Рішення № 97248368, 19.05.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7481/19

Провадження № 2/635/443/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя О.М. Пілюгіна

секретар судового засідання Зуєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, третя особа: Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який діє на підставі ордеру серії ХВ № 1779000059 від 19 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернулася до суду з позовом та просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 15 червня 2015 року на користь ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилось спадкове майно. За життя ОСОБА_5 залишила заповіт, яким усе своє майно заповіла своєму сину - брату позивача, відповідачу по справі ОСОБА_2 . 09 вересня 2019 року позивач звернулась до Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , в якій повідомила про те, що на час смерті спадкодавиці вона не була непрацездатною за віком та станом здоров`я, а також про намір звернутися до суду з питання оскарження заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 15 червня 2015 року Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області реєстр №1- 517. Відповідач з 1985 року у спадковому будинку не проживає, ніякої участі в його утриманні не приймає, весь тягар щодо його утримання несе позивач, яка обслуговує будинок, сплачує всі витрати за комунальні послуги. За життя, ОСОБА_2 дуже рідко відвідував матір, кошти на її утримання не надавав. У період з 1985 року до дня смерті ОСОБА_4 позивач піклувалася про матір, забезпечувала їй харчування, лікування тощо. Останні роки свого життя ОСОБА_5 тяжко хворіла на цукровий діабет, в неї неодноразово траплялись приступи, в результаті яких необхідно було застосовувати сильнодіючі знеболювальні препарати, під їх дією, на думку позивача, ОСОБА_5 не розуміла значення своїх дій, не могла свідомо керувати ними та не усвідомлювала їх наслідки. 15 червня 2015 року - в день складання заповіту, у матері позивача було загострення хвороби в дуже тяжкій формі; відбувалися часті і небезпечні для здоров`я приступи. За вказаних обставин, позивач вважає, що на момент складання оскаржуваного заповіту, ОСОБА_5 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а отже її волевиявлення не було вільним і узгодженим з її волею. При цьому, на думку позивача, ОСОБА_2 свідомо використав стан матері для складання заповіту, в той же час нотаріус не прийняла ніяких дій, щоб перевірити душевний і фізичний стан ОСОБА_4 . За вказаних обставин позивач змушена звернутися до суду з позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2019 року відкрито провадження по справі.

19 листопада 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та того ж дня ознайомився з ними.

05 грудня 2019 року ОСОБА_2 подав суду відзив, в якому просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних про визнання заповіту недійсним в повному обсязі, посилаючись на наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років померла його мати ОСОБА_5 , яка за життя проживала за адресою: АДРЕСА_1 та була власником 1/2 частини вказаного будинку на підставі свідоцтва про право власності від 03 березня 2007 року, реєстр № 1-445. Заповітом, що посвідчений 15 червня 2015 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, ОСОБА_5 заповіла все належне їй майно своєму сину - ОСОБА_2 . Також в заповіті зазначено, що до підписання заповіт прочитаний уголос заповідачкою ОСОБА_5 і власноручно підписаний нею у присутності нотаріуса о 16 годині 47 хвилин; особу заповідача встановлено та дієздатність перевірено, заповіт зареєстровано в реєстрі за №1-517. Після смерті матері, ОСОБА_2 отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_4 та дозвіл на поховання померлої і поховав її на кладовищі смт. Високий Харківської області Харківського району. У встановлений законом строк ОСОБА_2 звернувся до Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, у зв`язку з чим нотаріусом 03 травня 2019 року зареєстровано спадкову справу №64131786. 09 вересня 2019 року до Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулася рідна сестра відповідача - позивач по справі ОСОБА_1 . Ще за життя, одразу після складання заповіту ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_1 про його зміст, що все своє майно вона заповідає ОСОБА_2 , після чого стосунки між ними та між сторонами погіршилися. До самої смерті матері, ОСОБА_2 піклувався про неї, сплачував комунальні послуги за будинок в якому вона проживала, надавав їй посильну матеріальну допомогу, купував продукти та допомагав по господарству. Станом на час укладення заповіту 15 червня 2015 року ОСОБА_5 чітко усвідомлювала свої дії, вона не приймала сильнодіючі знеболювальні препарати та не мала тяжкої хвороби, як зазначає позивач. Складання заповіту було її свідомим волевиявленням, незважаючи на проживання в смт. Вискокий, вона самостійно приїхала до міста Харкова до Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачкою, власноручно підписаний нею у присутності нотаріуса і вказані обставини підтверджують дійсність волевиявлення заповідача. Отже, при складанні та посвідченні заповіту ОСОБА_4 було дотримано порядок складення заповіту, передбачений умовами діючого законодавства. Твердження позивача про те, що ОСОБА_5 станом на час укладення заповіту 15 червня 2015 року була тяжкохворою та не розуміла значення своїх дій безпідставні, необґрунтовані та спростовуються вищенаведеним.

