Вирок № 97221541, 26.05.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа №629/2607/19

Номер провадження 1-кп/629/76/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Кремінь М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201522000000496 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новоолександрівка, Сахновщинського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, перебуваючого в цивільному шлюбі, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, інваліда 2-ї групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення – прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області Черкаса О.О.,

- захисту – обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Авер`янова О.Ю.,

в с т а н о в и в:

27 травня 2012 року, близько 04-00 години, ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем Volkswagen-Passat з номером кузова НОМЕР_1 , без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, без реєстраційного номеру автомобіля та посвідчення водія, чим порушив вимоги п.2.1 (а, б) Правил дорожнього руху України, згідно яких: п.2.1 (а, б) - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Рухаючись на вказаному автомобілі зі швидкість 120 км/год. по автошляху «Мерефа-Лозова-Павлоград» на території с. Катеринівка Лозівського району Харківської області, в районі 109 км+300 м, ОСОБА_1 не вибрав безпечну швидкість для руху, а навпаки рухався зі значним перевищенням дозволеної швидкості у населеному пункті, не врахував дорожню обстановку та втратив керування над автомобілем, чим грубо порушив вимоги п.п. 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, згідно яких: п.12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; п.12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год».

У зв`язку з допущеними порушеннями ПДР України ОСОБА_1 , керований ним автомобіль Volkswagen-Passat виїхав за межі проїжджої частини вліво, де трапилось зіткнення з лінією електроопори. За наслідками події пасажир автомобіля Volkswagen-Passat ОСОБА_2 загинув на місці. Причиною його смерті, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 179-ЛЗт/12 від 21.06.2012 року стало гостре порушення мозкового кровообігу, яке обумовлене тупою травмою голови, а пасажири вказаного автомобіля ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз № 246-ОКБ/12 від 12.06.2012 року та № 262-ОКБ/12 від 17.07.2012 року ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді перелому нижньої щелепи з права та закритого косого осколкового перелому правої плечової кістки в середній третині, а ОСОБА_3 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді закритого перелому обох кісток правого передпліччя у середній та нижній третині зі зміщенням, закритого множинноосколкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, закритого осколкового перелому обох кісток лівої гомілки в нижній третині зі зміщенням.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України в діях ОСОБА_1 згідно висновку автотехнічних експертиз № 437/12 від 21.06.2012 року та № 7/466СЕ-19 від 16.05.2019 року перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням події.

У відповідності до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

В судовому засіданні 05.11.2019 року обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України не визнав. Однак в подальшому, судовому засіданні 25.02.2021 року винним себе в скоєнні цього кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та жалкує про вчинене. Від надання пояснень відповідно до ст.63 Конституції України відмовився.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Потерпілий ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жодних заяв з числа близьких родичів чи членів сім`ї потерпілого щодо визнання їх потерпілими до суду не надходило.

Незважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, його вина повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження, а саме зібраними доказами відповідно до вимог ст.ст. 352, 353 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження, що відповідає вимогам ст. 358 КПК України та іншими доказами, а саме:

- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3 , який дату події пригадати не зміг, але пояснив, що разом з братом ОСОБА_4 та тестем ОСОБА_5 їхали на електричці з м.Харкова до м.Лозова. Близько 04-00 години вони вийшли на станції, назву якої пригадати не зміг, оскільки дізналися, що електричка не прямуватиме до м.Лозова. На вокзалі знайшли таксі, щоб доїхати до м.Лозова та в подальшому пересісти на рейсовий автобус, який прямує до с.Новоукраїнське, Близнюківського району, Харківської області. Проїхавши 15 хвилин відбулася ДТП. Вказав, що водій рухався зі швидкістю 120 км/год., брат неодноразово робив йому зауваження, щоб він так швидко не їхав, але водій не реагував. Також пояснив, що зіткнення відбулося по лівій стороні напрямку руху автомобіля. Автомобіль врізався в стовб з водійської сторони. Вказав, що ОСОБА_2 загинув на місці, а йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток правого передпліччя у середній та нижній третині зі зміщенням, закритого множинноосколкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, закритого осколкового перелому обох кісток лівої гомілки в нижній третині зі зміщенням. У брата була зламана щелепа та закритий перелом плечової кістки. Цивільний позов не заявляв, просив призначити міру покарання обвинуваченому, не пов`язану з позбавленням волі;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що 25.06.2014 року був залучений в якості консультанта з питань ортопедії і травматології при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_1 в Обласному бюро судово-медичної експертизи, оскільки на час проведення експертизи працював лікарем ортопед-травматолог вищої кваліфікаційної категорії, завідуючий кафедрою фізичної реабілітації та спортивної медицини з курсом фізичного виховання і здоров`я ХНМУ. Вказав, що на момент вивчення медичної документації хворого ОСОБА_1 було встановлено, що у нього відзначаються стійкі остаточні явища перенесеної 27.05.2012 року поєднаної травми, яка ускладнена компресійно-осколковим переломом тіла, а саме 5 шийного хребця з дислокаційним стенозом хребетного каналу, також був пошкоджений задній зв`язковий комплекс на рівні 5-6 хребців і одночасно були лінійні переломи тіл 4 та 6 шийних хребців, зламано дужку 4 шийного хребця. Хворому 14.06.2012 року було зроблено операцію – корпоректомію, а саме видалено частину хребця і вставлено штучну пластину. Також у хворого мало місце закритий перелом лівої гілки сідничної кістки без зміщення;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що працює лікарем-травматологом Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» та був залучений в якості лікаря - консультанта при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_8 . При дослідженні медичної документації хворого ОСОБА_1 та медично-експертної справи було встановлено, що у хворого мають місце стійкі наслідки перенесеної поєднаної політравми 27.05.2012 року, тяжкої черепно-мозкової травми з забієм головного мозку тяжкого ступеня, субарахноїдальним крововиливом, забій спинного мозку на шийному рівні у формі мієлопатії з тетрапарезом в правих кінцівках, стійкі порушення акта ходьби та самообслуговування, сфінктерні порушення, тобто це був миттєвий інсульт. Також вказав, що після отримання таких тяжких травм особа безумовно потребує постійного спостереження та консультацій зі сторони спеціалістів, проходження курсів лікування;

- витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12015220000000496 від 20.06.2015 року, з фабулою про те, що 27.05.2012 року, близько 04-00 години, в районі 109 км+300 м а/д «Мерефа-Лозова-Павлоград» а/м Volkswagen-Passat, без реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_9 виїхав за межі проїжджої частини з наступним наїздом на перешкоду (дерево). Внаслідок ДТП пасажир автомобілю ОСОБА_2 загинув на місці пригоди, а пасажири ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження;

- рапортом слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області ст.лейтенанта міліції Говоруна Е.В., в якому зазначено, що 27.05.2012 року слідчим був здійснений виїзд в Харківську область, Лозівський район, с. Катеринівка, на 109 км+300 м автодороги Мерефа-Лозова-Павлоград, де близько 04-00 години відбувся виїзд автомобіля Volkswagen-Passat універсал, зеленого кольору, без номерного знаку, на ліве узбіччя по ходу його руху і допустив наїзд на перешкоду. В результаті ДТП пасажири ОСОБА_10 і ОСОБА_11 були доставлені на лікування в Лозівську ЦРЛ, пасажир ОСОБА_2 смертельно травмований. Водій в стані коми доставлений в Лозівську ЦРЛ. Матеріал зареєстрований 27.05.2012 року в ЖРЗСП під №2858 Лозівського ВП ГУМВС України в Харківській області. В даному матеріалі вбачаються ознаки складу злочину, передбачено ст.286 ч.2 КК України;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.05.2012 року з доданими до нього диском з відеозаписом проведення огляду місця події, схемою та ілюстративною таблицею, з яких вбачається, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є 109 км+300 м а/д Мерефа-Лозова-Павлоград, с. Катеринівка, Лозівського району, Харківської області. Покриття асфальтобетонне, сухе, узбіччя – трава, мокра. Дорожнє покриття шириною для двох напрямків 6,75 м. Одна смуга для руху, ширина узбіччя 2,0 м; 1,5 м, ширина розділової смуги 0,15 м. До проїжджої частини примикає праворуч узбіччя, шириною 2,0 м, ліворуч узбіччя, шириною від 4,5 м до 1,5 м по ходу огляду (звуження). На ЛЕП виявлені сліди численних подряпин і нашарувань речовини зеленого кольору, на узбіччі – труп чоловічої статі. Труп лежить на спині на лівому узбіччі по направленню до м.Лозова. Ноги біля краю проїзної частини і до а/т «VW», випрямлені, руки розведені в сторони. На трупі ботинки чорного кольору, чорні брюки, ремінь, сорочка синього кольору в білу смугу, куртка чорного кольору та металевий хрестик. На взутті трупа виявлені сліди бурої речовини, розбита голова в лівій скроневій частині, подряпини на руках. Також був проведений огляд транспортного засобу Фольксваген пасат універсал, номер кузова НОМЕР_2 . Автомобіль розташований на зустрічній смузі по ходу його руху на проїжджій частині, передньою частиною до м. Мерефа. В ході огляду виявлено: повну деформацію лівої сторони автомобіля, лівої передньої фари, колеса правої сторони під тиском, ліве переднє спущене, диск деформований, деформацію правої сторони на стику передньої і задньої дверей, речовину бурого кольору на лівій стійці верхньої частини, на задньому сидінні, спрацьовані подушки безпеки;

- протоколом огляду та затримання транспорту від 27.05.2012 року, згідно якого транспортний засіб Фольксваген затриманий в зв`язку з ДТП;

- висновком експерта №246-ОКБ/12 від 12.06.2012 року, згідно якого у ОСОБА_4 мали місце: садна на обличчі, забита-рвана рана в лівій скронево-тім`яній області, забита рана у зовнішнього кута лівого ока, перелом нижньої щелепи зправа та закритий косий осколковий перелом правої плечової кістки в середній третині.

Вищевказані ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, вірогідно, в строк і за обставин, вказаних в постанові – в ході дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.05.12 р., в салоні автомобіля при зіткненні його з перешкодою.

За ступенем тяжкості травма у ОСОБА_4 відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров`я (згідно п.2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року).

Група крові ОСОБА_4 – А (11), резус позитивний;

- висновком експерта №179-ЛЗт/12 від 21.06.2012 року, згідно якого у ОСОБА_2 мали місце наступні тілесні ушкодження: тупа травма голови у вигляді обширно-відкритої забитої рани на лобі з ліва, садна на лівій щоці, крововиливу в м`які покрови голови в лобно-скроневу область зліва, відкритого осколкового перелому кістки склепіння черепа в лобно-скроневій області зліва, який поширюється на основу черепа, крововиливів під оболонки і в шлуночки головного мозку; тупа травма тулуба у вигляді синця на передній поверхні грудної клітки області проекції нижньої третини груднини, закритий прямий перелом ребер зліва 4-8 по передній підпахвовій лінії та 2-8 по лінії лопатки, розрив аорти в грудному відділі на рівні 7-го грудного хребця; синець на зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині; забита рана на зовнішній поверхні лівої гомілки в середній третині; синці на передній поверхні правого коліна і на передніх поверхнях обох гомілках в середній і нижній третинах.

Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів про індивідуальні особливості яких судити не представляється можливим або при ударі об такі і могли бути отримані в умовах дорожньо-транспортної пригоди, не виключається, що в строк і при обставинах, вказаних в наставній частині постанови.

За ступенем тяжкості вищевказані тілесні ушкодження мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (згідно п.2.1.3 А, Б, Г, П Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).

Причиною смерті ОСОБА_2 є гостре порушення мозкового кровообігу, яке обумовлене тупою травмою голови;

- висновком експерта №262-ОКБ/12 від 17.07.2012 року, згідно якого у ОСОБА_3 мали місце: забита рана голови, закритий перелом обох кісток правого передпліччя в середній і нижній третині зі зміщенням, закритий множинноосколковий перелом обох кісток лівої голені в нижній третині зі зміщенням.

Перераховані ушкодження виникли від дії тупого (тупих)твердих предметів, вірогідно, в строк і при обставинах, вказаних в постанові і в сукупності відносяться до категорії середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров`я (згідно п.2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.);

- висновком експерта №437/12 від 21.06.2012 року, згідно якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля Volkswagen Passat ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п.п.12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України. Водій ОСОБА_9 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

В діях водія автомобіля Volkswagen Passat ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.п.12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України. Невідповідність вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.05.2019 року зі схемою до нього, за участю потерпілого ОСОБА_3 , в ході якого ОСОБА_3 знаходячись на а/д «Мерефа-Лозова-Павлоград» 109 км+300 м Харківська область, добровільно розповів про обставини ДТП, яке мало місце 27.05.2012 року;

- висновком експерта №7/466СЕ-19 від 16.05.2019 року, згідно якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля Volkswagen Passat ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п.п.12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля Volkswagen Passat ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на перешкоду виконанням вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

У діях водія автомобіля Volkswagen Passat ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в їх сукупності, визнає їх достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємно доповнюючи один одного, здобуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством і сумнівів в їх достовірності не викликають, а тому з їх урахуванням, на підставі аналізу цих доказів суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена і дає підстави для винесення обвинувального вироку відносно останнього.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (із наступними змінами та доповненнями), суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з приписами ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести та з іншої сторони такі заходи примусу мають та повинні бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він в силу ст.89 КК України раніше не судимий, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу вживання наркотиків (психостимуляторів, канабіноїдів) зі шкідливим наслідками з 2010 року, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом органічний афективний розлад особистості внаслідок ЧМТ, має середню освіту, офіційно непрацевлаштований, перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується задовільно, інвалід 2-ї групи.

Відповідно до висновку судово-психологічного експерта №203 від 03.04.2019 року, обвинувачений ОСОБА_1 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі органічного розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_1 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_1 відповідно до свого психічного стану застосуванню примусових заходів медичного характеру не потребує.

Відповідно до вимог ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлені.

Суд приходить до висновку, що обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшує суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст.69 КК України – призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб). У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, вважають доцільним застосування наступних заходів: контроль за поведінкою та місцем проживання, застосування соціально-виховних заходів, покладення обов`язків, передбачених п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо лише в місцях позбавлення волі і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

На досудовому слідстві обвинуваченому ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого сплинув 31.05.2019 року.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 судом не обирався.

Разом з тим, під час судових дебатів захисник просив застосувати до ОСОБА_1 Закон України «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі того, що він має неповнолітню дитину – ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно якої не позбавлений батьківських прав.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акту амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 17 травня 2012 року виконкомом Панютинської селищної ради міста Лозова Харківської області, актовий запис №29, вбачається, що ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто обвинувачений підпадає під дію п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Крім того, згідно повідомлення Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області від 21.04.2021 року за №01-23/914 станом на 21.04.2021 року відсутні відомості, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відмовився від дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чи передав її в дитячий будинок, чи ухиляється від виконання батьківських прав та догляду за дитиною, чи позбавлений батьківських прав.

Відповідно до ст.12 та ч.2 ст.286 КК України вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення (злочин), не є особливо тяжким, вчинене з необережності, вчинене до набрання чинності зазначеним актом амністії, тобто до 07 вересня 2017 року.

До ОСОБА_1 згідно довідки про судимість протягом останніх десяти років не було застосовано амністію.

Даних про перебування ОСОБА_1 під час інкримінованих йому дій в стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, що у відповідності до п. е) ст.9 вищезазначеного Закону унеможливлює застосування амністії до особи, немає.

Обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, відповідно до ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році» у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Положеннями ст.58 Конституції України та ст. 5 КК України визначене, що закони ти інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Принцип ретроактивності є абсолютно правовим і традиційним у міжнародному праві згідно з міжнародними конвенціями не може накладатися покарання більш тяжке, ніж те, яке могло бути застосоване у час, коли злочин було вчинено, а якщо після вчинення злочину законом встановлюється більш легке покарання, дія цього закону поширюється на цю особу.

Враховуючи вказане, суд зазначає, що якщо особа на день набрання чинності законом про амністію мала право на застосування щодо неї амністії, таке право вона не може втратити у майбутньому.

Приймаючи до уваги заявлене захисником клопотання про звільнення обвинуваченого від відбування покарання та застосування амністії, суд прийшов до висновку, що на обвинуваченого поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою слідчого від 20 липня 2012 року накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, належне ОСОБА_1 .

В зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_13 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та піддати його покаранню у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного за даним вироком покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (ГУК Харків обл/МТГ Харків/24060300, код банку 37874947, Казначейство України (ЕАП), р/р UA 048999980313050115000020649, код доходів 24060300, інші надходження) судові витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи №7/466СЕ-19 від 16.05.2019 року в сумі 1884 гривні 12 копійок.

Скасувати арешт, накладений постановою слідчого від 20 липня 2012 року на рухоме та нерухоме майно, належне ОСОБА_1 .

Речові докази по справі:

- автомобіль Volkswagen-Passat, без номерного знака, переданий на відповідальне зберігання на шрафмайданчик Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області, повернути ОСОБА_1 .

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А.Смірнова