Рішення № 97205644, 06.04.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6584/20

№ провадження 2/208/780/21

РІШЕННЯ

Іменем України

06 квітня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л., позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МонТекІнжиніринг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, -

в с т а н о в л е н о:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ «МонТекІнжиніринг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «МонТекІнжиніринг», та була прийнята на роботу на підставі наказу № 7-к від 04.12.2017 року на посаду головного економіста, про що в трудовій книзі 04.12.2017 року було зроблено відповідний запис. Відповідно до посадового окладу ОСОБА_2 отримувала заробітну платню в розмірі 11 000,00 грн.

31.12.2018 р. Наказом № 9-к від 31.12.2018 вона була звільнена зі згодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України. При звільнені з позивачем не було проведеного повного розрахунку по виплаті заробітної плати, а саме: у грудні 2018 р. отримала аванс 6211,19 грн. (з урахуванням податків), тобто недоплата складає 3 855,44 грн.

В зв`язку з тим, що сума середнього заробітку складає 11 244,44 грн., строк затримки виплати заробітної плати складає 27 місяців, тобто сума середнього заробітку за весь час затримки складає 303 599,88 грн. Крім того в період роботи позивач не в повному обсязі скористалась правом на щорічну відпустку, а саме: 14 днів була у відпустці, а за 17 днів позивачу не виплачена грошова компенсація в розмірі 12 000,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з ТОВ «МонТекІнжиніринг» на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 31 грудня 2018 р. по червень 2020 р. включно 3 855,44 грн. суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 31 грудня 2018 р. по березень 2021 р. в розмірі 303 599,88 грн., компенсацію за невикористані 10 днів щорічної відпустки в сумі 6 227,50 грн.

Процесуальні дії у справі.

09.10.2020 р. винесена ухвала про відкриття провадження по справі.

30.10.2020 р. винесена ухвала про витребування доказів.

18.12.2020 р. винесена ухвала про витребування доказів.

Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовних вимогах, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ТОВ «МонТекІнжиніринг» в судове засідання не з`явився без поважних причин, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, відповідно до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України, про поважність причин неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутністю не надавали, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталися, а також не скористалися правом надання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «МонТекІнжиніринг», та була прийнятий на роботу на підставі наказу № 7-к від 04.12.2017 року на посаду головного економіста, про що в трудовій книзі 04.12.2017 року було зроблено відповідний запис. 31.12.2018 р. Наказом № 9-к від 31.12.2018 вона була звільнена зі згодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

За час роботи у ТОВ «МонТекІнжиніринг», перед позивачем виникла заборгованість із виплати заробітної плати.

Відповідно про індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, надану позивачем, встановлено, що позивачу ОСОБА_2 було нараховано заробітну плату аванс вона отримала 6211,19 грн. (з урахуванням податків), недоплата складає 3 855,44 грн.

Сума середнього заробітку на місяць складає 11 244,44 грн. Сума заробітної плати за останні два місця 22 000 грн, оклад за місяць 11 000 грн. на кількість днів за два місяці 45 (листопад 22 робочі дні + грудень 23 робочі дні ) 488,89 середньоденна заробітна плата.

23 дні (середня кількість робочих днів в місяць на рік) *488,89 грн. (середньоденна заробітна плата ) 11 244,44 грн.

Щодо розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку 178 календарних днів, які надавали право на відпустку в розмірі 10 днів) сума заробітку за 178 днів 110 845 грн. 110 845:178 дорівнює 622,75 грн. середньоденна заробітна плата. 622,75 (середньоденна заробітна плата) * 10 днів (невикористана відпустка) дорівнює 6 227,50 грн.

Оцінка судом доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Аналізуючи фактичні обставини та правовідносини сторін, суд при вирішенні даної справи керується наступними нормами права.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках..

Відповідно до ст. 47 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статі 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100 .

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 3, 6 ст, 43 Конституції України - Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом

Судом встановлено, що за період роботи позивача в ТОВ «МонТекІнжиніринг», виникла заборгованість із заробітної плати, яка на час звільнення позивача, останній не виплачена. Заборгованість по заробітній платі в розмірі за грудень 2018 р. 3855,44 грн. середній заробіток на час затримки розрахунку за період з 31.12.2018 р. по березень 2021р. включно в розмірі 303 599,88 грн. компенсація за невикористані 10 днів щорічної відпустки в сумі 6 227,50 грн.

Доказів того, що на час розгляду справи дана заборгованість із заробітної плати перед позивачем погашена, відповідачем суду не надано.

Вимоги працівника про стягнення належної йому заробітної плати в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежені будь-яким строком.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За обставин справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке,до суду позивач звернулась у 2020 році, хоча про наявність заборгованості дізналась у 2018 році.

Окрім цього, сума заробітної плати, присудженої позивачу у справі 3 855,44 грн. менша більш ніж у сто разів, ніж визначена нею сума середнього заробітку позивача за час затримки виплати при звільненні заробітку.

З огляду на вказані обставини, зокрема наведені дії позивача, заявлена до стягнення сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати є очевидно неспівмірною з розміром заборгованості по заробітній платі, тому суд вважає справедливим, пропорційним, таким, що відповідатиме обставинам справи наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 3 855,44 грн., тобто зменшивши до розміру заробітної плати. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих її втрат, які розумно можна було би передбачити.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( 100-95-п ) (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно з п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Обов`язок власника або уповноваженого ним органом, передбачений ст.117 Кодексу законів про працю України, щодо виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку є саме випадком збереження середньої заробітної плати.

Згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оцінюючи вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на її користь 6 227,50 грн. за невикористані дні щорічної відпустки, суд бере до уваги те, що відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995р №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Виплати, які не враховуються під час обчислення середньої зарплати для оплати відпусток, зазначені в п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Керуючись принципами справедливості та спів розмірності, суд зауважив на неістотну суму основного боргу порівняно із розміром компенсації, тому необхідно зменшити розмір середнього заробітку за час затримки до 3 855,44 грн.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Враховуючи розмір середньоденного заробітку позивача, суд погоджується із розрахунком наданим позивачем та вважає, що розмір компенсації за невикористану щорічну відпустку складає 6 227,50 грн.

Окрім цього, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Тому, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості із заробітної плати за один місяць.

Виходячи з того, що позовні вимоги позивача задоволені частково, відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави в сумі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 38, 47, 83, 116-117, 233 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 223, 258-265, 272, 280-284, 289, 430 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МонТекІнжиніринг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МонТекІнжиніринг» (Дніпропетровська область, м. Кам`янське пр.Гайдамацький,3, ЄДРПОУ 37906643) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , заборгованість:

- 3 855 (три тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять)грн. 44 коп. - заборгованість по заробітній платі за грудень 2018 р;

- 3 855 (три тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять)грн. 44 коп. - середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31.грудня 2018 р. по березень 2021 р.

- 6 227 (шість тисяч двісті двадцять сім)грн. 50 коп. компенсація за невикористані 10 днів щорічної відпустки.

- Всього 13 938 (тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн.38 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МонТекІнжиніринг» (Дніпропетровська область, м. Кам`янське пр.Гайдамацький,3, ЄДРПОУ 37906643) на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.00 коп.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.