Рішення № 97235535, 20.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2231/21

Провадження № 2/127/366/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Чорнобров О.Л.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Зубань О.О.,

представника відповідача - Сташко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Бокуд» про визнання акту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства «Бокуд» про визнання акту недійсним. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що впровадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває справа за його позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. 19.11.2020 року ОСОБА_2 подано до суду документ, на думку позивача недійсний, а саме Акт від 13.11.2020 року, скріплений печаткою ПП «Бокуд», в якому вказано, що директором ПП «Бокуд» засвідчено підпис ОСОБА_3 , яка в свою чергу засвідчила підписи сусідів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили факт проживання ОСОБА_2 з 01.01.2019 року по теперішній час за адресою – АДРЕСА_1 . Даний доказ ОСОБА_2 намагається використати в суді з метою підтвердження факту, що на момент придбання спірного обладнання, вона не проживала разом з ОСОБА_1 , а тому дане обладнання є її особистою приватною власністю, а не спільним майном. Однак, позивач вважає, що зазначений Акт є недійсним, оскільки директор ПП «Бокуд» ОСОБА_7 своїм підписом засвідчує підпис ОСОБА_3 , якого насправді в цьому Акті немає.

Крім того, на думку позивача, про недійсність вказаного Акту свідчить той факт, що на ньому міститься рукописний текст «Я, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 власник квартири 109 Гладкова 5 підтверджую, що в квартирі АДРЕСА_2 без реєстрації фактично проживає ОСОБА_2 з 1 січня 2019 р. по теперішній час. Також стверджую, що підписи в даному акті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дійсні». Позивач зауважив, що вказаний рукописний текст міститься в Акті перед підписами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , тобто він написаний ОСОБА_3 ще до проставлення підписів вказаними особами, що вже само по собі свідчить про його недійсність, адже як вона могла посвідчувати дійсність підписів, які на акті ще не були проставлені. Також позивач зазначив, що сусіди ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в акті вказують, що ОСОБА_2 проживала за адресою з 01 січня 2019 року, проте, не зазначають до якого часу вона там проживала (1 день до 02.01.2019 року, чи більшу кількість днів). Надруковане слово «проживала», вже суперечить нижче написаному рукописному тексту ОСОБА_3 – «проживає», оскільки «проживала» стосується минулого часу, а «проживає» - теперішнього часу.

Також про недійсність вказаного Акту, на думку позивача, свідчить те, що він з ОСОБА_2 проживали за адресою АДРЕСА_3 з 01.01.2019 року до кінця червня 2019 року, що підтверджується довідкою №110 від 21.10.2020 року за підписом директора ПП «Добробуд-Він» та актом від 18.10.2020 року, підписаного сусідами. Крім того, вказаний Акт від 13.11.2020 року містить підпис директора ПП «Бокуд» ОСОБА_7 , проте, перед словом «директор» стоїть скоса рисочка, яка підтверджує, що замість директора дану довідку підписала інша особа. На підставі викладеного, посилаючись на норми ст. 215 ЦК України щодо недійсності правочинів, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просив визнати недійсним Акт від 13.11.2020 року, скріплений печаткою ПП «Бокуд», в якому вказано, що директором ПП «Бокуд» засвідчено підпис ОСОБА_3 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

16.03.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18041) відповідача. У відзиві вказано, що ПП «Бокуд» надає послуги з управління будинком по АДРЕСА_4 , на підставі договору про надання послуг з управління будинком від 01.10.2018 року. 13.11.2020 року в ПП «Бокуд» звернулася власник квартири АДРЕСА_2 , яка в письмовій формі проінформувала ПП «Бокуд» про те, що в її квартирі без реєстрації проживає з 01.01.2019 року ОСОБА_2 . Дана інформація була викладена в Акті від 13.11.2020 року. Законодавець не зобов`язує ПП «Бокуд» перевіряти інформацію про факт проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 , яка була викладена в Акті від 13.11.2020 року. Директор ПП «Бокуд» Олєшко Юрій Миколайович в Акті від 13.11.2020 року засвідчив той факт, що саме власник квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 підтвердила факт проживання ОСОБА_2 з 01.01.2019 року без реєстрації в квартирі АДРЕСА_2 , а також той факт, що ОСОБА_3 стверджує, що в Акті підписи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є дійсними.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 квітня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, просила відмовити у позові повністю, у зв`язку з його безпідставністю, посилаючись на обставини викладені у письмовому відзиві на позов.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до частини 2 цієї статті - кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Тобто, об`єктом правового захисту згідно діючого законодавства є цивільне право або інтерес особи.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом вказані в частині 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно копії Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 19 березня 2020 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 123, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На розгляді у Вінницькому районному суді Вінницької області перебуває цивільна справа № 128/2224/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності.

ОСОБА_2 , при розгляді вказаної справи № 128/2224/20, подано до суду Акт від 13.11.2020 року, який у даній справі просить визнати недійсним ОСОБА_1 . Згідно Акту від 13.11.2020 року, сусіди ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_2 проживала за адресою АДРЕСА_1 з 01 січня 2019 року. ОСОБА_3 , власник квартири АДРЕСА_5 без реєстрації фактично проживає ОСОБА_2 з 1 січня 2019 року по теперішній час. Також підтвердила що підпис в даному акті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дійсні. Акт містить запис «Підпис ОСОБА_3 засвідчую. Директор ПП «Бокуд» (підпис) ОСОБА_8 », а також печатку ПП «Бокуд».

Згідно Довідки вих. № 110 від 21 жовтня 2020 року, виданої ОСОБА_1 директором ПП «Добробуд-Він», згідно акту №17 від 18.10.2020 та заяви ОСОБА_9 вх. № 16 від 21.10.2020 року, заяви ОСОБА_10 вх. №15 від 21.10.2020 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживала за адресою АДРЕСА_3 до кінця червня 2019 року, але не була зареєстрована. З липня 2019 року за вказаною адресою ОСОБА_11 дійсно не проживає згідно акту №17 від 10.10.2020 року. ПП «Добробуд-Він» не несе відповідальність за надану інформацію. Довідка сформована згідно акту від сусідів.

Приватне підприємство «Бокуд» в особі директора Олєшка Юрія Миколайовича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та співвласники багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_4 , в особі уповноваженої особи будинку АДРЕСА_4 , що діє на підставі рішення загальних зборів мешканців будинку АДРЕСА_4 , з іншої сторони, 01 жовтня 2018 року уклали Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Стаття 11 ЦК України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема це: договори та інші правочини (пункт 1) частини 2 цієї статті), інші юридичні факти (пункт 4) цієї ж статті), акти цивільного законодавства (частина 3 цієї ж норми права).

Що таке правочин визначено в частині 1 ст. 202 ЦК України, де вказано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Поняття і види актів цивільного законодавства закріплено в ст. 4 ЦК України, де вказано, що до таких актів відносяться Конституція України, Цивільний кодекс України, закони України та інші підзаконні акти.

В заявленому позивачем позові він оскаржує Акт від 13.11.2020 року, згідно якого сусіди ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_2 проживала за адресою АДРЕСА_1 з 01 січня 2019 року. ОСОБА_3 , власник квартири АДРЕСА_5 без реєстрації фактично проживає ОСОБА_2 з 1 січня 2019 року по теперішній час. Також підтвердила що підпис в даному акті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дійсні. Акт містить запис «Підпис ОСОБА_3 засвідчую. Директор ПП «Бокуд» (підпис) ОСОБА_8 », а також печатку ПП «Бокуд».

При цьому позивач стверджує, що на його думку, даний Акт є правочином, та в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на положення ст. 215 ЦК України – на підстави недійсності правочину та вказує, що в даному випадку підставою недійсності даного Акту є те, що директор ПП «Бокуд» ОСОБА_12 своїм підписом засвідчує підпис ОСОБА_3 , якого насправді в цьому Акті немає.

В той же час оспорюваний позивачем акт не є по своїй суті правочином, оскільки не тягне за собою набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, не встановлює юридичний факт, оскільки на його підставі у будь-кого не виникають, не змінюються і не припиняються будь-які цивільні права чи обов`язки або інтерес. Саме по собі складання цього акту не тягне за собою ніяких правових наслідків.

Таким чином, в даному випадку у позивача не виникло право на судовий захист, оскільки його цивільне право або інтерес не порушені, не є невизнаними та не оспорюється безпосередньо відповідачем.

Фактично оскаржуваний акт є доказом в цивільній справі щодо поділу майна між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому його спростування повинно відбуватися в порядку змагальності за положеннями Глави 5 ЦПК України.

В судовому засіданні із пояснень позивача та його представника стало зрозумілим, що метою цього позову є незгода із позицією відповідача ОСОБА_2 у цивільній справі №128/2224/20, яка перебуває в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності.

В судовій практиці України, зокрема Верховного суду, екстрапольований підхід недійсності правочину до інших рішень, актів юридичних осіб, державної влади за аналогією із правочином. Суть вказаного підходу зводиться до наступного, визнання актів органів юридичної особи, інших документів не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Захист можливий за умови, якщо права, свободи та інтереси дійсно порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. Також використання конструкції недійсності не повинно створювати певну преюдицію для вирішення іншого (прихованого) спору. Конструкція недійсності орієнтована на те, щоб створювати ефективний механізм для захисту прав та інтересів. Для цивільного обороту не є самоціллю недійсність, певні порушення можуть мати місце, але можливе релевантне ставлення з боку держави, якщо це не зачіпає права та інтереси інших учасників цивільного обороту.

Зокрема таку позицію Верховний суд висловив в постанові від 27.01.2020 року в справі № 761/26815/17.

Представником позивача та позивачем в судовому засіданні на підставі належних та допустимих доказів не доведено, що Акт від 13.11.2020 року, порушує права та законні інтереси позивача. Використання ж приватно-правого інструментарію визнання акту юридичної особи недійсним, позивач має намір застосувати, створивши преюдицію в іншому спорі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, що, на думку суду, протирічить вищевказаному підходу про недопустимість визнання актів органів юридичної особи, інших документів недійсними не для захисту реальних цивільних прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Суд зауважує, що правочин - це правомірна дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети. Отже, правочин характеризується такими ознаками: правочин є дією особи; ця дія є правомірною, тобто вчиняється відповідно до закону; правочин є вольовим актом; спрямований на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочині завжди присутня правова мета (набути майно у власність чи у тимчасове користування, отримати послуги чи результат роботи тощо).

Правочин є таким юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків. Останні реалізуються в межах цивільного правовідношення і являються його складовими елементами.

Зокрема таку позицію Верховний суд висловив в постанові від 12.04.2021 року в справі № 564/2227/17.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ініційований позивачем спір про визнання недійсним Акту від 13.11.2020 року, скріпленого печаткою ПП «Бокуд», в якому вказано, що директором ПП «Бокуд» засвідчено підпис ОСОБА_3 , спрямований на вирішення спору про поділ спільного майна подружжя, який, в свою чергу, повинен розглядатися з використанням діючих та ефективних механізмів приватно-правового інструментарію. Тобто, доводити факт фактичного проживання чи непроживання відповідача за адресою вказаного житлового будинку позивач повинен під час вирішення спору із відповідачем про поділ спільного майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За встановлених обставин, наявних у матеріалах справи доказів, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

На підстав викладеного, керуючись ст. 15, 203, 215 ЦК України, ст. 13, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Бокуд» про визнання акту недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Приватне підприємство «Бокуд», код ЄДРПОУ 37618318, місцезнаходження: вул. Ватутіна, буд. 46, м. Вінниця.

Повний текст рішення суду виготовлено 28.05.2021 року.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна