Рішення № 97226591, 17.05.2021, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/3681/20

Провадження № 2/311/217/2021

17.05.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Пушкарьової С.П.

за участю секретаря судового засідання Кари Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

18 листопада 2020 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що у жовтня 2020 року він отримав поштою від приватного виконавця Табілінського О.В. копію постанови від 21 серпня 2020 року про звернення стягнення на його доходи у виконавчому провадженні №62702848. Позивач зазначає, що до цього часу жодних документів, в тому числі і постанови про відкриття виконавчого провадження від приватною виконавця він не отримував, та зі змісту вказаної постанови він дізнався, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса №2855 від 22 січня 2020 року, яке вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з нього на користь відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами», заборгованості в сумі 20 826 грн. 36 коп. згідно кредитного договору №500277831 від 17 травня 2012 року, укладеним з ПАТ «Альфа Банк».

Позивач зазначає, що на адвокатський запит про надання завірених копій виконавчого провадження вказаним приватним виконавцем Гуревічовим О.М. було направлено відповідь адвокату про те, що на виконанні у нього знаходиться виконавче провадження (ВП) №62702848 з примусового виконання виконавчого напису №2855 від 22 січня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з нього на користь відповідача заборгованості в розмірі 20 826 грн. 36 коп. згідно кредитного договору №500277831 від 17 травня 2012 року, укладеного позивачем з ПАТ «Альфа Банк». Також приватним виконавцем було направлено копію заяви стягувача від 20 липня 2020 року про примусове виконання виконавчого напису; копію кредитного договору №500277831 від 17 травня 2012 року з додатком №1; копію виконавчого напису нотаріуса напису №2855 від 22 січня 2020 року; копію супровідного листа від 05 серпня 2020 року про направлення позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження (яку він не отримував); копію постанови про відкриття виконавчого провадження №62702848 від 05 серпня 2020 року. І тільки з матеріалів, надісланих

приватним виконавцем на запит адвоката, позивач довідався про зміст виконавчого напису нотаріуса від 22 січня 2020 року про стягнення з нього на підставі вказаного вище кредитного договору, укладеного з ПАТ «Альфа Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договорів факторингу став відповідач, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами».

З позовної заяви вбачається, що за виконавчим написом нотаріуса сума заборгованості перед відповідачем за період з 08 жовтня 2016 року по 21 січня 2020 року становить: 5 790 грн. 05 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 4 586 грн. 31 коп. - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 10 300 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150 грн. – плати за вчинення виконавчого напису, що в загальній сумі становить – 20 826 грн. 36 коп.

Позивач вважає вищевказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що приватним нотаріусом зазначений виконавчий напис вчинено з порушенням норм, а саме Закону України «Про нотаріат» та «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, адже нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості на підставі не посвідченого нотаріально договору, обставини переуступки права вимоги до відповідача, наявності суми заборгованості, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом, так як позивач не отримував від ПАТ «Альфа Банк» повідомлення про зміну кредитора в зобов`язанні з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, не отримував жодних претензій ні від банку, ні відповідача щодо виконання умов Договору, вимог про слати боргу та про його розмір, а тому позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості за кредитним договором та можливості або оспорювати вимоги відповідача, або ж їх виконати, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

В обґрунтування позовної заяви, позивач вказує, що у його випадку підставою для вчинення виконавчого напису нотаріусом був кредитний договір №500277831 від 17 травня 2012 року про надання кредиту в сумі 11 080 грн. 00 коп., з процентною ставкою за користування кредитом 21% річних, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісії 18 травня 2015 року; кредит був наданий для власних потреб шляхом перерахування на рахунок позичальника № НОМЕР_1 суми грошових коштів, що дорівнює сумі кредиту. Сукупна вартість кредиту вказана у додатку №1 до договору - 24 672 грн. 31 коп. Про договори факторингу про відступлення права вимоги він взагалі нічого не знав і дізнався лише після отримання відповіді на запит адвоката від приватного виконавця.

Позивач зазначає, що як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилався на статтю 87 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, проте вказана Постанова не відносить укладений Договір позивача з банком у простій письмовій формі, не посвідчений нотаріально, до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідні зміни до Постанови КМУ та віднесення кредитного договору до «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів», були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26 листопада 2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Також позивач вказує, що відповідачем, всупереч вимог законодавства не було надано нотаріусу документів, які б підтверджували право його вимоги до позивача за кредитним договором, який він уклав з банком 17 травня 2012 року,а нотаріус у свою чергу, всупереч вимог законодавства, не перевірив зміст договорів, на які вказав у виконавчому написі, на які відповідач посилався як на підставу виникнення у нього права вимоги до позивача та стягнув заборгованість, яка не є безспірною. Позивач зазначає, що жодних вимог від банку чи відповідача про погашення

заборгованості, він не отримував. Крім того, термін користування кредитом був встановлений договором 36 місяців, тобто до 17 травня 2015 року, проте у виконавчому написі нотаріуса йдеться про стягнення боргу і процентів за період поза межами строку кредитування з 08 жовтня 2016 року по 21 січня 2020 року. Лише з наданих відповідачем нотаріусу документів, нотаріус міг вказувати і суми заборгованості, яких фактично не існує, і строки її утворення.

Виходячи з вище викладеного, позивач вказує, що оскільки його заборгованість за кредитним договором неможливо вважати безспірною та свідчить про те, що вчинення виконавчого напису 22 січня 2020 року, зареєстрованого за №2855, відбувалося внаслідок недобросовісних дій відповідача, який не мав правових підстав для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, з порушенням нотаріусом вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат» та вимог Порядку про порядок вчинення нотаріальних дій, і тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2855, вчинений 22 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами»заборгованості за період з 08 жовтня 2016 року по 21 січня 2020 року за кредитним договором №500277831 від 17 травня 2012 року, у розмірі: 5 790 грн. 05 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 4 586 грн. 31 коп. - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 10 300 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150 грн. – плати за вчинення виконавчого напису, що в загальній сумі становить – 20 826 грн. 36 коп., а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору та за надання правової допомоги адвокатом.

Ухвалою Василівського районного суду від 19 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича (адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5) та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. завірену належним чином копію виконавчого напису №2855 від 22 січня 2020 року, копії документів на підставі, яких було вчинено виконавчий напис.

Ухвалою Василівського районного суду від 19 листопада 2020 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено та зупинене стягнення за виконавчим написом №2855 від 22 січня 2020 року.

22 січня 2021 року до суду надійшло клопотання директора ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Велікданова С. К. про врегулювання спору за участю судді, так як вважає, що даний спір можливо вирішити в мировому порядку за умов взаємних поступок, оскільки наявність заборгованості за кредитним договором позивачем не спростовується лише містяться посилання, щодо надмірно великої суми заборгованості, у зв`язку з цим пропонує вирішити даний спір у мировому порядку.

08 лютого 2021 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він повідомив, що не бажає врегульовувати спір за участі судді та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі, просить розглядати його позовні вимоги по суті.

Ухвалою Василівського районного суду від 22 лютого 2021 року в задоволенні клопотання директора ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Велікданова С.К. про врегулювання спору за участю судді відмовлено.

Ухвалою Василівського районного суду від 12 квітня 2021 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кочева І.В. не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте в прохальній частині позову позивач висловив прохання розглядати справу за його відсутністю (а.с.6).

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» Велікданов С.К. у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача (а.с.49).

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський О.В. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, проте судові повістки не отримує, поштова кореспонденція повертається з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, проте судові повістки не отримує, поштова кореспонденція повертається з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно дослідивши матеріали цивільної, з`ясувавши всі обставини по справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні судом встановлено, що 22 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М.вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №2855, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.15).

Як вбачається зі змісту вищевказаного оспорюваного виконавчого напису, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М.22 січня 2020 року за реєстровим №2855 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано «стягнути: з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: невідомо, місце роботи: невідомо, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами», місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9 А, офіс 203, код платника податків згідно ЄДРПОУ – 35017877, п/р НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», якому Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код платника податків згідно ЄДРПОУ –35625014, відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №20/01/20-1/2 від 20 січня 2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп», код платника податків згідно

ЄДРПОУ – 35945570, відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10 жовтня 2016 року, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», код платника податків згідно ЄДРПОУ – 23494714, на підставі Договору факторингу, відступлено право вимоги за Кредитним договором №500277831 від 17 травня 2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводиться за період з 08 жовтня 2016 року по 21 січня 2020 року включно, у розмірі: 5 790 грн. 05 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 4 586 грн. 31 коп. - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 10 300 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150 грн. – плати за вчинення виконавчого напису, що в загальній сумі становить – 20 826 грн. 36 коп.

На підставі вищевказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу м.Київ Табілінськи Олегом Володимировичем, 05 серпня 2020 року відкрито виконавчого провадження №62702848 (а.с.17) та 21 серпня 2020 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП №62702848) з примусового виконання виконавчого напису №2855, виданого 22 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» заборгованості в сумі 20 826 грн. 36 коп., згідно кредитного договору №500277831 від 17 травня 2012 року укладеного з ПАТ «Альфа-Банк»(а.с.10).

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів. Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення

заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2,3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору між сторонами стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Пунктом 1 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з пунктом 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. При цьому заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені вищезазначеним Переліком документів.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою та другою статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Наявність цивільно-правової відповідальності повинна бути доведена належними та допустимими доказами. Підлягає доказуванню наявність правових підстав для стягнення штрафу та пені, а також розмір заборгованості, заявлений до стягнення.

Крім того, за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України в справі 6-887цс17 від 05 липня 2017 року, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи

боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, та дотримання стягувачем вимог Закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим не виконав норми ст.88 Закону України «Про нотаріат» та п.284 Інструкції та п.1 Переліку Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від Банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед ПАТ «Альфа Банк» суми процентів, розмір пені, зазначених у написі, є безспірними.

Отже, приватний нотаріус при вчиненні напису, не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, та дотримання стягувачем вимог Закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

Умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису є Безспірність наявного боргу перед кредитором та відсутність спору щодо розміру боргового зобов?язання (аналогічна правова позиція висловлена в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду № 310/9293/15ц від 23.01.2018 року).

Крім того, у оспорюваному виконавчому написі вказано, що підставою його здійснення є, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, в яку постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п.2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у

справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року в цій частині. Вказану постанову залишено без змін згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Таким чином, кредитний договір №500277831 від 17 травня 2012 рокуна момент вчинення виконавчого напису вже не був тим документом, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Тобто, нотаріус не мав прав вчиняти виконавчий напис щодо стягнення саме за нотаріально непосвідченим кредитним договором.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису, який вчинений 22 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та зареєстрований в реєстрі за №2855 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» заборгованості за період з 08 жовтня 2016 року по 21 січня 2020 року за кредитним договором №500277831 від 17 травня 2012 року, в розмірі: 5 790 грн. 05 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 4 586 грн. 31 коп. - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 10 300 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150 грн. – плати за вчинення виконавчого напису, що в загальній сумі становить – 20 826 грн. 36 коп., - визнати таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що заборгованість за вищевказаним кредитним договором не була безспірною, а тому у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М.не було достатніх підстав для вчинення відповідного виконавчого напису, у зв`язку з чим, права позивача ОСОБА_1 були порушені, а тому підлягають судовому захисту шляхом визнання виконавчого напису, вчиненого 22 січня 2020 року приватним нотаріусом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та який зареєстрований в реєстрі за №2855, таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також, згідно з положеннями ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

У відповідності до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України) та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Кочевою І.В. 12 жовтня 2020 року укладено Договір про надання правової допомоги, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.20), також повноваження представника у даній справі підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги Серії АР № 1025796 від 12 жовтня 2020 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи (а.с.21).

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

Позивач ОСОБА_1 на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу надано наступні документи: опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за Договором про надання правової допомоги від 12 жовтня 2020 року (а.с.22), Акт прийому-передачі робіт (наданих послуг) адвокатом за Договором про надання правової допомоги від 12 жовтня 2020 року (а.с.23), квитанцію № б/н від 18 листопада 2020 року на оплату надання правничої допомоги за договором від 12 жовтня 2020 року від ОСОБА_1 на суму 3700 грн. (а.с.26), Попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в порядку ч.1 ст.134, п.9, ч.3 ст.175 ЦПК України (а.с.24-25).

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивач ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Проаналізувавши обсяг та склад робіт, виконаних адвокатом Кочевою І.В., складність справи, враховуючи співмірність розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з обсягом виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково, в сумі 2000,00 гривень.

Дослідивши докази на підтвердження витрат позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, з урахуванням складності справи, суд вважає, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги є значно меншим, ніж зазначено у розрахунку адвоката, витрати є не співмірними із складністю справи, а тому, відсутні підстави для відшкодування витрат у такому розмірі, який зазначений в описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за Договором про надання правової допомоги від 12 жовтня 2020 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи (а.с.22).

З урахуванням фактичних обставин справи, виходячи із принципу розумності і справедливості, суд вважає достатньою компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є розмір 2000,00 гривень. Підстав для стягнення з відповідача ще додатково 1700,00 гривень суд не вбачає.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позовних вимог - судовий збір покладається на відповідача. Тому, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в частині стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» судових витрат у вигляді судового збору, суд вважає необхідним, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, задовольнити та стягнути з відповідача понесені позивачем ОСОБА_1 та документально ним підтверджені судові витрати з оплати судового збору в сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 18 листопада 2020 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.17), та судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 420,40 грн., що підтверджується квитанцією від 22 грудня 2020 року, оригінал якої є в матеріалах справи (а.с.34).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, ст. ст. 9, 12, 13, 76, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22 січня 2020 року

приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичемта зареєстрований в реєстрі за №2855 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» заборгованості за період з 08 жовтня 2016 року по 21 січня 2020 року за кредитним договором №500277831 від 17 травня 2012 року, в розмірі: 5 790 грн. 05 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 4 586 грн. 31 коп. - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 10 300 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150 грн. – плати за вчинення виконавчого напису, що в загальній сумі становить – 20 826 (двадцять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 36 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» (адреса: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 9-а, оф. 203, код ЄДРПОУ - 35017877) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН - НОМЕР_2 )- судовий збір за пред`явлення позову в сумі - 840 гривень 80 копійок, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі - 420 гривень 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 2000 гривень 00 копійок, а всього стягнути – 3261 (три тисячі двісті шістдесят одну) гривню 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.П. Пушкарьова