Рішення № 97223761, 24.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15584/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Передрій І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

інші учасники справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним.

Згідно заявлених вимог, позивач просила суд визнати недійсним кредитний договір №АВH0RG188880086103 від 04 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та

ПАТ «Акцент Банк».

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 04 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та

ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з підбору, замовлення, доставки побутової техніки. Цього ж дня позивачем була написана заява позичальника № НОМЕР_1 до ПАТ «Акцент-Банк» на суму 9880,00 грн. Після цього банк оплатив товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_2 . Відповідно до п.9 зави позивальника №АВH0RG188880086103 ПАТ «Акцент-Банк» оплатив єдиноразову винагороду за надання фінансового інструменту, розмір якої складає 380,00 грн на рахунок банку. Разом з тим, в п.16 заяви позивальника №АВH0RG188880086103 зазначено, що у банку наявний рахунок-фактура №5 від 04 серпня 2017 року, відповідно до якого банк перерахував кошти в сумі 9500,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_2 . Коли позивачеві доставили вказаний товар, виявилось, що він не тієї якості, яку було обіцяно і у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звернулась в установлений строк до продавця з метою повернення придбаного товару в день доставки, а саме 04 серпня 2017 року. Також позивачем 04 серпня 2017 року було направлено письмову заяву на адресу ФОП ОСОБА_2 , в якій позивач просила повідомити про можливий час повернення товару та отримання акту про повернення товару, з метою подальшого звернення до банку для анулювання кредитного договору. Проте жодної відповіді від ФОП ОСОБА_2 позивач не отримала. В телефонному режимі ФОП ОСОБА_2 повідомив позивача про відсутність підстав для повернення товару, оскільки він нічого позивачеві не продавав, а лише надав послуги по пошуку та доставці побутової техніки на суму 9200,00 грн. 16 серпня 2017 року позивач письмово звернулась до банку із заявою, в якій повідомила, що 14 серпня 2017 року у відділенні банку їй було відмовлено в прийнятті заяви про відмову від кредитно-заставного договору на придбання товару.

08 вересня 2017 року позивач отримала відповідь, в якій банк просив надати письмове підтвердження від магазину, а саме акт про повернення товару. Також 21 серпня

2017 року позивачем до банку був направлений письмовий запит, в якому позивач просила направити їй копії документів, проте відповіді не отримала. Вважає наявними підстави для визнання кредитного договору недійсним через невиконання банком переддоговірної роботи з позичальником щодо надання споживачу інформації по

кредиту - умовам кредитування, в тому числі щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту. У позивача наявні лише заява позичальника та графік погашення кредиту. Інших документів, навіть самого кредитного договору банком позивачеві надано не було. При цьому, в договорі про надання споживчого кредиту має зазначатися детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача. Вважає підприємницьку практику відповідача такою, що вводить в оману, отже в даному випадку має місце обман банком позивача щодо дійсних обставин перерахування коштів.

Вказану позовну заяву було передано в провадження судді Астахової О.О. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 жовтня 2017 року. (а.с.19)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 01 листопада 2017 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового засідання. (а.с.26)

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

27 березня 2018 року від представника відповідача ПАТ «Акцент Банк» - Омельченка Є.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначено, що протягом семи днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору та навіть на протязі півроку з цього часу позивачем не було повернуто банку грошові кошти, отримані згідно з договором. Крім того, придбаний товар позивач не повернула продавцю. Оскільки позивачем були підписані анкета-заява, заява позивальника, паспорт кредиту про умови кредитування, і в зазначених документах викладена вся необхідна інформація про умови кредитування та обслуговування, ці документи позивач отримала і могла з ними ознайомитися перед підписанням. Крім того, при підписанні договору позивач була ознайомлена з діючими умовами та правилами надання банківських послуг. Крім того, позивач особисто отримала від продавця рахунок-фактуру та передала його банку - як підставу для оплати за придбаний нею товар. Також у відзиві зазначено, що позивачем не доведено факту обману позивача відповідачем, усі умови кредитування були їй роз`яснені на момент укладення кредитного договору, про що свідчить її підпис на заяві позичальника, паспорті кредиту та графіку його погашення. (а.с.57)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 29 жовтня 2018 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, прийнято відзив відповідача. (а.с.67)

Також ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 29 жовтня 2018 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закінчено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду. (а.с.67)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 29 травня 2019 року витребувано у Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк», оригінали: заяви позичальника № АВН0RG188880086103 від 04.08.2017 року укладеної між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Акцент Банк»; паспорту кредиту про умови кредитування А-Банку та сукупну вартість споживчого кредиту від 04.08.2017 року за підписом ОСОБА_1 ; анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку укладеної між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Акцент Банк». (а.с.91)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 14 лютого 2020 року призначено по справі судову почеркознавчу експертизу (а.с.145-146) та 11 березня

2020 року справу направлено до експертної установи (а.с.149).

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду м.Києва №357 від 21 травня 2020 року, відповідно до пункту 19 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 7.54 розділу VII Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл вказаної справи. (а.с.152)

Вказану справу було передано в провадження судді Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 21 травня 2020 року (а.с.153) та фактично передано в провадження головуючого у справі - судді Гаврилової О.В. 21 липня 2020 року, після повернення від ТОВ «Експертно-дослідна служба України» матеріалів справи з повідомленням про повернення наданих матеріалів справи №755/15584/17 та додатків, у зв`язку з неможливістю проведення почеркознавчої експертизи за наявними матеріалами справи (а.с.155).

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 21 липня 2020 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Гавриловою О.В., призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання. (а.с.159-160)

21 січня 2021 року головуючою у справі було подано керівнику апарату Дніпровського районного суду м.Києва доповідну щодо проведення службової перевірки з метою встановлення місцезнаходження заяви АТ «Акцент-Банк», направленої на виконання ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 29 травня 2019 року. (а.с.189-190)

09 березня 2021 року керівником апарату суду надано повідомлення, згідно якого комісія дійшла висновку про неможливість встановлення місцезнаходження заяви

АТ «Акцент-Банк» з додатками, а також особи, якою було втрачено вказану заяву. (а.с.201-202)

29 березня 2021 року від позивача надійшла заява, в якій вона просила підготовче засідання проводити без її участі та призначити справу до судового розгляду. Також просила клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не розглядати та не направляти ухвалу від 14 лютого 2020 року на виконання. Зазначила, що клопотання від 25 березня 2021 року про повторний розгляд клопотання про призначення експертизи нею не підписувалось та до суду не направлялось. (а.с.205)

До вказаної заяви також долучені письмові пояснення позивача. (а.с.206-207)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 29 березня 2021 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с.217-218)

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила позов задовольнити та пояснила, що три з половиною роки тому до її квартири прийшли представники «Київгазу» та повідомили про наявність запаху газу в помешканні. Вказані особи запропонували придбати імпортну плиту в пільговий кредит - приблизно за 10000,00 грн. Ці ж особи привезли позивача за адресою по АДРЕСА_1 , де знаходився представник банку відповідача. Під час спілкування з представником банку їй задавались різні запитання, проте з документами ознайомитись не давали, з умовами не ознайомлювали, сфотографували позивача з карткою банку та надали документи на підпис. Позивач помітила, що кредитного договору, як такого, не існує, проте в графіку зазначена сума приблизно 24000,00 грн. Позивач відмовилась підписувати документи, проте її було повідомлено, що кошти за газову плиту вже перераховані. Під тиском присутніх осіб позивач підписала надані документи. Після цього позивача транспортним засобом відвезли до дому разом із запечатаною газовою плитою. Вказана плита до теперішнього часу знаходиться запечатаною в квартирі позивача. Позивач побачила назву плити та зрозуміла, що вона не імпортного виробництва. Стосовно перемовин та листування з відповідачем та третьою особою надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у позивній заяві та додатково пояснила, що ФОП ОСОБА_2 усно погодився забрати газову плиту за умови сплати йому 5000,00 грн, від сплати яких позивач відмовилась та запропонувала все ж таки забрати газову плиту, проте ФОП ОСОБА_2 так і не приїхав. Також при дослідженні судом письмових матеріалів справи позивач підтвердила, що заява позичальника, графік погашення кредиту, паспорт кредиту та анкета-заява (а.с.8, 9, 59, 60, 63) підписані нею.

Представник відповідача АТ «Акцент-Банк» в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, був повідомлений про день, час та місце розгляду справи належним чином, заяв чи клопотань до суду не подав.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 04 серпня 2017 року між ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір про надання послуг з підбору, замовлення, доставки побутової техніки, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання щодо надання послуг з пошуку, підбору, замовлення та доставки побутової техніки за наданими зразками, а саме газової плити Грета 14700016 та газосигналізатору Страж. Вартість послуг на момент оформлення замовлення визначена в розмірі 9 200,00 грн. Максимальний строк виконання замовлення - 1 робочий день з моменту підписання договору (а.с.10-11).

Того ж дня, позивач ОСОБА_1 підписала Заяву позичальника №ABH0RG188880086103 на отримання кредиту у ПАТ «Акцент-Банк» в сумі 9 500,00 грн строком на 36 місяців - з 04 серпня 2017 року по 03 серпня 2020 року включно, зі сплатою 0,12% річних та Графік погашення кредиту (а.с. 8, 9, 58, 60).

Така заява, разом з запропонованими ПАТ «Акцент-Банк» Умовами та правилами, що розміщені на сайті банку www.a-bank.com.ua, Тарифами, складає кредитно-заставний договір (п.15 заяви позичальника № ABH0RG188880086103).

Позивачем 04 серпня 2017 року також було підписано Паспорт кредиту про умови кредитування A-Банку та сукупну вартість споживчого кредиту, у якому наявна уся інформація стосовно кредиту, та Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, згідно якої позивач надала згоду на те, що така заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, і підтвердила, що ознайомлена з умовами договору до його укладання і згодна з такими умовами, а також підтвердила, що умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту їй роз`яснені і зрозумілі, рекламний буклет з тарифами і правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування нею отримані (а.с.59,63).

На підставі виданого ФОП ОСОБА_2 рахунку № 5 від 04 серпня 2017 року було здійснено оплату товару, а саме газової плити та сигналізатору газу на загальну суму 9 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № BLFZOCUW91 від 04 серпня 2017 року (а.с.61, 62).

04 серпня 2017 року ОСОБА_1 отримала побутову техніку, у зв`язку з чим вона та ФОП ОСОБА_2 підписали акт наданих послуг, згідно якого замовник підтвердила, що послуги за договором від 04 серпня 2017 року виконані виконавцем в повному обсязі, після огляду замовлення (побутової техніки) не має претензій до найменування, якості, комплектації, розміру замовлення, а також до розміру вартості послуг за цим договором (а.с.12).

Як убачається зі змісту позовної заяви, після доставки товару, ОСОБА_1 виявивши, що товар не тієї якості, яку їй обіцяли, 04 серпня 2017 року звернулася до продавця з метою повернення придбаного товару.

ФОП ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 04 серпня 2017 року направила письмову заяву, у якій просила повідомити про можливий час повернення товару та отримання акта повернення товару з метою подальшого звернення до банку для анулювання кредитного договору, яка отримана ФОП ОСОБА_2 14 серпня 2017 року, проте залишена без відповіді (а.с.13, 213).

16 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Акцент-Банк» з письмовою заявою, в якій повідомила, що 14 серпня 2017 року у відділенні банку їй було відмовлено у прийняті заяви про відмову від кредитно-заставного договору на придбання товару. Просила вважати вказану заяву - заявою про відмову від кредитно-заставного договору (а.с.14). Вказана заява отримана адресатом 21 серпня 2017 року (а.с.213)

У відповідь на дану заяву, ПАТ «Акцент-Банк» листом від 31 серпня 2017 року повідомило позивача про неможливість задоволення запиту на закриття кредитного договору № ABH0RG188880086103 від 04 серпня 2017 року й рекомендувало для вирішення даного питання звернутися до будь-якого відділення банку, надавши наступні документи: письмове підтвердження від магазину того, що товар не був доставлений або акт про повернення товару (а.с.15).

21 серпня 2017 року ОСОБА_1 направила ПАТ «Акцент-Банк» письмовий запит на отримання копій наступних документів: кредитного договору № ABH0RG188880086103 від 04 серпня 2017року; Заяви-позичальника № ABH0RG188880086103 від 04 серпня 2017року; Паспорту кредиту, Графіку погашенням ABH0RG188880086103 від 04 серпня 2017року; рахунку фактури № 5 від 04 серпня 2017 року; підтвердження перерахування коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_2 № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 (а.с.16). Вказаний запит отриманий банком 30 серпня 2017 року (а.с.213)

Доказів надання відповідачем відповіді на даний запит матеріали справи не містять.

Позивач ОСОБА_1 вважаючи, що в даному випадку має місце обман з боку банку щодо дійсних обставин перерахування кредитних коштів, а також, не надання відповідачем інформації про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту, чим порушено її права та інтереси як споживача, передбачені та охоронювані ст. 11, 19 Законом України «Про захист прав споживачів», просить про їх поновлення шляхом визнання недійсним спірного кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1

ст. 628 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину внаслідок обману передбачені ст. 230 ЦК України.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 січня

2020 року у справі № 761/22687/17 (провадження № 61-6502св19).

Лише в разі встановлення цих обставин норми ст. ст. 203, 230 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Нормами цивільного законодавства України передбачено як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсними окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому.

Таким чином, обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених ст. 230 ЦК України та ст. ст. 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

Натомість, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, на правовідносини банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб з 10 червня 2017 року поширюються положення Закону України Закон України «Про споживче кредитування» , а у частині, що йому не суперечить, - також положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Оспорюваний кредитний договір укладено між сторонами 04 серпня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування».

У ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) наведено визначення термінів, які вживаються в цьому законі, зокрема: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 1, 2 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);

3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;

4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;

5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;

6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.

7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності).

8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит;

10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

11) порядок дострокового повернення кредиту;

12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.

Згідно із ч.1, 2 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;

3) загальний розмір наданого кредиту;

4) порядок та умови надання кредиту;

5) строк, на який надається кредит;

6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);

7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);

8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;

9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені;

10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит;

12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

13) порядок дострокового повернення кредиту;

14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Так, за матеріалами справи встановлено що позивач ОСОБА_1 отримала інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартна форма) та відображена у Паспорті кредиту (а.с. 59), в якому наявна уся інформація стосовно: суми кредиту, строку кредитування; процентної ставки, відсотків річних; плати за обслуговування кредитної заборгованості; орієнтовної загальної вартості кредиту; реальної річної процентної ставки, відсотків річних та інша інформація передбачена Законом України «Про споживче кредитування».

Зазначене підтверджується Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, згідно якої позивач надала згоду на те, що така заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, і підтвердила, що ознайомлена з умовами договору до його підписання і згодна з такими умовами (а.с.63).

Також, підписанням Заяви позичальника № ABH0RG188880086103 від 04 серпня 2017 року (а.с. 8, 58) ОСОБА_1 підтвердила факт надання їй повної інформації про умови кредитування в ПАТ «Акцент-Банк» (а також його місцезнаходження), а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями позичальника; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та державні субсидії, на які позичальник має право, і відомості про те, від кого позичальник може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Отже, позивач ОСОБА_1 підтвердила, що отримала усю необхідну інформацію щодо умов кредитного договору та погодилася з ними.

Таким чином, доказів того, що ОСОБА_1 була введена в оману щодо умов договору та обставин, що мають істотне значення матеріали справи не містять.

Також в матеріалах справи відсутні докази, в розумінні ст.76-80 ЦПК України, на підтвердження повідомлених позивачем у судовому засіданні обставин підписання нею документів під тиском працівника банку та інших осіб.

Разом з тим, для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» ).

Згідно вимог ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Методика розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит встановлена Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені постановою Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 5 Правил банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

З огляду на вказані положення законодавства України, чинного на час укладення оспорюваного договору між банком та ОСОБА_1 , суд не заперечує право банку встановлювати комісії та інші платежі за додаткові, супутні послуги кредитодавця (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно), що включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Проте до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У пунктах 6 та 7 Заяви позичальника № ABH0RG188880086103 від 04 серпня

2017 року встановлено, що позичальник при здійсненні погашення за кредитом, сплачує банку за розрахункове-касове обслуговування платню в розмірі, вказаному в Умовах та правилах банку. Щомісячний платіж в сумі 670,16 грн, період сплати з 23 по 28 число кожного місяця (а.с. 8, 58).

Необхідність внесення плати (винагороди за надання фінансового інструменту) за додаткові та супутні послуги (розрахунково-касове обслуговування) передбачена і у Графіку погашення кредиту № договору ABH0RG188880086103 від 04 серпня 2017 року та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки здійснено з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (колонки № 6, 7.2, 7.3, 7.4, 9, 10) та Паспорті кредиту (а.с. 9,59, 60).

Таким чином, встановивши у кредитному договорі сплату винагороди за надання фінансового інструменту одноразової в розмірі 4% та щомісячної в розмірі 4%, яка нараховується на суму кредиту, що складає одноразово - 380,00 грн, та щомісячно - 395,20 грн, відповідач не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позивачу, а розмір такої винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що такі умови кредитного договору (встановлення одноразової та щомісячної винагороди за надання фінансового інструмента) є несправедливими.

Крім того, згідно Графіку погашення кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, загальний розмір плати винагороди за надання фінансового інструменту складає 14 607, 20 грн (380,00 + 14 227,20), що значно перевищує загальний розмір процентів за користування кредитом - 18,38 грн та розмір кредиту - 9 500,00 грн, отриманого ОСОБА_1 , та виводить реальну річну процентну ставку на рівень 101,89%, що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним (а.с. 9, 60).

При цьому, АТ «Акцент-Банк» не було позбавлено можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої винагороди, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату.

Проте наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг задля отримання винагороди за надання фінансового інструменту, за які встановлена вказана винагорода.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Ураховуючи вищевикладене, оскільки позивачу було встановлено сплату винагороди за надання фінансового інструменту (одноразову та щомісячну) без роз`яснення які саме послуги за вказану плату надаються, а розмір такої винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, вказані пункти кредитного договору є несправедливим та підлягають визнанню недійсними.

Разом з тим, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. (ст.217 ЦК України)

Щодо посилань позивача на відмову від договору про споживчий кредит, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит (ч. 3 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами п. 2 ч. 6 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» право на відмову від договору про споживчий кредит не застосовується щодо: споживчих кредитів, наданих на придбання робіт (послуг), виконання яких відбулося до закінчення строку відмови від договору про споживчий кредит, встановленого частиною першою цієї статті.

Як установлено судом, на підставі, виданого ФОП ОСОБА_2 рахунку № 5 від 04 серпня 2017 року того ж дня за рахунок кредитних коштів було здійснено оплату товару, а саме газової плити та сигналізатору газу на загальну суму 9 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № BLFZOCUW91 від 04 серпня 2017 року (а.с. 61-62). В той же день - 04 серпня 2017 року позивач отримала побутову техніку, у зв`язку з чим вона та ФОП ОСОБА_2 підписали акт наданих послуг, згідно якого замовник підтвердила, що послуги за вказаним договором виконані виконавцем в повному обсязі, після огляду замовлення (побутової техніки) не має претензій до найменування, якості, комплектації, розміру замовлення, а також до розміру вартості послуг за цим договором (а.с. 12).

Таким чином, придбання товару відбулося до закінчення, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону Україні «Про споживче кредитування» строку відмови від договору про споживчий кредит. Доказів повернення товару продавцю або повернення банку кредитних коштів, за які було придбано товар, позивачем не надано (ч. 3 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування»).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, а саме - визнання недійсними умов кредитного договору №ABH0RG188880086103, укладеного 04 серпня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , в частині пунктів паспорту кредиту про умови кредитування А-Банку та сукупну вартість споживчого кредиту, а саме, - складників умов кредитування: винагороди за надання фінансового інструменту (одноразово) - 4,0%; винагороди за надання фінансового інструменту, щомісячно - 4,0% та виключення з графіку погашення кредиту одноразової та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640,00 грн (мінімальному розмірі визначеному законом за вимогою немайнового характеру на час звернення з даним позовом до суду).

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 6, 11, 202, 203, 215, 217, 230, 526, 626, 627, 628, 629, 638, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 1, 2, 8, 9, 12, 15 Закону України «Про споживче кредитування», Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49, статтями 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11,

ЄДРПОУ 14360080), третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) про визнання кредитного договору недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсними умови кредитного договору №ABH0RG188880086103, укладеного 04 серпня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , в частині пунктів паспорту кредиту про умови кредитування А-Банку та сукупну вартість споживчого кредиту, а саме, - складників умов кредитування: винагороди за надання фінансового інструменту (одноразово) - 4,0%; винагороди за надання фінансового інструменту, щомісячно - 4,0% та виключити з графіку погашення кредиту одноразову та щомісячну винагороди за надання фінансового інструменту.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст рішення суду складено 26 травня 2021 року.

Суддя: