Ухвала суду № 97233604, 27.05.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3808/20

Номер провадження 1-кп/629/144/21

УХВАЛА

27 травня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого – судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Кремінь М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова, Харківської області питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, зі слів інвалід ІІ групи, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 25.02.2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.1 ст.185 КК України до 240 годин громадських робіт;

- 21.08.2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.389 КК України до 1 року 10 днів обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 07.06.2017 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 29.12.2018 року по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області Дьолога В.В.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника-адвоката Остапенко С.Ю.,

в с т а н о в и в:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід - тримання під вартою, строк дії якого спливає 06 червня 2021 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховуючи дані про особу обвинуваченого, який є раніше судимим, неодноразово ухилявся від явки до суду, в зв`язку з чим був оголошений у розшук.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Остапенко С.Ю. проти клопотання прокурора заперечували. Вказала, що прокурором не надано доказів існування ризиків, просила змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно вимог ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкодити кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 статті 177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення, яке законодавством віднесене до категорії тяжкого злочину, за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років. Викладені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, може переховуватися від суду.

ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, зокрема, за вчинення корисливих злочинів проти власності, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, законного джерела доходів не має, за час судового розгляду мав прояви ухилення від явки до суду, у зв`язку з чим був оголошено у розшук. Наведене свідчить про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, що в подальшому може бути передумовою для здійснення останнім спроб зникнути з місця проживання, ухилитися від явки до суду, не виконувати свої процесуальні обов`язки та вчинити нові злочини.

Крім того, потерпілі та свідки не допитані, докази передбачені ст.84 КПК України з боку обвинувачення та захисту не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 вказаного Кодексу є дійсними.

Обґрунтованих доводів, які б вказували на надмірну суворість застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винними, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на свідків, та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Таким чином, в суду немає підстав вважати, що запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, а в задоволенні клопотання захисника відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, , 331, 371, 372 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Задовольнити клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області Дьолога В.В.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 25 липня 2021 року включно.

Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня винесення ухвали, а саме з 27 травня 2021 року.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Остапенко С.Ю. про зміну запобіжного заходу відмовити

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятиденний строк з дня проголошення ухвали, а якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Н.А. Смірнова