Представник Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області подав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до заповіту від 15 червня 2015 року, ОСОБА_5 на випадок своє смерті зробила розпорядження: «все належне мені майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, що належатиме мені за законом на день смерті, я заповідаю моєму сину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Заповіт та час складення заповіту посвідчений державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Ольховскою Л.М. Також, в заповіті зазначено, що заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачкою ОСОБА_5 і власноручно підписаний нею у присутності нотаріуса о 16:47. Особу заповідача встановлено та дієздатність перевірено. Заповіт зареєстровано в реєстрі №1-517. Вказану фразу заповідачка написала власноручно у присутності нотаріуса після прочитання свого заповіту. Державний нотаріус Ольховська Л.М. добре знала заповідачку ще з березня 2007 року, коли вона оформляла спадкові права на жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Складанню заповіту, що оскаржується, передувала ретельна бесіда з заповідачкою на предмет встановлення наявності факт дієздатності та дійсних намірів на складання правочину. ОСОБА_5 повідомила про наявність у неї двох дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що і так було відомо нотаріусу з 2007 року, але чітко без втручання в це будь-якої особи по наявним у неї особистим причинам побажала скласти заповіт на все належне їй майно саме тільки на користь вказаного сина, що і було вчинено. Заповіт був складений та посвідчений в кабінеті державного нотаріуса, будь-які сторонні особи, а тим більш син заповідачки ОСОБА_2 , в кабінеті під час складення заповіту не перебували. В кабінет заповідачка зайшла в порядку звичайної черги та вийшла особисто, без будь чиєї допомоги, а з ким вона можливо прибула до нотаріуса та поїхала після складання заповіту додому, ОСОБА_6 не відомо. Станом на час укладення заповіту 15 червня 2015 року, ОСОБА_5 чітко усвідомлювала свої дії, складання заповіту було її особистим волевиявленням, заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачкою і власноручно підписаний нею у присутності державного нотаріуса. При складанні та посвідченні заповіту від імені ОСОБА_5 було дотримано порядок складення заповіту, передбачений Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та вимогами Закону України "Про нотаріат". Твердження позивача про те, що ОСОБА_5 станом на час укладення заповіту була тяжкохворою та не розуміла значення своїх дій безпідставні, необґрунтовані та спростовуються вищенаведеним.

20 лютого 2020 року ОСОБА_2 подав суду заяву про виклик свідків.

06 березня 2020 року ОСОБА_1 подала суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та того ж дня ознайомилася з ними.

16 березня 2020 року ОСОБА_1 подала суду заяву про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, подала суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантинними заходами через спалах COVID 19. Враховуючи, що позивач повторно не з`явилась в судове засідання, але зацікавленість у справі не втратила, суд, вважає, що її неявка не перешкоджає вирішенню справи, тому розглянув справу за відсутності позивача за наданими доказами.

ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягав на розгляді справи по суті та за відсутності позивача, яка неодноразово не з`являлась у судові засідання і подавала заяви про відкладення справи. Проти заявлених позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити з підстав викладених у відзиві. Крім того, звернув увагу на те, що позивач не надала жодного доказу на підтвердження обставин викладених у позові та вказав на ї відсутність і пояснив, що за їх наявності позивач їх уже обов`язково надала б суду.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя.

Представник Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області в судове засідання не з`явився, у відзиві вказав про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши відповідача та його представника, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що заповітом, що посвідчений 15 червня 2015 року державним нотаріусом Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області (колишня Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області), реєстр № 1-517, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла все належне їй майно сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; цей заповіт складено на прохання заповідачки нотаріусом за допомогою загальновідомих технічних засобів та посвідчений у 2 примірниках о 16:47, з яких один залишається на зберіганні в справах Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області за адресою: місто Харків, вулиця Червоноармійська, 4, а другий - видається заповідачці; цей заповіт прочитано ОСОБА_5 вголос та підписано власноручно.

ОСОБА_7 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, посвідченого 03 березня 2007 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, реєстр № 422/2006, належить Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , що видано 02 травня 2019 року виконавчим комітетом Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, запис № 62 від 02 травня 2019 року.

За даними довідки виконавчого комітету Височанської селищної ради Харківського району Харківської області № 2573/02-31 від 18 листопада 20919 року, ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , був заявником при реєстрації смерті ОСОБА_4 , отримав свідоцтво про смерть, отримав дозвіл на поховання померлої за власний рахунок.

03 травня 2019 року державним нотаріусом Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області (колишня Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області) заведена спадкова справа № 351/2019 після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать дані витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 56036616 від 03 травня 2019 року.

За даними листа державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області № 3663/02-14 від 09 вересня 2019 року, ОСОБА_1 09 вересня 2019 року звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; 09 вересня 2019 року вказана заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справа за № 1852 у спадковій справі № 351/2019.

В якості доказів суду надано:

копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 01 липня 1983 року Височанською селищною радою, за даними якого ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками записані: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_5 , запис № 148 від 13 листопада 1967 року;

копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 15 червня 2002 року Височанською селищною радою Харківського району Харківської області, де вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_5 одружились ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , після одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 », запис № 27 від 15 червня 2002 року;

копія заяви ОСОБА_1 від 09 вересня 2019 року про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

копія заяви ОСОБА_2 від 27 квітня 2019 року про надання дозволу на підпоховання своїми силами та свій кошт ОСОБА_4 на кладовищі смт Високий Харківського району Харківської області;

протокол від 07 грудня 2019 року отримання відомостей в порядку п. 7 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», де вказано:

- пояснення ОСОБА_12 , що він дуже тривалий час був знайомий з ОСОБА_13 , яка психічних розладів не мала, про хвороби останньої, які могли впливати на її волевиявлення станом на 15 червня 2015 року йому не відомо; складання заповіту 15 червня 2015 року було особистим бажанням ОСОБА_13 ,

- пояснення ОСОБА_14 , який пояснив, що багато десятків років був знайомий з ОСОБА_13 , яка психічних розладів не мала, була психічно та морально врівноважена; про хвороби останньої, які могли впливати на її волевиявлення станом на 15 червня 2015 року йому не відомо, навпаки часті зустрічі з нею надавали впевненості щодо гарного стану її здоров`я; складання заповіту 15 червня 2015 року було особистим бажанням ОСОБА_13 ,

- пояснення ОСОБА_15 про те, що вони були знайомі з ОСОБА_13 приблизно 20 років, працювали разом та будували житло; остання не мала психічних розладів, про хвороби останньої, які могли впливати на її волевиявлення станом на 15 червня 2015 року їй не відомо; обставини складання заповіту 15 червня 2015 року не відомі, проте на похоронах 28 жовтня 2005 року ОСОБА_13 повідомила, що має бажання переписати на сина свою частку майна;

- пояснення ОСОБА_16 , в яких вона повідомила, що була знайома з ОСОБА_13 приблизно 30 років; остання не мала психічних розладів, була психічно врівноваженою людиною; хвороби, які могли впливати на її волевиявлення станом на 15 червня 2015 року також були відсутні; своє рішення щодо складання заповіту ОСОБА_17 приймала розуміючи свої дії та при особистому спілкуванні розказала про його складання;

протокол від 11 лютого 2020 року отримання відомостей в порядку п. 7 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за даними якого отримано пояснення:

