Рішення № 97225400, 13.07.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 363/1359/18

Провадження № 2/761/6215/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

за участі:

представників відповідача - Клюби Р.П., Степаненко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором №б/н від 26 лютого 2010 року, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , що становить 117000,00 грн., а також судовий збір у розмірі 1 762 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26 лютого 2010 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Проте, вказані зобов`язання за Кредитним договором відповідачем не виконуються, кредитні зобов`язання відповідачем постійно порушуються, прострочена заборгованість не погашається, у зв`язку з чим станом на 18 березня 2018 року за ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 117000,00 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2018 року матеріали справи було передано до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду справи за підсудністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2019 року позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків.

13 березня 2019 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року було відкрито провадження у справі.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року позовну заяву було задоволено у повному обсязі.

Було вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Договором №б/н від 26 лютого 2010 року у розмірі 117000,00 грн., що складається з: заборгованість за кредитом - 3363,75 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 113636,25 грн.

Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

12 лютого 2020 року на адресу суду надійшла заява від відповідачки про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 21 травня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

11 червня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачка просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Оскільки, на переконання відповідачки, позивач пропустив строк позовної давності, й штучно збільшив суму заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

06 липня 2020 року на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги, зазначає, що підписавши заяву, відповідач ознайомилися та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті позивача.

У судове засідання позивач своїх представників не направив, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, однак у своїй позовній заяві просив розглядати справу у його відсутність, щодо винесення заочного рішення не заперечував.

Представники відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити у повному обсязі.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 26.02.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В заяві зазначено, що ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 7 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з базовою процентною ставкою за кредитом 2,5% на місяць на залишок заборгованості, та згодна з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, а також зазначено, що Банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт.

ОСОБА_3 також було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій також передбачена базова відсоткова ставка, що становить 2,5% - UAH в місяць, щомісячна комісія за кредитне обслуговування - відсутня, непогашеної пільгового періоду, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, ПЕНЯ = пеня (1)+ пеня (2), де: пеня (1) = базова процентна ставка по договору) / 30 - нараховується за кожен день прострочки кредиту; пеня (2)=1% від заборгованості, але не менше 30 грн на місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочки по кредиту або відсоткам 5 та більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн., пільговий період, розмір щомісячних платежів, строк їх внесення, штрафні санкції.

Згідно з Розрахунком заборгованості за договором №б/н від 26 лютого 2010 року станом на 18 березня 2018 року відповідач має заборгованість у сумі 3 363,75 грн., загальний залишок заборгованості за відсотками - 113 636,25 грн., в тому числі: 151,25 грн - залишок заборгованості за відсотками на поточну заборгованість), 113 485,00 грн. - залишок заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку AT КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633. 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У копіїї заяви яку Позивач надав в додатках процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`вляючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01 серпня 2012 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті позивача, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такий самий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі N 342/180/17

«...Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.»

Також суд звертає увагу на обов`язковість засвідчення копій процесуальних документів відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації"

14 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 320/4916/19, адміністративне провадження №К/9901/8517/20 (ЄДРСРУ № 88748667) досліджував питання щодо обов`язковості засвідчення копій процесуальних документів відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації".

Правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 ороку № 55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.

Серед іншого, відповідно до пункту 8 розділу 10 зазначених Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій».

У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».

Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №160/7887/18.

Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.

Додатки які Позивач додав до позивної заяви майже всі оформлені з порушенням Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікованої системи організаційно- розпорядчої документації", що дає підстави вважати їх такими, що не посвідчені в установленому порядку.

Копія набирає юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Тому надані Позивачем вищевказані копії які оформлений з порушенням Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікованої системи організаційно- розпорядчої документації" не можуть мати юридичної сили та визнаватися судом як Докази.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем надано до суду заяву про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, яка підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень частини 1 статі 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За приписами статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з положенням частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тягар доказування обставин, пов`язаних з умовами кредитного договору, що мають значення для вирішення заявленого позову, в тому числі й щодо строку дії договору та строку дії кредитної картки, покладено на позивача.

На підтвердження позовних вимог позивачем окрім анкети-заяви, копії Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», надано також розрахунок заборгованості за кредитним договором від 26 лютого 2010 року, укладеного між сторонами у справі, станом на 18 березня 2018 року, довідки про відкриття карткових рахунків, про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача, виписку по кредитному договору відповідача станом.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 старт карткового рахунку відбувся 28 квітня 2006 року по картці № НОМЕР_1 .

Протягом 2006-2013 року по вказаній кредитній картці позивачем було проведено операції щодо зміни кредитного ліміту відповідачу, а саме: 26.02.2010 - встановлено кредитний ліміт 7 000,00 грн.; 22.12.2010 - збільшено кредитний ліміт 6 620,00 грн.; 25.01.2011 - зниження кредитного ліміту 6 400,00 грн.; 02.02.2012 - зниження кредитного ліміту 6 300,00 грн.; 15.03.2012 - зниження кредитного ліміту 5 970,00 грн.; 26.03.2012 - зниження кредитного ліміту 5 720,00 грн.; 06.06.2012 - зниження кредитного ліміту 5 220,00 грн.; 18.06.2012 - встановлення кредитного ліміту 5 220,00 грн.; 21.08.2012 - зниження кредитного ліміту 4 780,00 грн.; 04.09.2012 - встановлення кредитного ліміту 4 780,00 грн.; 29.10.2012 - зниження кредитного ліміту 4 230,00 грн.; 07.11.2012 - встановлення кредитного ліміту 4 230,00 грн.; 22.03.2013 - зниження кредитного ліміту 3 790,00 грн.; 24.05.2013 - зниження кредитного ліміту 3 370,00 грн.; 30.05.2013 - встановлення кредитного ліміту 3 370,00 грн.

З виписки за кредитним договором №б/н вбачається, що остання фінансова операція, а саме зняття коштів, була здійснена 09 листопада 2011 року. Відомості про користування відповідачем в подальшому грошовими коштами за кредитним договором №б/н від 26 лютого 2010 року, а саме зняття, переказ грошових коштів та внесення коштів на погашення кредитної заборгованості, відсутні.

З огляду на те, що відсутні відомості про здійснення відповідачем будь-яких операцій з банківською картою після 09 листопада 2011 року, суд дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності за даним кредитним договором сплинув в листопаді 2014 року.

Позивач звернувся з позовною заявою до суду 27 березня 2018 року, яка надійшла до суду 18 квітня 2018 року, тобто з пропуском строку загальної позовної давності.

Відповідно до положень частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, пред`являючи позовну заяву до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної позовної заяви.

Керуючись статями 207, 253, 257, 259, 261, 267, 509, 530, 612 ЦК України, статями 1, 2, 4, 12, 13, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570,

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , іпн - НОМЕР_2 ,

Повний текст рішення складений 17 липня 2020 року.

Суддя: