Рішення № 97208814, 27.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2021 року Справа № 280/2596/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (надалі – відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-17975-13.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про те, що оскаржувана вимога є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки 11.09.2007 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець за видом діяльності – діяльність автомобільного вантажного транспорту, однак жодної підприємницької діяльності з моменту реєстрації по теперішній час не здійснює, доходів від такої діяльності не отримує та не отримував, звітність до податкових органів не подавав і не подає, оскаржувану вимогу від органів податкової служби не отримував. Зазначає, що законодавство не містить обовязку фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок у разі, коли такою особою фактично не ведеться підприємницька діяльність. Крім того, вважає, що була порушена процедура нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу, оскільки оскаржувана вимога фактично грунтується на даних з інтегрованої картки платника податків, які не є самостійною підставою для формування вимоги про сплату боргу. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 05.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 05.05.2021.

Ухвалою суду від 27.05.2021 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача з Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).

23.04.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем 13.09.2007 та підприємницька діяльність припинена 31.03.2021, але не знято з обліку. Згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018р. в сумі - 15819,54 грн., в тому числі: 09.02.2018р. в сумі 8448,0 грн. за 2017 рік (Нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік ); 19.04.2018р. в сумі 2457.18 грн. за І кв-л 2018 року (Нараховано ЄВ ФОП. в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 19.07.2018р. в сумі 2457,18 грн. за II кв-л 2018 року ( ОСОБА_2 , в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 19.10.2018р. в сумі 2457,18 грн. за III кв-л 2018 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам).

ОСОБА_1 сплату єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала 15819,54 грн.

Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019р., в сумі 10719,72 грн. в тому числі: 21.01.2019р. в сумі 2457,18 грн. за IV кв-л 2018 року ( ОСОБА_2 , в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 19.04.2019р. в сумі 2754,18 грн. за І квартал 2019 року ( ОСОБА_2 . в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 19.07.2019р. в сумі 2754.18 грн. за ІІ квартал 2019 року ( ОСОБА_2 , в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 21.10.2019р. в сумі 2754,18 грн. за III квартал 2019 року (Нараховано ЄВ ФОП. в т.ч. на спрощеній системі та фермерам).

ОСОБА_1 сплату єдиного внесок за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019р. не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 26539,26 грн.

Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року в сумі 9049,48 грн., в тому числі: 20.01.2020р. в сумі 2754,18 грн. за IV квартал 2019 року ( ОСОБА_2 , в т.ч. з незалежною професійною діяльністю); 21.04.2020р. в сумі 2078,12 грн. за січень-лютий 2020 року ( ОСОБА_2 , в т.ч. з незалежною професійною діяльністю); 20.07.2020р. в сумі 1039,06 грн. за червень 2020 року (Нараховано ЄВ ФОП. в т.ч. з незалежною професійною діяльністю); 19.10.2020р. в сумі 3178,12 грн. за III квартал 2020 року ( ОСОБА_2 , в т.ч. з незалежною професійною діяльністю).

ОСОБА_1 сплату єдиного внеску за період з 01.01.2020 р. по 31.12.2020р. не здійснював, заборгованість по сплаті єдиного внеску склала - 35588,74 грн.

Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2021 року по сьогодні в сумі - 2200,0 грн., за 4 квартал 2020 року, оплату ОСОБА_1 , сплату єдиного внеску не здійснював, заборгованість зі сіпати єдиного внеску на сьогодні склала - 3 7788,74 грн.

Вимога про сплату боргу була винесена на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, надіслана поштою за податковою адресою ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , однак повернута до управління «за закінченням терміну зберігання». Відповідач вважає, що така вимога вважаться належним чином надісланою (врученою). Разом з тим звертає увагу на пропуск строку звернення до суду за оскарженням вимоги про сплату боргу, оскільки пропустив строк визначений ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача просив справу також розглядати за його відсутності.

Згідно ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 11.09.2005 за №2 103 000 0000 036657, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За даними Реєстру видами економічної діяльності позивача є 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту (основний).

Також позивач з 13.09.2007 перебував на обліку у відповідача (Вознесенівське управління у м. Запоріжжі) на загальній системі оподаткування.

12.11.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17975-13 У, згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 35588,74 грн. Вказана вимога направлена на адресу зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_2 . Однак, як вбачається з копії поштового конверту, наданого відповідачем до матеріалів справи, кореспонденція повернулась без вручення адресату із відповідною відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

31.03.2021 державним реєстратором здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ..

Вважаючи прийняту відповідачем вимогу протиправною позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464-VI).

Статтею 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абзаци 2 та 7 частина 1 статті 5 Закону № 2464-VI).

За приписами пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, зокрема, абзацом 3 частини 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

За приписами частини 7 статті 9 Закону №2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018р. в сумі - 15819,54 грн., в тому числі: 09.02.2018р. в сумі 8448,0 грн. за 2017 рік (Нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік ); 19.04.2018р. в сумі 2457.18 грн. за І кв-л 2018 року (Нараховано ЄВ ФОП. в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 19.07.2018р. в сумі 2457,18 грн. за II кв-л 2018 року ( ОСОБА_2 , в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 19.10.2018р. в сумі 2457,18 грн. за III кв-л 2018 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам).

Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019р., в сумі 10719,72 грн. в тому числі: 21.01.2019р. в сумі 2457,18 грн. за IV кв-л 2018 року ( ОСОБА_2 , в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 19.04.2019р. в сумі 2754,18 грн. за І квартал 2019 року (Нараховано ЄВ ФОП. в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 19.07.2019р. в сумі 2754.18 грн. за ІІ квартал 2019 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам); 21.10.2019р. в сумі 2754,18 грн. за III квартал 2019 року (Нараховано ЄВ ФОП. в т.ч. на спрощеній системі та фермерам).

Нараховано єдиний внесок за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року в сумі 9049,48 грн., в тому числі: 20.01.2020р. в сумі 2754,18 грн. за IV квартал 2019 року ( ОСОБА_2 , в т.ч. з незалежною професійною діяльністю); 21.04.2020р. в сумі 2078,12 грн. за січень-лютий 2020 року ( ОСОБА_2 , в т.ч. з незалежною професійною діяльністю); 20.07.2020р. в сумі 1039,06 грн. за червень 2020 року (Нараховано ЄВ ФОП. в т.ч. з незалежною професійною діяльністю); 19.10.2020р. в сумі 3178,12 грн. за III квартал 2020 року (Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю).

Заборгованість по сплаті єдиного внеску станом на 31.10.2020 склала - 35588,74 грн.

Жодних доказів на підтвердження вчасної та у повному обсязі сплати платежі за єдиним соціальним внеском, як-то копій банківських квитанцій та/або платіжних доручень про сплату єдиного внеску позивач суду не надав.

Суд зазначає, що в рамках заявленого позивачем адміністративного позову, судом надається оцінка лише фактичному відображенню в інтегрованій картці платника податку стану розрахунків з бюджетом по податковим зобов`язанням.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону України № 2464-VI, що діють з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. (абзаци 1, 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ).

Таким чином, фізичні особи-підприємці, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI).

Посилання позивача на те, що він не займається підприємницькою діяльністю, на думку суду, є безпідставними, оскільки в силу частини 12 статті 9 Закону №2464-VІ, єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника. Крім того, жодних доказів припинення підприємницької діяльності у цей період суду позивач не надав.

Згідно частини 4 статті 5 Закону № 2464-VI обов`язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Разом з цим, суд зазначає, що обов`язок сплати фізичною особою-підприємцем, яка тимчасово не отримує прибуток, єдиного внеску може бути припиненим як наслідок припинення статусу фізичної особи-підприємця або ж подання до контролюючого органу заяви про перехід на загальну систему оподаткування, що призведе до сплати єдиного внеску у залежність від отриманих доходів.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закон № 755-IV для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Як встановлено судом із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про рішення позивача щодо припинення підприємницької діяльності до Реєстру внесений лише 31 березня 2021 року за датою звернення позивача до державного реєстратора для проведення реєстраційної дії “Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням”.

Таким чином, позивач вказаних дій, які б могли призвести до звільнення його від обов`язку сплачувати єдиний внесок, не вчинив.

Позивач у вказаний період звітність не подавав, внески не сплачував, вважаючи, що оскільки він не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), у нього не виникає обов`язок сплачувати внесок .

В матеріалах справи відсутні також будь-які докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.

Отже, позивач є платником єдиного внеску, а відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, врегульована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року № 469), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (до яких належать також і фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Як свідчать матеріали справи спірна вимога винесена позивачу на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів станом на 31 жовтня 2020 року обліковувалась недоїмка із сплати єдиного внеску на суму 35588,74 грн., у т.ч. недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 35588,74 грн.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається лише на підставі документальної перевірки, за результатами якої складається акт та приймається рішення, або звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), оскільки чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки.

Як підтверджується матеріалами адміністративної справи, оскаржені вимоги про сплату боргу (недоїмки) сформовані на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI).

З матеріалів справи встановлено та позивачем не спростовано, що заборгованість за позивачем жодного разу не переривалась. Позивачем не надано докази погашення як основної частини заборгованості.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що оскаржувана вимога йому не направлялась та ним не отримувалась із наступних підстав.

Згідно п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п.42.3 ст.42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Встановлено, що оскаржувана вимога про сплату боргу надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_2 . Однак, вказаний лист повернувся на адресу позивача не врученим із відміткою від 17.12.2020 про причину повернення у графі "за закінченням терміну зберігання".

Суд зазначає, у позовній заяві позивачем також вказано адресу АДРЕСА_2 . Крім того, вказана адреса співпадає із адресою зареєстрованого місця проживання, згідно із відміткою у паспорті ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17975-13 У від 12.11.2020 надіслана на правильну адресу позивача та вважається належним чином врученою.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не виконав обов`язок зі сплати єдиного податку, відтак, ГУ ДПС у Запорізькій області правомірно сформувало та надіслало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17975-13 У від 12.11.2020 на суму 35588,74 грн..

Разом з тим суд не бере до уваги посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду із наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (абзаци восьмий, дев`ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI).

Відповідач зазначає, що вимога про сплату боргу була надіслана поштою та 17.12.2020 повернута до управління за закінченням терміну зберігання, тобто вважається належним чином вручена, однак позивач звернувся до суду 31.03.2020, не вказавши поважних причин, з яких він попустив строк, встановлений частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI.

Проте, відповідач не врахував, що за змістом преамбули Закону № 2464-VI цей Закон може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може визначати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску.

Закон №2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.

Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону №2464-VI.

Такий висновок щодо строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску зроблено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 25.02.2021 у справі № 580/3469/19.

При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску після застосування процедури адміністративного оскарження вимоги, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами у такій категорії справ і у випадку, якщо вимога не була оскаржена в адміністративному порядку.

Вказаний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.03.2021 у справі № 640/9172/20.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2021.

Суддя А.В. Сіпака