- ОСОБА_18 , яка показала, що дружить з ОСОБА_19 з дитинства, проживає недалеко від неї; у 1988 році після одруження брат останньої - ОСОБА_20 перейшов жити до дружини; ОСОБА_21 допомагала матері по господарству та по роботі; ОСОБА_22 нечасто провідував матір; ОСОБА_17 останні п`ять років тяжко хворіла, важко рухалась, страждала на хворобу ніг, погано спала по ночам;

- ОСОБА_23 , яка повідомила, що 15 років працює контролером АК «Харківобленерго» та весь цей час знайома з ОСОБА_19 та її матір`ю ОСОБА_13 ; також за цей час ніколи не бачила ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_1 , останній проживає зі своєю родиною на іншій АДРЕСА_3 за власний кошт утримувала будинок: встановила 2-х зонний лічильник, бар`єр для захисту електроприладів для перепаду напруги, змінила газовий котел, змінила вікна, зробила навіси над ганком, змінила паркан; сплачувала комунальні платежі. Навесні 2015 року ОСОБА_17 виглядала дуже виснаженою, худою, скаржилася на біль у ногах, повільно рухалась; під час бесіди казала, що має бажання залишити будинок ОСОБА_21 та ОСОБА_24 ; ОСОБА_21 та ОСОБА_17 проживала однією сім`єю, вели спільний побут;

- ОСОБА_25 , яка повідомила, що вона пенсіонерка, з 2013 року проживає у селищі Високий, є сусідкою ОСОБА_19 , з сусідами дружить та частко спілкується; ОСОБА_22 бачила 2 рази за 6 років; благоустроєм будинку займалася ОСОБА_21 , наймала будівельні бригади; ОСОБА_17 під час бесіди казала, що має бажання залишити все своє майно своїм дітям - ОСОБА_21 та ОСОБА_24 ; після чого ОСОБА_17 дуже захворіла; причини з яких остання залишила спадок лише сину їй не відомі, вважає, що на прийняття такого рішення сильно вплинула її хвороба - цукровий діабет;

- ОСОБА_26 , яка пояснила, що є родичкою ОСОБА_27 ; протягом життя вони спілкувались та часто зустрічалися; ОСОБА_28 розповідала, що ОСОБА_21 допомагає їй по господарству та на роботі; 5 років тому ОСОБА_28 тяжко захворіла та не приїжджала у гості; вони продовжували спілкування телефоном; ОСОБА_28 розповідала, що має бажання залишити все своє майно своїм дітям - ОСОБА_21 та ОСОБА_24 ; після того, як хвороба почала прогресувати - ОСОБА_28 стала образливою, агресивною та не мала бажання розмовляти по телефону; на думку ОСОБА_26 , поведінка ОСОБА_13 є результатом її хвороби.

Також суду надано: копія свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03 березня 2007 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області на ім`я ОСОБА_2 на 2/3 частини спадкового майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстр № 1-447; копія свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03 березня 2007 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області на ім`я ОСОБА_1 на 1/2 частини спадкового майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстр № 1-450; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» станом на 04 грудня 2006 року на ім`я ОСОБА_4 (частка 1/2), ОСОБА_2 (частка 1/3), ОСОБА_1 (частка 1/6); копія листів домової книги для прописки громадян, які проживають за адреою: АДРЕСА_1 ; копії розрахунків за користування послугами електро- та газопостачання, отримані телекомунікаційній послуги за адресою: АДРЕСА_1 та копії квитанцій про їх сплату за період з грудня 2009 року до березня 2020 року; копія заказу ОСОБА_1 № Х0982 від 29 липня 2008 року за адресою: АДРЕСА_1 ; копія договору купівлі-продажу метало-пластикових вікон № 68, укладеного 19 вересня 2018 року між ФОП ОСОБА_29 та ОСОБА_1 , копія договору купівлі-продажу метало-пластикових вікон № 70, укладеного 31 серпня 2019 року між ФОП ОСОБА_29 та ОСОБА_1 , копія договору купівлі-продажу недобудованого житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідченого 24 грудня 1969 року нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Пилипенко Т.Г., реєстр № 3774; копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_9 ; копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 16 лютого 2002 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області, реєстр № 103; акт депутата округа № 20 Височанської селищної ради Харківського району Харківської області Малишко Ю.І. від 25 січня 2020 року; акт депутата виборчого округу № 20 Височанської селищної ради Харківського району Харківської області Нетецької Т.І. від 25 січня 2020 року; керівництво по експлуатації котла опалювального газового «Житомир-3», копії договору про користування електричною електроенергією, укладеного між ОСОБА_13 та АК «Харківобленерго» (о/р 21246); типовий договір про надання населенню послуг з теплопостачання укладеного між Мереф`янською філією ПАТ «Харківгаз» та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (о/р № НОМЕР_5 ), фотокопії.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Статтями 1233 - 1234 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251 - 1252 ЦК України. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним цивільним законодавством передбачені вимоги до заповіту, недодержання яких є підставою для визнання його недійсним, зокрема письмова форма заповіту; зазначення в заповіті місця та часу його складання; особистий підпис заповідачем; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 ЦК України; якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ч. 2 абз 3 ст. 1248 ЦК України).

