, ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги» та ст.ст. 4,5,7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не передбачають наявності ліцензії дя надання послуг факторингу. 20 квітня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» я кості клієнта та ТОВ «Кредекс Фінанс» в якості фактора уклали договір факторингу №05/12, відповідно до умов якого передача права вимоги набуває чинності у дату передачі з моменту підписання акту приймання-передачі, після чого фактор став новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості і отримав відповідні права вимоги за кредитом. Акт приймання-передачі підписаний сторонами та скріплений печатками від 14 травня 2012 року.

19 лютого 2021 року генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковським О.В. надані додаткові пояснення, в яких зазначив, що виходячи з аналізу вимог ст.ст. 514, 516 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов`язанні, не впливає на зміст самого зобов`язання, і заміна сторони у зобов`язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в останові від 23 вересня 2019 року по справі №757/40858/17-ц. Укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги не підпадає під ознаки здійснення валютної операції, лскільки за вказаним договором передавалась не заборгованість, предметом якої є валютні цінності, а право вимоги такої заборгованості з третьої особи, тобто відбулось відступлення права вимоги, а не переведення валютного боргу, аналогічний правовий висновок навів Верховний Суд в постанові від 13 лютого 2019 року у справі №522/18180/15-ц.

Аргументи учасників справи

10 серпня 2020 року відповідачем ОСОБА_1 наданий відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступних обставин. 27 червня 2007 року ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір про надання споживчого кредиту на суму 19801,98 доларів США та застави, предметом якої був автомобіль Skoda Oktavia реєстраційний номер НОМЕР_2 . Про вказаний автомобіль відповідач дізнався лише у 2009 році, коли банк намагався забрати автомобіль, а тому про заставу він нічого не знав. На підставі договору купівлі-продажу від 20 грудня 2008 року №1096-я він придбав автомобіль та сплатив ОСОБА_2 за нього 10000 доларів США. ОСОБА_2 не повідомляла його про заставу вказаного автомобіля, під час перевірки обмежень на проведення реєстраційних операцій в органах МВС України, жодних обмежень не було. Отже, реєстрація обтяжень була здійснена лише 27 січня 2009 року, тоді як договір купівлі-продажу автомобіля укладений 20 грудня 2008 року. Виходячи з наведеного, оскільки на час набуття відповідачем права власності на спірний автомобіль жодне з обтяжень не було зареєстроване, то відповідно до ст.ст. 10,12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», вони не можуть бути визнані чинними для відповідача і він визначається добросовісним набувачем. Права ПАТ «УкрСиббанк» підлягають захисту шляхом подачі позову до ОСОБА_2 , що передбачено ч. 3 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». При цьому, відповідачу невідомо, чи звертався ПАТ «УкрСиббанк» з вимогою про повернення кредитних коштів до ОСОБА_2 , яка з ним з 2009 року зустрічей уникала. Відповідач просив суд врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18 лютого 2020 року у справі №202/5584/18. Також 20 квітня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» передав право вимоги за вищевказаним кредитним договором та договором застави ТОВ «Кредекс Фінанс» на підставі договору факторингу №05/12, однак будь-які дані про виконання сторонами п.п. 2.3, 2.6, 3.2, 3.3 договору факторингу відсутні, а тому відсутні докази на підтвердження дійсності договору, а тому відсутні будь-які докази на підтвердження дійсності вказаного правочину.

