Рішення № 97243434, 18.05.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/264/21

Провадження № 2/947/1334/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ( код ЄДРПОУ 00034186) про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 04.01.2021 року надійшов позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , про стягнення з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 56676,00 гривень та мінімального гарантованого загального розміру страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника у розмірі 170028,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 18.07.2020 року, від отриманих тілесних ушкоджень помер ОСОБА_3 . Враховуючи що в рамках досудового розслідування по кримінальної справі встановлено факт що під час зазначеного ДТП автомобіль марки «ГАЗ 2411», р/н НОМЕР_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , а цивільна-правова відповідальність власників автомобіля за шкоду спричинену третім особам внаслідок дтп даним транспортним засобом застрахована у ПАТ «Національна Акціонерна Страхова компанія «Оранта», саме остання є належним відповідачем по відшкодуванню шкоди заподіяної внаслідок смерті потерпілої особі її дітям.

Розмір матеріальної шкоди розрахований з урахуванням факту розміру страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, а розмір моральної шкоди розраховано від розміру 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку.

Від представника позивача надана письмова заява про розгляд справи без участі сторони позивача.

19.02.2021 року від відповідача до суду надано письмовий відзив в якому заперечується проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та таким и що подані до суду без урахування процедури отримання страхового відшкодування та передчасними , враховуючи відсутність рішення по кримінальної справі.

Від представника відповідача до суду надано письмове клопотання про розгляді справи без участі сторони відповідача та врахування їх позиції викладеної у відзиві.

Представник позивача 23.03.2021 року подав до суду відповідь на відзив в якому не погодився із позицією відповідача враховуючи наявний факт смерті та обов`язок відшкодування моральної шкоди та відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок смерті годувальника спричиненої джерелом підвищеної небезпеки цивільно-правова відповідальність власника якого перед третіми особами застрахована, врегульована Цивільним кодексом України ( далі ЦК ).

Так згідно ч.1,2 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання , а також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8,9 ч.2 ст. 16 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальний порядок та підстави відшкодування матеріальної та моральної шкоди визначені статтями 1166,1167 ЦК.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю ( т. 1168 ЦК).

За змістом ч.1,2 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) ( ч.1 ст. 1194 ЦК).

Згідно вимог ст. 1200 ЦК у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів ( ч. 2,3 вищезазначеної статті ).

Правовідносини пов`язані із виплатою страховою компанією страхового відшкодування також врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі Закон №1961-ІV).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 27 Закону №1961-ІV визначено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до вимог п. 35.1. ст. 35 Закону №1961-ІV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. ( п. 36.1 ст. 36 Закону №1961-ІV).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), а якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили (( п. 36.2 ст. 36 Закону №1961-ІV).

Як встановлено судом ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 ( а/с 13).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №53 від 19 липня 2020 року ( а/с 14) а також висновком судово-медичного експерта №54-а ( а/с 86 ) смерть ОСОБА_3 настала внаслідок травматичного шоку на тлі суміжних множинних травм голови, тулуба а кінцівок.

За змістом витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2020 року до реєстру внесені відомості про кримінальне провадження під № 12020160000000842 на підставі того, що 18.07.2020 року, приблизно о 08:50 годин при в`їзді в смт Любашівка, Одеської області на старокиївської дорозі водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем « ГАЗ 2411» здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 та зник з місця ДТП, в результаті наїзду пішохід загинув на місці ( а/с 84).

Відповідно до перевірки чинності полісу внутрішнього ОСЦПВВТЗ згідно полісу №АР7038283 страховиком ПАТ «НАСК «ОРАНТА» застрахована цивільна-правова відповідальність володільці транспортного засобу ГАЗ 2411 р/н НОМЕР_4 , та поліс був діючим на 18.07.2020 року ( а/с 12).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком останнього є ОСОБА_3 ( а/с 18).

Таким чином предметом розгляду даної справи є вимоги щодо страхового відшкодування страхової компанією шкоди, пов`язаної із смертю годувальника, заподіяної внаслідок ДТП 18.07.2020 року.

Згідно наданих сторонами доказів вбачається лише наявність факту смерті ОСОБА_3 батька неповнолітнього ОСОБА_2 , внаслідок травм отриманих під час ДТП.

Приймаючи до уваги відсутність звернення осіб в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 а також інших осіб до страхової компанії остання не проводила перевірку даного страхового випадку.

Єдиним доказом, який підтверджує факт причетності до смерті ОСОБА_3 саме водія транспортного засобу, застрахованого в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» є відомості про внесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань та повідомлення про проведення досудового розслідування.

Однак дані письмові документи не можуть вважатись допустимими доказами у відповідності до вимог ст. 72 ЦПК, так як згідно частини другої даної статті обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином будь-яких належних та допустимих доказів у підтвердження факту того що смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок ДТП за участю саме транспортного засобу «ГАЗ 2411» р/н НОМЕР_4 цивільно-правову відповідальність за яку повинна нести саме відповідач до суду не надано.

Одночасно із цим суд враховує що згідно вимог ст..2, 13 ЦПК завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, який проводиться не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках, а ні у самому позові а ні у відповіді на відзив не вбачається наявність прав або законних інтересів неповнолітнього ОСОБА_2 яки порушуються, не визнаються або є ос пореними.

Факт відсутності будь яких рішень, якими встановлена причетність до смерті ОСОБА_3 ( вироку, постанови у кримінальному або адміністративному провадженні, висновку перевірки по страховому випадку самої страхової компанії ) свідчать про передчасність звернення і інтересах ОСОБА_2 його законних представників, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог яки не є доведеними у судовому процесі.

Факт відмови у задоволені позову є одночасно і підставою для відмови у задоволені вимог про розподіл судових витрат , пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, яки понесені стороною позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186) про стягнення з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 56676,00 гривень та мінімального гарантованого загального розміру страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника у розмірі 170028,00 гривень - відмовити у повному обсязі.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 28.05.2021 року.

Суддя Луняченко В. О.