Рішення № 97208106, 26.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 р. Справа№200/4636/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, надійшов позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про :

- визнання протиправним та скасування рішення № 054450002820 від 19 березня 2021 року яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язання повторно розглянути заяву від 15 березня 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу весь час роботи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням відповідача № 054450002820 від 19 березня 2021 року протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачем надані все необхідні документи, які підтверджують пільговий стаж роботи за Списком № 2. Вважає дії відповідача протиправним та такими що порушують його право на соціальний захист.

Відповідач позов не визнав та направив на адресу суду відзив на позовну заяву. В обгрунтування своєї позиції зазначив,що позивач при своєму зверненні надав уточнюючі довідки, при відпрацюванні документів управлінням не зараховані періоди в цих довідках оскільки довідки наданні більш ранньою датою та інформація наведена у них потребує перевірки, крім того довідки видані на непідконтрольній українській владі території. За таких обставин управління не має можливості врахувати періоди роботи позивача перелічені в довідках від 16.03.2017 за №№ 08/31-622 та 08/31-625 до пільгового стажу при призначенні пенсії. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

24 травня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив зі змісту якої вбачається, що позивач з доводами викладеними у відзиві відповідача не погоджується, вважає що наданих відповіду документів із заявою про призначення пенсії було достатньо, відповідно до норм діючого законодавства України та просить задовольнити позовні вимогу у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмову провадженні) витребувано копії та докази.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьку. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1443024817 від 11.08.2016, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Позивачем надіслано заяву до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії за віком згідно з п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надані наступні документи: заява, паспорт, ІПН , військовий квиток, довідки про стаж від 16.03.2017 за № 08/31-625, 08/31-622, копії наказів про атестацію робочих місць, довідка про взяття на облік ВПО від 11.08.2016 №1443024817.

Відповідач 19 березня 2021 року прийняв рішення № 054450002820 про відмову в призначенні пенсії. До страхового стажу зараховано періоди проходження військової служби з 08.05.1984 по 16.05.1986, періоди з 01.08.1983 по 30.04.1984, з 01.08.1986 по 31.12.1999, з 01.12.2000 по 31.12.2003 враховано до страхового стажу згідно трудової книжки від 01.08.1983 серія НОМЕР_3 . Періоди роботи з 01.04.2004 по 31.12.2015 враховано до страхового стажу згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу. Період роботи з 01.01.2000 по 30.11.2000 враховано до пільгового стажу роботи за Списком №2.

До пільгового стажу не враховано періоди роботи з 01.08.1983 по 30.04.1983, з 01.08.1986 по 31.12.1999, з 01.12.2000 по 22.12.2000 на ПАТ «Донецький металургійний завод» оскільки довідки видані більш ранньою датою у м. Донецьку та потребують перевірки.

Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 має 32 роки 2 місяці 9 днів страхового стажу роботи, із них 11 місяців стажу роботи за Списком №2. З таких підстав відмовити у призначенні пенсії.

Згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_4 , ОСОБА_1 :

01.08.1983 року - прийнятий в цех ремонта прокатного обладнання в якості слюсаря постійно зайнятого на ремонті металургійного обладнання прокатного цеху 2 розряду в Донецький металургійний завод імені В.І.Леніна;

12.12.1983 року - переведений в цех ремонта прокатного обладнання - слюсар, постійно зайнятий на ремонті металургійного обладнання прокатного виробництва 3 розряду;

30.04.1984 року - Звільнений у зв`язку із призовом на військову службу, п. З ст. 36 КЗпП УРСР;

08.05.1984-16.05.1986 роки - Служба в рядах радянської Армії;

01.08.1986 року - прийнятий в цех ремонта прокатного обладнання в якості слюсаря постійно зайнятого на ремонті металургійного обладнання прокатного цеху 4 розряду в Донецький металургійний завод імені В.І.Леніна;

01.07.1988 року - у зв`язку з переходом на нові умови оплати праці найменування професії змінено: слюсар-ремонтник, постійно зайнятий на ремонті металургійного обладнання прокатного виробництва 4 розряду;

01.12.1992 року - Переведений слюсарем-ремонтником 5 розряду, постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання прокатного виробництва цеху ремонту прокатного обладнання;

- ДП Донецький державний металургійний завод реорганізовано 10.04.1996 року в ВАТ «Донецький металургійний завод»;

01.05.1997 року - Переведений слюсарем-ремонтником постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання прокатного виробництва 5 розряду цеху з виробництва ремонтів;

01.09.1999 року Переведений по контракту слюсарем-ремонтником постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання прокатного виробництва 5 розряду з виробництва ремонтів;

22.12.2000 року - Переведений в Мартиновський цех слюсарем-ремонтником;

30.06.2003 року Звільнений по переводу в ЗАО «Донецьксталь» на підставїни;

01.07.2003 року Прийнятий слюсарем - ремонтником 5 розряду в Мартиновський цех по переводу;

09.09.2005 року Мартиновський цех слюсар - ремонтник (оборотного циклу водопостачання) 6 розряду;

01.03.2011 року - Переведений в электросталеплавильный цех слюсарем ремонтником оборотного циклу водопостачання 6 розряду;

18.12.2015 року - звільнений по угоді сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 8 травня 1984 року покликаний на дійсну військову службу та направлений до частини, 16 травня 1986 року звільнений (демобілізований) в запас.

Згідно з довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.03.2017 № 08/31-622 ОСОБА_1 в період з 01.08.1983 року по 12.12.1983 рік, з 12.12.1983 року по 30.04.1983 року, 01.08.1986 року по 01.07.1988 року - слюсарем-ремонтником постійно зайнятий на ремонті металургійного обладнання прокатного цеху, що передбачено Списком № 2, розділу IV, підрозділу 3 , пункту «а» Постанови Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, з 01.07.1988 по 01.05.1997, з 01.05.1997 по 04.01.2000 слюсарем-ремонтником постійно зайнятий на ремонті металургійного обладнання прокатного цеху, що передбачено Списком № 2, розділу IІІ, підрозділу 3 , пункту «а» Постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1194., з 04.01.2000 по 22.12.2000 слюсарем-ремонтником постійно зайнятий на ремонті металургійного обладнання прокатного цеху, що передбачено Списком №1, розділ ІІІ, підрозділ 3, пункт «а», код професії 1030300-1753а Постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1194.

Згідно з довідкою від 16.03.2017 № 08/31-625 ОСОБА_1 з 01.08.1986 по 01.07.1988 працював слюсарем постійно зайнятий на ремонті металургійного обладнання прокатного обладнання, з 01.07.1988 по 01.05.1997, з 01.05.1997 по 22.12.2000 слюсарем-ремонтником постійно зайнятий на ремонті металургійного обладнання прокатного обладнання, з 22.12.2000 по 30.06.2003 слюсарем-ремонтником мартенівського цеху.

Приказом про результат атестації робочих місць від 25.01.2005 №30 затверджено перелік робочих місць та посад, зайнятість на яких дає право робітнику на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2. Згідно з переліком робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад робітників, яким підтверджено права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 посада слюсар-ремонтник постійно зайнятий на ремонті м/о прокатного виробництва відносить до до професій, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно з розрахунокм стажу (РС-форма) ОСОБА_1 зараховано до пільгового стажу періоду роботи з 01.01.2000 по 30.11.2000 за Списком №2.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, які народилися з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року, після досягнення віку 53 років і за наявності страхового стажу, при зверненні з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 23 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналізуючи наведене, суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як убачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи 01.08.1983 по 12.12.1983, з 12.12.1983 по 30.04.1984, з 01.08.1986 по 01.07.1988, з 01.07.1988 по 01.05.1997, з 01.05.1997 по 04.01.2000 та з 04.01.2000 по 22.12.2000 суд зазначає наступне.

В трудовій книжці відповідача серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 :

12.12.1983 року - переведений в цех ремонта прокатного обладнання - слюсар, постійно зайнятий на ремонті металургійного обладнання прокатного виробництва 3 розряду;

30.04.1984 року - Звільнений у зв`язку із призовом на військову службу, п. З ст. 36 КЗпП УРСР;

08.05.1984-16.05.1986 роки - Служба в рядах радянської Армії;

01.08.1986 року - прийнятий в цех ремонта прокатного обладнання в якості слюсаря постійно зайнятого на ремонті металургійного обладнання прокатного цеху 4 розряду в Донецький металургійний завод імені В.І.Леніна;

01.07.1988 року - у зв`язку з переходом на нові умови оплати праці найменування професії змінено: слюсар-ремонтник, постійно зайнятий на ремонті металургійного обладнання прокатного виробництва 4 розряду;

01.12.1992 року - Переведений слюсарем-ремонтником 5 розряду, постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання прокатного виробництва цеху ремонту прокатного обладнання;

- ДП Донецький державний металургійний завод реорганізовано 10.04.1996 року в ВАТ «Донецький металургійний завод»;

01.05.1997 року - Переведений слюсарем-ремонтником постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання прокатного виробництва 5 розряду цеху з виробництва ремонтів;

01.09.1999 року Переведений по контракту слюсарем-ремонтником постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання прокатного виробництва 5 розряду з виробництва ремонтів;

22.12.2001 року - Переведений в Мартиновський цех слюсарем-ремонтником;

30.06.2003 року Звільнений по переводу в ЗАО «Донецьксталь».

