Рішення № 97223097, 26.05.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1119/21

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2021 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Сапіги М.Я.,

у відсутність учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що 05.04.2021 поліцейським СРПП ВП №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Олександром Лісовим відносно нього було винесено постанову серії БАА №794691 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн 00 коп. Зі змісту даної постанови вбачається, що він 05.04.2021 о 12 год 45 хв на 423 км автодороги М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка перевозив вантаж (відсів) кількістю 23,24 т та загальною масою транспортного засобу з вантажем 38,84, т, при зважуванні було встановлено навантаження на подвоєну вісь 23020 кг при допустимому 16000 кг без відповідного погодження з органами Національної поліції, чим порушив п. 22.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Зазначену постанову позивач вважає безпідставною, незаконною та такою, що винесена з істотними порушеннями його прав та вимог закону, оскільки в протоколі поліцейським було зазначено, що при зважуванні було встановлено навантаження на подвоєну вісь 23020 кг при допустимому 16000 кг, однак, враховуючи, те, що дві вісі є здвоєними, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на здвоєні вісі шляхом сумування осьових навантажень на кожну з осей є неправильним, оскільки при такій конструкції для визначення навантаження на здвоєні осі такі дві осі, які утворюють здвоєну вісь, повинні зважуватись разом. Крім того, він перевозив сипучий вантаж (відсів), який є рухомим під час зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що, в свою чергу, не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей. Для визначення фактичної маси та навантаження на осі його транспортного засобу, відповідачем не застосовувалась відповідна методика, оскільки така не затверджувалась у встановленому законом порядку. Отже, за відсутності методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, неможливо з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь. У постанові серії БАА № 794691 відсутні відомості про вид найменування приладів, які використовувались для зважування вантажу. Крім цього, згідно з товарно-транспортною накладною № 2 від 05.04.2021 та чеку зважування, ОСОБА_1 являється водієм автомобіля марки «МАЗ 6516 С9» реєстраційний номер НОМЕР_1 , хоча у постанові серії БАА №794691 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП зазначається реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого він не являється, тому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 794691 від 05.04.2021, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 20.04.2021 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.05.2021 задоволено заяву позивача ОСОБА_1 та замінено неналежного відповідача Управління патрульної поліції в Вінницькій області в особі поліцейського СРПП ВП № 5 РУП ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції Лісового Олександра на належного відповідача – Головне управління Національної поліції у Вінницькій області.

В судове засідання 26.05.2021 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку.

Попередньо позивач ОСОБА_1 через електронну пошту суду подав клопотання в якому просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Частиною третьою статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Представник Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в судове засідання 26.05.2021 не з`явився, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 26.05.2021 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані та надані докази в їх сукупності, давши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 1 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки та відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Згідно з п. 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності зі статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Судом установлено, що 25.04.2021 поліцейським СРПП ВП №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим сержантом поліції Олександром Лісовим була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 794691 від 05.04.2021, оскільки 05.04.2021 об 11 год 50 хв гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «МАЗ 6516 С9» д.н.з. НОМЕР_2 , перевозив вантаж (відсів), при зважуванні було встановлено навантаження на подвоєну вісь 23020 кг при допустимому 16000 кг, чим порушив вимоги п. 22.5 ПДР України, та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн (а.с. 12).

До постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху також долучено талон про зважування № 2127 від 05.04.2021 (а.с. 13).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, відповідно до статті першої якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За приписами частини третьої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України Про транспорт, Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони.

Відповідно до п. 16 цієї Постанови, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30.

Згідно з п. 3 цих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - Порядок), вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з абз. 1 п. 28 Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до абзаців 14, 15, 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.

Згідно з пп. 6 п. 2 Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

При цьому пункт 12 Порядку передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Положеннями п. 2 розд. ІІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за №1171/29301 (далі - Вимога) встановлено вимоги до облаштування Стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю, який повинен мати, серед іншого, стаціонарні ваги для точного зважування транспортних засобів у русі; оптичний датчик визначення довжини транспортних засобів; електронно-обчислювальну техніку з відповідним програмним забезпеченням для збору, аналізу, накопичення, зберігання та передачі інформації; приміщення для персоналу та електронно-обчислювальної техніки; свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію ваг.

Таким чином, п. 12, 13 Порядку та Вимоги висувають, зокрема, такі обов`язкові умови, лише за одночасного дотримання яких результати зважування можуть кваліфікуватися як достовірні та бути підставою для притягнення до відповідальності: повірка вагів, засвідчена свідоцтвом про повірку вагів; метрологічна характеристика вагів, засвідчена свідоцтвом про державну метрологічну атестацію вагів; клеймування (пломбування) вагів, що виключає протиправне втручання до обладнання вагів з метою викривлення результатів зважування.

Так, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження відповідності вагів, на яких зважено транспортний засіб позивача, усім зазначеним вище нормативним вимогам.

Відповідно до положень п. 21, 24 Порядку, у разі виявлення перевищення вагових параметрів вантажу, подальший рух транспортного засобу можливим лише за одночасного виконання наступних трьох умов: здійснення оплати за проїзд великогабаритного транспорту; поділу та перевантаження вантажу на декілька транспортних засобів; повторного здійснення габаритно-вагового контролю.

Заборону подальшого руху транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів встановлено і п. 2.42 Правил дорожнього руху.

Однак, відповідачем не надано доказів перешкоджання руху транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 ; будь-якого перевантаження транспортного засобу; повторного зважування транспортного засобу; здійснення оплати за проїзд у разі перевищення вагових параметрів, вказаних у п. 22.5 Правил дорожнього руху.

Таким чином, суд вважає, що визначення вагових параметрів транспортного засобу використовуваного позивачем було здійснено з порушенням вищевказаних положень Порядку, а тому отримані за наслідками такої перевірки докази, а саме: талон про зважування № 2127 від 05.04.2021, не може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує факт зважування транспортного засобу позивача вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, та має Свідоцтво про державну метрологічну атестацію.

Крім цього, слід зазначити, що згідно з товарною-транспортною накладною № 2 від 05.04.2021 та талону про зважування № 2127 від 05.04.2021 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «МАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , однак у постанові серії БАА № 794691 реєстраційний номер транспортного засобу зазначений НОМЕР_2 , що ставить під сумнів законність та обґрунтованість вказаної постанови.

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).

У справі «Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain» (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа «Daktaras v. Lithuania», скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.

Таким чином, враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, відсутність відзиву на позовну заяву, неподання відповідачем належних доказів, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови серії БАА № 794691 від 05.04.2021 є правомірними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому належать стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 454 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 77, 90, 139, 194, 229, 241-246, 262, 286, 293 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 794691 від 05.04.2021, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Театральна, 10.

Дата ухвалення та підписання рішення – 26.05.2021.

СУДДЯ Ю.Ф. Карпінська