11 березня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 надані додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в який він зазначив наступне. Зі змісту ч. 1 ст. 1077 ЦК України, ст. 350 ГК України та ч. 5 ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що у договорі факторингу беруть участь три сторони: клієнт, яким може бути фізична та юридична особи, яка є субєктом підприємницької діяльності, фактор, яким може бути банк або інша банківська установа та відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором. При цьому, виходячи з вимог ст. 350 ГК України, ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», постанови КМУ від 07 грудня 2016 року №913 «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з наданням фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», фактор для надання фінансової послуги має бути включеним до Державного реєстру фінансових установ та мати ліцензію. ТОВ «Вердикт Капітал», який на підставі договору факторингу намагається звернути стягнення на майно ОСОБА_3 ліцензії на здійснення факторингових операцій не має. Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року по справі №9098/968/16. Відповідач вважає, що ТОВ «Вердикт Капітал » не має право вимоги до ОСОБА_1 , оскільки ані ПАТ «УКрСиббанк», ані ТОВ «Кредекс Фінанс» не повідомило відповідача про відступлення права грошової вимоги факторові; не надано доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові насправді мало місце, зокрема ані суду, ані відповідачу не були надані оригінали договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу, а також Договору факторингу, копія якого наявна в матеріалах справи, однак з її змісту неможливо встановити розмір винагороди фактора. В порушення вимог ст. 1077 ЦК України, позивач просить звернути стягнення на майно, а не на грошові кошти. При цьому, не надано жодних доказів на підтвердження факт звернення ПАТ «УкрСиббанк» та його правонаступника до ОСОБА_2 з вимогою щодо поверненням кредитних коштів, до яких ОСОБА_1 не має жодного відношення. Посилання ТОВ «Вердикт Капітал» на необов`язковість ліцензування, наведене в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2019 року по справі № 757/40858/17-ц є недоречним, оскільки зазначене рішення стосується договору уступки права вимоги, а не факторингу. Відповідач наполягає на обов`язковості ліцензування саме факторингової діяльності відповідно до п. 11 ст. 4, ч. 2 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» та постанови КМУ від 07 грудня 2016 року №913 «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)»

Рух справи

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 січня 2009 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 5 травня 2009 року забезпечено позов і накладено арешт на автомобіль марки «Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_4 .

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2012 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк», звернуто стягнення на автомобіль «Scoda Oktavia», 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 . За рахунок виручених коштів задоволено вимоги ПАТ «УкрСиббанк» за договором № 11176597000 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 27.06.2007р. Надано право Публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк» здійснювати від імені ОСОБА_1 продаж та зняття з обліку в органах ДАІ забезпечувальне обтяження, а саме: автомобіль марки «Scoda Oktavia», 2007 року випуску, колір чорний, тип ТЗ-легковий комбі, номери агрегатів (шасі) НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_2 , шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, а також вчиняти всі інші дії, необхідні для укладання зазначеного договору, зобов`язано ОСОБА_1 передати предмет забезпечувального обтяження на збереження Публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк»- на період до моменту його реалізації.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» залучено до участі у справі у якості процесуального правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк».

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 29.03.2012р. змінено в частині стягнення судових витрат, в іншій частині залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2012 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 червня 2020 року цивільну справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В., розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 вересня 2020 року закрито підготовче провадження, витребувано з Регіонального сервісного центра в Харківській області МВС України Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна – автомобіля «Scoda Oktavia», 2007 року випуску, номери агрегатів (шасі) НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 ).

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» Колосов А.В. у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

27 червня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000, згідно з яким позичальник отримала кредит в сумі 19 801,98 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США на дату видачі кредиту становило 100 000 гривень, зі сплатою 13% річних за користування кредитом та кінцевим строком повернення до 27 червня 2014 року.

У забезпечення виконання цього договору ОСОБА_2 передала у заставу автомобіль марки ««Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_1 .

Відомості про обтяження 3 липня 2007 року внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

20 грудня 2008 року на товарній біржі «Веста» ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № А-1096-п відчужила автомобіль марки «Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Того ж дня ОСОБА_1 зареєстрував право власності на автомобіль і отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Суд встановив, що ОСОБА_2 не виконувала зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000 і на 16 січня 2009 року мала заборгованість у розмірі 13 348,22 доларів США (за офіційним курсом гривні до долара США становить 102 781,30 гривень), з яких: заборгованість за кредитом - 12 967,65 доларів США; заборгованість за процентами - 196,68 доларів США; заборгованість за простроченими процентами - 183,59 доларів США; пеня - 00,30 доларів США.

29 березня 2012 року заочним рішенням Харківського районного суду Харковської області задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк», звернуто стягнення на автомобіль «Scoda Oktavia», 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 в рахунок заборгованості ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором.

20 квітня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредикс Фінанс» уклали договір факторингу № 05/12 (т.1 а.с.167-175), відповідно до якого право вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000 перейшло до Фактора.

01 серпня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» №01/08-2018 від 01 серпня 2018 року), зазначені зміни зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Звернення стягнення на предмет застави відповідно до статті 590 ЦК України здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 вказаного Закону, якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За змістом ст. 23 Закону, відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до ст. 12 Закону взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Так, реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст.25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Судом встановлено, що ОСОБА_2 станом на 16 січня 2009 року зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000 не виконала. Заборгованість за вказаним кредитним договором склала 13 348,22 доларів США (за офіційним курсом гривні до долара США станом на 16 січня 2009 року становить 102 781,30 гривень). Однак 20 грудня 2008 року на товарній біржі «Веста» ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № А-1096-п відчужила автомобіль марки «Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_1 , який перебував під заставою, ОСОБА_1 .

На час реалізації транспортного засобу існувало обтяження, яке припинено не було, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №13274214 від 03.07.2007 року.

Таким чином, обтяження та відповідне право на спірний автомобіль виникло у ПАТ «Укрсиббанк» з моменту укладення договору застави. На момент реалізації автомобіля ОСОБА_1 , договір застави був чинним, відомості про обтяження не виключені з Реєстру обтяжень.

Відповідно постанови КЦС ВС від 18.02.2020 у справі № 202/5584/18 застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. Якщо на майно накладено обтяження вже після передачі у власність, то таке обтяження є безпідставним.

Доводи відповідача, про відсутність запису №13274214 від 03.07.2007 року в долученому ним Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна пояснюються тим, що такий запис було вилучено за завершенням п`ятирічного терміну зберігання. Інформація згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС, надана Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Харківській області про обмеження на проведення реєстраційних дій щодо автомобіля «Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_1 внесена 27 січня 2009 року на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області та 31.02.2009 року на підставі договору залогу «УкрСиббанк» є відмінною від записів в Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна та не спростовує наявність обтяження на спірний автомобіль станом на 03.07.2007.

Таким чином, ОСОБА_1 20 грудня 2008 року як добросовісний набувач придбав автомобіль «Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_1 , який перебував під заставою, і яка залишилась чинною для нього.

20 квітня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредикс Фінанс» уклали договір факторингу № 05/12 (т.1 а.с.167-175), відповідно до якого право вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000 перейшло до Фактора.

01 серпня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» №01/08-2018 від 01 серпня 2018 року), зазначені зміни зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Визначення факторингу наведено у статті 49 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність", за змістом якої факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 №352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 №231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Зі змісту частини 1 статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини 5 статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" убачається, що у договорі факторингу беруть участь три сторони: клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина 2 статті 1079 ЦК України), фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина 3 статті 1079 ЦК України), та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Відповідач наполягає на обов`язковості ліцензування саме факторингової діяльності відповідно п.11 ст.4, ч.2 ст.34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» та постанови КМУ від 7 грудня 2016 р. № 913 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів».

У статті 350 ГК України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом із тим у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, зазначено, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах 1, 2 статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо згідно із законом надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Відповідно п.1 ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» в редакції Закону № 79-ІХ від 12.09.2019, ліцензуванню підлягає діяльність з надання фінансових послуг.

Відповідно ч.ч.2,3 ст.34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» в редакції Закону № 79-ІХ від 12.09.2019 Національний банк України в межах компетенції у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг видає небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, передбачених пунктами 3-9, 11 частини першої статті 4 цього Закону. Провадження діяльності, зазначеної у частині другій цієї статті, дозволяється лише після отримання відповідної ліцензії. Особи, які здійснюють діяльність без відповідної ліцензії, несуть відповідальність згідно із законом.

Постановою КМУ від 7 грудня 2016 р. № 913 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів» передбачено, що «Ліцензійні умови у частині, що стосується суб`єктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг з фінансового лізингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, надання гарантій та поручительств, надання послуг факторингу та довірчого управління фінансовими активами та внесені до дня набрання чинності цією постановою до Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, застосовуються через шість місяців з дня набрання чинності цією постановою. Орган ліцензування приймає від зазначених суб`єктів господарювання документи, визначені абзацами третім - п`ятим пункту 18 та абзацом третім підпункту 6 пункту 19 Ліцензійних умов, та приймає рішення, передбачені статтями 12 і 13 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності”, з дня набрання чинності цією постановою.

Отже, п.11 ст.4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» передбачає обов`язковість видачі ліцензії для здійснення послуг факторингу лише з 12.09.2019. Договір факторингу № 05/12 було укладено 20.04.2012. Тобто ліцензія для здійснення факторингової діяльності на той час не вимагалась.

Посилання ТОВ «Вердикт Капітал» на необов`язковість ліцензування, наведене у постанові ВС від 23.09.2019 № 757/40858/17-ц є недоречним, оскільки зазначене рішення стосується договору уступки права вимоги, а не факторингу та відповідач свої заперечення щодо обов`язкової наявності ліцензії обґрунтовує іншими підставами ніж у вказаному рішення ВС.

Згідно зі статтею 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Відповідно п.2.6 договору факторингу № 05/12 від 20.04.2012 фактор зобов`язується протягом 20 робочих днів з дати передачі підготувати та надіслати боржнику особі, що надає забезпечення письмові повідомлення про відступлення права вимоги за кредитами у формі, наведеній у Додатку 3 до цього договору. Протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати відправлення відповідних повідомлень боржникам і особам, що надають забезпечення, фактор зобов`язаний надати клієнту письмовий звіт, в якому вказуються права вимоги за кредитами, стосовно яких були відправлені повідомлення, а також документи, що засвідчують відправку таких повідомлень (т.1 а.с.169)

Ані ПАТ «УкрСиббанк», ані ТОВ «Кредекс Фінанс», яке перейменовано на ТОВ «Вердикт Капітал» не повідомили боржника відповідно вимог ст.1082 ЦК України про відступлення права грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000 від 27.06.2007, суду відповідних документів, що засвідчують відправку таких повідомлень, не надали.

Вимоги ОСОБА_1 , які містились в клопотання про витребування доказів та додаткових поясненнях, направлених позивачу (т.2 а.с.26, ) про надання оригіналів договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000 від 27.06.2007, а також договору факторингу № 05/12 від 20.04.2012, фінансових документів на підтвердження здійснення фінансування ПАТ «УкрСиббанк» та оплати послуг фактора, представник ТОВ «Вердикт Капітал» вважав безпідставними (т.2 а.с.51).

Надана суду копія договору Факторингу № 05/12 від 20.04.2012 не містить інформації про суттєві умови договору ( заштриховані за допомогою коректору), такі як; розмір заборгованості, ціна продажу, винагорода фактора (т.1 а.с.174). Також суду не надано будь-яких фінансових документів на підтвердження здійснення фінансування ПАТ «УкрСиббанк». У зв`язку з чим, суд позбавлений можливості зробити висновок про реальність укладеного договору факторингу № 05/12 від 20.04.2012.

Європейський суд з прав людини у справі «Андрій Руденко проти України», заява № 35041/05, рішення від 21 грудня 2010 року зазначив, що «втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст..1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне. Зокрема, друге речення першого пункту дозволяє позбавити майна лише на умовах, передбачених законом».

Обов`язковою умовою, передбаченою ст.1082 ЦК України, для стягнення заборгованості за кредитним договором на користь фактора є письмове повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги, а також надання доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

ОСОБА_1 дізнався про заставу автомобіля «Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_1 та відступлення право вимоги за договором застави факторові лише з судових документів. Доказів письмового повідомлення від ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Вердикт Капітал» на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 суду не надано.

Таким чином, позивачем було порушено вимоги ст.1082 ЦК України, а саме порушена процедуру пред=явлення вимоги фактором до боржника, що є підставою для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави на користь ТОВ «Вердикт Капітал».

Відповідно положень глави 5 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України і покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судовий збір сул залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 81, 141, 247, 263-265, 315 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження– відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749 , місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул..Кудрявський узвіз, 5-Б .

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 27 травня 2021 року.

Суддя Т.В. Бобко