Чинність заповіту пов`язується законом із дотриманням вимог щодо його форми і посвідчення (ст. 1257 ЦК). При цьому невідповідність заповіту вимогам закону означає його нікчемність.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним; за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Поняття "нікчемність правочину" застосовується у статтях 27, 215 ЦК України. Відповідно до ст. 27 ЦК України нікчемним є правочин, який обмежує можливість фізичної особи мати незаборонені законом цивільні права і обов`язки. У ст. 215 ЦК України встановлений зв`язок між поняттями "нікчемний" та "недійсний, тобто недійсним є заповіт якщо його недійсність передбачена законом (нікчемний заповіт).

У відповідності до 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо в книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. За змістом ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи, суд, визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених Цивільним Кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Порядок складення заповіту регламентований главою 3 ІІ розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, згідно якої, нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. Посвідчення заповіту через представників не допускається. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Враховуючи, що ОСОБА_5 15 червня 2015 року склала заповіт на належне їй майно на ім`я відповідача - сина ОСОБА_2 і вказаний заповіт було записано зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, перед підписанням було прочитано заповідачем вголос, про що відображено в його тексті, власноручно підписано ОСОБА_13 та посвідчено державним нотаріусом Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області (колишня Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області), і позивач не спростувала вказані обставини, тому відсутні підстави для визнання заповіту недійсним.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на кшталт: медична картка, виписка з історії хвороби, тощо, на підтвердження того, що ОСОБА_5 тяжко хворіла та за станом здоров`я, склала заповіт, не розуміючи значення своїх дій, без свідомого керування ними та усвідомлення їх наслідків або під впливом сильнодіючих знеболювальних препаратів, при цьому позивач не заявила клопотань про витребування доказів або призначення експертизи.

Позивач не довела, що заповіт, посвідчений 15 червня 2005 року всупереч волі заповідача, і не надала доказів, що ОСОБА_13 не могла прочитати заповіт самостійно та не підписувала його, а також, що даний заповіт складено із порушенням вимог ст. 1247 ЦК України.

При розгляді справи суд не приймає до уваги, доказі, які не мають значення для правильного вирішення справи: письмові пояснення свідків, оскільки такі пояснення жодними чином не спростовують викладене у нотаріально посвідченому заповіті; квитанції про оплату комунальних послуг та квитанції про придбання обладнання для будинку, оскільки позивач є співвласницею спірного будинку та постійно в ньому проживає і її обов`язок, як власника нести витрати по утриманню належного їй нерухомого майна.

За вказаних обставин, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 15 червня 2015 року на користь ОСОБА_2 за недоведеністю вимог та судові витрати понесені позивачем, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України відносить за її рахунок.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 258, 259, 264-268, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1223, 1233 -1234, 1247-1248, 1257, ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним - повністю відмовити.

Судові витрати понесені ОСОБА_19 віднести за її рахунок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , виданий 01 листопада 2002 року Харківським РВ УМВС України в Харківській області, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_9 , виданий 31 травня 2001 року Харківським РВ УМВС України в Харківській області, місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, місцезнаходження: місто Харків, вулиця Є. Котляра, 4.

Повне судове рішення складено 28 травня 2021 року.

СУДДЯ О.М. Пілюгіна