Рішення № 97206913, 27.05.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4211/20

Номер провадження 2/623/171/2021

РІШЕННЯ

іменем України

19 травня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді: Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря судового засідання: Ноль С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі цивільну справу № 623/4211/20 за позовом ОСОБА_1 , що діє як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Ізюмської міської ради Харківської області, треті особи, якіне заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно,-.

В С Т А Н О В И В :

03.12.2020 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , Ізюмської міської ради Харківської області в якому просить суд визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/4 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_7 . Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на 1/4 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_7 . Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , р.н., ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право оренди земельної ділянки площею 0,0051 га кадастровим номером 6310400000:20:001:0026, за адресою АДРЕСА_2 , для обслуговування та експлуатації торгівельного павільйону з продажу скла та продовольчих товарів відповідно до обсягу прав та обов`язків орендаря відповідно до Договору оренди землі від 13.09.2016 р., укладеному між ОСОБА_7 та територіальною громадою міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради Харківської області, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Кардашиною Г.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2449, номер запису про інше речове право 16436937 від 13.09.2016 р., в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_7 .

Позовні вимоги мотивовані тим, щоз вересня 2014 року вона, ОСОБА_1 , проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_4 в них народився - син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 12.02.2016 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції у Харківській області. Восени 2017 року вона завагітніла від ОСОБА_7 вдруге. Але раптово ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , видане 27 грудня 2017 року Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головноготериторіального управління юстиції у Харківській області). ІНФОРМАЦІЯ_5 народився другий син ОСОБА_7 - ОСОБА_8 . Батьківство дитини встановлювалось нею у судовому порядку. У відповідності до рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.07.2020 р. по справі № 623/3880/18, що набрало законної сили 08.08.2020 р., встановлено факт того, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є батьком малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі судового рішення внесено зміни до актового запису про народження дитини та Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіональнрго управління Міністерства юстиції (м. Харків) видано 16.09.2020 р. повторно свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином малолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є синами ОСОБА_7 та його спадкоємцями першої черги спадкування за законом. За життя ОСОБА_7 склав заповіт ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_4 , що посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Кардашиною Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1279. Після смерті ОСОБА_7 залишилося спадкове майно у тому числі у вигляді житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 29.05.1996 р., виданого Ізюмським ВЖКБ згідно рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 15.03.1996 р. № 264, зареєстрованого КП "Ізюмське МБТІ" 29.05.1996 р., на ім`я ОСОБА_7 . А також на час смерті спадкодавця за ОСОБА_7 зареєстроване речове право на нерухоме майно, а саме - право оренди земельної ділянки кадастровим номером 6310400000:20:001:0026 площею 0,0051 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради. Право оренди вказаної земельної ділянки виникло у ОСОБА_7 на підставі договору оренди землі від 13.09.2016 р. № 2449, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Кардашиною Г.І. Право оренди земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно, про що свідчить інформація з даного державного реєстру та з Державного земельного кадастру. Вона ОСОБА_1 , діючи від імені та в інтересах малолітніх дітей прийняла спадщину від померлого ОСОБА_7 . В Ізюмській державній нотаріальній конторі Харківської області заведена спадкова справа. Проте оформити спадкові права на ім`я дітей вона не має можливості, так як інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 перешкоджає їй в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом шляхом утримання оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Фактично одоосібно та в повному обсязі здійснює володіння та використання спадкового майна, порушуючи майнові права малолітніх дітей. У жовтні 2020 року вона звернулась до нотаріуса з питань отримання свідоцтва про право спадщину за законом, почала збирати необхідні документи. Але по причині відсутності оригіналів правовстановлюючих документів, нотаріус не має можливості оформити свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно й рекомендував звернутися до суду з питання визнання права власності на вказаний будинок та речового права на земельну ділянку у порядку спадкування (відповідь Ізюмської державної нотаріальної контори від 23.11.2020 р. № 1731/02-17). Отже ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як малолітні діти померлого ОСОБА_7 мають право на обов`язкову частку у спадщині. Проте у зв`язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що посвідчує право спадкодавця на таке майно, вона, як законний представник-малолітніх дітей, не маю можливості отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом. Таким чином відсутність правовстановлюючого документа перешкоджає їй в оформленні права на вказане майно після смерті ОСОБА_7 у порядку спадкування за законом.

Ухвалою від 17 березня 2021 року у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_10 , ОСОБА_6 . ( а.с. 105-107)

11.02.2021 року відповідачем ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що вона частково визнає позовні вимоги за наступних підстав. Дійсно, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_7 . Спадкування здійснюється двома шляхами: за заповітом або за законом. За життя батько склав заповіт, за яким все своє майно заповідав їй- ОСОБА_4 , але діти позивачки - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є малолітніми. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1241 ЦК малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту. Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 мають право на обов`язкову частку у спадщині. Право на обов`язкову частку полягає в тому, що відкривається спадщина у вигляді половини від тієї частки, право на яку б належало їм при спадкуванні за законом, незалежно від того, яким є зміст заповіту. Для визначення розміру обов`язкової частки у спадщині необхідно враховувати усіх спадкоємців за законом, які закликалися б до спадкування за відсутності складеного заповіту. Після смерті спадкодавця ОСОБА_7 спадкоємцями першої черги за законом є його діти: вона - ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та ОСОБА_6 . А тому, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 мають право на 1/10 частку кожен, а не на 1/ 4 частку кожен як зазначає в позові позивачка. Таким чином, вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Позивачка зазначає, що вона перешкоджає їй в оформленні спадщини, не надаючи оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно. Але це не відповідає дійсності, вона не має оригіналів правовстановлюючих документів. Вона би також оформлювала спадщину, але не має матеріальної можливості це зробити. Вона є студенткою денного відділення КЗОЗ «Ізюмський медичний фаховий коледж», наразі єдиним її доходом є стипендія. Лише вона та її сестра ОСОБА_13 утримують спадкове майно, позивачка не приймає в цьому ніякої участі.(а.с. 86-87)

Ухвалою від 16.04.2021 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за дві вимоги немайнового характеру та підготовче судове засідання за вказаною позовною заявою закрито, справа призначена до судового розгляду. (а.с. 135-136)

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її особистої участі та без участі її представника ОСОБА_14 , просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.(а.с. 145) 19.05.2021 року позивач надала клопотання яким просила суд судовий збір 840,80 сплачений під час подання позову не стягувати із відповідачів. Розподіл судових витрат не здійснювати в частині судового збору. (а.с. 146)

Представник відповідача Ізюмської міської ради Швидченко Ю. в судове засідання не з`явилася надала заяву про розгляд справи без їх участі, покладаються на розсуд суду. (а.с. 75)

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає частково.(а.с. 144)

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася надала заяву про розгляд справи без її участі. (а.с.143)

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, заяв про відкладення судового засідання не надходило.

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини: відповідно доч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити частково.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 27 грудня 2017 року. (а.с. 12)

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 12.02.2016 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 батьком є ОСОБА_7 . (а.с. 14)

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого 16.09.2020 (повторно) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 батьком є ОСОБА_7 . (а.с. 18)

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 виданого 12.02.2015 року (повторно) ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 батьком є ОСОБА_7 . (а.с. 88)

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 22 серпня 2020 року ОСОБА_13 зареєстрували шлюб з ОСОБА_15 22 серпня 2020 року та змінила прізвище на « ОСОБА_16 ». (а.с. 129)

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00029904852 від 12.03.2021 року про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 батьком якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . (а.с. 98-99)

За життя ОСОБА_7 було складено заповіт 07 квітня 2015 року, у відповідності до якого все майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті та на що він за законом буде мати право, він заповів ОСОБА_4 . (а.с. 123) Відповідно інформаційній довідці зі Спадкового реєстру № 50551854 від 15.01.2018 року заповіт № 57320630 номер в реєстрі нотаріальних дій № 1279 чинний. (а.с. 62)

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 40094178 виданий 07.04.2015 приватним нотаріусом Кардашиною Г. І. скасовано заповіт ОСОБА_7 № 57320630 від 15.07.2009 року. (а.с. 124)

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 29.05.1996 року видане Ізюмським ВЖКБ ОСОБА_7 на праві приватної власності належить цілий житловий будинок з надвірними будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с. 22)

Відповідно до заяви № 21 від 15.01.2018 зі спадкової справи № 14/2018 ОСОБА_1 , яка діє за свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла спадщину за свого малолітнього сина ОСОБА_2 після смерті його батька ОСОБА_7 . (а.с. 61)

Також до нотаріальної контори з заявою № 599 від 01.06.2018 року звернулась ОСОБА_4 , яка діяла зі згоди свого опікуна ОСОБА_17 про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_7 . (а.с. 58)

Та відповідно заяви № 600 від 01.06.2018 року до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_13 про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_7 . (а.с. 59)

В копіях документів спадкової справи № 14/2018 після смерті ОСОБА_7 , які були направлені завідувачем Ізюмської державної нотаріальної контори Живолуп І. відсутня заява ОСОБА_1 , яка б діяла за свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 . (а.с. 57-64)

При зверненні ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до нотаріальної контори з питань видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2 , їй було відмовлено, оскільки відсутні оригінали та дублікати правовстановлюючих документів на житловий будинок та на земельну ділянку. (а.с. 25)

Згідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом(ст.1217ЦКУкраїни).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Як встановлено ч. 1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у п.19 зазначив, що перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу. За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У разі спадкування за законом позивачі малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_4 та треті особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_6 є спадкоємцями першої черги.