Раніше зазначеною довідкою від 16.03.2017 року № 08/31-622 № 08/31-625 підтверджено пільговий характер роботи позивача у спірні періоди, проте відповідач не врахував уточнюючі довідки через те, що вони видані більш ранньою датою у м. Донецьку та потребують перевірки.

За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем легітимної на той час влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до діючого на той час законодавства

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.

При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв`язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidouv. Turkey, Cyprusv. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozerv/the Republic of Moldova and Russia, Ilascu and Othersv. Moldova and Russia), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Міністерство юстиції України у листі від 18.10.2013 р.№ 610-0-2-13/7.2 надало роз`яснення порядку тлумачення понять"службова особа"та"посадова особа" та зазначило, що під час з`ясування підстав для віднесення осіб до категорій посадових або службових осіб слід керуватися відповідним законодавством, що регулює певні відносини.

Кримінальний кодекс України (далі КК) оперує поняттям«службова особа»(згідно зі ст. 18КК,службовими особамивизнаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями здійснюють функції представників влади або місцевого самоврядування, а також постійно або тимчасово займають в органах держвлади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом).

Виходячи з системного аналізу викладеного, ст. 9 Закону № 1207-VII визнає недійсним та таким, що не створює правових наслідків, акт (рішення, документ), якщо він виданий органами публічного управління псевдодержавних утворень на тимчасово непідконтрольній території, які створені у порядку, не передбаченому Конституцією та Законами України.

Враховуючи викладене, за даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за неможливість проведення ним перевірки відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періоду роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для виплати пенсії документами, - зарахування стажу, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування спірних періодів до пільгового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Також відповідно до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ПАТ « Донецький металургійний завод» знаходиться на підконтрольній Українській владі території за адресою м. Покровськ, м-н Шахтарський, буд. 7А, проте відповідач не надав жодних доказів про спроби отримання інформації щодо спірних довідок у самого підприємства.

Крім того, період з 01.01.2000 по 30.11.2000 враховано до пільгового стажу за Списком №2, однак в довідці № 08/31-622 зазначено, що період роботи позивача з 04.01.2000 по 22.12.2000 дає право позиваю на призначення пільгової пенсії за Списком №1.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не враховано довідки, які дають право на отримання пільгової пенсії .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 08.05.1984 по 16.05.1986 проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії.

Згідно розрахунку стажу, період роботи позивача з 08.05.1984 по 16.05.1986 зараховано відповідачем лише до страхового стажу.

При цьому, суд зазначає, що позивач у період з 01.08.1983 по 30.04.1984 працював на посаді, яка передбачена Списком №2 та був звільнений у зв`язку із призовом на військову службу та з 01.08.1986 працював на посаді, яка передбачено Списком №2.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Такі положення узгоджуються з приписами частини першої статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якої час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення"або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

В розумінні вищезазначених норм законодавства, позивач мав би право на зарахування до його пільгового стажу часу проходження служби в Радянській армії з 08.05.1984 по 16.05.1986 року у тому випадку якщо б на момент призову на строкову військову службу позивач навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працював за професією або займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як встановлено судом, позивач на момент призову на військову службу займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та його було звільнено з займаної посади у зв`язку з призовом на строкову службу до Радянської армії, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про зарахування часу проходження строкової військової служби в лавах Радянської Армії з до пільгового стажу за Списком №2.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідність його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 виражені саме відповідним рішенням.

Таким чином, суд вважає, що рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії є протиправним, прийнятим без повного з`ясування всіх обставин справи та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу суд вважає їх передчасними, оскільки пенсійним органом заява позивача про перехід на пенсію за віком розглянута без повного з`ясування всіх обставин.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.. 114 Закону України «про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки рішення відповідача визнано протиправним та скасовано, а задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи викладене, витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 054450002820 від 19 березня 2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно ст.. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул.. Центральна, буд. 103; код ЄДРПОУ 42171290) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) від 15 березня 2021 року про призначення пенсії за віком згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , з урахуванням висновків суду викладених в рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул.. Центральна, буд. 103; код ЄДРПОУ 42171290) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова