Рішення № 97245872, 27.05.2021, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/6/21

Справа № 356/683/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2021 року Березанський міський суд Київської області

в складі головуючого судді Голік Г.К.

з участю секретаря Бейгул Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березань цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія`АСКА» до ОСОБА_1 , співвідповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комільфо Груп» про стягнення сплаченого страхового відшкодування

В С Т А Н О В И В:

27.09.2019 року ПАТ «Українська АСК «АСКА» звернулась до суду з вище вказаним позовом ,посилаючись при цьому на те,що 09.08.2018 року на а/д М-06 Київ - Чоп відповідач скоїв зіткнення з транспортним засобом «Тойота»,д/н НОМЕР_1 , якому заподіяв механічні пошкодження. Вина відповідача в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.11.2018 року. Пошкоджений з вини відповідача автомобіль «Тойота»,д/н НОМЕР_2 , було застраховано позивачем у відповідності з договором страхування транспортних засобів №3409143 від 03.01.2018 року. Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №17/08/2018 від 15.09.2018 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тойота», д/н НОМЕР_2 ,в результаті його пошкодження при ДТП складає 1 342 116,39 гривень. На виконання умов договору страхування транспортного засобу №3409143 від 03.01.2018 року,на підставі страхового акту №8672/10 від 02.10.2018 року позивач відшкодував своєму страхувальнику суму у розмірі 1 080 000,00 гривень,шляхом перерахування на рахунок страхувальника,що підтверджується платіжними дорученнями №7031 від 03.10.2018,№7031 від 04.10.2018 року,№7039 від 05.10.2018 року,№7041 від 09.10.2018 року,№7035 від 10.10.2018 року,№7048 від 11.10.2018 року,№7039 від 12.10.2018 року,№7045 від 16.10.2018 року,№7050 від 27.10.2018 року,№7039 від 18.10.2018 року,№7021 від 19.10.2018 року,№7052 від 27.10.2018 року,№7026 від 23.10.2018 року. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «MAN L200» державний номер НОМЕР_3 ,згідно відомостей про обставини ДТП ,застрахована в ПрАТ «СК`Провідна»(поліс АК/7682988). Заборгованість відповідача перед страховою компанією складає 1 080 000,00 гривень(загальна сума відшкодування за договором страхування транспортного засобу, яку відшкодовано ПрАТ «УАСК АСКА» своєму страхувальнику-99 500,00 гривень(сума,відшкодована ПрАТ «СК`Провідна»)- 980 500,00 гривень. 04.07.2019 за вих. № 517-15/2 на адресу відповідача було направлено лист з проханням у добровільному порядку сплатити суму сплаченого страхового відшкодування, але по теперішній час сума боргу відповідачем не сплачена.Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УАСК АСКА « сплачене страхове відшкодування у розмірі 980 500,00 гривень; сплачений судовий збір у розмірі 14 707,50 гривень.

15.10.2019 року ухвалою Березанського міського суду Київської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування. В клопотанні позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 25.11.2020року клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «Комільфо Груп» задоволено. Залучено в якості співвідповідача ТОВ «Комільфо Груп», яке знаходиться за адресою : вул.Чернишевського,17 м.Харків.

Ухвалою суду від 06.04.2021року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 28 квітня2021 року на 10год.00хв.

Позивач ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду направив заяву про неможливість явки в судові засідання представника позивача, просить слухати справу без присутності представника ПрАТ «УАСК АСКА» ,повністю підтримує вимоги викладені в позовні заяві та просить суд їх задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, направивши до суду заяву , відповідно до якої заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов, просять справу слухати без їх участі.

Співвідповідач ТОВ «Комільфо Груп» викликався в судові засідання призначені на 16.12.2020, 23.02.2021, 16.03.2021, 06.04.2021, 28.04.2021, 27.05.2021, шляхом направлення судових повісток за адресами : вул.Чернишевського , 17 м.Харків та вул. Верховинна,35 к.43 м.Київ .

До суду повернулися судові повістки не отримані співвідповідачем, з відміткою зворотнього поштового повідомлення (інші причини, адресат відсутній )(т.2 а.с.3,10,26,29,33,34).

Суд вважає, що співвідповідач ТОВ «Комільфо Груп» належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до вимог ч.10 ст. 128, 130 ЦПК України.

05.08.2020 до Березанського міського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 , у якому вона просить у задоволенні позову ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування в сумі 980500,00 грн. відмовити. Свої заперечення проти позову обґрунтовує тим, що відповідно до заяви та наказу № 160606-1К 06.06.2016 ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду водія-експедитора ТОВ «Комільфо Груп». Перебуваючи в трудових відносинах з даним Товариством, 19.08.2018, після робочого дня, у вечірній час був викликаний на роботу, і йому дали завдання їхати на загрузку РЦ в с. Копилів, де мав завантажитись товаром для розвезення по торгових точках. Приблизно о 23 годині 20 хвилин він, керуючи автомобілем «MAN L 200», р.н. НОМЕР_4 , виконував рейс за маршрутом Київ-Копилів. В с. Стоянка Києво-Святошинського району автомобіль з незрозумілих причин повело вліво і він, виїхавши на зустрічну смугу руху, допустив зіткнення із зустрічним автомобілем. На нього було складено адміністративний протокол і рішенням суду він визнаний винним у скоєнні даної ДТП, та був притягнутий до адміністративної відповідальності. При цьому, питання про технічну причину такої зміни руху навіть не розглядалось. Накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу він сплатив, а от цивільний позов до нього про сплату страхового відшкодування, він вважає безпідставним. При підготовці позову та зверненні до суду із позовною заявою позивачем не взято до уваги той факт, що ОСОБА_1 не є власником чи володільцем транспортного засобу. На час скоєння ДТП він керував транспортним засобом, який належить ТОВ «Комільфо Груп», перебуваючи в трудових відносинах із даним товариством. Страхувальником даного транспортного засобу він також не є. А тому не є належним відповідачем за вищевказаним позовом. Свою позицію представник відповідача підкріплює посиланням на висновок, зроблений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц, Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 534/872/16-ц, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку із виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Оскільки, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи в трудових відносинах, що підтверджується копіями: заяви, наказу про прийом на роботу, трудової книжки, копією страхового полісу на даний автомобіль, повідомленням, протоколом перевірки технічного стану, інформаційним листом, то в силу ст. 1172 ЦК України, ОСОБА_1 не є належним відповідачем і спричинену шкоду зобов`язане відшкодовувати ТОВ «Комільфо Груп».

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

В судовому засіданні встановлено.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 09.08.2018 о 23 годині 20 хвилин на автодорозі М-06, Київ-Чоп, с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «MAN L200», р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки Toyota Land Cruiser 200», р.н. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.11.2018, яка набрала законної сили 12.02.2019, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (т.1а.с. 13-14).

Вказана вище постанова оскаржувалася ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, однак, постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2019, зазначене вище рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.1а.с .15-21).

Майнові інтереси власника автомобіля Toyota Land Cruiser 200», р.н. НОМЕР_2 , ТзОВ «Трентова ЛТД», було застраховано позивачем Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на підставі договору страхування транспортного засобу СТД № 3409143 від 03.01.2018, з додатковою угодою № 1 до договору СТД № 3409143 від 03.01.2018 від 26.02.2018 (т.1а.с. 5-11; 12).

Як вбачається з копії Статуту Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» метою діяльності Товариства є створення ринку страхових послуг для страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб та отримання прибутку. Предметом діяльності Товариства, зокрема, є добровільне та обов`язкове страхування згідно з видами страхування, визначеними ліцензіями, які отримані Товариством (т.1а.с. 71-88).

До матеріалів справи позивачем додано копію заяви про шкоду транспортному засобу від 10.08.2018, страхувальник: ТзОВ «Трентова ЛТД», дата, час та місце страхового випадку: 09.08.2018, 23:20, дорога Київ-Чоп, 21 км до Києва (т.1а.с. 46-47).

02.10.2018 було складено страховий акт № 8672/10 по страховому випадку відповідно до договору страхування СТД № 3409143 від 03.01.2018(т.1а.с. 45).

На підставі заяви позивача 15.09.2018 ФОП ОСОБА_3 (СПД ОСОБА_3 ) було складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 17/08/2018, згідно висновків якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику внаслідок пошкодження КТЗ становить 1201140 (один мільйон двісті одна тисяча сто сорок) гривень 29 копійок. Вартість відновлювального ремонту без врахування коефіцієнту фізичного зносу складників становить 1201140,29 грн. (т.1а.с. 22-43).

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування та страхового акту № 8672/10 від 02.10.2018, розмір страхового відшкодування визначено в сумі 1080000 (один мільйон вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок (т.1а.с. 44; 45).

Вказану суму відповідно до платіжних доручень № 7031 від 03.10.2018, № 7031 від 04.10.2018, № 7039 від 05.10.2018, № 7041 від 09.10.2018, № 7035 від 10.10.2018, № 7048 від 11.10.2018, № 7039 від 12.10.2018, № 7045 від 16.10.2018, № 7050 від 17.10.2018, № 7039 від 18.10.2018, № 7021 від 19.10.2018, №7052 від 22.10.2018,№7026 від 23.10.2018 було перераховано на рахунок страхувальника ТзОВ «Трентова ЛТД» (т.1 а.с. 55; 56; 57; 58; 59; 60; 61; 62; 63; 64,65,66,67).

В свою чергу, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована ПрАТ «СК «Провідна» згідно полісу АК № 007682988, що підтверджується довідкою (т.1а.с. 68).

Позивачу ПрАТ «СК «Провідна» було відшкодовано витрати відповідно до ліміту відповідальності за шкоду майну у розмірі 995000,00 грн.

04.07.2019 позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено лист з вимогою відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (т.1а.с. 69).

До відзиву на позовну заяву додано копію заяви ОСОБА_1 на ім`я директора ТОВ «Комільфо Груп» про прийняття на посаду водія-експедитора з 06.06.2016, датовану 06.06.2016 (т.1а.с. 173).

Як вбачаєься з копії наказу № 160606-1К від 06.06.2016 «Про прийняття на роботу», ОСОБА_1 з 06 червня 2016 року прийнято на посаду водія-експедитора з тримісячним випробувальним терміном з посадовим окладом згідно зі штатним розписом (т.1а.с. 174).

З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачаєься, що він з 06.06.2016 по 29.11.2018 працював на посаді водія автотранспортних засобів в ТОВ «Комільфо Груп» (а.с. 184-185).

На підтвердження перебування у трудових відносинах з ТОВ «Комільфо Груп» представником відповідача також додано Довідки форми ОК-7 Пенсійного фонду України, яка містить інформацію про страхувальників застрахованої особи: ОСОБА_1 , з якої вбачається, що ТОВ «Комільфо Груп» як страхувальником у період, зокрема, і з січня по листопад 2018 року сплачувалися страхові внески за ОСОБА_1 (т.1а.с. 180).

Відповідно до копії поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7682988, укладеним 17.10.2017, страхувальником транспортного засобу «MAN L200», номерний знак НОМЕР_4 , є ТОВ «Комільфо Груп», строк дії поліса: з 00 00 17.10.2017 до 16.10.2018, страховик: ПрАТ «СК «Провідна» (т.1а.с. 186).

Згідно з копією повідомлення про настання події № 234104, страхувальником, юридичною особою ТОВ «Комільво Груп» було повідомлено своєму страховику ПрАТ «СК «Провідна» про настання ДТП за участю транспортного засобу страхувальника «MAN L200», р.н.ТЗ НОМЕР_4 , який знаходився під керуванням іншої особи, допущеної до керування ОСОБА_1 , ДТП сталося 09 серпня 2018 року (а.с. 187).

Крім того, матеріали справи містять копію інформаційного листа про дії страхувальника по ОСЦПВ, ДСЦВ при врегулюванні страхового випадку, стр. Справа № 2341034 (т.1 а.с. 189).

За клопотанням позивача,до участі в справі в якості співвідповідача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Комільфо Груп»,разом з тим позивачем , будь-яких вимог до вище вказаного співвідповідача не заявлялось, тому суд розглядає спір в межах заявлених вимог до ОСОБА_1 .

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача зазначеної вище суми, суд враховує наступне.

Предметом вказаного позову є вимога про відшкодування шкоди (сплаченого страхового відшкодування). Спірні правовідносини сторін урегульовано, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

В силу положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 933 ЦК України передбачено перехід до страховика прав до страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме: « до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки».

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

За приписами частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а на підставі статті 1172 ЦК України саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина 1 статті 1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статті 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі №910/14685/17.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша стаття 1194 ЦК України).

Так,ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта,відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі(право власності,інше речове право,договір підряду,оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом,іншим об`єктом, використання ,зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду,завдану джерелом підвищеної небезпеки,особа,яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових(службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності,інше речове право,договір підряду,оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч.1 ст.1172 ЦК України та ч.2 ст.1187 ЦК України.

Отже аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те,що шкода ,завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній підставі керував автомобілем,що належить роботодавцю ,відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки,а не безпосередньо винним водієм.

В силу ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні,ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили,є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок,ухвала або постанова суду,лише в питанні, чи мали місце ці її (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З 06.06.2016 по 29.11.2018 ОСОБА_1 працював на посаді водія автотранспортних засобів в ТОВ «Комільфо Груп»,що вбачається з копії трудової книжки (т.1а.с. 184-185).

Відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу (форма ОК-7),яку видало головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, ОСОБА_1 , в період з 01.06.2016 по 31.12.2018 року працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Комільфо груп»(т.1а.с.180)

09.08.2018 року він , як водій отримав в ТОВ «Комільфо груп» подорожний лист на автомобіль MAN НОМЕР_4 ( т.1 а.с.191)

Зазначені обставини свідчать про те,що володільцем джерела підвищеної небезпеки - MAN L 200 н/з НОМЕР_4 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме 09 серпня 2018 року, було Товариство з обмеженою відповідальністю «Комільфо груп».

Оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, так як перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комільфо груп» на момент вчинення дорожньо - транспортної пригоди, то за правилами ст.1172 ЦК України на останнє , як володільця транспортного засобу, має покладатися обов`язок по відшкодуванню шкоди,завданої її працівником під час виконання ним своїх трудових(службових) обов`язків, будь-які відомості про незаконне заволодіння ОСОБА_1 автомобілем - MAN L 200 н/з НОМЕР_4 , відсутні.

Суд приходить до висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Комільфо груп», як роботодавець ОСОБА_1 , з вини якого сталася дорожньо - транспортна пригода, має нести відповідальність ,а не ОСОБА_1

керуючись ст.ст. 2,12,13,19,76,81,178,258,259,263,265 ЦПК України,, ст.ст.933,1166,1172,1187,1194 ЦК України, ст.22 Закону України «Про страхування»

У Х В А Л И В:

В задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування в розмірі 980 500 (дев`ятсот вісімдесят тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, відмовити.

Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Київський апеляційний суд через Березанський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення ,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. К. Голік