Вирок № 97246516, 28.05.2021, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 365/615/19

Провадження 1-кп/382/26/21

ВИРОК

Іменем України

28 травня 2021 року м.Яготин

Яготинський районний суд Київської області, в складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

за участю прокурора Шполянський Р.О.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в м. Яготин Київської області кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Стара Оржиця, Згурівського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пільг не має, не працюючого, раніше не судимого,

обвинуваченого в злочині, передбаченому ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Злочин вчинений при таких обставинах.

Так, 20 червня 2019 року близько 17 години 20 хвилини ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним легковим автомобілем марки «Москвич 412» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі проїжджою частиною вулиці Українська в смт. Згурівка Київської області в напрямку вулиці Незалежності, не був уважний під час керування транспортним засобом, не дав дорогу скутеру марки «VIPER МХ150V», без реєстрації номерних знаків, під керуванням водія, ОСОБА_4 , який рухався по головній дорозі - вул. Незалежності, з ліва на право відносно ОСОБА_5 , та здійснив маневр повороту ліворуч не переконавшись, що це безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху, чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР України, згідно з яким «на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзної частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху» та п. 10.1 ПДР України, згідно з яким «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Внаслідок цього на смузі руху скутера марки «VIPER МХ150V», без реєстрації номерних знаків, ОСОБА_2 допустив зіткнення керованого ним легкового автомобіля марки «Москвич 412», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з вищевказаним скутером.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир скутера марки без реєстрації номерних знаків, ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому діафізу обох кісток на кордоні середньої та дистальної 1/3 зі зміщенням уламків.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 56 від 16.10.2019 року вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету з великою силою та відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості. Виявлені ушкодження не могли бути нанесені власноруч або при падінні з положення стоячи. Виявлені ушкодження могли утворитися під час дорожньо-транспортної пригоди, у особи яка перебувала на скутері у якості пасажира.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 16.11, 10.1 Правил дорожнього руху, перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення (злочин) передбачене ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав в повному обсязі, розкаявся та дав показання, що 20 червня 2019 року близько 17 години 20 хвилини керуючи технічно-справним легковим автомобілем марки «Москвич 412» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі проїжджою частиною вулиці Українська в смт. Згурівка Київської області в напрямку вулиці Незалежності, не був уважний під час керування транспортним засобом, не дав дорогу скутеру марки «VIPER МХ150V», під керуванням водія, ОСОБА_4 , який рухався по головній дорозі - вул. Незалежності, з ліва на право відносно нього та здійснив маневр повороту ліворуч не переконавшись, що це безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху, внаслідок цього на смузі руху скутера марки «VIPER МХ150V», відбулося зіткнення керованого ним легкового автомобіля з вищевказаним скутером. Після чого, він знайшов лікаря щоб здійснив відповідну операцію потепілій, оплатив за дану операцію та ліки, потім додатково сплатив 10000 гривень. При цьому, він та потерпіла звертались з відповідними заявами до страхової компанії.

Потерпіла звернулася із заявою про розгляд даного кримінального провадження у її відсутність. Підтримала цивільний позов з його уточненнями.

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини в скоєнні злочину, який передбачено ч.1 ст.286 КК України, його вина в скоєнні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження, однак за клопотанням прокурора та за згодою учасників судового провадження, зокрема обвинуваченого, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що зазначені учасники кримінального провадження вірно розуміють зміст обставин справи, у них відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_2 .. Також учасники справи не заперечували проти розгляду кримінального провадження у відсутність потерпілої та за наявності її заяви.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України було роз`яснено судом в судовому засіданні учасникам кримінального провадження, які їм зрозумілі.

Відповідно, суд на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирішив обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Так, згідно копії паспорта (а.с.229-230), обвинувачений ОСОБА_2 відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.

Відповідно до вимоги про судимість та довідки (а.с.241-242), обвинувачений ОСОБА_2 не притягувався до кримінальної та адмінінстративної відповідальності.

