Рішення № 97237428, 18.05.2021, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа №305/1924/19

Провадження по справі 2/305/72/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2021. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Найман Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Великобичківська селищна рада Рахівського району Закарпатської області про визначення порядку користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 08.06.2016 по справі №305/1905/15-ц, їй ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частка у спільній частковій власності будинковолодіння з відповідачем ОСОБА_2 , яке знаходиться по АДРЕСА_1 . Виділено їй приміщення відповідно до варіанту №2 розподілу будинковолодіння, зазначеному у висновку експерта № 1 судово будівельно-технічної експертизи, проведеної по даній справі, складеного 28 березня 2016 року: Літ. «1-1п» підвал площею 4,76 кв.м., перший поверх додаток №2 Літ «1-2» комора площею 5,04 кв.м., Літ. «1-3» кухня площею 9,60 кв.м., Літ «1-4» коридор площею 4,59 кв.м., та Літ «Б» літня кухня площею 19,25 кв.м., Літ «Д» підсобне приміщення площею 7,4 кв.м., всього площа користування 50,64 кв.м. Проте питання про визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками у попередньому позові про поділ частки будинку, що знаходиться в спільній частковій власності не ставилось. На даний час, відповідач чинить їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка належить до будинковолодіння по АДРЕСА_1 . У зв`язку з наведеним, вона звернулася до Великобичківської селищної ради, для вирішення спору. Однак, листом селищної ради їй було повідомлено, що земельна ділянка, яка належить до дворогосподарства не перебуває у приватній власності. Їй було запропоновано дійти згоди стосовно поділу вказаної земельної ділянки із співвласником, що дало би можливість виготовити документацію по посвідченню права власності на земельну ділянку, яка би належала до майна, визначеного рішенням суду. Оскільки вона користується належною їй часткою земельної ділянки, відповідно до їх з відповідачем часток у домоволодінні та згідно порядку, що визначений рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 08.06.2016 по справі №305/1905/15-ц, вважає, що її вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою згідно меж, які будуть вказані судовим експертом та вимоги щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності з відповідачем має бути вирішено в судовому порядку. На підставі наведеного просила встановити порядок користування земельною ділянкою під житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , який би дав можливість виготовити документацію по посвідченню права власності на земельну ділянку, яка би належала до майна, визначеного рішенням суду.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_3 від 03.12.2019 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву. Залучено до участі у розгляді справи Великобичківську селищну раду Рахівського району Закарпатської області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

03.01.2020 представником третьої особи Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, селищним головою Й.М. Божук, надано письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог про визнання порядку користування земельною ділянкою.

В письмових поясненнях зазначили, що виконком Великобичківської селищної ради та комісія з питань будівництва, благоустрою, комунального обслуговування, земельних відносин та екології, неоднаразово розглядали звернення гр. ОСОБА_1 на засіданнях комісії та на сесіях Великобичківської селищної ради. Згоди між землекористувачами в питаннях поділу присадибної земельної ділянки досягнуто не було, через це виконком рекомендував звернутися до суду для остаточного вирішення цих питань. В листі №613/02-14/2 від 20.11.2017 зазначено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 у приватній власності не перебуває. Однак, за вказаним дворогосподарством обліковується земельна ділянка, площею 0,1795 га. Питання розподілу земельної ділянки, яка належить до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , позивачкою ОСОБА_1 зводиться до поділу вздовж земельної ділянки з наданням можливості окремого заїзду зі сторони суміжного житлового будинку за АДРЕСА_2 . Відповідач, ОСОБА_2 заперечує щодо поділу земельної ділянки з наданням можливості окремого заїзду та пропонує виділення частини орної земельної ділянки для користування. Виходячи з наведеного, Великобичківська селищна рада підтримує заявлені позовні вимоги та просить встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 03.03.2020 підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 10 червня 2020 року.

На підставі розпорядження Рахівського районного суду Закарпатської області №58 від 09 листопада 2020 року призначено повторний авторозподіл справи за №305/1924/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Рахівського районного суду, Закарпатської області Марусяк М.О. для прийняття до провадження.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 16.11.2020, справу прийнято до свого провадження. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася. 02.03.2021 подала через канцелярію суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання повторно, не з`явився. Був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, однак відзиву на день судового розгляду справи не надав. Заяв та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, Великобичківська селищна рада Рахівського району Закарпатської області у судове засідання не з`явився. Представник Великобичківської селищної ради, юрисконсульт, Вайнагій О.В., надіслала до суду електронною поштою заяву, в якій просила розглянути справу без їх участі. Позовні вимоги визнають у повному обсязі та не заперечують проти їх задоволення.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, приходить до наступного висновку.

Земельний Кодекс України гарантує і забезпечує фізичним і юридичним особам рівні умови і способи захисту права власності і права користування на конкретні земельні ділянки.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, законодавець чітко встановлює, що саме власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати усунення порушень його прав на землю.

У відповідності до статті 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Речові, письмові та електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", (п. 27), передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Отже, на позивача, поряд із обов`язком довести факт порушення свого суб`єктивного права відповідачем, також покладено обов`язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина будинковолодіння по АДРЕСА_1 , загальною площею5 0,64 кв.м., що складається з: підвалу площею 4,76 кв.м., комори площею 5,04 кв.м., кухні площею 9,60 кв.м., коридору площею 4,59 кв.м., та літньої кухні площею 19,25 кв.м., підсобного приміщення площею 7,4 кв.м. Інша 1/2 частина вказаного домоволодіння належить на праві спільної часткової власності в 1/2 частині відповідачу ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 08.06.2016 по справі №305/1905/15-ц.

Пред`являючи позов до суду, позивачка посилалася на те, що відповідач ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить їй на праві спільної часткової власності.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст.317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Крім того правомочність співвласника розпорядження спільним майном, передбачено в ст.ст. 364, 367 ЦК України як способи реалізації цієї правомочності. Так, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Поняття володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності викладено у ст.88 Земельного кодексу України.

Згідно вказаної статті, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільною земельною ділянкою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки. При продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку інші учасники мають переважне право купівлі частки відповідно до закону.

При розгляді цивільної справи, суд, керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегіть встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу приписів статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачка, ОСОБА_1 не надала жодних, належних і допустимих, доказів у підтвердження факту, що спірна земельна ділянка належить їй на праві спільної часткової власності.

Натомість з матеріалів справи, зокрема з довідки Великобичківської селищної ради №938 від 18 лютого 2029 року вбачається, що до будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить земельна ділянка, площею 0,17 га, яка рахується за гр. ОСОБА_2 .

У листі Великобичківської селищної ради від 20.11.2017 року №613/02-14/2, зазначено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 у приватній власності не перебуває. Однак, за вказаним дворогосподарством обліковується земельна ділянка, площею 0,1795 га.

Таким чином, посилання позивачки, що спірна земельна ділянка належить їй та відповідачу на праві спільної часткової власності, базується виключно на доводах позивачки та не підтверджене жодним доказом.

Крім того, позивачкою не заявлялося клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, щодо можливих варіантів поділу земельної ділянки, із встановленням відповідних меж земельної ділянки.

Оскільки матеріалами справи не доводено права власності позивачки на спірну земельну ділянку, відтак і відсутній факт перешкоджання відповідачем ОСОБА_2 у праві позивачки вільного користування земельною ділянкою.

У відповідності до положень ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Великобичківська селищна рада Рахівського району Закарпатської області про визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 .

Відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Великобичківська селищна рада, місцезнаходження: 90615, смт Великий Бичків, вул. Грушевського, буд.108, Рахівського району, Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Повне судове рішення складено 28 травня 2021 року.

Головуюча: Марусяк М.О.