Отже, у разі спадкування за законом, кожен із спадкоємців мав би право на 1/5 частку спадкового майна.

Заповіт містить розпорядження щодо всього майна.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є малолітніми особами та відповідно до ч. 1ст. 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частину у спадщині, тобто по 1/10 частини (половина частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті спадкодавця.

Отже, підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , відсутні.

Разом з тим, право спадкоємця на обов`язкову частку у спадщині, закріплене ст. 1241 ЦК України, не залежить від змісту заповіту.

За таких обставин, враховуючи, що позивач ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини був малолітньою особою та має право на обов`язкову частину у спадщині після смерті ОСОБА_7 , позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто чинне законодавство розмежовує поняття здійснення права на спадкування та оформлення права на спадщину, і обов`язковою умовою для одержання свідоцтва про право на спадщину є прийняття спадщини.

На даний час сторонами на надано доказів, відповідно до яких можна встановити що ОСОБА_1 зверталась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 після смерті батька ОСОБА_7 .

А тому позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно є передчасним та такими, що задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у комунальній власності Ізюмської міської ради Харківської області знаходиться земельна ділянка площею 51 м2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, відповідно до витягу № 185 від 01.08.2016 97-20.02-0.3-496/14-16 Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області. (а.с. 53)

13 вересня 2016 року між Територіальною громадою міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради Харківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років, який посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Кардашиною Г. І. та зареєстровано в реєстрі за № 2449. (а.с. 44-46) Який 13.09.2016 року зареєстровано в Управлінні Держземагенства в Ізюмському районі Харківської області за № 16436937.(а.с. 23)

Статтею першою Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону України «Про оренду землі»).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (стаття 6 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 27 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

За змістом статті 1 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.18 вказаного Закону державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця проводиться, зокрема, в разі смерті фізичної особи-підприємця.

Загальними положеннями про найм (оренду)Цивільного кодексу України передбачена норма, відповідно до якої договір найму припиняється в разі смерті фізичної особи-наймача, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 781 ЦК України).

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено припинення договору оренди землі у разі смерті фізичної особи орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Пунктом 33 договору оренди земельної ділянки від 13.09.2016 року визначено, що його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря; в інших випадках, передбачених законом.(а.с. 45)

Оскільки умовами вказаного договору оренди не передбачено перехід права на оренду в порядку спадкування; наявність осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями; право на спадщину позивач не оформив; право оренди в установленому порядку не зареєстрував, договір з ФОП ОСОБА_7 припинив свою дію у зв`язку зі смертю орендаря, малолітні ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не є фізичними особами-підприємцями, а земельна ділянка надавалась для обслуговування та експлуатації торгівельного павільйону з продажу скла та продовольчих товарів (п. 4 договору оренди землі) та орендар має право самостійно вести підприємницьку діяльність на земельній ділянці з дотриманням умов договору оренди землі (п. 28.1 договору оренди землі), тому позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

19.05.2021 року позивач надала клопотання яким просила суд судовий збір 840,80 сплачений під час подання позову не стягувати із відповідачів, тому судовий збір у розмірі 840,80 гривень залишити за позивачем.

Нормами п. 14 ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. Та ухвалою суду від 16.04.2021 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за дві вимоги немайнового характеру. Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, а позивач був звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681,60 гривень, які мав би понести позивач, відносяться за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1-18,76, 77-81, 95,141,228, 229, 235, 241 , 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , що діє як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Ізюмської міської ради Харківської області, треті особи, якіне заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на 1/10 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_7 .

Судовий збір в сумі 840,80 гривень залишити за позивачем.

Судовий збір в розмірі 1681,60 гривень віднести за рахунок держави.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення суду проголошені 19 травня 2021 року. Повний текст рішення виготовлено згідно вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 27 травня 2021 року

Суддя Ізюмського міськрайонного суду

Харківської області Т.Д. Бєссонова