Ухвала суду № 97211045, 27.05.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 травня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1359/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши заяву представника Міністерства оборони України про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні безпосередній участі у антитерористичній операції;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду третьої групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975».

В обґрунтування заявлених вимог позивач, посилаючись на встановлення йому ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, вказує про наявність права на призначення й виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Вказане обумовлене тим, що у 2015 році під час первинного огляду органами МСЕК встановлено позивачу 10% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (проходження військової служби під час мобілізації), а 17 травня 2018 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення та захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що він має право на отримання вказаної вище одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, що передбачено названими вище нормативно-правовими актами. Оскільки ІІІ групи інвалідності була встановлена позивачу у 2018 році, то сума допомоги має визначатися саме виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року.

Разом з цим, відповідачем відмовлено у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності, посилаючись на те, що у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби, починається саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строки для подання заяв по суті справи; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення Чернівецького обласного військового комісаріату як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відмовлено.

Відповідач щодо задоволення позову заперечував. У поданому до суду відзиві просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність оскаржуваної відмови, яка прийнята на підставі пункту 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Вказував, що встановлення первинної втрати працездатності позивача на 10% відбулося 18 червня 2015 року, у зв`язку з чим йому було виплачено допомогу в сумі 9646,00 грн. Разом з цим, оскільки в подальшому ступінь втрати працездатності позивача був змінений на ІІІ групу інвалідності, що відбулось після спливу встановленого пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дворічного строку (група інвалідності встановлена позивачу 17 травня 2018 року), то підстави для виплати одноразової грошової допомоги у заявленому позивачем розмірі у зв`язку зі встановленням групи інвалідності відсутні. Крім цього, відповідач посилався на правові висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, відповідно до яких дворічний строк для виплати одноразової в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання. Водночас у відзиві зазначено, що зобов`язання Міністерство оборони України призначити одноразову грошову допомогу є втручанням у його дискреційні повноваження та його виключною компетенцією.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року заяву Міністерства оборони України про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено; залучено до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору подати до суду пояснення щодо позову та відзиву.

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року клопотання Міністерства оборони України про витребування доказів задоволено. Витребувано у Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки належним чином засвідчену копію протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних соціальних сум від 13 липня 2018 року №73 з відміткою про доведення його до відома ОСОБА_1 під особистий підпис або іншу інформацію про ознайомлення ОСОБА_1 із протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних соціальних сум від 13 липня 2018 року №73.

З матеріалів справи вбачається, що разом із письмовими поясненнями третьою особою на виконання ухвали суду від 27 квітня 2021 року надано копію супровідного листа від 25 липня 2018 року №1184/соц про направлення витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 13 липня 2018 року №73, а також копію журналу реєстрації вихідних документів відділу соціального забезпечення Чернівецького ОВК.

До суду від представника відповідача надійшла заява, в якій він просив залишити без розгляду позовну заяву в даній справі, в обґрунтування чого зазначено, що згідно з документами, наданими Чернівецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, позивач дізнався про оскаржувану відмову у липні 2018 року, що підтверджується направленим на його адресу листом військового комісара Чернівецького ОВК. У зв`язку з наведеним представник відповідача вказав на безпідставність доводів позивача про те, що про оскаржуване рішення він дізнався у березні 2021 року, оскільки такі не відповідають дійсності. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, при цьому ним не було надано жодних належних та допустимих доказів із викладенням підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлення такого строку.

Розглянувши заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у ній є відмова Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні безпосередній участі у антитерористичній операції, яка оформлена протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 13 липня 2018 року №73.

Згідно з матеріалами, наданими Чернівецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на виконання ухвали суду від 27 квітня 2021 року, витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 13 липня 2018 року №73 направлено на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) разом з листом від 25 липня 2020 року №1184/соц.

Вказане також підтверджується відміткою у журналі реєстрації вихідних документів відділу соціального забезпечення Чернівецького ОВК (запис №1184).

Водночас доказів саме отримання позивачем оскаржуваного рішення до суду не надходило.

Як вбачається зі змісту поданої представником відповідача заяви про залишення позовної заяви без розгляду, позивач дізнався про оскаржувану відмову у липні 2018 року, і саме з указаного моменту, на його думку, почався відлік строку на оскарження такої відмови в судовому порядку.

Однак з такими твердженнями суд не погоджується, оскільки зазначеними вище документами підтверджується лише факт направлення позивачу на його адресу витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 13 липня 2018 року №73. Натомість, докази отримання позивачем оскаржуваного рішення у матеріалах справи відсутні.

Крім цього, суд зауважує, що позивачем разом із позовною заявою надавався адвокатський запит від 02 березня 2021 року №А-16/21 до Міністерства оборони України, складеним адвокатом Паланійчуком В.П. в інтересах ОСОБА_1 , в якому вказано, що у 2018 році ОСОБА_1 звертався до Міністерства оборони із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності. У зв`язку з цим адвокат ОСОБА_2 просив повідомити, чи направлялися подані ОСОБА_1 документи на розгляд Комісії Міністерства оборони України та чи приймалося будь-яке рішення з цього приводу.

На виконання адвокатського запиту Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 11 березня 2021 року направив на адресу ОСОБА_2 копію витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 13 липня 2018 року №73.

З наведеного вбачається, що позивач, фактично, дізнався про оскаржувану відмову у березні 2021 року, чого відповідачем, згідно змісту поданих ним до суду документів, не спростовано.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів протягом шестимісячного строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно відбитку штампу канцелярії суду позивач звернувся до суду з даним позовом 25 березня 2021 року, тобто в межах строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а тому правові підстави для залишення позову без розгляду у даній справі відсутні.

З огляду на викладене, заява представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 122, 241, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Міністерства оборони України про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лелюк