Рішення № 97218004, 17.05.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1269/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "ВЕРТИКАЛЬ" (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, 8, корп. 6; ідент. код 40001366);

до ТОВ "Агрологістика Україна" (61105, м. Харків, вул. Героїв Сталінграду, 45; ідент. код 38879328);

про стягнення 74259,98 грн.

за участю представників:

позивача - Король С.О. (дов. Від 22.03.2021 р.)

відповідача - Тимофєєва Т.Л. (ордер серії АХ № 1051496 від 14.05.2021 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "ВЕРТИКАЛЬ", 12.04.2021 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" про стягнення невикористаної передплати у розмірі 73606,82 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що між ТОВ "ТЕП "ВЕРТИКАЛЬ" та ТОВ "Агрологістика Україна" було укладено Договір оренди вагонів № 20/08/20203РВ від 20 серпня 2020 р, на виконання якого позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1 004 320,16 грн на покриття орендної плати, а загальний нарахований розмір орендної плати по Договору склав 930 713,34 грн, у зв`язку з чим станом на час розірвання договору утворилася різниця в розмірі 73 606,82 грн, яка є невикористаною передоплатою (авансом) з орендної плати і повинна бути повернута позивачу, оскільки знаходиться у відповідача безпідставно. Крім того, в порядку приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, на суму неповернутої передплати позивачем було нараховано 3% річних за період з 19.12.2020 по 05.04.2021 у сумі 653,16 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2021 було прийнято позовну заяву ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "ВЕРТИКАЛЬ" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1269/21, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

29.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також надано відзив на позовну заяву (вх. 9839).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.04.2021 задоволено клопотання ТОВ "Агрологістика Україна" про призначення розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін на "17" травня 2021 р. об 11:00.

Представник позивача у судовому засіданні просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з ТОВ "Агрологістика Україна" 73606,82 грн. залишку невикористаної передплати (авансу) за договором оренди вагонів № 20/08/2020ЗРВ від 20.08.2020. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ТОВ "Транспортно-експедиторське підприємство "ВЕРТИКАЛЬ" за період орендного користування вагонами-зерновозами загалом сплатив ТОВ "Агрологістика Україна" за своїми зобов`язаннями 1004320,16 грн. орендної плати (в тому числі і на умовах передплати), в свою чергу відповідачем, як орендодавцем, надано послуг та нараховано орендну плату лише у розмірі 930713,34 грн., у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з ТОВ "Агрологістика Україна" суму переплати за договором оренди у розмірі різниці між сплаченими коштами згідно договору оренди та вартістю наданих орендних послуг, тобто 73606,82 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому до матеріалів справи відзиві на позов проти вимог позивача заперечує у повному обсязі, та вказує на те, що відповідно до п. 3.5. Договору, перераховані позивачем 10.09.2020, 14.09.2020, 16.09.2020 грошові кошти у загальній сумі 289856,82 грн. є передплатою за останній місяць оренди (залоговий платіж), натомість у позивача наявна несплачена заборгованість за оренду вагонів у загальному розмірі 216250,00 грн., а саме по рахунку № 991 від 02.11.2020 р. не сплачено 100000,00грн. та по рахунку № 1090 від 18.12.2020 р. не сплачено 116250,00 грн. При цьому, відповідач наголошує, що договір оренди було розірвано з посиланням на часткове невиконання позивачем, як орендарем взятих на себе зобов`язань по своєчасній сплаті орендних платежів, зокрема 30.11.2020 р. відповідачем - ТОВ "Агрологістика Україна" було направлено на адресу позивача відповідь-лист вих. 30112020-1 про порушення позивачем умов договору в частині невиконання зобов`язань по своєчасній сплаті орендних платежів по рахунку 991 від 02.11.2020 р. та негайне розірвання договору, а також зазначено по відсутність прав у позивача на відшкодування збитків в зв`язку з розірванням договору, що передбачено п. 3.7 договору.

В свою чергу, позивач у наданій до матеріалів справи відповіді на відзив (вх. 2587 від 11.05.2021) не заперечує проти того, що позивач, як орендар, дійсно не завжди своєчасно проводив розрахунки і йому було відомо про можливі штрафні санкції до нього з боку відповідача, як орендодавця, проте, на думку позивача, у розумний та достатній строк для реалізації відповідачем своїх прав на стягнення штрафних санкцій, останнім такі вимоги не були заявлені, а відтак позивач вирішив захищати власні права і вирішив повернути залишок коштів, що перевищують вартість орендних послуг наданих відповідачем. Одночасно позивач наполягає, що твердження відповідача про те, що спірні грошові кошти є гарантією та правомірно утримуються останнім, не відповідає умовам договору та приписам цивільного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено.

20 серпня 2020 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "ВЕРТИКАЛЬ" (позивач, орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" (відповідач, орендодавець) було укладено Договір оренди вагонів № 20/08/20203РВ, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування залізничні вагони-зерновози, які є власністю ТОВ "Агрологістика Україна", для здійснення перевезень зернових, масляних культур та продуктів їх переробки, а також залучення для надання транспортно-експедиторських послуг.

На виконання умов договору відповідачем було передано в оренду Позивачу, а позивачем прийнято такі зерновози (вагони): № 95968855, 95490553, 95490538 згідно з Актом прийому-передачі № 29082020 від 29.08.2020 р.; № 95946356, 95946372 згідно з Актом прийому-передачі № 30082020 від 30.08.2020 р.; № 95946406, 95946380, 95968889, 95968871 згідно з Актом прийому-передачі № 03092020 від 03.09.2020 р.; № 95946364 згідно з Актом прийому-передачі № 05092020 від 05.09.2020 р.; № 95968863 згідно з Актом прийому-передачі № 06092020 від 06.09.2020 р. (а.с. 15-19). Вказаний акт приймання-передачі підписаний обома сторонами без заперечень.

Орендна плата, порядок розрахунків і сума договору узгоджені сторонами у розділі 3 договору, зокрема у п. 3.2, 3.3 договору сторонами унормовано, що вартість оренди одного зерновоза - орендна плата становить 850,02 грн. на одну добу з урахуванням ПДВ. Неповна доба оренди округляється до повної. Сума цього договору визначається як загальна сума всіх орендних платежів, які будуть здійснені орендарем на виконання цього договору на підставі актів наданих послуг по оренді зерновозів і в цілому залежить від кількості зерновозів, які знаходяться в оренді.

У подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 30.10.2020 р., відповідно до якої було погоджено внести зміни в п. 3.14. Договору, а також було змінено вартість оренди одного зерновоза, яка з 01.11.2020 було узгоджена у розмірі 750,00 грн з ПДВ за одну добу.

Відповідно до п. 2.2.10. Договору, у тому випадку, якщо орендар не виконав свої зобов`язання по сплаті орендної плати або інші фінансові зобов`язання за цим договором, і якщо ситуація не виправлена протягом 15 (п`ятнадцяти) днів після того, як орендодавець письмово по електронній пошті ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив орендаря про порушення, орендодавець має право застосувати одну або кілька санкцій, зазначених нижче, з метою захисту своїх прав: призупинити курсування вагонів, незалежно від того порожні вони або завантажені, до моменту виплати орендодавцю прострочених сум орендної плати або інших платежів; негайно розірвати цей договір, і в цьому сенсі, припинити дію прав орендаря; вимагати, щоб орендар негайно повернув зерновози за свій рахунок або самостійно вилучити зерновози без попередження або рішення суду; порушити судовий процес з пред`явленням, позову про відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3.5. договору оренди, орендна плата виплачується в такому порядку:

- за перший місяць оренди - 100% від суми зазначеної в рахунку орендодавця не пізніше 3-х банківських днів від дати виставлення рахунку, за умови, відправки зерновозів на станцію прийому/передачі в оренду. Якщо для передачі в оренду відправлено лише частину зерновозів, то оплата здійснюється пропорційно їх кількості;

- за останній місяць оренди - 100% від суми зазначеної в рахунку орендодавця не пізніше 3-х банківських днів після підписання акту прийому-передачі зерновозів в оренду;

- за наступні місяці - шляхом 100% передоплати за місяць орендного користування до 5-го числа поточного місяця оренди, згідно виставленого рахунку від орендодавця.

У разі, якщо перерахована орендарем сума передоплати перевищує суму акта наданих послуг, зайва сума відноситься до передоплати за наступний звітний період.

У п. 3.7. договору, сторони дійшли згоди, що якщо строк дії договору буде складати менше 9 місяців в зв`язку з розірванням договору за ініціативою орендаря, то битки орендодавця відшкодовуються за рахунок коштів залогового платежу зазначеного в п. 3.5 договору шляхом самостійного утримання необхідних коштів орендодавцем. Орендодавець не має права на відшкодування збитків, якщо договір розірвано чи оренду припинено за ініціативою орендаря з причин/підстав порушення орендодавцем своїх зобов`язань або договір розірвано з інших законних підстав, в тому числі за згодою сторін. Якщо строк оренди вагонів буде складати менше 9 (дев`яти) місяців в зв`язку з розірванням договору чи відмовою від оренди за ініціативою орендодавця, то він зобов`язаний відшкодувати збитки орендарю. Орендар не має права на відшкодування збитків, якщо договір розірвано чи оренду припинено за ініціативою орендодавця з причин/підстав порушення орендарем своїх договірних зобов`язань або договір розірвано з інших законних підстав, в тому числі за згодою сторін.

Відповідальність сторін унормовано сторонами у розділі 4 договору, зокрема відповідно до цього розділу належне виконання зобов`язань за договором забезпечено неустойкою у вигляді пені та штрафу.

У розділі 7 договору "строк дії договору. Строк оренди", встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 травня 2021 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання. Цей договір може бути пролонгований або розірваний. При розірванні договору зацікавлена сторона попереджає протилежну сторону за 30 днів до дати розірвання. До закінчення терміну дії договору орендар повинен повернути орендодавцю по акту прийому - передачі всі орендовані зерновози на станції повернення з орендного користування.

Таким чином, сторонами було узгоджено строк дії договору оренди, але не строк оренди, а також унормовано можливість дострокового розірвання цього договору, при цьому зацікавлена сторона повинна повідомити іншу сторону за 30 днів до дати розірвання.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем, як орендарем належним чином виконані взяті на себе зобов`язання та передані у орендне користування позивача вагони-зерновози.

На виконання п. 3.3. договору відповідачем протягом дії договору були складені і сторонами підписані наступні Акти надання послуг з Додатками (Звіт наданих послуг):

- № 1292 від 31.08.2020 р. на суму 11 050,26 грн з ПДВ;

- № 1477 від 30.09.2020 р. на суму 266 056,26 грн з ПДВ;

- № 1675 від 31.10.2020 р. на суму 289 856,82 грн з ПДВ;

- № 1823 від 30.11.2020 р. на суму 247 500,00 грн з ПДВ;

- № 1908 від 18.12.2020 р. на суму 1 16 250,00 грн з ПДВ. (АЕС 75-84)

В свою чергу, позивачем на виконання взятих на себе зобов`язань по оплаті за користування вагонами були здійснені наступні оплати:

- 03.09.2020 р. сплачено 140000,00 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 844 від 28.08.2020 р.;

- 04.09.2020 р. сплачено 50000,00 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 844 від 28.08.2020 р.;

- 08.09.2020 р. сплачено 90506,60 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 844 від 28.08.2020 р.;

- 10.09.2020 р. сплачено 60000,00 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 865 від 07.09.2020 р.;

- 14.09.2020 р. сплачено 129856,82 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 865 від 07.09.2020 р.;

- 16.09.2020 р. сплачено 100000,00 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 865 від 07.09.2020 р.;

- 05.10.2020 р. сплачено 66056,00 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 917 від 30.09.2020 р.;

- 06.10.2020 р. сплачено 50000,00 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 917 від 30.09.2020 р.;

- 07.10.2020 р. сплачено 50000,00 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 917 від 30.09.2020 р.;

- 08.10.2020 р. сплачено 60000,00 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 917 від 30.09.2020 р.;

- 09.10.2020 р. сплачено 60400,74 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 917 від 30.09.2020 р.;

- 09.11.2020 р. сплачено 47500,00 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 991 від 02.11.2020 р.;

- 11.11.2020 р. сплачено 50000,00 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 991 від 02.11.2020 р.;

- 12.11.2020 р. сплачено 50000,00 грн з зазначенням призначення платежу: передплата за оренду залізничних вагонів зг. рах № 991 від 02.11.2020 р.;

При цьому, з наданих до матеріалів справи рахунків на оплату встановлено наступне:

- 28.08.2020 р. орендодавцем виставлено рахунок на оплату № 840 із зазначенням: передоплата за оренду залізничних вагонів-зерновозів у кількості 330 на суму з ПДВ 280506,60 грн.;

- 07.09.2020 р. орендодавцем виставлено рахунок на оплату № 865 із зазначенням: передоплата за оренду залізничних вагонів-зерновозів у кількості 341 на суму з ПДВ 289856,82 грн.

- 30.09.2020 р. орендодавцем виставлено рахунок на оплату № 917 із зазначенням: передоплата за оренду залізничних вагонів-зерновозів у кількості 337 на суму з ПДВ 286456,74 грн.

- 02.11.2020 р. орендодавцем виставлено рахунок на оплату № 991 із зазначенням: передоплата за оренду залізничних вагонів-зерновозів у кількості 330 на суму з ПДВ 206250,00 грн.

- 18.12.2020 р. орендодавцем виставлено рахунок на оплату № 1090 із зазначенням: оренда залізничних вагонів-зерновозів у кількості 155 на суму з ПДВ 116250,00 грн.

З матеріалів справи судом встановлено та визнано сторонами справи, що протягом дії договору оренди сторонами велись переговори щодо зниження ставки вартості оренди вагонів та позивач, як орендар, повідомляв відповідача, що у разі недосягнення нових домовленостей, орендар не матиме можливості виконувати умови договору в частині залучення в роботу вагонів і оплати високих ставок орендної плати, проте між сторонами не було досягнуто домовленості.

В свою чергу, ТОВ "Агрологістика Україна" було надіслано позивачу Лист вих. № 24112020 від 24.11.2021, з вимогою погасили заборгованість у розмірі 24.11.2020 р. з орендної плати за спірним договором, яка виникла станом на 24.11.2020 р. за рахунком виставленим орендодавцем 02.11.2020 р. № 991 та попереджено про застосування до позивача однієї чи кількох оперативно-господарських санкцій, передбачених п. 2.2.10. договору у разі несплати заборгованості у строк до 27.11.2020 р.

Листом вих. № 30112020-1 від 30.11.2020 р. відповідач, враховуючи не погашення заборгованості за рахунком № 991 від 02.11.2020 та посилаючись на приписи п. 2.2.10, 3.7, 4.1. договору, повідомив ТОВ "ТЕП "Вертикаль" про застосування до позивача кількох санкцій, передбачених п. 2.2.10. договору, а саме негайне розірвання договору і в цьому сенсі припинення дії прав орендаря, та заявлено вимогу про негайне повернення зерновозів за свій рахунок згідно з транспортними інструкціями.

Листами № 04122020, 04122020/1 від 04.12.2020 р. та № 09122020 від 09.12.2020 р. позивачу були надіслані транспортні інструкції на повернення відповідачу вагонів № 95946364, 95946372, 95490553, 95968855, 95968889, 95968871, 95946380, 95490538, 95946356, 95946406, 95968863 на вказані станції призначення.

За фактом повернення орендованих вагонів між позивачем і відповідачем було складено наступні Акти прийому-передачі вагонів з оренди: № 06122020 від 06.12.2020 р. (вагон № 95490553); № 07122020 від 07.12.2020 р. (вагон № 95968855); № 12122020 від 12.12.2020 р. (вагони №№ 95946364, 95946372); № 16122020 від 16.12.2020 р. (вагони №№ 95968871,95968889, 95490538, 95946380); № 18122020 від 18.12.2020 р. (вагони №№ 95946356, 95968863, 95946406). (а.с. 36-40).

Таким чином, останнім днем нарахування орендної плати є 18.12.2020 року.

Щодо загального розміру нарахованої відповідачем орендної плати між сторонами спору не існує та визнається що за час орендного користування вагонами, позивачу нараховано орендну плату у загальному розмірі 930713,34 грн.

Загальний розмір здійснених позивачем оплат також не заперечується сторонами та становить суму 1004320,16 грн.

Проте за твердженнями відповідача оплати проведені позивачем 10.09.2020, 14.09.2020, 16.09.2020 у загальній сумі 289856,82 грн. є передплатою за останній місяці оренди вагонів (залоговий платіж), сплачений на виконання абзацу 2 п. 3.5 договору та станом на час розгляду спору за позивачем обліковується заборгованість з орендних платежів у розмірі 216250,00 грн.

В свою чергу, позивач вважає, що після розірвання договору оренди та повернення орендованого майна у строки та за домовленістю сторін у відповідача наявний залишок передплати у розмірі 73606,82 грн., у зв`язку з чим позивачем 15.01.2021 на адресу відповідача була надіслана вимога від 13.01.2021 вих. № 18, згідно з якою, останній просив відповідача повернути невикористану передоплату (аванс) з орендної плати у розмірі 73606,82 грн. протягом 7 календарних днів. Згідно з інформації сайту Украпошти, відправлення не було вручено з інших причин 21.01.2021 р. та повернуто на адресу відправника (а.с.85-93).

У подальшому позивачем здійснено спробу направити претензію № 1 від 04.02.2021 р., яка також не була отримана відповідачем.

Таким чином, предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 74259,98 грн., з яких: 73606,82 грн. - сума надмірно сплаченої орендної плати за договором оренди, 653,16 грн. - 3% річних від прострочено суми, нараховані за період з 19.12.2020 р. по 05.04.2021 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із ч. 1-2 ст. 509 Цивільний кодекс України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно вимог ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Суд констатує, що умовами укладеного між сторонами договору оренди було узгоджено строк дії договору з моменту його підписання сторонами і до 31 травня 2021 року. Разом з тим у жодному пункті договору сторонами не було визначено строк оренди вагонів. Натомість з аналізу умов договору на правовідносин сторін вбачається, можливість використання продовж дії договору орендарем різної кількості вагонів. Крім того, умовами договору передбачена можливість розірвання договору, за умови попередження зацікавленою стороною протилежну сторону про таке розірвання за 30 днів до дати розірвання.

При досліджені п. 3.5 договору суд погоджується, що сторонами узгоджено порядок виплати орендних платежів за схемою, відповідно до якої орендарем на підставі відповідного рахунку орендодавця повинні були виплачені: 1) оплата за перший місяць оренди; 2) залоговий платіж - за останній місяць оренди у розмірі 100% від суми зазначеної у рахунку; 3) стовідсоткову передплату за наступні місяці оренди.

Разом з тим, із сукупного аналізу виписок по оплатам наданих позивачем та рахунків на оплату, наданих відповідачем, зокрема виписок банку по оплатам здійсненим позивачем 10.09.2020, 14.09.2020, 16.09.2020 (а.с. 48-53) та рахунку на оплату № 865 від 07.09.2020 р. (а.с. 174) вбачається що відповідачем (орендодавцем) в рахунку було вказано передплата за оренду залізничних вагонів-зерновозів і позивачем у призначенні платежу було вказано передплата за оренду залізничних вагонів-зерновозів згідно рахунку № 865 від 07.09.2020 р., а відтак суд не може погодитись з твердженнями відповідача що вказані платежі були саме залоговими платежами за останній місяць оренди, оскільки жодної згадки про таке первинні документи, зокрема складені самим орендодавцем (відповідачем), не містять. Тобто матеріалами справи не доведено, що вказані платежі здійснені саме на виконання абзацу другого п. 3.5 договору, а не на виконання абзацу 3 цього пункту, яким унормовано здійснення саме оплати орендної плати за наступний місяць шляхом 100 відсоткової передплати.

Одночасно суд наголошує, що сторонами у договорі не визначено сталий строк оренди, а лише узгоджено строк дії договору, а відтак останнім місяцем оренди є останній місяць перед розірванням договору.

Відповідно до приписів статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Так, керуючись принципом свободи договору сторонами у п. 3.7 договору оренди було унормовано можливість використання залогового платежу зазначеного в п. 3.5 договору шляхом самостійного утримання необхідних коштів орендодавцем за якщо строк дії договору буде складати менше 9 місяців та наявності збитків орендодавця.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендодавцем було використано право на самостійного утримання коштів та доведено наявність збитків у зв`язку з розірванням спірного договору оренди.

За приписами статті 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За правовою конструкцією визначені сторонами умови щодо заставного платежу відповідають приписам ст. 570 ЦК України, якою унормовано можливість забезпечення зобов`язання шляхом надання завдатку.

Проте матеріалами справи (рахунком відповідача та здійсненими позивачем оплатами) не підтверджено реалізацію такого забезпечення, тобто за приписами ч. 2 ст. 570 ЦК України, у будь-якому випадку вказана сума є авансом.

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Умовами договору, зокрема, у розділі 4 договору сторонами унормовано відповідальність за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором шляхом стягнення з винної сторони неустойки (штрафу та пені), проте з наданих до матеріалів справи не вбачається, що сторонами було реалізовано право на таке стягнення.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи вищевикладене, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору оренди вагонів № 20/08/2020ЗРВ від 20.08.2020 позивачем була перерахована відповідачу орендна плата у розмірі 1004320,16 грн., а відповідачем надані орендні послуги за час дії договору у загальному розмірі 930713,34 грн. та приймаючи до уваги, що спірний договір оренди між сторонами розірвано та останній вагон повернуто відповідачу 18.12.2020 р., то відпала підстава для набуття відповідачем від позивача суми невикористаної орендної плати у розмірі 73606,82 грн.

Доказів повернення відповідачем одержаної від позивача суми у названому розмірі суду не надано, як і підставності утримання такої суми, зокрема наявності збитків орендодавця та здійснення такого утримання на підставі п. 3.7 договору.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню не використана орендна плата в розмірі 73606,82 грн. Протилежного відповідачем не доведено, доводів позивача не спростовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 відносно того, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, в тому числі - до зобов`язань щодо повернення безпідставно отриманих коштів відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові № 910/10156/17 від 10.04.2018 зазначила, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на суму боргу здійснено нарахування 3% річних за період з 19.12.2020 по 05.04.2021.

За приписами ст. 252, 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позивачем вимога від 13.01.2021 вих. № 18 на адресу відповідача була надіслана 15.01.2021 р., згідно з якою, останній просив відповідача повернути невикористану передоплату (аванс) з орендної плати у розмірі 73606,82 грн. протягом 7 календарних днів. Згідно з інформації сайту Украпошти, відправлення не було вручено з інших причин 25.01.2021 р. та повернуто на адресу відправника (а.с.85-93).

Таким чином, суд зазначає, що позивачем невірно визначено строк виникнення заборгованості, а відтак і строк нарахування 3% річних.

25.01.2021 р. вимога про повернення не була отримана відповідачем, що є суб`єктивною поведінкою отримувача, при цьому позивачем у вимозі надавався строк повернення 7 календарних днів, а відтак зі спливом цього строку сума передплати визнається простроченою.

Таким чином, судом визнано вірний період здійснення нарахування 3% річних на суму 73606,82 грн. за період з 02.02.2021 по 05.04.2021 (63 дні).

Здійснивши власний відповідний розрахунок 3% річних на суму 73606,82 грн. за період з 02.02.2021 по 05.04.2021 врахувавши той факт, що формування позовних вимог щодо кінцевого терміну нарахування) є диспозитивним правом позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 381,14 грн. - 3% річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення основну суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме про стягнення з відповідача 73 606,82 грн заборгованості, 381,14 грн 3 % річних.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що спір виник у зв`язку з неповерненням відповідачем безпідставно збережених коштів у добровільному порядку, що доведено позивачем, а також враховуючи сплату позивачем за подання позову судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ч. 9. ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 2270 грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" (61105, м. Харків, вул. Героїв Сталінграду, 45; ідент. код 38879328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "ВЕРТИКАЛЬ" (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, 8, корп. 6; ідент. код 40001366) 73 606,82 грн заборгованості, 381,14 грн 3 % (проценти) річних від простроченої суми та витраті зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 272,02 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України та п. 4 розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України.

Повне рішення складено "24" травня 2021 р.

Суддя М.І. Шатерніков