По місцю проживання, реєстрації та колишньої роботи обвинувачений ОСОБА_2 (а.с.231-240) характеризується позитивно, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, має посвідчення водія, сім`ю та неповнолітню дитину, перебуває на військовому обліку.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який по місцю проживання, реєстрації та колишньої роботи характеризується позитивно, в нарколога та психіатра на обліку не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, вину визнав, обставинами, що пом`якшують покарання є відшкодування шкоди, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, обставини, що обтягують покарання не встановлено.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд також виходить з такого. Відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII, що набрав чинності 01.07.2020 відбулося посилення санкції ч. 1 ст.286 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За правилами ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Отже, злочинність і караність діяння обвинуваченого мають бути кваліфіковані та призначені відповідно до норм ч. 1 ст.286 КК України, в редакції Закону, що діяв станом на час вчинення злочину.

Нова редакція ч. 1 ст.286 КК України посилює кримінальну відповідальність за скоєння передбаченого кримінального правопорушення (злочину), а тому суд при призначенні покарання також враховує, що закон про кримінальну відповідальність не має зворотної дії в часі, та вважає за необхідне призначити міру покарання ОСОБА_2 у межах санкції ч.1 ст.286 КК України в редакції Закону, що діяв на час вчинення злочину, у вигляді штрафу.

Враховуючи, що дорожньо - транспортна пригода сталася в наслідок грубого порушення правил дорожнього руху, до ОСОБА_2 не застосовувати додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи, що потерпіла не вимагала суворого покарання та наявну необхідність сім`ї та неповнолітньої дитини мати забезпечення нормального існування та забезпечення щоденних потреб сім`ї, в тому числі і неповнолітньої дитини.

Цивільний позов ОСОБА_1 згідно ст.ст.23, 1166, 1167, 1194, 990 ЦК України підлягає частковому задоволенню.

Так, з доданих до позову доказів вбачається, що позивач здійснив витрати на суму 28941 гривня, що підтверджується рахунком на оплату від 26 травня 2020 року.

Як вбачається із заперечень відповідача та доданих доказів він попередньо проплатив за послуг лікаря та стержні і додаткові імплантанти для ОСОБА_1 в сумі 21000 гривень, а також за ліки в сумі 3582, 51 гривні. При цьому, згідно розписки ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 10000 гривень на лікування.

З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю складає 200 000 гривень.

Оцінюючи моральну шкоду, завдану ОСОБА_1 суд враховує ступінь її моральних страждань, оскільки в її житті відбулися вимушені зміни та порушився її звичайний ритм життя, вважає, що вказана моральна шкода складає 10000 гривень.

Враховуючи, що була застрахована цивільно - правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, страхове відшкодування їй не було відшкодовано, то необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 з Акціонерного (приватного) товариства «Страхова група «ТАС» 1447, 05 гривень моральної шкоди та 28941 гривню матеріальної шкоди.

Решта позовних вимог не підлягає до задоволення, враховуючи те, що ОСОБА_2 було сплачено 10000 гривень та норми діючого законодавства України.

Питання щодо речових доказів вирішується, відповідно до ст.100 КПК України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області, м.Київ, вул. Володимирська-15, 12560, 80 гривень за проведення інженеро - транспортних експертиз.

Міра запобіжного заходу не обиралась.

Керуючись ст.ст. 369 -371, 373 -376, 349 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та призначити йому покарання за цією статтею, з врахуванням ч. 1 ст. 5 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Міра запобіжного заходу не обиралась.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного (приватного) товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 1447, 05 гривень моральної шкоди та 28941 гривню матеріальної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Речові докази: автомобіль марки «Москвич 412» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та скутеру марки «VIPER МХ150V» - повернути власникам, диск у форматі DVD - R, марки «ALERUS» DVD - R формату, з написом «Відеозапис слідчий експеримент з ОСОБА_2 від 10.09.2019 року», диск у форматі DVD - R, марки «ALERUS» DVD - R формату, з написом «Відеозапис слідчий експеримент з ОСОБА_4 від 10.09.2019 року», що знаходяться при матеріалах кримінального провадження, лишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області, м.Київ, вул. Володимирська-15, 12560, 80 гривень за проведення інженеро - транспортних експертиз.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Яготинський районний суд Київської області, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі п. 6 ст. 366 КПК України вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право на підставі п. 6 ст. 366 КПК України отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо вирок не буде скасовано, він набирає чинності після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Кисіль О.А.