Рішення № 97237491, 27.05.2021, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/642/21

Номер провадження № 2/315/253/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Дмитренко В.В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Гуляйпільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про виключення з актового запису відомостей про батьківство, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Гуляйпільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про виключення з актового запису відомостей про батьківство.

29.04.2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у липні 2014 року він познайомився з відповідачем у селі Успенівка Гуляйпільського району у дівчини його брата, куди відповідач приїхала у гості. Приблизно з цього часу вони почали зустрічатися та перебували у близьких стосунках, як між чоловіком та жінкою. На той час він проживав у селі Успенівка Гуляйпільського району Запорізької області, а відповідач - у м. Гуляйполе Запорізької області.

У вересні 2014 році відповідач вступила до Бердянського університету на денну форму навчання, з понеділка по п`ятницю вона знаходилась у м. Бердянську, а кожної п`ятниці приїжджала до себе додому, а від`їжджала у неділю. Коли відповідач приїжджала додому, він приїздив до неї і від`їжджав у неділю.

Приблизно у жовтні 2014 року вона завагітніла, з її слів він є біологічним батьком дитини, тому з грудня 2014 року вони почали проживати разом за її зареєстрованим місцем проживання, а саме у будинку АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя в Обласному перинатальному центрі відповідач народила сина - ОСОБА_3 , з пологового будинку забирав її він, його дядько та тітка відповідача.

Оскільки на той момент він вважав, що це його син, то вони з відповідачем подали спільну заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану про походження сина від нього, оскільки вони не перебували у шлюбі та визначили прізвище сина « ОСОБА_4 ».

Так, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гуляйпільського районного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №55, у графі мати зроблено запис - ОСОБА_2 , а у графі батько зроблено запис - ОСОБА_1 .

З лютого 2017 року відносини між ними припинились через спільну втрату почуття любові та взаєморозуміння. З цього часу вони проживають окремо. На момент припинення спільного проживання дитині було 1 рік і 10 місяців. Після припинення фактичних шлюбних відносин відповідач заблокувала його у всіх соціальних мережах та категорично заборонила бачитися з сином.

У квітні 2021 року він випадково зайшов з іншої сторінки на сторінку відповідача і переглянув фотознімки, на фотознімках вона була з сином, дитині на світлинах десь три з половиною роки, і він зовсім на нього не схожий. В сукупністю з відсутністю факту постійного проживання з відповідачем в період, коли вона завагітніла, та той факт, що відповідач забороняла бачитись з дитиною, після припинення спільного проживання, щоб він не помітив, коли дитина буде підростати, що він на нього зовсім не схожий, у нього почалися виникати сумніви щодо батьківства.

Оскільки він не є біологічним батьком дитини, то не має нести зобов`язання, які несуть батьки перед дітьми. Більш того згоден пройти тест ДНК на встановлення батьківства.

Посилаючись на ст.136 СК України прохав визнати, що він не є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та виключити відомості про його батьківство з актового запису №55 від 22.04.2015 року, зробленим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гуляйпільського районного управління юстиції у Запорізькій області, в порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

25.05.2021 року до суду звернулася відповідач з заявою про визнання позову, в якій посилалася на те, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти його задоволення, прохала розгляд справи проводити без її участі.

Позивач та його представник: адвокат Нікітіна Т.Г. в підготовче засідання не з`явилися, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, подали 26.05.2021 року заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали, прохали вимоги в частині стягнення з відповідача судових витрат залишити без розгляду.

Відповідач в підготовче засідання не з`явилася, про час і місце його проведення повідомлена належним чином, подала 25.05.2021 року заяву про визнання позову, в якій не заперечувала проти його задоволення, прохала розгляд справи проводити без її участі.

Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився, про час і місце його проведення повідомлений належним чином, 14.05.2021 року подали заяву про розгляд справи у відсутність представника, не заперечували проти задоволення позову.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі за таких підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 с. Димитрово Оріхівського району Запорізької області народився позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 09.12.2010 року Волноваським РВ ГУМВС України в Донецькій області (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Гуляйполе Запорізької області народилася відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 15.08.2012 року Гуляйпільським РС УДМС України в Запорізькій області (а.с.11).

У липні 2014 року позивач познайомився з відповідачем у селі Успенівка Гуляйпільського району Запорізької області. Приблизно з цього часу вони почали зустрічатися та перебували у близьких стосунках, як між чоловіком та жінкою.

З грудня 2014 року сторони почали проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя в Обласному перинатальному центрі відповідач народила сина - ОСОБА_3 , якого позивач вважав своїм сином, тому сторони подали спільну заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану про походження сина від нього, оскільки вони не перебували у шлюбі.

Так, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 28.04.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гуляйпільського районного управління юстиції у Запорізькій області, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , про що 28.04.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гуляйпільського районного управління юстиції у Запорізькій області складено відповідний актовий запис №55, батьками якого зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.13).

З лютого 2017 року відносини між сторонами припинились через спільну втрату почуття любові та взаєморозуміння. З цього часу вони проживають окремо.

У квітні 2021 року позивач випадково зайшов з іншої сторінки на сторінку відповідача у соціальній мережі і переглянув фотознімки, на фотознімках вона була з сином, дитині на світлинах десь три з половиною роки, і він зовсім на нього не схожий, у нього почалися виникати сумніви щодо батьківства.

25.05.2021 року до суду звернулася відповідач з заявою про визнання позову, в якій посилалася на те, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти його задоволення.

Суд, задовольняючи позов в повному обсязі, виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини.

Відповідно до ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст.136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Наказом Мінюсту України від 12 січня 2011 року № 96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила).

Згідно з п.1.7 Правил зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Відповідно до п.2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є в тому числі рішення суду про виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач, який записаний батьком дитини, з позовом до матері дитини про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини відповідно до ст.136 СК України, з підстав того, що він не є біологічним батьком дитини, так як відсутній факт постійного проживання з відповідачем в період, коли вона завагітніла, та той факт, що відповідач забороняла бачитись з дитиною після припинення спільного проживання, щоб він не помітив, коли дитина буде підростати, що він на нього зовсім не схожий.

Судом встановлено, що відповідач визнала обставини справи, викладені позивачем у позові, визнала позов та його вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до положень ч.ч. 3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року, визначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верхового Суду України у п.24 Постанови від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи, що відповідачка позов визнала, суд вважає, що у додаткових доказах на підтвердження вищевказаних обставин необхідності немає.

Ухвалюючи рішення, суд врахував, що при такому вирішенні спору буде досягнуто справедливий баланс інтересів сторін, який відповідатиме загальноприйнятим нормам та духу сімейно правових відносин.

А тому приймаючи до уваги визнання позову відповідачем та наявність для того законних підстав, а також те, що визнання позову не буде порушувати прав та інтересів інших осіб, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позивач прохав залишити без розгляду вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, то судовий збір в сумі 908 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 200, 206, 223, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Гуляйпільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про виключення з актового запису відомостей про батьківство – задовольнити.

Виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народився с. Димитрово Оріхівського району Запорізької області, з актового запису №55 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , складеного 28.04.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гуляйпільського районного управління юстиції у Запорізькій області.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: С.М.Телегуз