Рішення № 97234300, 28.05.2021, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/2093/21

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

28.05.2021 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Кондра Ю.Ю.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 552/2093/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея банк» про визнання недійсним пунктів кредитного договору, зобов`язання зарахувати суми коштів в рахунок погашення щомісячних платежів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 26.04.2021 звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Акціонерного товариства «Ідея банк» про визнання недійсним пунктів кредитного договору, зобов`язання зарахувати суми коштів в рахунок погашення щомісячних платежів.

Позовна заява обґрунтована тим, що 28.08.2018 між нею та АТ «Ідея банк» було укладено кредитний договір № Z06.00502.004242253, за умовами якого позивач отримала кредитні кошти в розмірі 74999 грн. За період часу з 28.08.2018 по 08.12.2020 позивач сплатила в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 105764,67 грн, а отримавши виписку за рахунком встановила, що щомісяця банк вираховує оплату за обслуговування кредиту.

Вважає, що їй було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися безоплатно, тому такі умови кредитного договору є несправедливими та підлягають визнанню недійсними.

В поданій до суду позовній заяві просила визнати недійсними з моменту укладення пункти 1.11., 6.1. кредитного договору № Z06.00502.004242253 від 28.08.2018, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея банк» в частині встановлення та нарахування плати за обслуговування кредиту на загальну суму 125215,34 грн. Просила визнати недійсними з моменту укладення пункти 1.1., 2.1., 2.4., 2.5., 2.6., 3.1.3., 4.2.3., 5.5., 6.1. кредитного договору № Z06.00502.004242253 від 28.08.2018, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея банк» в частині встановлення та нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості. Просила також зобов`язати відповідача АТ «Ідея банк» зарахувати суми коштів, які були сплачені ОСОБА_1 в рахунок погашення кредитних зобов`язань за кредитним договором та які були зараховані в якості погашення оплати за обслуговування кредиту – в рахунок погашення щомісячних платежів за кредитним договором.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 27.04.2021 в даній справі відкрито провадження з розглядом справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.

Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, 28.08.2018 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ «Ідея банк» укладено кредитний договір № Z06.00502.004242253, за умовами якого (п. 1.1.) банк надає позивачу кредит на поточні потреби в сумі 74999 грн, а позивач зобовязується одержати і повернути кредит разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості згідно з графіком, який є невід`ємною частиною договору (а.с. 9-10).

В поданій до суду позовній заяві позивачем не оспорюється факт отримання кредитних коштів відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1.11 договору його сторони передбачили, що за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 2 числа кожного місяця згідно графіку.

Згідно п. 2.4. кредитного договору позичальник доручає банку здійснювати договірне списання грошових коштів, в тому числі і плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктом 2.5. договору сторони передбачили, що плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця починаючи з дати видачі кредиту.

Пунктом 2.6. кредитного договору передбачено, у разі вимог банку про дострокове повернення кредиту банк вправі нараховувати в томі числі і плату за обслуговування кредитної заборгованості до повного погашення кредиту.

Пунктом 3.1.3 договору передбачено обов`язок позичальника повернути, втому числі і плату за обслуговування кредитної заборгованості достроково на вимогу банку з підстав, визначених договором.

Пунктом 4.2.3 договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення в тому числі і плати за обслуговування кредитної заборгованості у передбачених випадках.

В пункту 5.5. договору сторони домовилися, що позовна давність в тому числі щодо стягнення плати за обслуговування кредитної заборгованості повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Згідно з п. 6.1. кредитного договору сторонами узгоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту, в тому числі в розмір щомісячних платежів плати за обслуговування.

Разом з тим, за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;

3) загальний розмір наданого кредиту;

4) порядок та умови надання кредиту;

5) строк, на який надається кредит;

6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);

7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);

8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;

9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені;

10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит;

12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

13) порядок дострокового повернення кредиту;

14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Дослідженими судом доказами встановлено, що банк у письмовій формі надав позивачу, як позичальнику, у повному обсязі всю необхідну інформацію, кредитний договір містить усі умови, передбачені положеннями Закону України «Про споживче кредитування», сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, тощо, позивач особистими підписами засвідчила, що вона погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

При цьому зміст договору є зрозумілим до прочитання і не може розцінюватися як надання інформації у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб.

Позивач не була позбавлена можливості відповідно до пункту 3.2.3 спірного договору, що узгоджується з положеннями статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення банку в письмовій формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно цього договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Проте, у вказаний строк вона від договору не відмовлялася, жодних заперечень щодо його змісту не висловлювала, що свідчить про її згоду з умовами укладеного договору.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з пунктом 1.11. кредитного договору від 28.08.2018 позивачу було встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Тобто, оспорюваним пунктом 1.11. кредитного договору позивачу фактично було встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказана щомісячна плата за обслуговування міститься й у пункті 6.1. кредитного договору, а саме у графіку щомісячних платежів.

Відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров`я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);

2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

3) встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору;

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором;

6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;

7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);

8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;

9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;

10) установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;

13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;

14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;

15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей;

16) встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;

17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Враховуючи наведене, оскільки позивачу ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися їй безоплатно, вказані пункти кредитного договору є несправедливими та підлягають визнанню недійсним.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними з моменту укладення пунктів 1.1., 1.11., 2.1., 2.4., 2.5., 2.6., 3.1.3., 4.2.3., 5.5., 6.1. кредитного договору № Z06.00502.004242253 від 28.08.2018, в частині встановлення та нарахування плати за обслуговування кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості підлягають задоволенню.

При вирішенні позовних вимог про зобов`язати відповідача АТ «Ідея банк» зарахувати суми коштів, які були сплачені ОСОБА_1 в рахунок погашення кредитних зобов`язань за кредитним договором та які були зараховані в якості погашення оплати за обслуговування кредиту – в рахунок погашення щомісячних платежів за кредитним договором суд виходить з такого.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені статтею 216 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, ще правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Як встановлено судом, банк за недійсним положенням договору зараховував отримані від позивача грошові кошти в рахунок плати з обслуговування (а.с. 11-15).

У разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнанні недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів. Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 61-1536св17.

Суд з метою захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від т28.08.2018 № Z06.00502.004242253 без плати за обслуговування кредиту та кредитної заборгованості.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати з плати правничої домового в розмірі 5900 грн.

Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом в розмірі 1816 грн (908 грн х 2 вимоги).

Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея банк» про визнання недійсним пунктів кредитного договору, зобов`язання зарахувати суми коштів в рахунок погашення щомісячних платежів задовольнити.

Визнати недійсними з моменту укладення пункти 1.11., 6.1. кредитного договору № Z06.00502.004242253 від 28.08.2018, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея банк», в частині встановлення та нарахування плати за обслуговування кредиту на загальну суму 125215,34 грн.

Визнати недійсними з моменту укладення пункти 1.1., 2.1., 2.4., 2.5., 2.6., 3.1.3., 4.2.3., 5.5., 6.1. кредитного договору № Z06.00502.004242253 від 28.08.2018, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея банк», в частині встановлення та нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 28.08.2018 № Z06.00502.004242253 без плати за обслуговування кредиту та кредитної заборгованості.

Стягнути з Акціонерне товариство «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 5900 грн судових витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Акціонерне товариство «Ідея Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 1816 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код 19390819.

Повне судове рішення складено 28.05.2021.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко