Ухвала суду № 97205823, 27.05.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3114/21

Провадження № 2/0182/2060/2021

У Х В А Л А

Іменем України

27.05.2021 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Рунчева О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Управління-служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про позбавлення батьківських прав у,-

ВСТАНОВИВ :

17.05.2021 року до суду надійшла вказана позовна заява.

В прохальній частині позову ОСОБА_1 , окрім основних позовних вимог, просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, посилаючись на те, що вона на даний час не працює, на утриманні має двох малолітніх дітей, тому сума судового збору у розмірі 908,00 грн. є для неї значною.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 Конституції).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа може в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі - Постанова) роз`яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Згідно ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення по справі.

На підставі ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених частиною першою цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, повязаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Таким чином, суд відстрочує та розстрочує судові витрати, зменшує їх або звільняє від їх оплати при наявності беззаперечних доказів, які підтверджували б матеріальний стан платника.

Отже, законодавством визначено виключні підстави для звільнення, відстрочення сплати судового збору.

Дослідивши зміст позовної заяви та вивчивши документи, додані до неї, встановлено, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору, не наведено достатніх підстав її неплатоспроможності. Обставини, на які посилається позивач щодо відстрочення їй сплати судового збору не є підтвердженням її неможливості сплатити судовий збір за подання її позовної заяви.

З огляду на зазначене, приходжу до висновку про ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Керуючись ст. 136 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О. В. Рунчева