Рішення № 97225540, 08.04.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/47744/19

Провадження № 2/761/1261/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.,

з участю секретаря: Бражніченко І.О.

представника позивача: Павлик І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округа Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, Акціонерне товариство «Альфа банк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі Павлик Ірини Ігорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округа Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, Акціонерне товариство «Альфа банк», що є правонаступником АТ «Укрсоцбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні 2019 року засобами поштового зв`язку, на адресу місця роботи ОСОБА_1 , а саме Харківського представництва генерального замовника - Державного космічного агентства України надійшла постанова приватного виконавця Юхименко O.JI. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 10.09.2019. Згідно вказаної постанови, кожного місяця з заробітної плати Позивача здійснюватимуться відрахування у розмірі 20 % на користь ТОВ «Вердикт Капітал» в рахунок погашення заборгованості, в рамках виконавчого провадження № 59792727 від 13.08.2019. Разом з тим, жодних правовідносин, в тому числі зобов`язальних з банківськими/кредитними установами у ОСОБА_1 не мав та немає, в тому числі з ТОВ «Вердикт Капітал». Як вбачається з тексту вищезгаданої постанови приватного виконавця Юхименко О.Л., остання була прийнята на підставі звернення ТОВ «Вердикт Капітал» з виконавчим написом нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової Аліни Анатоліївни від 26.07.2019, зареєстрованого в реєстрі за номером № 1165.

Вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинено без оригіналів нотаріально посвідченого договору скільки станом на 26.07.2019 (дату вчинення спірного виконавчого напису) чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу, а було надано договір банківського поточного (карткового) рахунку №0033/010190-PR від 08.04.2013 року., крім того для винесення виконавчого напису нотаріусу було надано Виписку з особистого рахунку № НОМЕР_1 » в ТОВ «Вердикт Капітал» проте, позивач вказує, що він не відкривав рахунок ТОВ «Вердикт Капітал» і посилання на нього в договорі не має, тому заборгованості не є безспірним, що не було перевірено нотаріусом.

Разом з тим, позивач вважає вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус не перевір правосуб`єктність стягувача, і не було надано належних документів відступлення права вимоги. Також не перевірено строк стягнення заборгованості.

У зв`язку із чим просить суд визначити вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2019 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити загального позовного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27.02.2020 року апеляційну скаргу ТОВ « Вердикт Капітал» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2010 року, - повернуто особі, яка її подала.

20.02.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву у якому відповідач простить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, та заперечує проти суми судових витрат заявлених позивачем.

28.02.2020 року до суду надійшов відповідь на відзив у якому частково дублюються обставини викладені у позові.

10.03.2020 року до суду надійшли пояснення приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Гамзатової А.А. одночасно з якими надано копії матеріалів нотаріальної справи.

18.03.20202 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив у яких частково дублюються обставини викладені у відзиві.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.07.2020 року витребувано із Акціонерного товариства «Альфа Банк» копії всіх документів на підставі яких було оформлено Договір банківського поточного (карткового) рахунку №0033/010190-PR від 08.04.2013 на ім`я ОСОБА_3 та копію його заяви до АТ «Укрсоцбанк» щодо викрадення паспортного документу.

03.02.2021 року до суду надійшла заява представника позивача про відшкодування судових витрат з доказами подення таких витрат.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином причини нявки суду не повідомив.

Третя особа: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова А.А. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справ за її відсутності.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини нявки суду не повідомила.

Третя особа: Акціонерне товариство «Альфа банк» в судове засідання не з`явилось свого представника не направило, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, причини нявки суду не повідомило.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.07.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною було вчинено виконавчий напис зареєстрованого в реєстрі за № 1165 про звернення стягнення з громадянина України ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №0033/010190-PR від 08.04.2013 року, який було укладено між АТ «Укрсоцбанк» правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору факторингу №2019-1УСБ/ВЕСТА від 28.01.2019 року є ТОВ «ФК «Веста» правонаступником якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги №29-01/19/2 від 29.01.2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал», сума заборгованості становить 147 695,99 грн., в тому числі: прострочена заборгованості за сумую кредиту - 30 583,30 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 112 849,06 становить 112 849,06 грн. та строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом -4 263,63 грн. За вчинення виконавчого напису підлягає стягненню - 650,00 грн. (а.с. 158).

Відповідно до постанови ВП №59792727 від 13.08.2019 року, відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису №1165 від 26.07.2019 (а.с. 23).

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

У відповідності до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В постанові Верховного Суду від 11.07.2019 р. у справі №461/4609/16-ц зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України Про нотаріат ). Але характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (поданнястягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовнозаборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягненнягрошовихсумабо витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їхчастині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для вчинення виконавчого напису є кредитний договір №0033/010190-PR від 08.04.2010 року між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», згідно п. ІІІ заяви про відкриття банківського поточного(карткового) рахунку підписавши цю заяву клієнт укладає з ПАТ «Укрсоцбанк» договір банківського поточного (карткового) рахунку (а.с. 16).

Відповідно до п.IV вказаного договору сторони домовились, що цей договір є новою. редакцією Договору про відкриття банківського (карткового) рахунку, депозитного рахунку та обслуговування платіжної картки 0033/010190-PR від 08.04.2010 укладеного між сторонами і подальше обслуговування Клієнта здійснюється на умовах цього договороу. При цьому у вказаному договорі відсутні посилання на відсоткову ставку по платі заборгованості чи користування кредитними коштами.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12)

Крім цього, як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, пп. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі Порядок), містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису нотаріуса як і в Переліку.

Пунктом 1 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.

Згідно підпункту 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;строк, за який має провадитися стягнення;інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи:якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідного оригіналу нотаріально посвідченої угоди має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, суду не надано доказів, які б свідчили, що в даному випадку, при вчиненні виконавчого напису, нотаріусу разом з відповідною заявою стягувача було надано первинні фінансові документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою у справі № 750/1627/18 від 06.06.2019 року дійшов висновку належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

У своїй постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на приписи статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів на спростування доводів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Окрім того, у відповідності до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Доводи позивача, щодо неправомірності переходу прав вимог, жодним чином не підтверджено, тому суд оцінює їх критично.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що на час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса були всі необхідні документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, тобто докази, які мають підтверджувати, що нотаріус мав, передбачені законом,підстави для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором, а обставини викладені у відзиві не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду томусуд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

В даному випадку слід зазначити, посилання Європейським судом з прав людини на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Розподіляючи судові витрати суд керується наступним.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Павлик І.І. подала до суду заяву про відшкодування судових витрат у розмірі 7 704,00 грн, з яких 5800,00 грн. - послуга адвоката, 1161,60 грн.- судовий збір, 252 грн. - поштові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ст.141 ЦПК України, з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1152,60 грн.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 30.09.2019 р. №38, укладений між АО «Територія права» та ОСОБА_1 , копію додаткової угоди №1 до Договору №38 від 30.09.2019 року, витяг з прейскуранту АО «Територія права» щодо надання правової допомоги, рахунок-фактура від 20.01.2020 року на суму 5 800,00 грн., Заключна виписка за період з 20.01.2020 по 24.01.2020 рік на суму 5800,00 грн., акт здачі-приймання виконаних робіт (надання правових послуг) за Договором про надання правової допомоги від 30.09.2019 року №38, на загальну суму адвокатських послуг 5800,00 ,. (а.с.19-22а)

Згідно ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу в зв`язку з їх неспівмірністю зі складністю справи.

Крім того стороною позивача помилково внесено до складу судових витрат «поштові витрати» які стягненню не підлягають.

Оскільки представником позивача було надано підтвердження фактичної оплати витрат на правничу допомогу, умовами укладеного між сторонами договору не перевищує передбачений розмір гонорару адвоката, суд приходить до висновку, що такі витрати в сумі 5800,00 грн. є співмірними із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172«Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»,Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5,ст.ст. 12, 13, 76-84, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позовну заяву - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 26.07.2019, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною, який зареєстрований в реєстрі №1165, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» грошових коштів за договором №0033\010190-PR від 08.04.2013, - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 152,60 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5800 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, м.Київ-04053, вул. Кудрявський узвіз, 5.

Третя особа: Гамзатова Аліна Анатоліївна - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області, адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Юхименко Ольга Леонідівна - приватний виконавець виконавчого округу міста Київ, адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6.

Третя особа: Акціонерне товариство «Альфа Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Повний текст рішення складено 11.05.2021 року

Суддя: