Рішення № 97242554, 28.05.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/321/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”,

код ЄДРПОУ 00034186, вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081

Адреса для листування: вул. Шевченка, 11/22, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Міла Варенгруппе”,

код ЄДРПОУ 43449523, вул. Гонча, буд. 23, офіс № 403, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 18 966,00 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міла Варенгруппе” 18 966,00 грн, з яких 7 920,00 грн боргу зі сплати оренди приміщення, 332,50 грн компенсації опалення за листопад, 681,50 грн компенсації опалення за грудень, 10 032,00 грн пені.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 31.03.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.04.2021 прийнято позовну заяву (уточнену) до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 07.04.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу – п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу – п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу – п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Ухвала суду від 07.04.2021 була отримана позивачем 09.04.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400051425580 від 08.04.2021.

Ухвала суду від 07.04.2021, направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві (вул. Гонча, буд. 23, офіс № 403, м. Чернігів, 14000) повернулась до суду 12.04.2021 з відміткою поштового відділення «не розшукано, для уточнення адреси».

13.04.2021 копія ухвали суду від 07.04.2021 була отримана керівником відповідача ТОВ “Міла Варенгруппе” особисто, що підтверджується відміткою про отримання.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 28.04.2021.

За приписами ч. 7 ст. 242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, сторони були належним чином повідомлені про розгляд цієї справи у Господарському суді Чернігівської області.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нежитлового приміщення № 2590-16-20 від 01.07.2020 щодо своєчасної оплати орендних платежів та компенсації за опалення, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати оренди приміщення у розмірі 7 920,00 грн, на яку позивачем нараховано 10 032,00 грн пені, а також заборгованість з компенсації за опалення за листопад 2020 року у розмірі 332,50 грн та 681,50 грн за грудень 2020 року.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

23.06.2020 ТОВ “Міла Варенгруппе” звернулось до ПАТ “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” із заявою про надання в оренду частини приміщення площею 17,6 м2 у будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча, 23, каб. 403; строк оренди з 01.07.2020 по 31.12.2020 (а.с. 9).

01.07.2020 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (далі – Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міла Варенгруппе” (далі – Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №2590-16-20 (далі – Договір) (а.с. 12-15).

Згідно п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне частину нежитлового приміщення, у складі: приміщень, які зазначені на План-схемі під номерами 1-421 (офіс № 403), в тому числі у загальному користуванні 17,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Чернігів, вул. Гонча, будинок 23, та належить Орендодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності (далі – Об`єкт оренди).

Пунктом п. 2.1. Договору передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування Об`єкт оренди по акту приймання приміщення протягом 5 робочих днів, з моменту перерахування завдатку, передбаченого п. 3.8. цього Договору за умови виконання вимог підпункту 4.3.9. цього Договору. В акті приймання приміщення вказується технічний стан приміщення, характеристика Об`єкта оренди на момент передачі майна Орендарю. Нарахування орендної плати за цим Договором починається з моменту підписання Сторонами акту приймання приміщення або з моменту фактичного прийняття Об`єкту оренди Орендарем. Обов`язок щодо складання акта приймання приміщення покладається на Орендаря.

Відповідно до п. 3.1., 3.3., 3.5. Договору, загальний розмір орендної плати складає 2640,00 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 440,00 грн.

Внесення орендних платежів проводиться щомісячно в безготівковій формі на рахунок Орендодавця, в строк до 25 числа поточного місяця на підставі наданого Орендодавцем рахунку. Орендодавець зобов`язаний виставляти Орендарю такі рахунки до 20 числа кожного поточного місяця.

В орендну плату не входять платежі за користування гарячою та холодною водою, теплопостачання, електропостачання та іншими комунальними послугами, а також загально-експлуатаційні витрати, що пов`язані з утриманням та експлуатацією об`єкта оренди (в т.ч. охороною та прибиранням).

Пунктами 3.6., 3.8. Договору передбачено, що орендар відшкодовує Орендодавцю витрати, передбачені в пункті 3.5. цього Договору, за виставленими Орендодавцем рахунками-фактурами, які, у разі відсутності окремих приладів обліку, формуються Орендодавцем за принципом пропорційної участі Орендаря у покритті таких витрат відповідно до розміру приміщення, що знаходиться у його користуванні. Відшкодування зазначених витрат здійснюється Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендодавця не пізніше трьох днів з дати виставленого Орендодавцем рахунку.

Зобов`язання Орендаря за сплатою орендної плати та інших платежів передбачених цим Договором, забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж базовий щомісячний розмір орендної плати, зазначений у пункті 3.1. цього Договору, який вноситься в рахунок часткової оплати за останній місяць оренди, оплата за який визначається з урахуванням пункту 3.2. цього Договору.

У позовній заяві (уточненій) позивач зазначив, що завдаток, передбачений п. 3.8. Договору, Орендарем не вносився за домовленістю сторін.

Згідно з п. 3.9.-3.12. Договору, підтвердження наданих послуг за цим Договором здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акту надання послуг за кожний місяць дії Договору.

Два примірники актів надання послуг Орендодавець повинен надати Орендарю до 5 числа кожного наступного місяця.

Орендар зобов`язаний не пізніше 5 робочих днів після отримання двох примірників актів наданих послуг, передбачених пунктом 3.9. цього Договору, належним чином підписати їх та один примірник акту повернути орендодавцю або надати свої зауваження до акту.

У випадку невиконання Орендарем пункту 3.11. цього Договору акт, передбачений пунктом 3.9. цього Договору, підписаний Орендодавцем вважається погодженим орендарем та таким, що підтверджує факт надання послуг за цим Договором.

Відповідно до п. 4.3.1. Договору, Орендар зобов`язаний у повному обсязі та своєчасно вносити орендні та інші платежі в строки та на умовах, передбачених пунктами 3.3., 3.6. цього Договору.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором згідно з чинним законодавством України.

За несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі одного відсотка від несплаченої суми орендної плати за кожний день прострочення (п. 7.5. Договору).

У пунктах 8.1.-8.3. сторони погодили, що цей Договір укладено строком на шість місяців, що діє з 01 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно.

Будь-які зміни та доповнення до цього Договору дійсні лише при умові їх викладення в письмовій формі та підписання належними представниками Сторін і скріплення печаткою.

Договір після закінчення строку його дії відповідно до пункту 8.1. цього Договору, якщо він не продовжений відповідно до пункту 8.4. цього Договору, вважається припиненим і не підлягає автоматичному поновленню (пролонгації) на новий строк.

При продовженні строку дії Договору Орендодавець і Орендар укладають новий договір до цього Договору, який є його невід`ємною частиною або новий договір оренди. В додатковому договорі вказуються нові строки дії цього Договору, розміри та терміни платежів, установлених Договором, зміни у відношенні прав та обов`язків Сторін (п. 8.5. Договору).

Доказів розірвання або визнання недійсним Договору в судовому порядку матеріали справи не містять.

На підставі акту приймання приміщення від 01.07.2020 до Договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, яке зазначено на План-схемі під номером 1-421 (офіс № 403). Нежитлове приміщення загальною площею 17,6 кв.м. знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Гонча, 23 (а.с. 16).

01.07.2020 між Сторонами укладено Додатковий договір №1 до Договору, згідно з яким Сторони дійшли взаємної згоди виключити на період з 01.07.2020 по 31.12.2020 пункт 3.2., підпункти 3.2.1. та 3.2.2. статті 3 Договору (а.с. 18).

З матеріалів справи вбачається, що за період з липня по грудень 2020 року Орендодавцем складались рахунки-фактури на оплату оренди приміщення, а саме: № 3596 від 14.07.2020 на суму 2 640,00 грн, № 4058 від 10.08.2020 на суму 2 640,00 грн, № 4572 від 02.09.2020 на суму 2 640,00 грн, № 5249 від 13.10.2020 на суму 2 640,00 грн, № 5746 від 05.11.2020 на суму 2 640,00 грн, № 6528 від 15.12.2020 на суму 2 640,00 грн (а.с. 51-53).

Крім того, Орендодавцем було складено рахунки-фактури на оплату компенсації за опалення за листопад № 6529 від 15.12.2020 на суму 332,50 грн та за грудень 2020 року № 290 від 21.01.2021 на суму 681,50 грн, а також Акт надання послуг №294 від 31.01.2021 (а.с. 54, 19).

Наданий позивачем Акт надання послуг №294 від 31.01.2021 підписаний лише зі сторони Орендодавця, підпис Орендаря на Акті відсутній.

Докази надання (направлення) Орендарю рахунків на оплату оренди приміщення, компенсації за опалення та Акту надання послуг №294 від 31.01.2021 у матеріалах справи відсутні. Проте, позивач у позовній заяві (уточненій) зазначив, що передавав рахунки-фактури безпосередньо Орендарю на руки за їх домовленістю.

Заперечень щодо факту отримання рахунків-фактур та Акту надання послуг від відповідача до суду не надходило.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач частково сплатив йому кошти за оренду приміщення за липень-вересень 2020 року у розмірі 7 920,00 грн.

Залишок непогашеної відповідачем заборгованості за оренду приміщення становить 7920,00 грн за період з жовтня по грудень 2020 року.

24.12.2020 позивач направив відповідачу за адресою реєстрації, зазначеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Гонча, буд. 23, офіс № 403, м. Чернігів, 14000) претензію №941 від 21.12.2020 з вимогою сплати орендну плату та відшкодувати комунальні витрати за спірним Договором, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладною 1403301925620 від 24.12.2020 (а.с.22-24).

22.01.2021 позивач повторно рекомендованою кореспонденцією направив відповідачу претензію № 48 від 22.01.2021 з вимогою сплати заборгованість з орендної плати та витрати, пов`язані з утриманням приміщення по спірному Договору, а також повідомив про нарахування пені, відповідно до п. 7.5. Договору. Проте, зазначена претензія повернулась як невручена за закінченням терміну зберігання (а.с.25-29).

На момент звернення з позовом до суду орендна плата за приміщення за період з жовтня по грудень 2020 року у розмірі 7 920,00 грн, а також компенсація за опалення за листопад у розмірі 332,50 грн та за грудень 2020 року у розмірі 681,50 грн, відповідачем не сплачена.

Акт звіряння взаємних розрахунків за період липень 2020-січень 2021 підписано лише позивачем (а.с. 20).

Крім того, на заборгованість з оренди приміщення позивачем нараховано 10 032,00 грн пені, відповідно до п. 7.5. Договору, що підтверджується розрахунком позивача (а.с.21).

У позовній заяві (уточненій) позивач зазначає, що Акт повернення Товариством з обмеженою відповідальністю “Міла Варенгруппе” з оренди нежитлового приміщення загальною площею 17,6 кв.м. знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча, 23, офіс № 403, по спірному Договору між Сторонами не підписувався, оскільки Орендар (відповідач) зник.

Оскільки, спірний Договір закінчив свою дію 31.12.2020, а тому 15.01.2021 позивачем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 2590-1-21 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Робамаг Україна», якому передано в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, яке зазначено на План-схемі під номером 1-421 (офіс № 403), загальною площею 17,6 кв.м. та знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Гонча, 23, що підтверджується Актом приймання приміщення від 18.01.2021 до Договору (а.с.55-59).

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивачем за період з липня по грудень 2020 року було складено рахунки-фактури на оплату оренди приміщення, а саме: № 3596 від 14.07.2020 на суму 2 640,00 грн, № 4058 від 10.08.2020 на суму 2 640,00 грн, № 4572 від 02.09.2020 на суму 2 640,00 грн, № 5249 від 13.10.2020 на суму 2 640,00 грн, № 5746 від 05.11.2020 на суму 2 640,00 грн, № 6528 від 15.12.2020 на суму 2 640,00 грн.

Сторони у п. 3.3. Договору визначили, що внесення орендних платежів проводиться щомісячно в безготівковій формі на рахунок Орендодавця, в строк до 25 числа поточного місяця на підставі наданого Орендодавцем рахунку. Орендодавець зобов`язаний виставляти Орендарю такі рахунки до 20 числа кожного поточного місяця.

Доказів надання (направлення) Орендарю зазначених рахунків на оплату позивачем не надано.

Разом з тим, судом враховано, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів ст. 212 ЦКУ та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦКУ, а значить не звільняє від обов`язку оплатити надану послугу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19.

Пунктами 3.1., 3.3. Договору сторони погодили розмір щомісячного платежу з орендної плати та строк здійснення оплати: 2 640,00 грн щомісячно в строк до 25 числа поточного місяця.

Тобто, відповідачу було достеменно відомо як про розмір щомісячного платежу з орендної плати, так і про строк здійснення оплати.

Отже, відповідач за умовами договору прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендного плати.

Таким чином, зазначення в п. 3.3. Договору, «що внесення орендних платежів проводиться на підставі наданого Орендодавцем рахунку», а також відсутність доказів надання рахунків відповідачу, не змінює обов`язок і строк виконання такого грошового зобов`язання.

Позивач зазначає, що відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання щодо сплати за оренду приміщення за липень-вересень 2020 року у розмірі 7 920,00 грн.

Залишок непогашеної відповідачем заборгованості за оренду приміщення за період з жовтня по грудень 2020 року на загальну суму 7 920,00 грн залишається не сплаченою.

Доказів сплати заборгованості за оренду приміщення за період з жовтня по грудень 2020 року у розмірі 7 920,00 грн відповідач суду не надав.

Заперечення щодо вказаної суми заборгованості за оренду приміщення за спірний період від відповідача не надходили.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за оренду приміщення за період з жовтня по грудень 2020 року по спірному Договору підлягають задоволенню у розмірі 7 920,00 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені.

За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати за оренду приміщення, позивач нарахував та заявив до стягнення 10 032,00 грн пені, на підставі п. 7.5. Договору, відповідно до наданого розрахунку (а.с. 21).

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, перерахунок судом нарахованої пені здійснюється судом в межах заявлених позивачем сум та кінцевого періоду нарахування по кожному рахунку-фактурі окремо.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як встановив суд, сторони у п. 7.5. Договору погодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі одного відсотка від несплаченої суми орендної плати за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, відповідно до ст. 1, 3 якого, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/15492/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 05.06.2020 у справі №922/3578/18.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої позивачем до стягнення пені, дійшов висновку про неправильне її нарахування, а саме без врахування приписів ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”.

Крім того, позивачем невірно визначено період розрахунку пені та кількість днів прострочення за зобов`язаннями грудня 2020 року, оскільки останній день строку оплати оренди приміщення за рахунком-фактурою № 6528 від 15.12.2020 припадав на вихідний день, а тому з огляду на приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, останнім днем закінчення строку сплати за цим рахунком-фактурою слід вважати наступний робочий день – 28.12.2020. Відтак нарахування пені за зобов`язаннями грудня 2020 повинно здійснюватися з 29.12.2020.

Враховуючи вищевикладене, загальний розмір перерахованої судом пені, яка підлягає стягненню з відповідача, у тому числі зважаючи на зазначений судом принцип диспозитивності у призмі наведених вище висновків суду щодо розмірів та періодів заборгованості за Договором, становить 333,04 грн, а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 333,04 грн.

Щодо заявленої до стягнення компенсації за опалення за листопад та грудень 2020 року.

Судом встановлено, що позивачем було складено рахунки-фактури на оплату компенсації за опалення за листопад № 6529 від 15.12.2020 на суму 332,50 грн та за грудень 2020 року № 290 від 21.01.2021 на суму 681,50 грн.

Доказів надання (направлення) відповідачу зазначених рахунків на оплату компенсації за опалення позивачем не надано.

Згідно з п. 3.9.-3.12. Договору сторони погодили, що підтвердження наданих послуг за цим Договором здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акту надання послуг за кожний місяць дії Договору.

Два примірники актів надання послуг Орендодавець повинен надати Орендарю до 5 числа кожного наступного місяця.

Орендар зобов`язаний не пізніше 5 робочих днів після отримання двох примірників актів наданих послуг, передбачених пунктом 3.9. цього Договору, належним чином підписати їх та один примірник акту повернути орендодавцю або надати свої зауваження до акту.

У випадку невиконання Орендарем пункту 3.11. цього Договору акт, передбачений пунктом 3.9. цього Договору, підписаний Орендодавцем вважається погодженим орендарем та таким, що підтверджує факт надання послуг за цим Договором.

Наданий позивачем Акт надання послуг №294 від 31.01.2021 на компенсацію за опалення за грудень 2020 року на суму 681,50 грн підписаний лише Орендодавцем.

Доказів надання (направлення) відповідачу Акту надання послуг №294 від 31.01.2021 позивачем не надано.

Відповідно до п. 3.6. Договору рахунки-фактури на оплату компенсації за опалення формуються Орендодавцем за принципом пропорційної участі Орендаря у покритті таких витрат відповідно до розміру приміщення, що знаходиться у його користуванні, а відшкодування зазначених витрат здійснюється Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендодавця не пізніше трьох днів з дати виставленого Орендодавцем рахунку.

Приймаючи до уваги, що розмір компенсації витрат на опалення не обумовлено Договором, Акт надання послуг №294 від 31.01.2021 не підписаний відповідачем, докази вручення відповідачу рахунків на оплату компенсації за опалення та Акту надання послуг №294 від 31.01.2021 відсутні, суд доходить висновку, що відповідач не міг знати розміру понесених ним витрат на опалення за листопад та грудень 2020 року, а відтак вважатись таким, що прострочив виконання відповідного грошового зобов`язання.

Крім того, позивачем взагалі не надано суду розрахунку розміру таких витрат, здійсненого відповідно до п. 3.6. Договору, а саме пропорційно розміру орендованого приміщення.

Також позивачем не надано суду доказів як понесених ним витрат на опалення, так і загальної площі усього приміщення, яке перебувало у власності позивача, що унеможливлює доведення співмірності (пропорційності) розміру компенсації витрат на опалення, які мають бути покладено на відповідача.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

За наведених обставин у їх сукупності суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 332,50 грн компенсації опалення за листопад та 681,50 грн компенсації опалення за грудень є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, розмір якого становить 987,79 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міла Варенгруппе” (код ЄДРПОУ 43449523, вул. Гонча, буд. 23, офіс № 403, м. Чернігів, 14000) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (код ЄДРПОУ 00034186, вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081; адреса для листування: вул. Шевченка, 11/22, м. Чернігів, 14000) 7 920,00 грн боргу зі сплати оренди приміщення; 334,04 грн пені та 987,79 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун